Постанова

від 18.05.2021 по справі 757/49170/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/49170/17-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4836/2021

Головуючий у суді першої інстанції: Підпалий В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Кибукевич О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Підпалого В.В., у цивільній справі № 757/49170/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ про визнання трудового договору розірваним та визнання звільненим, -

УСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ про визнання трудового договору розірваним та визнання звільненим. Зазначав, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ від 04 лютого 2011 року та наказу цього товариства від 07 лютого 2011 року № 07-02/11к, він призначений на посаду генерального директора ТОВ "Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ". Трудовий контракт між сторонами не укладався. 02 червня 2017 року на адресу уповноваженого органу - загальних зборів учасників ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ та їх засновників (учасників) він направив заяву про звільнення, в якій повідомив про своє бажання звільнитися за власним бажанням в порядку, передбаченому ст. 38 КЗпП України, а також направив повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ на 07 серпня 2017 року. Однак, збори учасників товариства не відбулися через відсутність єдиного учасника - компанії ЮДС Холдінг Паблік Лімітед , частка якого у статутному капіталі відповідача становить 100 %, та відповідно через відсутність кворуму для прийняття рішень. Крім того, Загальні збори учасників, як вищий орган управління товариством, з моменту направлення заяви про звільнення не вчинив будь-яких дій щодо розгляду його заяви, не вчинив будь-яких дій зі створення нового виконавчого органу товариства та дій щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців щодо звільнення його з посади керівника товариства, чим порушує його конституційне право на вільний вибір роботи. Враховуючи викладене, просив визнати трудовий договір, укладений між ним та ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ розірваним з 07 серпня 2017 року згідно із ч. 1 ст. 38 КЗпП України та визнати його звільненим з посади генерального директора ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір, який виник між сторонами, відноситься до юрисдикції господарського суду. Звертає увагу на те, що він звернувся за захистом своїх трудових прав, а не корпоративних прав, а відтак такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Також зазначає, що положення ч. 3 ст. 99 ЦК України не регулює відносини у випадку звільнення виконавчого органу за власним бажанням, а відтак суд безпідставно посилався на рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року №1-рп/2010. Також суд безпідставно посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, яка не стосується даної справи та прийнята після ухвалення оскаржуваного рішення суду.

В судовому засіданні адвокат Стецьків Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ в судове засідання не з`явився. Про час та місце апеляційного розгляду справи ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ повідомлялося шляхом направлення судової повістки про призначення справи в приміщенні Київського апеляційного суду за місцезнаходженням товариства: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1. Проте, поштовий конверт, направлений ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ було повернуто до суду в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ не повідомляло суд апеляційної інстанції про зміну свого місцезнаходження, відтак, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ від 07 лютого 2011 року № 07-02/11к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків генерального директора цього товариства з 07 лютого 2011 року на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ від 04 лютого 2011 року № 04/02/2011 та його заяви (а.с. 14, 15-16).

Засновником та єдиним учасником ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ є компанія ЮДС Холдінг Паблік Лімітед , що підтверджується статутом ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ , затвердженим протоколом загальних зборів товариства № 08/07/08 від 08 липня 2008 року (а.с. 19-31).

02 червня 2017 року ОСОБА_1 направив ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ та компанії ЮДС Холдінг Паблік Лімітед заяву про його звільнення за власним бажанням з 07 серпня 2017 року (а.с. 32).

02 червня 2017 року ОСОБА_1 направив ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ та компанії ЮДС Холдінг Паблік Лімітед повідомлення про проведення 07 серпня 2017 року о 10 год. 00 хв. позачергових загальних зборів учасників ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ (а.с. 33-34, 35, 36).

Згідно з актом від 07 серпня 2017 року, складеним генеральним директором ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ ОСОБА_1 , позачергові загальні збори учасників ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ не відбулися у зв`язку із відсутністю учасника, який володіє 100% частки в статутному капіталі ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ , а саме компанії ЮДС Холдінг Паблік Лімітед . Кворум на позачергових загальних зборах учасників ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ 07 серпня 2017 року відсутній (а.с. 37-38).

07 серпня 2017 року власним наказом, ОСОБА_1 звільнив себе з посади генерального директора ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ , з 07 серпня 2017 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 39).

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . При цьому, суд виходив з того, що вимоги позивача про визнання трудового договору розірваним та визнання його звільненим з посади генерального директора ТОВ Ю.ДІ.СІ. Холдинг з 07 серпня 2017 року, за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП, мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, а тому повинні бути розглянуті господарським судом.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При цьому, під час визначення юрисдикції спорів як корпоративних слід виходити з положень ст. 167 ГК України, яка визначає зміст корпоративних відносин.

Так, згідно з ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом положень п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 167 ГК України сторонами у корпоративному спорі можуть бути виключно:

1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув;

2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України прямо вказує на те, що господарськими судами не підлягають розгляду трудові спори.

Як було з`ясовано судом, позивач ОСОБА_1 не є учасником ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ .

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ учасником та єдиним засновником вказаного товариства є компанія ЮДС Холдінг Паблік Лімітед .

Таким чином, ОСОБА_1 не є учасником корпоративних відносин, а відносини між сторонами спору не носять корпоративного характеру.

При цьому свої вимоги позивач обґрунтовував виключно на нормах трудового законодавства. Той факт, що ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора товариства, не відносить автоматично спір до корпоративного.

Мотивуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18. Разом з тим, вказане рішення було ухвалено за інших обставин, а тому, приймаючи рішення в даній справі, колегія суддів виходить виключно з положень п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, статті 167 ГК України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний спір виник із корпоративних відносин та безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ про визнання трудового договору розірваним та визнання позивача звільненим.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Як було встановлено судом, 02 червня 2017 року ОСОБА_1 направив ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ та компанії ЮДС Холдінг Паблік Лімітед заяву про його звільнення за власним бажанням з 07 серпня 2017 року та повідомлення про проведення 07 серпня 2017 року о 10 год. 00 хв. позачергових загальних зборів учасників ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ (а.с. 32, 33-34, 35, 36).

Відтак, положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись ОСОБА_1 було дотримано.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з неявкою учасника ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ - компанії ЮДС Холдінг Паблік Лімітед , на позачергові загальні збори він позбавлений можливості реалізувати, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України, право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, а тому просив у судовому порядку припинити його трудові відносини з ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Судом встановлено, що ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ про визнання трудового договору розірваним та визнання його звільненим підлягають задоволенню.

Відповідно, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з ТОВ Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 640,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 960,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 1600,00 грн.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ про визнання трудового договору розірваним та визнання звільненим задовольнити.

Визнати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ" розірваним з 07 серпня 2017 року згідно із ч. 1 ст. 38 КЗпП України та визнати ОСОБА_1 звільненим з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ на користь ОСОБА_1 640,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 960,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 1600,00 грн. судового збору.

Дані учасників справи:

ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.ДІ.СІ. ХОЛДИНГ , місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, буд. 24, код ЄДРПОУ 36086936.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 24 травня 2021 року

Суддя-доповідач

Судді