ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Харків
справа № 640/11479/19
провадження № 22ц/818/82/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Кравченко О.О.,
імена (найменування) сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представники - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2019 року в складі судді Якуші Н.В. та на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2019 року в складі судді Якуші Н.В.,
у с т а н о в и в:
В червні 2019 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 06 липня 2018 року між нею та ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладено договір позики, відповідно до умов якого вона позичила останньому грошові кошти в розмірі 265 000,00 грн, що на момент укладення договору складало еквівалент 10 000,00 доларів США, строком не пізніше 06 липня 2019 року.
17 квітня 2019 року засобами поштового зв`язку вона направила на адресу відповідача лист-вимогу про повернення грошових коштів, який повернуто за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні.
Посилаючись на те, що в порушення умов договору взятих на себе зобов`язань відповідач не виконав, не повернув суму боргу, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг з урахуванням курсу національної валюти станом на день звернення до суду в сумі 269 000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг за договором позики від 06 липня 2018 року в розмірі 269 500,00 грн, що еквівалентно 10 000,00 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 695,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт існування у ОСОБА_2 боргових зобов`язань підтверджується розпискою, яка є доказом не лише факту укладання договору позики, а і передання грошової суми позичальнику. Оскільки факт знаходження оригіналу розписки у позивача підтверджує наявність невиконаного грошового зобов`язання, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2019 року заява ОСОБА_7 - представника ОСОБА_1 задоволена. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
13 вересня 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що борг є погашеним. Повернення грошей за досягнутими між сторонами домовленостями здійснювалось готівковими коштами в розмірі 188 000,00 грн, а також безготівковими коштами в розмірі 77 000,00 грн шляхом перерахування коштів через банківські установи ОСОБА_8 за дорученням ОСОБА_2 на рахунок чоловіка ОСОБА_9 . Однак суд першої інстанції на це уваги не звернув та відмовив в задоволенні клопотання про витребування доказів, зокрема на підтвердження наявності карткового рахунку Monobank № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_10 , та рух грошових коштів на цьому рахунку, зокрема в частині надходження з карткового рахунку № НОМЕР_2 від платника ОСОБА_8 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний Банк ПриватБанк , за період з 10 липня 2018 року по 01 грудня 2018 року.
Зазначає, що ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції стягнув витрати на правову допомогу без врахування критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що не узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04, пункт 269). При цьому, в квитанціях наявний лише підпис представника господарюючого суб`єкта ОСОБА_7 і відсутня інформація про взаємозв`язок цих квитанцій саме з договором про надання правничої допомоги від 07 травня 2019 року.
30 жовтня 2019 року ОСОБА_7 - представник ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що 06 липня 2018 року між сторонами в простій письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 265 000,00 грн, що на момент укладення договору складало еквівалент 10 000,00 доларів США, строком не пізніше 06 липня 2019 року, про що останній надав розписку.
17 квітня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направила на адресу відповідача лист-вимогу про повернення грошових коштів, який повернуто за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).
Стаття 1046 ЦК України визначає договір позики як договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина 1 статті 1047 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, якщо за договором позики передано грошові кошти, то повертаються також грошові кошти у такій самій сумі.
10 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 укладено договір доручення.
В пунктах 1, 2 договору сторони узгодили, що довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання здійснити такі юридичні дії:
- здійснити платіж на картку Monobank № НОМЕР_1 (картковий рахунок відкритий в Публічному акціонерному товаристі Універсал Банк , ОКПО 21133352) на користь ОСОБА_10 для часткового повернення грошових коштів, отриманих довірителем від ОСОБА_1 за розпискою від 06 липня 2018 року в сумі 80 000,00 грн; платіж здійснити безкотівковим шляхом за рахунок заборованості повіреного перед довірителем за раніше отриманим боргом на рівнозначну суму;
- виконати будь-які інші дії, необхідні для виконання зобов`язань за цим договором.
Повірений зобов`язаний виконати доручення згідно з вказівками довірителя в строк не пізніше 06 липня 2019 року.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що він виконав боргові зобов`язання в повному обсязі, на підтвердження чого надав розписку про погашення боргу від 28 лютого 2019 року.
Із розписки від 28 лютого 2019 року вбачається, що частина грошових коштів була повернута ОСОБА_1 в сумі 188 000,00 грн готівкою, а частину боргу в сумі 77 000,00 грн на її прохання була перерахована безготівкою на банківській рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_10 в банку Monobank. Зазначено, що оригінал розписки від 06 липня 2018 року позивачка не має можливості повернути внаслідок його втрати.
Переказ коштів в сумі 77 000,00 грн, здійснених ОСОБА_8 протягом липня-листопада 2018 року на банківській рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_10 в банку Monobank, підтверджується відповідними платіжним дорученнями (а. с. 82-91 т. 1).
З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_7 - представника ОСОБА_1 призначалася судова експертиза.
Висновком експерта № 3115, складеним 09 квітня 2020 року судовим експертом Сомовим В.В. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса встановлено, що на аркуші паперу, на якому виконана надана на дослідження розписка від 28 лютого 2019 року, спочатку були нанесені рукописні записи дати, часу і підпис, а потім надрукований текст розписки.
На поверхні аркуша паперу, на якому виконана надана на дослідження розписка від 28 лютого 2019 року, наявний електрофотографічний фон у вигляді мікрочастинок тонеру, що обумовлений електрофотографічним способом друку за допомогою лазерного принтера або багатофункціонального пристрою в режимі принтер .
Встановити - створена надана розписка із застосуванням частини документа, що існував раніше, не надається можливим з причин, наведених в дослідницькій частині висновку, але не виключається технічна можливість використання частини аркуша документа, що існував раніше, для друку тексту розписки.
Надана на дослідження розписка від 28 лютого 2019 року виготовлена шляхом додрукування тексту до наявних на аркуші паперу рукописних записів дати, часу і підпису.
При цьому в дослідницькій частині експертизи зазначено, що на аркуші паперу відсутні сліди існування раніше будь-якого тексту (друкованого або рукописного). На аркуші наявні рукописні записи та підпис, що мають неприродне розташування відносно друкованого тексту.
Виявлених ознак недостатньо для ствердження про належність аркуша паперу іншому документу, тому встановити - створена надана розписка із застосуванням частини документа, що існував раніше, не надається можливим. Разом з тим, не виключається технічна можливість використання частини аркуша документа, що існував раніше, для друку тексту розписки.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що між нею та ОСОБА_2 існували дружні стосунки. Крім того, вони деякий час працювали разом, після її звільнення відповідач був призначений на її посаду та мав можливість використати частину документу, який вона підписувала раніше на роботі, для виготовлення підробної розписки про повернення боргу.
Представник відповідача пояснив, що розписка про повернення боргу була складена ОСОБА_1 за відсутності ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, висновок експерта про те, що надана на дослідження розписка від 28 лютого 2019 року виготовлена шляхом додрукування тексту до наявних на аркуші паперу рукописних записів дати, часу і підпису, не дає підстав вважати про відсутність між сторонами договірних відносин з повернення позики, оскільки позивачка, поставивши свій підпис під текстом розписки від 28 лютого 2019 року, своїм особистим підписом, який не оспорювала, підтвердила умови щодо повернення боргу.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про залишення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики без задоволення.
Додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню як похідне від рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами пунктів б , в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджуються - за подачу апеляційної скарги - в розмірі 4 042,50 грн (а. с. 146 т. 1).
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір в розмірі 4 042,50 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 255 ч. 1 п. 2, 260, 261 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2019 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 4 042,50 грн (чотири тисячі сорок дві грн 50 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 25 травня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді О.М.Хорошевський
В.Б.Яцина
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.05.2021 |
Оприлюднено | 26.05.2021 |
Номер документу | 97164042 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Котелевець А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні