Рішення

від 12.05.2021 по справі 914/885/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2021 справа № 914/885/20 місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський Сад , с.Стільсько Миколаївського району Львівської області

про стягнення 268 644,74 грн заборгованості.

За участю представників:

від позивача: Зеленін С.С. - адвокат (довіреність №0503/20 від 06.04.2020 р.);

від відповідача: Торонні А.М. - адвокат (ордер від 28.04.2020 р.).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський Сад про стягнення 268 644,74 грн заборгованості, з яких 244 290,01 грн основний борг, 21 703,44 грн пеня, 2 651,29 грн три проценти річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.04.2020, справу передано для розгляду судді Іванчук С.В.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Ухвалою від 08.04.2021 задоволено заяву судді Іванчук С.В. про самовідвід у справі № 914/885/20 та постановлено справу передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №28 від 09.04.2021 відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області від 07.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/885/20.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу даної судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 14.04.2021 справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 12.05.2021.

Ухвалою суду від 15.04.2021 виправлено описку допущену в п.2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 14.04.2021 та вказано, що справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання 12.05.2021 р. для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з врахуванням часткової оплати проведеної відповідачем після відкриття провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2021 р. для розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 12.05.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 23.04.2019 укладено договір підряду №23/04 на виконання робіт по влаштуванню системи внутрішньої електромережі, електричного опалення та кондиціонування з функцією теплового насосу фруктосховища в с.Стрільсько, Миколаївського району Львівської області.

Позивач виконав усі погоджені та підтверджені сторонами в актах роботи в повному обсязі, однак відповідач не підписав акти здачі-прийняття робіт від 22.01.2020 №ОУ-0000014 та № ОУ-0000015 та не повернув їх позивачу.

Відповідач повністю не оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 244 290,01 грн.

Позивач нарахував відповідачу 21 703,44 грн пені та 2 651,29 грн 3% річних, які разом із основним боргом в сумі 244 290,01 грн. просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив.

Зокрема зазначив про те, що повністю не погоджується з обгрунтуваннями та доподами позивача щодо неналежного виконання зобов`язання та з виникненням, на думку, позивача, заборгованості в сумі 244 290,01 грн.

Посилаючись на положення додатку 1 до договору, пункти 3.3, 5.15, 9.4. договору відповідач зазначає, що він скористався своїм правом, передбаченим договором, відмовитись від прийняття робіт та їх оплати, оскільки такі виходили за межі взаємно письмово погоджених сторонами. Жодних додаткових угод до договору щодо зміни додатків договору в частині переліку обладнання, матеріалів та їх кількості сторонами не укладено.

Незважаючи на це, позивач склав та надіслав відповідачу акти від 22.01.2020 №ОУ-0000014 та № ОУ-0000015, оплата і погодження яких і стала предметом спору.

Позивач використав непогоджені матеріали та виконав з ними роботи таким чином порушуючи умови договору, у зв`язку з чим на думку відповідача у нього не виник обов`язок по їх оплаті, відповідно не повинна нараховуватись пеня та 3 % річних.

З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Обставини встановлені судом.

23.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівський Сад (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем (виконавець) укладено договір підряду № 23/04 згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по влаштуванню системи внутрішньої електромережі, електричного опалення та кондиціонування з функцією теплового насосу фруктосховища в с.Стрільсько, Миколаївського району, Львівської області (надалі - об`єкт).

Згідно пунктів 1.2. та 1.3. договору об`єм робіт визначається проектною документацією, що передано виконавцю за актом приймання-передачі. Вартість визначається кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною даного договору (додатки №1).

Відповідно до пункту 2.3 договору виконану роботу виконавець передає замовнику на підставі акту виконаних робіт.

Згідно пунктів 3.1 - 3.3 договору загальна вартість договору - 2 201 615,06 грн (два мільйони двісті одна тисяча шістсот п`ятнадцять тисяч гривень 06 копійок), в т.ч. ПДВ - 366 935,84 грн. Загальна вартість робіт за даним договором може бути змінена у випадку збільшення або зменшення об`ємів виконаної роботи та лише на підставі додаткового договору укладеного сторонами. Остаточні обсяг та вартість робіт визначається актом виконаних робіт. Додаткові обсяги робіт, які виконані виконавцем без погодження із замовником, не оплачуються.

Порядок розрахунків передбачений пунктом 4.1 договору, згідно якого замовник оплачує виконавцю поетапно наступним чином: -1 етап - аванс на виконання робіт в розмірі 660 484,52 грн (шістсот шістдесят тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 52 копійки) на протязі 5-ти робочих днів з моменту підписання даного договору; - 2 етап - надалі розрахунки за договором проводяться по факту підписання актів виконаних робіт на протязі 5-ти робочих днів з дати підписання.

Згідно пункту 5.2 договору фактично виконані виконавцем роботи передаються замовнику шляхом надання виконавцем акту виконаних робіт. Замовник підписує його протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту отримання та скріплює печаткою або надає зауваження щодо виконаних робіт (їх частини), при цьому замовник підписує акт виконаних робіт тільки після усунення всіх недоробок та дефектів за рахунок виконавця. Перелік недоробок та дефектів оформлюється за правилами передбаченими п.8.2 цього договору, а строк їх усунення встановлюється у відповідності до п.8.3 цього договору.

Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 договору за недотримання терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми затримки платежу за кожний день, але не більше 15 % від загальної вартості договору. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який вона оплачується. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором.

Позивач виконав роботи на загальну суму 1 816 510,94 грн згідно наступних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- №ОУ-0000342 від 05.08.2019 на суму 1 094 406,66 грн;

- №ОУ-0000343 від 05.08.2019 на суму 112 993,66 грн;

- №ОУ-0000482 від 18.10.2019 на суму 119 375,56 грн;

- №ОУ-0000483 від 18.10.2019 на суму 32 831,05 грн;

- №ОУ-0000484 від 18.10.2019 на суму 212 879,92 грн;

- №ОУ-0000485 від 18.10.2019 на суму 94 046,30 грн;

- №ОУ-0000014 від 22.01.2020 на суму 61 736,41 грн;

- №ОУ-0000015 від 22.01.2020 на суму 88 241,38 грн.

Позивач стверджує, що акти здачі-прийняття робіт від 22.02.2020 були надані відповідачу наручно того ж числа, а також повторно скеровані поштою 02.04.2020.

За період з 23.04.2019 по 31.03.2020, відповідач оплатив позивачу 1 572 220,93 грн. Таким чином сума заборгованості (різниця між вартість виконаних робіт 1 816 510,94 грн та сумою сплачених коштів 1 572 220,93) становить 244 290,01 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідач оплатив 20 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач нарахував відповідачу 21 703,44 грн пені та 2 651,29 грн 3% річних, які просить стягнути разом основним боргом в сумі 244 290,01 грн. за мінусом оплати основного боргу в сумі 20 000,00 грн.

Висновки суду.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підставою позову визначено правовідносини сторін, що виникли згідно укладеного між сторонами договору підряду №23/04 від 23.04.2019 та актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0000342 від 05.08.2019, №ОУ-0000343 від 05.08.2019, №ОУ-0000482 від 18.10.2019., №ОУ-0000483 від 18.10.2019, №ОУ-0000484 від 18.10.2019, №ОУ-0000485 від 18.10.2019, №ОУ-0000014 від 22.01.2020, №ОУ-0000015 від 22.01.2020 складених на виконання договору.

Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Позивач виконав роботи згідно актів здачі-приймання робіт на загальну суму 1 816 510,94 грн.

Між сторонами було підписано наступні акти здачі-приймання робіт:

- №ОУ-0000342 від 05.08.2019 на суму 1 094 406,66 грн;

- №ОУ-0000343 від 05.08.2019 на суму 112 993,66 грн;

- №ОУ-0000482 від 18.10.2019 на суму 119 375,56 грн;

- №ОУ-0000483 від 18.10.2019 на суму 32 831,05 грн;

- №ОУ-0000484 від 18.10.2019 на суму 212 879,92 грн;

- №ОУ-0000485 від 18.10.2019 на суму 94 046,30 грн.

Крім того, позивач склав акти здачі-приймання робіт:

- №ОУ-0000014 від 22.01.2020 на суму 61 736,41 грн;

- №ОУ-0000015 від 22.01.2020 на суму 88 241,38 грн, які відповідач не підписав.

Відповідач сплатив 1 575 220,93 грн. Факт оплати підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку за період з 23.04.2019 по 31.03.2020, а саме:

- 25.04.2019 сплачено 560 484,52 грн;

- 07.05.2019 чотири платежі на загальну суму 750 000,00 грн;

- 16.10.2019 сплачено 20 000,00 грн;

- 22.01.2020 сплачено 61 736,41 гривень.

Позивач стверджує, що акти здачі-приймання робіт №ОУ-0000014 від 22.01.2020 на суму 61 736,41 грн та №ОУ-0000015 від 22.01.2020 на суму 88 241,38 грн були вручені відповідачу наручно 22.01.2020. Підтвердженням чого є оплата в сумі 61 736,41 грн проведена того ж числа.

Крім того, акти повторно скеровані поштою 02.04.2020 та отримані відповідачем 07.04.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою накладною № 7903514435990 від 02.04.2020, описом вкладення у цінний лист де вказано про надсилання цих актів та супровідного листа та роздруківкою з офіційного сайту ПАТ Укрпошта .

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Окрім того, пунктом 5.2. договору сторони погодили, що фактично виконані роботи передаються замовнику шляхом надання виконавцем акту виконаних робіт. Замовник підписує його протягом 3-х робочих днів з моменту отримання та скріплює печаткою або надає зауваження щодо виконаних робіт (їх частини), при цьому замовник підписує акт виконаних робіт тільки після усунення всіх недоробок та дефектів за рахунок виконавця. Перелік недоробок та дефектів оформлюється за правилами передбаченими п.8.2. цього договору, а строк їх усунення встановлюється у відповідності до п.8.3. цього договору.

В пунктах 5.2., 8.2., 8.3 договору передбачено чіткий механізм реакції на наявність підстав для відмови від підписання акту виконаних робіт, якого відповідач не дотримався. Цей механізм передбачає повідомлення виконавця про свою відмову від підписання актів виконаних робіт, зазначення відповідних зауважень в самих актах. Наявність недоліків чи невідповідностей матеріалів встановлюється спільною комісією представників виконавця і замовника, при цьому складається дефектний акт, який в подальшому може слугувати підставою для виправлення недоліків або ж підтвердженням підстав для відмови від оплати виконаних з порушеннями робіт.

Оскільки, отримавши вказані акти, відповідач не надав жодних зауважень щодо незгоди із прийняттям робіт з тих чи інших підстав, не дотримався процедури визначеної пунктами 5.2, 8.2, 8.3 договору, суд приходить до висновку, що він погодився із вказаними актами.

Окрім того, відповідач включив зазначені у спірних актах суми до податкового кредиту для відшкодування ПДВ, що додатково підтверджує факт отримання та визнання спірних актів відповідачем.

Відповідач подав відповідні податкові накладні в органи ДПС, здійснив їх реєстрацію в ЄРПН, подав відповідну податкову декларацію з ПДВ за звітний період січень 2020 року та додатком № 5, включив у них дані по контрагенту (позивачу по справі) в сумах зазначених в актах здачі-прийняття робіт № ОУ-0000014 та № ОУ-0000015 від 22.01.2020 року, а отже підтвердив, що належним чином оформив дані акти, як і підтвердив факт повного виконання робіт/надання послуг по таких актах.

Подання відповідачем податкової декларації за січень 2020 по спірних актах, оплата 22.01.2020 суми 61 736,41 грн, що відповідає акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000014 підтверджує той факт, що відповідач отримав акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000014 та № ОУ-0000015 від 22.01.2020 наручно.

Отже, відповідач погодився з виконаними роботами згідно актів та лише після подання позову в суд заявив, що не згідний із такими, заперечив факт оплати, мотивуючи, що така була здійснена по неіснуючому акту від 15.11.2019, копію якого суду не надав.

Щодо оплати відповідачем суми коштів в сумі 61 736,41 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із виписки банку про сплату 61 736,41 грн в призначенні платежу вказано, що це оплата за роботи згідно акту від 15.11.2019.

Суд ухвалою від 14.04.2021 витребовував у відповідача вказаний акт. Відповідач у письмовому поясненні наданому суду 12.05.2021 зазначив, що акту від 15.11.2019 не існує, такий сторонами не складався, ним направлено позивачу письмове повідомлення про те, що у платіжних дорученнях від 22.01.2020 на суму 61 736,41 грн та від 22.04.2020 на суму 20 000,00 грн допущено помилку, тому дані проплати слід вважати авансовим платежем за роботи згідно договору від 23.04.2019.

27.10.2020 представник відповідача заявила, що в податкові декларації з ПДВ за звітний період січень 2020 року та додатком № 5, включені дані по контрагенту (позивачу по справі) в сумах зазначених в актах здачі-прийняття робіт № ОУ-0000014 та № ОУ-0000015 від 22.01.2020 року помилково.

Зважаючи на положення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції згідно Закону №466-ІХ від 16.01.2020) для виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг (виконання робіт) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого має місце будь-яка з подій, що виникла раніше: 1) оплата товарів/послуг/робіт; 2) оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт, надання послуг чи постачання товарів.

Оскільки відповідач визначив податкові зобов`язання шляхом подання відповідних податкових накладних контролюючому органу, здійснив їх реєстрацію в ЄРПН, він підтверджує, що або оплатив отримані роботи/послуги, або належним чином оформив відповідний документ, що підтверджує факт виконання робіт, в даній справі це акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000014 та № ОУ-0000015 від 22.01.2020 року, по одному з яких має місце також і перерахування коштів платнику податків - позивачу у справі.

Крім того, після відкриття провадження у справі, 22.04.2020 відповідач сплатив ще 20 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1368. У вказаному платіжному дорученні також вказано, що оплата проведена по акту від 15.11.2019.

Як вже зазначалось вище, відповідач направив позивачу лист від 29.10.2020 де просив зарахувати оплати в сумі 61 736,41 грн та 20 000,00 грн, як оплати по договору № 2304 від 23.04.2019.

Отже, заперечення відповідача проти позову не спростовують позовних вимог.

Станом на дату розгляду справи по суті, сума основного боргу становить 224 290,01 грн.

Щодо наданого відповідачем висновку судового експерта, суд зазначає наступне.

Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Складений на замовлення відповідача висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 29.03.2021 № 5 не спростовує позовних вимог, з огляду на те, що відповідач, у порядку встановленому умовами договору та положеннями частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, не надав жодних зауважень щодо незгоди із прийняттям робіт з тих чи інших підстав, не дотримався процедури визначеної пунктами 5.2, 8.2, 8.3 договору.

Так само не спростовують позовних вимог твердження відповідача про коригування даних податкової звітності, оскільки такі були вчинені вже в червні 2020, після відкриття провадження у справі.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 224 290,01 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення 20 000,00 грн основного боргу провадження у справі слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із сплатою відповідачем вказаної суми після звернення позивача до суду з позовом.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних та пені суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок розрахунків передбачений пунктом 4.1 договору згідно якого замовник оплачує виконавцю поетапно наступним чином: -1 етап - аванс на виконання робіт в розмірі 660 484,52 грн (шістсот шістдесят тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 52 копійки) на протязі 5-ти робочих днів з моменту підписання даного договору; - 2 етап - надалі розрахунки за договором проводяться по факту підписання актів виконаних робіт на протязі 5-ти робочих днів з дати підписання.

Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 договору за недотримання терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми затримки платежу за кожний день , але не більше 15 % від загальної вартості договору. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який воона оплачується. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку долученого до позовної заяви, позивач просить стягнути пеню в сумі 21 703,44 грн.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що позивач вірно визначив період прострочки, при нарахуванні пені дотримався положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відтак пеня в сумі 21 703,44 грн підлягає до стягнення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок трьох процентів річних та встановлено, що при нарахуванні процентів річних позивач не врахував кількість днів у високосному 2020 році, які потрібно застосовувати у формулі. За розрахунком суду проведеним за допомогою комп`ютерної програми ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон , 2020 , до стягнення з відповідача підлягають три проценти річних в сумі 2 646,33 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, до задоволення підлягає 224 290,01 грн основного боргу, 21 703,44 грн пені та 2 646,23 грн три проценти річних. В частині позовних вимог в сумі 20 000,00 грн основного боргу провадження підлягає закриттю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно до задоволеної суми позову.

Крім того, позивач має право на повернення з Державного бюджету України судового збору пропорційно до суми позову провадження в якій закрито, за умови подання до суду відповідного клопотання, як це передбачено пунктом 5 статті 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський Сад , (вул.Шевченка, 109, с.Стільсько Миколаївського району Львівської області, 81615; код ЄДРПОУ 38414750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем (вул.Зелена, 149-Б, м.Львів, 79035; код ЄДРПОУ 36767497) 224 290,01 грн основного боргу, 21 703,44 грн пені, 2 646,33 грн три проценти річних та 3 729,59 грн судового збору.

3. В частині позовних вимог в сумі 20 000,00 грн основного боргу провадження у справі закрити.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 24.05.2021 року.

Суддя Ю.О. Сухович