Постанова

від 25.05.2021 по справі 420/6954/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6954/19 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представника апелянта - ГУ ДПС в Одеській області - Бутрик А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Контрактні Матеріали до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними дії щодо несвоєчасного надання відповіді на запит про доступ до публічної інформації, -

В С Т А Н О В И В:

19.11.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Контрактні Матеріали звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому, з урахування уточненого позову (а.с. 21-22) просило суд визнати неправомірними дії відповідача щодо несвоєчасного надання відповіді на запит від 02.10.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 02.10.2019 р. товариство звернулось із запитом на отримання публічної інформації до відповідача, у якому запитувалась інформація щодо посадової особи та підстав за яких було прийнято рішення та внесені відомості про існування у товариства податкового боргу; просило надати копії розпорядчих документів (рішень, наказів, листів), які стали підставою для внесення відомостей про існування у ТОВ Контрактні матеріали податкового боргу.

Також позивач зазначав, що 15.10.2019р. засобами поштового зв`язку відповідач направив відповідь на запит від 02.10.2019 р. яка була вручена запитувачу лише 23.10.2019 р., що є порушенням положення ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації , оскільки з моменту подачі запиту до моменту відправлення відповіді минуло 8 робочих днів.

Рішенням Одеського Окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений адміністративний позов ТОВ Контрактні Матеріали , визнані неправомірними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо несвоєчасного надання відповіді на запит Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактні Матеріали від 02.10.2019р.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу (а.с. 73-74), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, не повне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не об`єктивно, поверхнево та без вивчення всіх конкретних фактів та документальних доказів, ухвалив оскаржуване рішення. також, на думку апелянта, порушення норм процесуального права є надання переваги доводам позивача, які не були належним чином обґрунтовані.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до спірних правовідносин не застосовується вимоги Закону України Про доступ до публічної інформації , оскільки запит позивача не відповідає вимогам до запиту про доступ до публічної інформації, які передбачені ч. 1 ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації . На думку апелянта у спірних правовідносинах мали бути застосовані норми закону України Про звернення громадян , зокрема ч. 1 ст. 20 вказаного Закону.

Також, апелянт зазначає, що запитувана позивачем інформація не є публічною, а суд першої інстанції не з`ясував у чому полягає порушене право позивача, яке потребує захисту та обов`язкового судового вирішення.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що відповідно до матеріалів справи 02.10.2019 р. ТОВ Контрактні Матеріали звернулось до Головного управління ДФС в Одеській із запитом на отримання

публічної інформації (а.с. 6), у якому просило на електронну адресу товариства надати точну, повну та достовірну інформацію, а саме:

1.Хто з посадових осіб та на якій підставі прийняв рішення та вніс відомості до інформаційної системи на сайті ДФС в розділі Дізнайся більше про свого бізнес-партнера про існування у ТОВ Контрактні Матеріали податкового боргу;

2. Надати копії розпорядчих документів (рішень, наказів, листів), які стали підставою для внесення відомостей до інформаційної системи на сайті ДФС в розділі Дізнайся більше про свого бізнес-партнера про існування у ТОВ Контрактні матеріали податкового боргу.

Листом Головного управління ДПС в Одеській області №28/ЗПІ/15-32-54-02-06, у відповідь на запит про отримання публічної інформації від 02.10.2019 р., повідомлено ТОВ Контрактні Матеріали , що Порядок ведення контролюючими органами оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 р. №422. Згідно п.п. 4 п. 2 гл.4 р. V Наказу №422 підставою для внесення змін про неузгодженість податкового зобов`язання до ІКП в ході судового оскарження податкового повідомлення-рішення є ухвала суду про відкриття провадження, яка надійшла до ГУ ДПС в Одеській області 27.09.2019р. Оскільки між датою отримання ТОВ Контрактні Матеріали податкового повідомлення-рішення та датою отримання судового рішення контролюючим органом є більше 10 календарних днів, відповідно до п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України в ІКП виник податковий борг, відомості про який знайшов своє відображення на сайті ДФС. В свою чергу, зазначена інформація оприлюднюється на підставі п.35.4 ст.35 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 13.02.2015 р. №67, про інформацію щодо суб`єктів господарювання, які мають податковий борг, та порядку їх оприлюднення. Також проінформовано про те, що за результатами опрацювання ухвали суду про відкриття провадження податковий борг станом на 03.10.2019 р. відсутній (а.с.7-8).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган надав відповідь на запит про доступ до публічної інформації з порушенням строку надання публічної інформація, який встановлений ч. 1 ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації . При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, у разі пересилання відповіді на запит поштою, обов`язок щодо надання відповіді на запит вважається виконаним з моменту здачі документа на пошту. Натомість реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу строку надання відповіді на запит на інформацію.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 7 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII Про інформацію (далі - Закон № 2657-XII) передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657-ХІІ).

Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657-ХІІ). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI).

За змістом Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. Крім того, Податковим кодексом України також визначено, що на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику оприлюднюється, окрім іншого, щоденно інформація щодо суб`єктів господарювання, які мають податковий борг, із зазначенням керівників таких суб`єктів господарювання, та сум податкового боргу в розрізі платежів та територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, із зазначенням керівників таких територіальних органів (абзац 3 п. 35.4 ст. 35 ПК України).

Перевіряючи доводи апелянта стосовно того, що запит позивача не відповідає вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації , та відхиляючи їх, апеляційний суд зазначає таке.

Аналізуючи норми Закону № 2939-VI, апеляційний суд дійшов висновку, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям відображеності та за документованості і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем запитувалась інформація стосовно підстав та осіб, які розмістили у відкритому доступі інформацію на офіційному сайті ДФС щодо наявності у позивача податкової заборгованості. Тобто фактично запитувалась публічна інформація, яка вже є створеною у апелянта - суб`єкта владних повноважень, розпорядника такої інформації, оскільки виконанню приписів, передбачених абзацом 3 п. 35.4 ст. 35 ПК України, має передувати наявність у розпорядника певної інформації та виконання певною посадовою особою обов`язків стосовно оприлюднення на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику інформації щодо суб`єктів господарювання, які мають податковий борг, із зазначенням керівників таких суб`єктів господарювання, та сум податкового боргу в розрізі платежів та територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, із зазначенням керівників таких територіальних органів.

За таких обставин, запит позивача на отримання публічної інформації від 02.10.2019 року відповідає вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації , оскільки запит є проханням позивача до розпорядника інформації - відповідача надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

За таких обставин, апеляційний суд відхиляє також доводи апелянта щодо поширення на спірні правовідносини дії Закону України Про звернення громадян .

Щодо доводів апелянта про недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит на інформацію від 02.10.2019 року у відповідності до Закону № 2939-VI, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із запитом від 02.10.2019 про надання публічної інформації, відповідно до Закону № 2939-VI.

Разом з тим, відповідач листом від 08.10.2019 року № 28/ЗПІ/15-32-54-02-06 надав відповідь на запит позивача від 02.10.2019 року, проте зазначена відповідь була направлена позивачу поштою лише 15.10.2019 року, що підтверджено фіскальним чеком ПАТ Укрпошта , поштовим конвертом та роздруківкою відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором (а.с. 7-8, 9-10, 12, 34), що підтверджено .

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, у разі пересилання відповіді на запит поштою, обов`язок щодо надання відповіді на запит вважається виконаним з моменту здачі документа на пошту. При цьому реєстрація самої відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу строку надання відповіді на запит на публічну інформацію.

Факт пропуску строку надання відповіді встановлений судом першої інстанцій та не спростований доводами апеляційної скарги.

Стосовно відсутності порушених прав позивача, на що звертає увагу апелянт, апеляційний суд зазначає таке.

Пункт 5 ч. 2 ст. 23 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачає право запитувача інформації оскаржити до суду її несвоєчасне надання.

В силу приписів зазначеної норми позивач, навіть попри фактичне надання відповіді на запит апелянтом, має право на оскарження несвоєчасного надання інформації.

Таким чином, право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання. Отже, бездіяльність відповідача, що полягала у порушенні строку надання відповіді на запит, є протиправною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, стаття 20 Закону № 2939-VI встановлює обов`язок дотримання строків для надання відповіді, а стаття 24 цього Закону - відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Тобто, відповідно до вимог статті 55 Конституції України з урахуванням положень статей 20, 24 Закону № 2939-VI, у разі встановлення порушень, до повноважень суду відноситься визнання дії або бездіяльності протиправними.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 18.12.2018 у справі № 800/201/17 та Верховний Суд у постановах від 16.01.2020 у справі № 580/1747/16-а, від 16.01.2020 у справі №580/1832/16-а.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем був обраний правильний спосіб захисту порушених прав, шляхом визнання протиправними дії апелянта, які полягають у недотриманні встановленого Законом № 2939-VI строку розгляду запиту від 02.10.2019 р.

Апеляційний суд вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції, оскільки факт своєчасного ненадання відповіді слід розуміти як бездіяльність.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що не надавши відповідь на запит у встановлений Законом № 2939-VI п`ятиденний строк, апелянта допустив протиправну бездіяльність, тому захистити порушене право позивача на своєчасне отримання інформації можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності апелянта.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 19.03.2019 у справі № 800/369/17.

Інші доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права але з помилковим застосуванням норм процесуального права в частині обрання способу відновлення порушеного права позивача відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої змінене в резолютивній частині.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 317, 3211, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №420/6954/19 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у такій редакції:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС України в Одеській області щодо не дотримання встановленого Законом України Про доступ до публічної інформації п`ятиденного строку надання товариству з обмеженою відповідальністю Контрактні Матеріали інформації на запит від 02 жовтня 2019 року.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №420/6954/19 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26.05.2021 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.