Рішення

від 25.05.2021 по справі 708/85/21

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/85/21

Номер провадження № 2/708/79/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Попельнюха А.О.,

при секретарі - Циріль С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на майно в порядку спадкування. В обґрунтування поданого позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Позивач є сином померлого. За життя батько позивача склав заповіт від 16.06.2000, відповідно до якого житловий будинок з господарськими будівлями та інше належне йому майно в рівних долях заповідав ОСОБА_1 та сестрі позивача ОСОБА_2 . Зазначений заповіт було втрачено, тому оформлення спадщини відбувалось на підставі його дублікату, виданого секретарем Матвіївської сільської ради Чигиринського району Черкаської області 17.06.2009, зареєстровано в реєстрі за № 15.

Згодом, 16.06.2011 відповідач по справі подала нотаріально посвідчену заяву про те, що вона відмовляється від спадкового майна після смерті батька ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , проте оскільки така заява подана поза межами визначеного законом строку на її подання вона не була врахована нотаріусом, належне померлому майно оформлено на обох в рівних частках та видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину земельної ділянки (кадастровий номер 7125483000:01:000:0276) площею 1,95 га, що розташована на території Матвіївської сільської ради, зареєстровано право власності.

В липні 2020 року позивачеві стало відомо, що покійний батько залишив ще один заповіт від 20.06.2000, відповідно до якого заповів позивачеві одноособово належну йому земельну частку (пай), згідно сертифікату серії ЧР № 0116655, виданого Чигиринською райдержадміністрацією 18.10.1996 в розмірі 3,09 га кадастрових гектарів. Натомість замість сертифікату про право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_3 отримав державний акт про право власності на землю серії ЯБ № 177593 на земельну ділянку площею 1,95 га.

В серпні 2020 року позивач звернувся до в.о. старости с. Матвіївка із заявою про видачу дублікату заповіту ОСОБА_3 від 20.06.2000. 24.09.2020 дублікат вказаного заповіту було видано.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.12.2020 встановлено факт належності померлому ОСОБА_3 правовстановлюючого документа - державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 177593 та заповіту, посвідченого 20.06.2000 виконавчим комітетом Матвіївської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Проте оскільки право власності на Ѕ частину належної померлому земельної ділянки, загальною площею 1,95 га, оформлено на відповідача ОСОБА_2 , що суперечить заповіту від 20.06.2000, звернувся до суду із вказаним позовом. Тому просить суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.08.2011 в частині успадкування ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 Ѕ частини земельної ділянки, кадастровий номер 7125483000:01:000:0276, площею 1,95 га, що розташована на території Матвіївської сільської ради, та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом від 20.06.2000 після смерті ОСОБА_3 на Ѕ частину вказаної земельної ділянки, яка була оформлена згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.08.2011 за ОСОБА_2 .

Ухвалою від 24.02.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Під час підготовчого провадження за ініціативою суду в порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України була витребувана спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 22.04.2021 строк проведення підготовчого провадження було продовжено з метою надання позивачу та його представнику часу на зміни та уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 06.05.2021 підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду по суті. Позивач надав суду заяву про уточнення підстав позову від 27.04.2021.

Вказаною заявою позивач зазначив, що волевиявлення батька стосувалось саме спадкування сином земельної ділянки, право на яку спочатку посвідчувалось сертифікатом, а згодом державним актом на право власності на земельну ділянку. У свою чергу нотаріус під час оформлення судакових прав не роз`яснив неможливість оформлення спадщини відповідно до заповіту, постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносив. Внесення змін до свідоцтва позасудовим шляхом неможливо, права на обов`язкову частку у спадщині відповідачка не має, оскільки не є донькою померлого, сторони є братом та сестрою по матері. Тому просив суд позов задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гольдінова О.В. не з`явились. На адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, відповідно до якої позов з урахуванням уточнених позовних вимог підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Розгляд справи просив проводити у відсутність позивача та його представника.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. На адресу суду направила заяву, відповідно до якої просила суд проводити розгляд справи у її відсутність. Позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог визнала у повному обсязі та проти його задоволення не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, що регламентовано статтею 1233 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 534 ЦК УРСР (1963 року), чинного на момент посвідчення заповітів, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

На підставі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З наданих письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя померлий склав заповіт, який було посвідчено 16.06.2000 виконавчим комітетом Матвіївської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, зареєстровано в реєстрі за № 75. Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, відповідно до якого належний йому житловий будинок з усіма надвірними спорудами і все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповідав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_3 склав заповіт, який було посвідчено 20.06.2000 виконавчим комітетом Матвіївської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, зареєстровано в реєстрі за № 79. Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, відповідно до якого належну йому земельну ділянку (пай), згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0116655, виданого Чигиринською райдержадміністрацією від 18.10.1996 № 268, розміром 3,09 га на суму десть тисяч сімдесят дві гривні завідав своєму синові ОСОБА_1 , який проживає в м. Кременчук.

Аналізуючи вказані обставини суд враховує висновки ВС, відображені у постанові від 26.06.2019 у справі № 369/3186/17 (провадження № 61-42486св185). Під час розгляду вказаної справи Верховний Суд зазначив, що аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

На момент відкриття спадщини померлий був власником земельної ділянки площею 1,95 га (кадастровий номер 7125483000:01:000:0276), право на яку набуто ним відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку відповідно до розпорядження Чигиринської райдержадміністрації від 23.09.2004 № 187.

У свою чергу право на земельну частку (пай), яке померлий мав відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0116655, виданого Чигиринською райдержадміністрацією від 18.10.1996 № 268, розміром 3,09 умовних кадастрових гектар, не входило до спадкової маси, оскільки станом на день відкриття спадщини право на земельну частку (пай), як належне ОСОБА_3 майнове право, було реалізовано відповідно до вимоги чинного законодавства, та він набув право власності на майно - земельну ділянку.

З аналізу фактичних обставин справи вбачаються підстави стверджувати, що першочергово складаючи заповіт від 16.06.2000 ОСОБА_3 визначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадкоємцями належного заповідачу будинку з усіма надвірними спорудами і всього належного йому майна в рівних частках. 20.06.2000 ОСОБА_3 змінив свій попередній заповіт в частині належного йому майнового права - права на земельну частку (пай) розміром 3,09 умовних кадастрових гектар, яке заповів синові ОСОБА_1 . Щодо інших розпоряджень ОСОБА_3 заповіт від 16.06.2000 не був змінений або скасований.

Після набуття спадкодавцем у 2004 році права власності на земельну ділянку площею 1,95 га (кадастровий номер 7125483000:01:000:0276) фактично заповіт від 20.06.2000 втратив свою актуальність, оскільки виражав волю ОСОБА_3 щодо майнового права, яке йому вже не належало. Натомість заповіт, складений ним 16.06.2000, передбачав порядок спадкування щодо всього належного ОСОБА_3 на день смерті майна. Відповідно оформлення нотаріусом спадкових прав на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідало вимогам чинного законодавства та волі померлого.

Факт обізнаності нотаріуса про наявність заповіту від 20.06.2000 підтверджується матеріалами спадкової справи, відповідно до якої про наявність такого заповіту спадкоємцями було повідомлено, він був наданий нотаріуса з підтверджуючою відміткою від 12.02.2009, що станом на день смерті заповідача цей заповіт не змінений і не скасований. Також факт існування такого заповіту був підтверджений під час перевірки нотаріусом шляхом отримання відповідного витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).

Натомість з урахуванням всіх фактичних обставин справи нотаріус не мав об`єктивної можливості врахувати вказаний заповіт під час оформлення спадкових прав спадкоємців, оскільки заповіт стосувався порядку спадкування майнових прав померлого ОСОБА_3 , які станом на день відкриття спадщини йому не належали, відповідно такі майнові права (право на земельну частку (пай)), не ввійшли до спадкової маси.

Про вказані обставини спадкоємці ОСОБА_1 були обізнані, оскільки отримали лише дублікат заповіту від 16.06.2000 (дублікат від 17.06.2009), крім того після цього подали спільну заяву від 19.08.2011, відповідно до якої просили нотаріуса видати на них свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належну померлому земельну ділянку площею 1,95 га.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки зводяться до тлумачення можливої волі заповідача щодо спадкування на випадок його смерті, та за своїм змістом і суттю не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи. Видані нотаріусом оскаржувані свідоцтва про право на спадщину за законом відповідають дійсній волі померлого та не порушують права позивача.

Визнання відповідачкою позову суд оцінює критично, оскільки таке визнання суперечить вимогам закону, тому з урахуванням наявних доказів та фактичних обставин справи не може бути єдиною підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 534 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 1216, 1218, 1223, 1233, 1254 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 30, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 273, 351, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 );

Представник позивача - адвокат Гольдінова Олена Василівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1217, видане Полтавською ОКДКА 08.06.2012, адреса робочого місця адвоката: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. вул. Івана Мазепи, буд. 65, оф. 2);

Відповідач - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_2 ).

Суддя А.О. Попельнюх