Постанова

від 20.05.2021 по справі 707/1216/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 707/1216/20 Провадження № 22-ц/821/827/21 категорія: 302050000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В. ,

секретаря - Винник І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Різника Юрія Сергійовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації, у складі: головуючого судді Суходольського О. М., повний текст рішення складено 25 лютого 2021 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 29 жовтня 1996 року, рішенням Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради № 66 Передано земельні ділянки у приватну власність і користування .

Пунктом 1 рішення № 66 визначено: Передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд/присадибна ділянка/особистого підсобного господарства громадянам згідно з додатком № 1 та надання в постійне користування земельної ділянки згідно з додатком № 2 .

Згідно додатку № 1 до рішення виконкому № 66 від 29.10.1996, отриманого в Архівному відділі Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області, зокрема, ОСОБА_1 надано земельну ділянку 0,21 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Зазначала, що згідно даних сільської ради станом на 2003 рік за ОСОБА_1 , 1952 р. н. по Свидівоцькій сільській раді числиться домоволодіння по АДРЕСА_2 , загальною площею 66 м2, житлова - 28 м2. За домоволодінням числиться земельна ділянка розміром 0,21 га приватизована згідно рішення сесії № 66 від 29.10.1996. Державний акт на земельну ділянку не одержано.

Після проведення інвентаризації та перейменування вулиць в с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, вул. Б. Хмельницького, 28 стала АДРЕСА_3 .

11.07.2018 рішенням Свидівоцької сільської ради № 51-26 на 51 сесії VII скликання надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно п. 1 рішення № 51-26: Надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1800 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в межах населеного пункту АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки № 1550 від 17.07.2018, виданої Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради: Згідно земельно-облікових документів сільської ради за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_4 .

Виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради листом № 02-17/986 від 02.09.2019 повідомив, що: ОСОБА_1 , було передано в користування земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

На теперішній час, згідно земельно-облікових даних Свидівоцької сільської ради, у ОСОБА_1 , перебуває у користуванні не приватизована земельна ділянка комунальної власності сільської ради (не є приватною власністю гр. ОСОБА_1 ) площею 0,18 га;

Інформація щодо обставин змін площі земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_2 , розташованої в АДРЕСА_5 та площі земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_1 , розташованої в АДРЕСА_5 не відома.

Вказує, що рішенням № 66, ОСОБА_1 передавалася земельна ділянка у приватну власність і користування площею 0,21 га, а рішенням № 55-26 надано дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку площею 0,1800 га.

При цьому, 21.05.2010, рішенням Свидівоцької сільської ради № 40-4 40 сесії V скликання надано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,2831 га по фактичному користуванню за адресою: АДРЕСА_5 .

Під час розроблення технічної документації на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 інженером-землевпрядником встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 , яка приватизована ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим площа цієї земельної ділянки зменшена до 0,18 га.

Зазначає, що в липні 2019 року, вона отримала копію акта визначення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_5 в натурі від 25.01.2009. При його огляді було встановлено, що в графі де вказані прізвище та ім`я ОСОБА_1 - стоїть не її підпис, а підпис іншої особи.

Використовуючи вищевказаний акт з підробленим підписом позивача, ОСОБА_2 збільшив собі площу земельної ділянки, виготовив технічну документацію та приватизував земельну ділянку площею 0,2831 га за адресою: АДРЕСА_5 .

21.08.2019, ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 , звернулася до Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України Підроблення документів, печаток та 31.08.2019 Черкаським РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області внесено відомовсті до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019250270000919.

В межах досудового розслідування призначено почеркознавчу експертизу та судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС Кононенком В. М. складено висновок від 24.01.2020 №1/26, яким встановлено, що підпис у акті визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі гр. ОСОБА_2 з суміжними землекористувачами від 25.01.2009 в графі Землекористувачі поряд з рукописним текстом ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Такі дії призвели до того, що земельна ділянка позивача не лише зменшилася, а й до того, що ОСОБА_1 не може приватизувати земельну ділянку, якою користується безліч років, адже межі земельної ділянки ОСОБА_2 накладаються на земельну ділянку ОСОБА_5 .

Тому вважає, що рішення Свидівоцької сільської ради від 21.05.2010 № 40-4 Про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині, що стосується ОСОБА_2 , порушує права ОСОБА_1 , як користувача суміжної земельної ділянки, та впливає на оформлення права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 .

За наслідками вказаного рішення сільської ради ОСОБА_2 видано Державний акт Серія ЯЛ № 786616 від 26.10.2010, який належить визнати недійсним та скасувати в судовому порядку, внаслідок визнання недійсним рішення ради, на підставі якого він виданий.

Також зазначає, що оскаржуване рішення сільської ради датоване 21.05.2010, а оскаржуваний Державний акт виданий 26.10.2010, однак ОСОБА_1 фактично дізналася та ознайомилася із оскаржуваним рішенням та оскаржуваним Державним актом лише 23.07.2019 і внаслідок підробки її підпису не знала і не могла знати про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2 з порушенням її земельних прав.

Просила суд визнати незаконним та скасувати рішення 40 сесії 5 скликання Свидівоцької сільської ради № 40-4 від 21.05.2010 Про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині, що стосується надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2831 га, забудованих земель 0,00 га, з них під будівлями 0,00 га, по фактичному користуванню за адресою: АДРЕСА_5 , затвердження технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 , розроблену ТОВ ГЕОВЕРВ .

Визнати недійсним Державний акт Серія ЯЛ № 786616 на право власності на земельну ділянку площею 0,2831 га, розташовану в АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011079600503, кадастровий номер 7124986000:04:004:0186, виданий 26 жовтня 2010 року на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 21.05.2010 №40-4 на ім`я ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 оформив право власності на свою земельну ділянку значно раніше від моменту оформлення технічної документації на землю позивачем. І на даний час земельна ділянка позивача не приватизована і не сформована. З матеріалів справи не вбачається і накладення земельних ділянок сторін відповідно до державних актів, оскільки державного акту на землю позивачем ОСОБА_1 не оформлено. У відповіді ФОП ОСОБА_6 від 20.05.2020 вказано, що на пропозицію прийняти координати суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 не погоджується, так як це приведе до зменшення ділянки, передбаченої до передачі їй у приватну власність.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведені та необґрунтовані, фактично позовні вимоги гуртуються на припущеннях позивача, тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, поданій 29 березня 2021 року, вважаючи рішення суду незаконним і необґрунтованим, ухваленим у невідповідності до норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права, без повного і всебічного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та без повного та об`єктивного дослідження доказів, представник ОСОБА_1 - адвокат Різник Ю. С. просив суд скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2021року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Мотиви апеляційної скарги зводяться до мотивів наведених в позовній заяві, разом з тим скаржник зазначає, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги судову практику, а також не надано правової оцінки рішенню Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 29.10.1996 № 66 з додатками, згідно якого ОСОБА_2 не надавалась у приватну власність безоплатно земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 0,28 га в АДРЕСА_6 ) та листу ФОП ОСОБА_7 від 20.05.2020 № 40.

19 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу в якому просить суд залишити судове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2021 року без змін, а скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Різника Ю. С. без задоволення.

Зазначає, що суд першої інстанції проаналізував в сукупності всі надані сторонами докази, надав їм оцінку, в тому числі і рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 29 жовтня 1996 року № 66 та лист ФОП ОСОБА_7 від 20.05.2020 № 40 та з урахуванням судової практики Верховного Суду у аналогічних спорах.

Вважає, що твердження скаржника, що оформлення ним права власності на суміжну земельну ділянку на підставі рішення Свидівоцької сільської ради 21.05.2010 № 40-4 призвело до зменшення наданої ОСОБА_1 у користування земельної ділянки рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.10.1996 № 66, є необґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Відповідно до п. 1 рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради № 66 від 29.10.1996 Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування , вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд/присадибна ділянка/особистого підсобного господарства громадянам згідно з додатком № 1 та надання в постійне користування земельної ділянки згідно з додатком № 2 (а. с. 119).

Згідно додатку № 1 до рішення виконкому № 66 від 29.10.1996, зокрема, ОСОБА_1 надано земельну ділянку 0,21 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 120-137).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 22 грудня 2003 року № 1955, за гр. ОСОБА_1 , 1952 року народження, по Свидівоцькій сільській раді числиться домоволодіння по АДРЕСА_7 , житлова 28 м2 (а.с. 55).

З довідки виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 20 червня 2018 року № 1403 вбачається, що згідно погосподарської книги № 2 за 2016-2020 роки, особовий рахунок НОМЕР_1 , житловий будинок з надвірними спорудами, який обліковується за гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 дійсно побудований до 1991 року (а саме 1954 рік) (а.с. 56).

Згідно довідок Свидівоцької сільської ради від 26 січня 2010 року № 197 та 17 липня 2018 року № 1551 АДРЕСА_8 (а.с. 45, 61).

З довідки виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 17.07.2018 № 1550 вбачається, що згідно земельно-облікових документів сільської ради за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_4 (а.с. 61).

01 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до Свидівоцької сільської Черкаського району Черкаської області із заявою про надання йому безоплатно земельної ділянки площею 0,28 га у приватну власність, яка розташована по АДРЕСА_5 (дані про реєстрацію заяви з зазначенням вхідного номера та дати відсутні) (а.с. 43).

11 грудня 2008 року за № 188 ОСОБА_2 надано дозвіл сільським головою ОСОБА_8 на розробку документації із землеустрою із метою передачі йому земельної ділянки площею 0,28 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_5 (а.с. 43 зворот).

Згідно довідки виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 11 грудня 2008 року № 238, по земельно-облікових документах за ОСОБА_2 числиться земельна ділянка площею 0,28 га для ведення особистого селянського господарства згідно рішення виконавчого комітету № 66 Свидівоцької сільської ради від 29.10.1996 (а.с. 44 зворот).

Відповідно до висновку Міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області від 24 лютого 2010 року № 161-01-09, погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2831 та гр. ОСОБА_2 в межах АДРЕСА_5 розроблену ТОВ ГЕОВЕРВ та передачу її у власність (а.с. 48).

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 21.05.2010 №40-4 Про передачу земельних ділянок у приватну власність , зокрема ОСОБА_2 у власність надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2831 га, в тому числі ріллі 0,2831 га, забудованих земель - 0,0000 га, з них під будівлями - 0,0000 га по фактичному користуванню за адресою АДРЕСА_5 ; затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 , розроблену ТОВ ГЕОВЕРВ ; земельну ділянку площею 0,2831 га віднесено до категорії сільськогосподарського призначення; доручено регіональній філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах заповнити бланки державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства площею 0,2831 га; передано технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на постійне зберігання в управлінні Держкомзему у Черкаському районі Черкаської області; землевпоряднику сільської ради внести зміни в земельно-облікові документи; контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію по узгоджуванню земельних питань, екології та охорони навколишнього природного середовища (а.с. 50).

26 жовтня 2010 року ОСОБА_2 видано Державний акт Серія ЯЛ № 786616 на земельну ділянку площею 0,2831 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 51).

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради 51 сесії VII скликання № 51-26 від 11.07.2018, надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а саме надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_4 (а.с. 60 зворот).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , в серпні 2018 року розпочато роботи по виготовленню технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,1800 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4 . За матеріалами польових вимірів складено кадастровий план земельної ділянки, акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі межових знаків на зберігання по фактичному користуванню. Зазначені матеріали передано замовнику для погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, сільською радою. Під час погодження виявилося, що має місце перетин земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , кадастровий номер: 7124986000:04:004:0186 (а.с. 69).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом г) ч. 3 ст. 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі Буланов та Купчик проти України від 9 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці у рішенні від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_9 проти України (п. 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Верховний Суд у постанові від 07 травня 2020 року, у справі № 278/2513/17-ц дійшов висновку, що вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з положеннями ст. ст. 6, 56 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року N 2200-XII Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 15-92 Про приватизацію земельних ділянок .

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року N 43 (далі - Інструкція N 43).

Тобто, на час вирішення питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 у власність та затвердження акта про виніс земельної ділянки в натурі (на місцевості) порядку послідовних дій процедури та форми державного акта затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акта, яким би регулювалися ці правовідносини.

Законом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до п. 1 розд. Х Перехідні положення ЗК України 2002 року установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради № 66 від 29.10.1996 Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування , в п. 1 якого, зокрема, вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд/присадибна ділянка/особистого підсобного господарства громадянам згідно з додатком № 1, де ОСОБА_1 (списку громадян під № 344) надано 0,21 га по АДРЕСА_1 (після зміни адреси 128).

При цьому, з довідки виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 17.07.2018 № 1550 вбачається, що згідно земельно-облікових документів сільської ради за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 22 грудня 2003 року № 1955 та від 20 червня 2018 року № 1403, за гр. ОСОБА_1 , 1952 року народження, по Свидівоцькій сільській раді числяться домоволодіння по АДРЕСА_2 , загальна площа 66 м2, житлова 28 м2.

Тобто, ОСОБА_1 підтверджено правомірне право користування земельною ділянкою площею 0,21 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, а саме житлового будинку 1954 року забудови, за відсутності відповідних рішень щодо зменшення розміру земельної ділянки у спосіб визначений законом.

Вказаний факт визнає відповідач Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області, яка неодноразово надавала відповідні довідки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом надала докази правомірного користування нею земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_4 .

За змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ч. 6 ч. 7 та ч. 8 ст. 118 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Підставою відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При цьому, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14, від 13 березня 2018 року у справі № 766/6141/16-а, від 08 травня 2018 року у справі № 808/7064/14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 280/174/19 (провадження № 4-509цс19).

Крім того, сам по собі проект землеустрою як сукупність документів без затверження його відповідним рішенням компетентного органу не створює, не змінює і не припиняє будь-яких прав чи обов`язків власника суміжної земельної ділянки, а тому не може бути визнаний недійсним і скасований.

Види землевпорядної документації, підстави та порядок її розроблення визначені ЗУ Про землеустрій .

Статтею 29 ЗУ Про землеустрій визначено, що документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Статтями 50 та 55 ЗУ Про землеустрій (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ( 677-2004-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Отже, на підставі аналізу наведених правових норм, апеляційний суд дійшов висновку про те, що проект землеустрою розробляється окремо на кожну земельну ділянку, якщо така земельна ділянка не виділена в натурі та не має чітко встановлених меж (межових знаків) та не об`єднана у встановленому порядку в єдину земельну ділянку.

Складовою технічної документації із землеустрою є план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

У ст. 106 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) та в постанові від від 24 червня 2020 року у справі № 483/1825/17 (провадження № 61-48524св18), вказувала про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому ст. 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акту погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають.

Отже, недотримання положення ст. 198 ЗК України, про погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками або землекористувачами, як окрема самостійна підстава для визнання недійсним рішення ради про передачу земельної ділянки у власність без одночасного встановлення порушення прав суміжного власника землі або землекористувача, не є таким порушенням, за наслідками якого рішення ради про передачу земельної ділянки у власність може бути визнано незаконним. Зазначений висновок ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 155 ЗК України, за приписами якої недійсним може бути визнано акт органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2008 ОСОБА_2 звернувся до Свидівоцької сільської ради із заявою в якій просив передати йому безоплатно земельну ділянку площею 0,128 га по АДРЕСА_5 для ведення особистого селянського господарства. У відповідь на заяву ОСОБА_2 сільський голова Свидівоцької сільської ради ОСОБА_8 11.12.2008 надав дозвіл на розробку документації із землеустрою.

При цьому, цього ж дня, 11.12.2008 за № 238 Свидівоцька сільська рада надала ОСОБА_2 довідку, відповідно до якої по земельно-облікових документах за ОСОБА_2 числиться земельна ділянка площею 0,28 га для ведення особистого селянського господарства згідно рішення виконавчого комітету № 66 Свидівоцької сільської ради від 29.10.1996.

Однак, дослідивши рішення виконавчого комітету № 66 Свидівоцької сільської ради від 29.10.1996 та додатки до нього апеляційним судом встановлено, що вказаним рішенням не вирішувалось питання ні щодо надання землі у власність чи у користування гр. ОСОБА_2 , ні по земельній ділянці за вказаною адресою.

Разом з тим, у 2009 році ТОВ ГЕОВЕРВ було складено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує права на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 АДРЕСА_5 , яка 24.02.2010 погоджена Міськрайонним Управлінням Держгеокадастру у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області.

Також вказаний проект землеустрою містять акти погодження меж датований 25 січня 2009 року, в якому міститься підпис від імені позивача ОСОБА_10 .

Разом з тим, згідно висновку експерта від 24 січня 2020 року № 1/26, яка проведена в рамках кримінального провадження № 12019250270000919 від 31.08.2019, підпис від імені ОСОБА_1 у акті визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі гр. ОСОБА_2 з суміжними землекористувачами від 25 січня 2009 року в графі Землекористувачі поряд із рукописним текстом ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Отже, висновком експерта підтверджується факт того, що визначення та погодження меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_5 відбулося без присутності та погодження (відмові від погодження) позивача ОСОБА_1 .

Крім того, даних про те, що позивача ОСОБА_1 було повідомлено про дату та час визначення та погодження меж земельної ділянки відповідача матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що рішенням Свидівоцької сільської ради 51 сесії VII скликання № 51-26 від 11.07.2018, надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, що знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_4 , а в серпні 2018 року розпочато роботи по виготовленню технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,1800 га за вказаною адресою.

Проте, під час погодження меж земельної ділянки виявилося, що має місце перетин земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , кадастровий номер: 7124986000:04:004:0186.

Отже, визначення та встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося не лише без погодження із суміжним землекористувачем ОСОБА_1 , підроблення її підпису в акті погодження меж, а й накладення його земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 отримала та фактично користувалась земельною ділянкою раніше ОСОБА_2 , а саме: на підставі рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради № 66 від 29.10.1996 Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування , яким питання щодо ОСОБА_2 та його земельної ділянки не вирішувалось, а відтак відповідач ОСОБА_2 отримав земельну ділянку по фактичному користуванню лише оскаржуваним рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 40-4 від 21 травня 2010 року, що порушує права ОСОБА_1 .

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що позов є доведеним та підлягає задоволенню, адже, отримавши у власність земельну ділянку у визначених межах, ОСОБА_2 порушив встановлений фактичний порядок користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , наданою їй у власність.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень зазначених норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Апеляційним судом враховуються правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18): Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку [...] .

Схожий за змістом правовий висновок виклала Перш судовою палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 21 травня 2021 року у справі №361/953/16-ц (провадження № 61-3847св19).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, визнання недійсним Державного акту на землю впливає на можливість реалізації прав особи, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту.

Щодо позовної давності, то апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами 2 - 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За положеннями ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність - це важливий інститут, який лежить на перетині процесуального і матеріального права, а тому помилки у застосуванні положень цього інституту потенційно можуть загрожувати порушеннями абсолютно будь-яких прав людини. Тому вкрай важливо розглядати позовну давність через призму міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини, вироблених міжнародними судовими інституціями.

Позовна давність тісно пов`язана із принципом правової визначеності (principle of legal certainty), який, у свою чергу, є одним із фундаментальних аспектів верховенства права . Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово вказував на призначення позовної давності, пов`язуючи її із необхідністю забезпечити правову визначеність. Як зазначає ЄСПЛ, строки позовної давності слугують декільком важливим цілям, зокрема вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними з плином часу . Таким чином, сама ідея позовної давності виправдана метою внести певність щодо наявних прав та обов`язків. Така мета слідує із принципу верховенства права, проголошеного в Преамбулі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і ця мета імпліцитно пронизує усі статті Конвенції.

Звертаючись в суд з позовом у червні 2020 року позивач не заперечувала, що спірні правовідносини виникли в 2010 році і вона могла дізнатися про них в процесі приватизації земельної ділянки відповідача, а саме під час узгодження меж земельної ділянки, проте цього не сталося, оскільки її про вказану процедуру не повідомили, а її підпис в акті погодження меж від її імені підроблений. При цьому, вказані обставини стали їй відомі лише в процесі приватизації її земельної ділянки в 2019 році, а саме з листа Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23.07.2019 № 249/120-19 у вигляді технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 , де і містився спірний акт погодження меж із суміжним землекористувачем від 25.01.2009.

Тому просила суд поновити їй строк на звернення в суд із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи та аргументи позивача, апеляційний суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення в суд із даним позовом.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Різника Ю. С. підлягає задоволенню, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2021 року скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги та задоволення позовних вимог, із Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути по 2102 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Різника Юрія Сергійовича задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2021 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення в суд з даним позовом.

Визнати незаконним та скасувати рішення 40 сесії 5 скликання Свидівоцької сільської ради №40-4 від 21.05.2010 Про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині, що стосується надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2831 га в тому числі: ріллі - 0,2831 га, забудованих земель 0,00 га, з них під будівлями 0,00 га, по фактичному користуванню за адресою: АДРЕСА_5 , затвердження технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 , розроблену ТОВ ГЕОВЕРВ .

Визнати недійсним Державний акт Серія ЯЛ № 786616 на право власності на земельну ділянку площею 0,2831 га, розташовану в АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011079600503, кадастровий номер 7124986000:04:004:0186, виданий 26 жовтня 2010 року на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 21.05.2010 №40-4 на ім`я ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути із ОСОБА_2 та Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 по 2102 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко