Постанова

від 26.05.2021 по справі 300/3402/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3402/20 пров. № А/857/7858/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Затолочного В.С., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Городенківського районного суду Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Городенківського районного суду Івано-Франківської області, територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій,-

суддя в 1-й інстанції - Матуляк Я.П.,

час ухвалення рішення - 12.03.2021 року,

місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ

дата складання повного тексту рішення - 12.03.2021 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Городенківського районного суду Івано-Франківської області, територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Городенківського районного суду Івано-Франківської області в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці роботу на посаді стажиста Городенківського районного суду Івано-Франківської області з 02.08.1993 по 10.12.1996. Зобов`язано Городенківський районний суд Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці роботу на посаді стажиста Городенківського районного суду Івано-Франківської області з 02.08.1993 по 10.12.1996. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відсутні законні підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді період роботи позивача на посаді стажиста суду. Крім того, позивач пропустила строк звернення до суду із зазначеним позовом.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» №1600-VIII від 22.09.2016, наказом Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03.10.2006 за №196, ОСОБА_1 відраховано зі штату Городенківського районного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Позивач з 02.08.1993 по 10.12.1996 працювала на посаді стажиста Городенківського районного суду, 03.12.1996 - призначена на посаду судді Заліщицького районного суду, а з 11.03.2002 переведена на посаду судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області.

Згідно довідки №3725/08-1432, виданої 12.07.2019 головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 - після одруження) з 02.08.1993 по 10.12.1996 працювала на посаді стажиста Городенківського районного суду Івано-Франківської області з оплатою 75 відсотків посадового окладу судді.

03.08.2020 позивач звернулась до Городенківського районного суду Івано-Франківської області та Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області із заявами про зарахування стажування в Городенківському районному суді до судового стажу.

Однак, відповідач 1 листом від 04.08.2020 за №01-80/63/2020 та відповідач 2 листом від 03.09.2020 за №03-26/1201/20 відмовили в такому зарахуванні, мотивуючи відсутністю підстав.

На момент звільнення ОСОБА_1 у відставку (03.10.2016) та призначення їй щомісячного довічного грошового утримання був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016.

Відповідно пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 грудня 2018 року у справі №751/7138/17.

За правилами частини першої статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, в редакції чинній на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, в редакції до 28.03.2015 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів".

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII (який діяв на час роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обчислення стажу державної служби за час розглядуваного періоду здійснювалось відповідно до Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 2 цього Закону визначено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Статтею 67 Закону УРСР "Про судоустрій" від 05.06.1981 №2022-Х (в редакції Закону від 05.06.1981) було передбачено, що структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.

Тобто, організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у розглядуваний період із 02.08.1993 по 02.12.1996 здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад чи обласних державних адміністрацій.

Судом встановлено, що позивач з 02.08.1993 зарахована на посаду стажиста Городенківського районного суду, згідно наказу №02-7/36 від 30.07.1993, з виплатою заробітної плати в розмірі 75% посадового окладу судді та 10.12.1996 звільнена з посади стажиста, на підставі наказу №02-7/70 від 11.12.1996, що підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 від 04.08.1977 та довідкою №3725/08-1432, виданою 12.07.2019 Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області (а.с.15, 26-29).

Питання проходження стажування випускниками вищих навчальних закладів в цей період регулювалися такими законодавчими актами колишнього Союзу PCP та УРСР, як: постанова Ради міністрів СРСР від 18.07.1972 №535 "Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні", Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973.

Так, в підпункті 4.2 пункту 10 зазначеної вище Постанови №535 від 18.07.1972 було визначено, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.

Відповідно до пункту 1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.

Пунктами 5, 15 цього Положення передбачалось, що час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов`язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов`язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.

Як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Пунктом 3 цього Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Позивач звільнена з посади стажиста Городенківського районного суду у зв`язку з призначенням її з 03.12.1996 суддею Заліщицького районного суду, згідно наказу №135 к від 29.10.1996, тобто при просуванні по службі вона зайняла посаду державного службовця.

Згідно з пунктом 4 Порядку №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги звернуті до Городенківського районного суду Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, підлягають до задоволення, шляхом визнання протиправною відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці роботу на посаді стажиста Городенківського районного суду Івано-Франківської області з 02.08.1993 по 10.12.1996 та зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці роботу на посаді стажиста Городенківського районного суду Івано-Франківської області з 02.08.1993 по 10.12.1996.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 14.11.2018 у справі №819/1550/16.

Покликання апелянта на те, що позивач пропустила строк звернення до суду із зазначеним позовом колегія суддів відхиляє, оскільки позивач оскаржує відмови відповідача від 04.08.2020 року та 03.09.2020 року, а відтак позивач звернулася до суду 23.11.2020 року, тобто в межах строків, встановлених КАС України.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Городенківського районного суду Івано-Франківської області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Городенківського районного суду Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі № 300/3402/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. С. Затолочний О. І. Мікула Повне судове рішення складено 26 травня 2021 року.