Постанова

від 24.05.2021 по справі 2-921/10

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.05.21

22-ц/812/1060/21

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-921/10

Номер провадження № 22 - ц/812/1060/21 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2021 року, постановлену під головуванням судді - Демінської О.І. в приміщенні того ж суду за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа, поновлення пропущеного строку на його пред`явлення,

в с т а н о в и л а:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив видати дублікат виконавчого листа №2-921/2010 Новоодеського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк Фінанси та кредит заборгованості у розмірі 280 111,51 грн. та поновити йому строк на пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа.

Заявник зазначав, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит суму у розмірі 280 111,51 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №213-ivs-2007 від 17 липня 2007 року, а також з кожного по 910 грн. судових витрат, на підставі якого 07 грудня 2010 року Новоодеським районним судом Миколаївської області видано виконавчі листи.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2020 року замінено сторону у виконавчому листі №2-921/10 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит суму у розмірі 280 111,51 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №213-ivs-2007 від 17 липня 2007 року на його процесуального правонаступника ОСОБА_1 .

Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень на даний час жодних виконавчих проваджень за якими боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем ПАТ Банк Фінанси та Кредит немає. З відповіді АТ Банк Фінанси та кредит від 24 листопада 2020 року вбачається, що до Банку виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 не надходив. Новоодеський РВ ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) 08 лютого 2021 року повідомив, що у відділі на примусовому виконані перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення солідарно з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит , 26 січня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий лист за належністю до Малиновського Відділу ДВС Одеського МУЮ. Проте, враховуючи що строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень сплив Відділ не може надати повну інформацію про стан виконавчого провадження. Крім того, 06 грудня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Малиновського відділу ДВС, а відтак відсутня можливість звернення до цього відділу із запитом щодо місцеперебування виконавчого документу.

Посилаючись на вказані обставини та на відсутність перебування виконавчого листа у справі №2-921/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на примусовому виконані, а також факт передачі виконавчого документу від первісного кредитора до правонаступника та не перебування виконавчого листа у Банку, а остання відома дія з виконавчим листом була вчинена 26 січня 2016 року, заявник просив визнати причини пропуску строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі № 2-921/2010 поважними та поновити пропущений строк та видати дублікат виконавчого листа.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що сам по собі той факт, що заявник, який не є позивачем у цивільній справі №2-921/2010, а є правонаступником, тобто не має відношення до внутрішньої організації роботи Банку (позивача у справі) та не міг впливати на його дії, направлені на пред`явлення виконавчих документів на виконання до моменту укладення Договору про відступлення прав вимоги від 30 жовтня 2020 року, на що посилається заявник як на поважну причину для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не є підставою для поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа та не свідчить про наявність поважних причин такого пропуску. Крім того, строк пред`явлення виконавчого листа сплинув на момент придбання ОСОБА_1 12 жовтня 2020 року в результаті електронних торгів прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб ПАТ Фінанси та Кредит , а відтак відсутні і підстави для видачі дублікату виконавчого листа

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість оскаржуваної ухвали та такої що постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають істотне значення для розгляду справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно досліджено поважність причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, заявник не є позивачем у даній справі, а є правонаступником, а тому жодного відношення до внутрішньої організації роботи Банку не має, а тому не міг впливати на дії позивача щодо пред`явлення виконавчих документів на виконання, відстеження їх місцезнаходження та контролювати пропуск строку на повторне пред`явлення виконавчого документа для виконання. Факт втрати виконавчого листа не залежав від його волі, оскільки вказаний виконавчий лист йому переданий не був. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заявник просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про місце й час повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальні питання, які вирішуються судом у зв`язку з виконанням судових рішень у цивільних справах врегульовані у Розділі VI ЦПК України.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001р. № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року Про виконавче провадження .

Відповідно до пунктів 5,6,7 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

До набрання чинності вказаним законом порядок вчинення виконавчих дій було врегульовано Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999р., який втратив чинність з 05 жовтня 2016 року.

Згідно з ст.22 вищевказаного Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла на час набрання законної сили рішення суду), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Положеннями ст. 23 цього ж Закону передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховуються. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або частково виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

За правилами ч.1 ст. 433 ЦПК України підставою для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ , може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі 2-836/11 (провадження № 4-308 цс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Частиною шостою статті 12 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

У даній цивільній справі вирішується питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа за судовим рішенням, яке набрало законної сили 15 листопада 2010 року, а тому для правильного вирішення даного питання мають значення лише обставини, які об`єктивно унеможливлювали чи утруднювали отримання стягувачем виконавчого листа і пред`явлення його до виконавчої служби.

Таким чином, доказуванню та встановленню підлягають наступні обставини: чи звертається особа із заявою про видачу дублікату виконавчого листа в межах строку передбаченого п. 17.4 Розділу VIII Перехідних положень ЦПК України; чи надала сторона докази втрати виконавчого листа; чи можуть бути обставини визнані поважними, які зумовили звернення до суду із пропуском процесуальних строків.

Як встановлено судом, рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2010 року, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, позов ПАТ Банк Фінанси та Кредит задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит 280 111, 51 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №213-ivs-2007 від 17 липня 2007 року та з кожного по 910 грн. судових витрат (а.с.71).

На підставі вказаного рішення суду Новоодеським районним судом Миколаївської області 07 грудня 2010 року було видано виконавчі листи, які особисто отримані представником АТ Банк Фінанси та Кредит (а.с.72).

Згідно з постановою ВП №23588129 від 22 березня 2011 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-921 про стягнення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 910 грн. на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит закінчено у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду (76-77).

30 жовтня 2020 року між ПАТ банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 було укладено договір б/н про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, в тому числі й за кредитним договором №213-ivs-2007 від 17 липня 2007 року (а.с. 3-9).

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2020 року замінено сторону у виконавчому листі №2-921/10 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит суму у розмірі 280 111,51 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №213-ivs-2007 від 17 липня 2007 року на його процесуального правонаступника ОСОБА_1 (а.с.23-25).

За даними Новоодеського районного відділу ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) від 08 лютого 2021 року №100/1-2161 згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 17 листопада 2015 року на адресу відділу від АТ Банк Фінанси та Кредит надійшла заява про відкриття виконавчого провадження.

19 листопада 2015 року державним виконавцем було відкрите виконавче провадження №49132925 з виконання виконавчого листа у справі 2-921/10, виданого Новоодеським районним судом Миколаївської області від 07 грудня 2010 року за № 2-921/10 про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості на користь АТ Фінанси та кредит в розмірі 280 111, 51 грн.

26 січня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий лист за належністю направлено до Малиновського ВДВС Одеського МУЮ. Станом на 08 лютого 2021 року до Новоодеського районного відділу ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) вказаний виконавчий лист повторно не надходив та на виконанні не перебуває (а.с .13-16).

Згідно повідомлення Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавчий лист №2-921/2010 Новоодеського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь АТ Фінанси та кредит заборгованості в розмірі 280 111, 51 грн. на примусовому виконанні не перебував (а.с.33).

Листом від 24 листопада 2020 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит надісланого на адресу заявника, повідомила про те, що станом на даний час оригінали виконавчих листів, в тому числі і №2-921/10 виданого Новоодеським районним судом Миколаївської області відносно боржника ОСОБА_2 станом на даний час не надходили та в банку не перебувають (а.с.11-12).

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 посилався на те, що у стягувача відсутній оригінал виконавчого документа відносно боржника ОСОБА_2 , а також на те, що пропуск строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та їх подальша втрата відбулися з незалежних його дій, оскільки він не має відношення до внутрішньої організації роботи Банку, це на думку заявника, є підставою для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачі його дублікату.

Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Оскільки ОСОБА_1 є правонаступником стягувача - ПАТ Банк Фінанси та Кредит , то всі дії, вчинені стороною виконавчого провадження, яку він замінив є обов`язковими і для нього.

Як встановлено судом, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що починаючи з січня 2016 року і до проведення електронних торгів 12 жовтня 2020 року та укладення договору про відступлення прав вимоги 30 жовтня 2020 року з ОСОБА_1 стягувач цікавився ходом виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-921/10 та здійснював заходи щодо своєчасного виконання рішення суду та контроль за виконавчими діями, що є його обов`язком як сторони виконавчого провадження, матеріли справи не містять.

Посилання заявника на те, що права та обов`язки стягувача перейшли до нього, як до правонаступника лише 30 жовтня 2020 року на підставі договору про відступлення прав вимоги, що після укладення договору виникла необхідність у передачі від Банку до заявника оригіналів виконавчих документів та аналізу строку на їх пред`явлення, а також на те, що про втрату виконавчого листа стало відомо тільки з листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит від 24 листопада 2020 року є безпідставними, оскільки переведення прав кредитора, не є поважною причиною чи аксіомою, для відновлення прав стягувача або звільнення його від обов`язку добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов`язки під час виконання рішення суду.

Тобто, сама по собі заміна стягувача у виконавчому проваджені не може бути поважною підставою поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Виходячи з норм чинного законодавства, саме на заявника покладається обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вищевказане свідчить, що зазначені заявником причини пропуску строку неможна вважати поважними, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а підстави для поновлення його відсутні, то відсутні і підстави для задоволення вимог про видачу дублікату виконавчого документа.

З урахування встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката.

Доводи апеляційної скарги заявника про те, що рішення суду залишається невиконаним є безпідставними та не можуть бути єдиною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання.

Посилання заявника на наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути беззаперечною підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

Інші доводи зводяться до підстав заяви та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року