Рішення

від 13.05.2021 по справі 910/20454/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2021Справа № 910/20454/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників будинку "Воскресенська 12Г"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Київська міська рада, 2) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про примусове припинення права користування земельною ділянкою

за участі представників:

від позивача: Зайцев В.Е., керівник,

від відповідача: Єрмоленко Є.В., адвокат,

від третіх особи: не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників будинку "Воскресенська 12Г" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" про примусове припинення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 за адресою: вул. Воскресенська, 2а, в Дніпровському районі м. Києва.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач використовує спірну земельну ділянку не за цільовим призначенням, що є підставою для примусового припинення права на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 28.12.2020 у задоволенні заяви Об`єднання співвласників будинку "Воскресенська 12Г" про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що в позивача відсутні будь-які права на суміжні земельні ділянки, у зв`язку з чим права останнього не є порушеними. У той же час, відповідач має право самостійно визначити вид використання земельної ділянки, при цьому згідно з Генеральним планом міста Києва територія земельної ділянки віднесена під здійснення житлової забудови. Більш того, позивач у позовній заяві заявляє лише про намір відповідача використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням, однак посилання на видалення відповідачем зелених насаджень не відноситься до сфери нагляду позивача. Крім того, відповідач зауважив на обраному позивачем способі захисту, що не призведе до поновлення прав позивача та становить надмірне втручання у право власності відповідача.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що є фактичним землекористувачем суміжних земельних ділянок та ним обрано ефективний спосіб захисту своїх порушених прав. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним пунктом 3.1 договору від 06.04.2001, є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

У письмових поясненнях по справі третя особа-1 зазначила, що на підставі рішення Київської міської ради №110/831 від 27.04.2000 відповідачу передано в тимчасове користування земельну ділянку для обслуговування та експлуатації виробничої бази, про що між сторонами укладено відповідний договір від 06.04.2001. Відтак, третя особа наголосила, що наполягає на дотриманні вимог договору та використання наданої в оренду земельної ділянки за відповідним цільовим призначенням.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради №110/831 від 27.04.2000 "Про оформлення права користування земельними ділянками" 06.04.2001 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого Київська міська рада надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" приймає у тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 1,9506 га згідно з планом землекористування, що додається.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі м. Києва.

У пункті 3.1 договору передбачено, що Київська міська рада має право в разі використання землекористувачем земельної ділянки не за цільовим призначенням або не у відповідності з генеральним планом будівництва достроково розірвати цей договір.

Пунктом 3.2 договору визначено, що землекористувач має право самостійно господарювати на землі згідно з цільовим призначенням земельної ділянки; переважного поновлення договору після закінчення строку його дії та за інших рівних умов; зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законодавством порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Крім того, у пункті 3.2 Договору визначено, зокрема, наступні обов`язки землекористувача: виконувати вимоги діючого законодавства; використовувати землю згідно цільового призначення; охороняти земельну ділянку від самовільного захоплення та самовільної забудови іншими суб`єктами.

Даний договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 06.04.2001 за № 66-5-00053.

На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" та відповідно до завданням на проектування №ЗВП-1834 ТОВ "Український центр реконструкції та розвитку" розробило "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва експлуатації та обслуговування житлового комплексу на вул. Воскресенській, 2-А в Дніпровському районі м. Києва" №ПЗВ-1992 від 12.06.2017 року.

03.11.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд", як замовнику будівництва, та Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-плюс", як генеральному підряднику, видано дозвіл № ІУ115153072151 на виконання будівельних робіт: "Будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2-а в Дніпровському районі м. Києва".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 25.09.2015 Київська міська рада виступає орендодавцем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005, а орендарем значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд".

Звернувшись з даним позовом до суду, позивач просив примусово припинити право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 за адресою: вул. Воскресенська, 2а, в Дніпровському районі м. Києва, оскільки відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, що порушує права позивача, як землекористувача сусідньої земельної ділянки.

Так, згідно з протоколом від 25.04.2016 № 1 про установчі збори рішення про створення Об`єднання співвласників будинку "Воскресенська 12Г" прийнято співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 12Г.

Як вбачається з декларації про готовність об`єкта до експлуатації "Будівництво комплексу будівель житлового та соціально-громадського призначення з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Воскресенській, 7 у Дніпровському районі м. Києва. V черга будівництва" будівництво об`єктів розташована на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:66:134:0073, 8000000000:66:134:0074, 8000000000:66:134:0075.

Згідно з наданими відповідачем до матеріалів справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:66:134:0074, 8000000000:66:134:0075 (м. Київ, вул. Воскресенська, 16 та 14 відповідно) є ТОВ "Максимум".

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності передбачені статтею 116 Земельного кодексу України.

У відповідності до ч. 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідачем набуто право користування на підставі рішення Київської міської ради №110/831 від 27.04.2000 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та укладеного на його виконання договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина 5 статті 20 Земельного кодексу України).

Згідно з пунктом а частини 1 статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, право на подання позову про примусове припинення права користування відповідачем спірною земельною ділянкою належить саме Київській міській раді, як уповноваженому органу на надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Натомість, відомості щодо подання відповідного позову саме Київською міською радою відсутні. При цьому, підтримання пред`явлених Об`єднанням співвласників будинку "Воскресенська 12Г" позовних вимог у даній справі Київською міською радою не має відповідного процесуального наслідку, оскільки остання виступає в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, пред`явлення Об`єднанням співвласників будинку "Воскресенська 12Г" відповідної позовної вимоги про примусове припинення права користування відповідачем земельною ділянкою здійснено суб`єктом, що не наділений повноваженнями на вирішення питання щодо надання земельних ділянок комунальної власності в користування чи припинення даного права.

Таким чином, позивач не довів наявність у нього правових підстав, що згідно з законодавством наділяють повноваженнями вимагати припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до статті 143 ЗК України, зважаючи на належність спірної земельної ділянки до об`єкту власності територіальної громади та закріплення повноважень на розпорядження нею за Київською міською радою.

Одночасно, суд зауважує, що статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти Украни" від 05.04.2005).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

За наведених фактичних обставин справи, позивач, який вважає, що наявність у відповідача права постійного користування спірною земельною ділянкою при використанні її не за цільовим призначенням створюватиме загрозу порушення прав на належні та безпечні умови проживання, не позбавлений можливості захистити свої права та охоронювані законом інтереси у відповідності з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України.

Інші доводи доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників будинку "Воскресенська 12Г" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 24.05.2021 року.

Суддя К.В. Полякова