Рішення

від 26.05.2021 по справі 709/2184/19

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/2184/19

2/709/15/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - Лящівська сільська рада, про визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . При житті, а саме 13 квітня 2012 року, ОСОБА_6 склав заповіт, згідно з яким все своє майно заповів своїй дочці - позивачу. Позивач своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, однак отримала відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину, оскільки померлий ОСОБА_6 7 листопада 2018 року склав інший заповіт та все своє майно заповів іншій дочці - відповідачу, яка у свою чергу отримала два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки. Позивач вважала даний заповіт недійсним у зв`язку з тим, що на момент його складання ОСОБА_6 внаслідок численних захворювань не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За вказаних обставин, посилаючись на приписи цивільного законодавства, позивач просила визнати оспорюваний заповіт і видані на його підставі свідоцтва про право на спадщину недійсними.

16 грудня 2019 року ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 34).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 січня 2020 року (а.с. 50-52) залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Лящівську сільську раду (далі - третя особа).

Іншою ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 березня 2020 року у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено (а.с. 104-105).

В подальшому з метою розгляду клопотання експерта про доповнення наданих на експертизу матеріалів (а.с. 106) ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2020 року поновлено провадження у справі (а.с. 108).

Під час розгляду вказаного клопотання експерта у підготовчому провадженні судом допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з метою отримання та надання експертам інформації щодо психічного стану ОСОБА_6 на момент складання оспорюваного заповіту.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 червня

2020 року матеріали справи повторно скеровано до експертної установи для проведення призначеної експертизи, провадження у справі зупинено (а.с. 152-153).

Після проведення експертизи ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року провадження у справі поновлено (а.с. 163).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 4 листопада

2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті (а.с. 174-175).

Позивач та її представник у судових засіданнях, посилаючись на висновок експерта, підтримали позов, просили його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечили. Зокрема, представник відповідача вважав позовні вимоги недоведеними, а наявний в матеріалах справи висновок експерта таким, що викликає сумніви в його правильності, оскільки при проведенні експертизи експертами проігноровано покази свідків зі сторони відповідача. Відповідач стверджувала, що ОСОБА_6 проживав з нею та був нехворобливою і абсолютно адекватною людиною, не вживав алкоголю чи наркотичних засобів, майже не палив, не приймав зайвих ліків. В серпні 2018 року самостійно здійснював переоформлення пенсійної банківської картки. Весь час був дієздатним, йому дійсно читали книжки, які вона брала для нього у бібліотеці. Остання воля батька полягала в тому, щоб вона отримала у спадок земельні ділянки, оскільки він проживав у неї, а позивач - садибу, оскільки в минулому надавала кошти на його операцію.

Згідно з листом третьої особи остання позовні вимоги не підтримала та просила провести розгляд справи за відсутності представника (а.с. 67).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд встановив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 2 січня 2019 року серії НОМЕР_1 (а.с. 146).

З копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5722, виданої КЗ Черкаський обласний онкологічний диспансер Черкаської обласної ради, ОСОБА_6 20 березня 2018 року переніс мозковий ішемічний інсульт (а.с. 18-19).

13 квітня 2012 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1011, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось і взагалі все те, що буде належати йому і на що він за законом матиме право, заповів своїй дочці - ОСОБА_1 , тобто позивачу (а.с. 7).

Згідно з копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 листопада 2019 року державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки після смерті ОСОБА_6 , оскільки крім неї заяву про прийняття спадщини подала спадкоємиця за заповітом - ОСОБА_5 (відповідач), на яку померлий склав на все своє майно заповіт від 7 листопада 2018 року (а.с. 9).

Так, відповідно до копії заповіту від 7 листопада 2018 року, посвідченого секретарем Лящівської сільської ради Мороз Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 75, ОСОБА_6 усе своє майно, що буде йому належати на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, заповів своїй дочці - ОСОБА_5 , тобто відповідачу (а.с. 81).

На підставі вказаного заповіту відповідачем отримано свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 листопада 2019 року на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8558 га і 0,0382 га, кадастрові номери 7125182800:05:000:6609 і 7125182800:05:000:7583, розташовані на території Іркліївської сільської ради (а.с. 80 і на звороті).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

В абз. 2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (ст. 145 ЦПК України в попередній редакції).

За змістом п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 системний аналіз норм ЦК України свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. 225, ст. 231 ЦК України, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підстави припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (ст. 145 ЦПК України в попередній редакції). Суд не має права давати оцінку медичним документам, які потребують спеціальних знань. Ухвалюючи рішення про визнання недійсним заповіту з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України, суди повинні враховувати, що для визнання такого правочину недійсним предметом доказування є та обставина, що особа-заповідач у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними (ухвала колегії суддів ВССУ від 2 листопада 2011 року в справі № 36-29047св11). Висновок судово-психіатричної експертизи у такій категорії справ є лише одним із доказів, якому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 327 від 17 серпня

2020 року у ОСОБА_6 при складанні та посвідченні заповіту на користь відповідача, посвідченого 7 листопада 2018 року секретарем Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, відмічалися прояви психічного розладу у формі судинної деменції з гострим початком внаслідок мозкового ішемічного інсульту (20 березня

2018 року) в басейні правої середньої мозкової артерії, з відміченими в клінічній картині інтелектуально-мнестичними розладами, проявами тотальної афазії, внаслідок якої підекспертний не міг промовляти слова і сприймати мову оточуючих, що приводило до розладів мислення, через що на вказаний юридично значимий період часу він не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (а.с. 156-161).

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах передбачено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Представником відповідача заявлялося клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, в якому останній вказував на недоліки висновку експерта в частині його оформлення, а також на можливе неоднозначне трактування наданої відповіді на поставлене питання (а.с. 220-222).

При наданні оцінки вказаному висновку експерта у сукупності з іншими доказами, суд вважає його належним, допустимим і достатнім доказом, а також таким, що узгоджується з іншими доказами, зокрема показами свідків, які мають медичну освіту, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , про те, що стан підекспертного після перенесеного інсульту був важким, він був неконтактний, не орієнтувався в дійсності.

Суд також враховує, що під час проведення експертизи експертами проаналізовано весь обсяг наданої медичної документації померлого ОСОБА_6 , а також покази шести свідків. До того ж судом під час судового розгляду проведено допит експерта

ОСОБА_13 , який був головою комісії та разом з іншим членом комісії

ОСОБА_14 проводив експертизу, в ході якого він підтвердив викладені у висновку обставини та надав вичерпні відповіді на поставлені сторонами і судом запитання.

Натомість представником відповідача не зазначено ані в заявленому клопотанні, ані в усних поясненнях жодного належного обґрунтування визначених законом підстав для призначення у справі повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, у зв`язку з чим судом протокольно у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що доводи сторони позивача щодо недійсності оспорюваного заповіту знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання його недійсним підлягають до задоволення, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_6 у юридично значимий період часу, тобто на момент складання та посвідчення оспорюваного заповіту, не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними.

При цьому доводи відповідача та її представника щодо неврахування експертами при проведенні експертизи показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 про те, що померлий ОСОБА_6 розмовляв і підтримував з ними спілкування суд відхиляє як безпідставні, оскільки вказані покази викладені у змісті висновку експерта та піддані критичній оцінці з огляду на їх невідповідність об`єктивним даним наданої медичної документації.

Згідно зі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В абз. 3 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що відповідно до

ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

З огляду на визнання оспорюваного заповіту недійсним позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих на підставі вказаного заповіту, також підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З інформаційних довідок від 2 грудня 2019 року №№ 191068026 і 191065305 (а.с. 14, 15) вбачається, що відповідачем на підставі спірних свідоцтв про право на спадщину за заповітом зареєстровано право власності на успадковані земельні ділянки, яке в силу вказаних вище вимог закону має бути припинено.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір у розмірі 2305,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 81, 89, 110, 113, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 7 листопада

2018 року, посвідчений секретарем Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі за № 75.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 листопада 2019 року, видане державним нотаріусом Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Н.М., та зареєстроване в реєстрі за № 1750, на ім`я ОСОБА_5 щодо визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8558 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6609, розташовану на території Іркліївської сільської ради Золотоніського (колишнього Чорнобаївського) району Черкаської області, що належала її батькові - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 листопада 2019 року, видане державним нотаріусом Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Н.М., та зареєстроване в реєстрі за № 1751, на ім`я ОСОБА_5 щодо визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,0382 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:7583, розташовану на території Іркліївської сільської ради Золотоніського (колишнього Чорнобаївського) району Черкаської області, що належала її батькові - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Припинити право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8558 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6609, розташовану на території Іркліївської сільської ради Золотоніського (колишнього Чорнобаївського) району Черкаської області, зареєстроване на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20 листопада 2019 року

№ 1750 державним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу Черкаської області Бабак Л.М. 20 листопада 2019 року, номер запису про право власності 34234680.

Припинити право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,0382 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:7583, розташовану на території Іркліївської сільської ради Золотоніського (колишнього Чорнобаївського) району Черкаської області, зареєстроване на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20 листопада 2019 року

№ 1751 державним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу Черкаської області Бабак Л.М. 20 листопада 2019 року, номер запису про право власності 34235323.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 2305,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.В. Чубай