Рішення

від 08.06.2007 по справі 9/42/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/42/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.07                                                                                        Справа №  9/42/07

Позивач:      Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Будівник-33»

69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 48

Відповідач:          Закрите акціонерне товариство «Запорізький домобудівний комбінат»

69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, 4

третя особа:          Комунальне підприємство «Управління капітального будівництво»

                    69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60б

Про:                    визнання права власності на нерухоме майно, стягнення 8 971830,00 грн.

                                                                                                     Суддя   О. М. Нечипуренко

Представники:

Від позивача:           Петренко О.В., на підставі довіреності, б/н від 10.01.2007р.

                                  Орловського С.О., на підставі довіреності, б/н від 10.01.2007р.

Від відповідача:      Шмиголь А.В., на підставі довіреності, б/н від 20.03.2007р.

Від третьої особи:   Коновалов В.М., доручення №484 від 29.03.2006 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Будівник-33»до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат»за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Комунального підприємства «Управління капітального будівництва»про визнання права власності на нерухоме майно та стягнення 5 735 340,08грн. вартості безпідставно набутого майна.

Позов надійшов до суду 22.01.2007р. Провадження по даній справі порушене ухвалою суду від 22.01.2007р., судове засідання призначене на 19.02.2007р.

В судове засідання, призначене на 19.02.2007р., відповідач не з'явився. Ухвалою суду від 19.02.2007р. розгляд справи відкладено на 07.03.2007р.

03.03.2007р. справа направлена до Вищого господарського суду України, в зв'язку з поданням касаційної скарги Відкритим акціонерним товариством «Запорізький домобудівний комбінат»на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.01.2007р. про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.04.2007р. відмовлено в прийнятті касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат»та повернуто матеріали справи до господарського суду Запорізької області для розгляду по суті.

До суду надійшло клопотання позивача про поновлення розгляду справи. Ухвалою суду від 18.05.2007р. розгляд справи продовжено, засідання суду призначено на 06.06.2007р.

За запитом суду від 19.02.2007р. ОП «ЗМБТІ»надані відомості та документи про право власності на квартири в спірному будинку.

06.06.2007р. позивач змінив підставу позову, та збільшив розмір позовних вимог, про що подав суду письмову заяву.

Уточнення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України і прийняте судом до розгляду.

06.06.2007р. відповідачем заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання часу для ознайомлення з клопотанням позивача про зміну підстави позову та подання додаткових пояснень та заперечень. Клопотання задоволено судом частково. Враховуючи, що зміненні позовні вимоги позивача заявлялись як первинні позовні вимоги ще 22.01.2007 р., судом надано відповідачеві строк на ознайомлення до 07.06.2007р. до 13-00 год. для надання додаткових заперечень.

Також відповідачем заявлено клопотання про залучення у справу в якості співвідповідача Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва». Заявлене клопотання залишено судом без задоволення, оскільки, як вбачається з позовної заяви, позивач не має вимог до комунального підприємства «Управління капітального будівництва»та останній не може порушувати законних прав позивача з підстав, що викладені в мотивувальній частині рішення.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до отримання ухвали Верховного суду України по справі №22/77д/06 від 15.05.2007р. залишено без задоволення, оскільки, по-перше, згідно ст. 77 ГПК України, не містить поміж інших обставин для відкладення розгляду справи такої обставини, по-друге, сторонами та третьою особою не заперечується факт розірвання договору № 93ЖК33003/1.

В судовому засіданні, призначеному на 06.06.2007р. оголошено перерву до 08.06.2007р. для виготовлення повного тексту судового рішення. Повний текст рішення оголошено в судовому засіданні 08.06.2007р.

Позовні вимоги ОЖБК «Будівник-33»з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог полягають в тому, щоб визнати за позивачем право власності на житловий будинок № 4 в м/р 4 ж/м «Південний» (поштова адреса: вул. Автозаводська, 48, м. Запоріжжя), а саме: секція № 1 за показниками згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 17 березня 2006р., затвердженим розпорядженням Запорізького міського голови від 24 березня 2006р. № 436р., в т.ч. квартири № 108, 119, 122, 123, 125, 126, 134; секція № 2 за показниками згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 09 грудня 2005р., затвердженим розпорядженням Запорізького міського голови від 21 грудня 2005р. № 1591, в т.ч. квартири № 75, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 103, 106;

Вимоги позивача обґрунтовані наступним: рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 152 від 28 квітня 1994р. створений обслуговуючий житлово-будівельний кооператив „Будівник-33” з метою забезпечення його членів і членів їх сімей житлом шляхом будівництва кооперативних житлових будинків за будівельною адресою: будинки № 3 та 4 в мр. № 4 ж/м Південний в м. Запоріжжя. Між ОЖБК «Будівник-33»та Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва»був укладений контракт № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. та додаткова угода № 93ЖК33003/2 до нього від 06.04.1995р. на інвестування будівництва жилого будинку № 4 в мр. № 4 ж/м Південний в м. Запоріжжя. Відповідно умовам договору Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва», як Замовник-Забудовник, прийняло на себе зобов'язання здійснити організацію будівництва (шляхом укладання договору підряду з виконавцем), прийняти в експлуатацію та передати у власність ОЖБК „Будівник-33”, як інвестора, жилий будинок № 4 в мр. № 4 ж/м Південний в м. Запоріжжя з подальшою реєстрацією в БТІ, та здійснити розрахунки за виконані роботи з підрядником за рахунок коштів позивача (пп. 2.1.1-2.1.8 договорів). В свою чергу ОЖБК «Будівник-33»за договором прийняв на себе обов'язки інвестора, тобто сплатити вартість житла за фактичними витратами та здійснити розподіл житлових квартир з врахуванням діючого житлового законодавства (п. 2.2.1-2.2.5). На підставі цього договору був споруджений спірний житловий будинок. Актами державних приймальних комісій прийнято в експлуатацію 1-шу та 2-гу секцію спірного житлового будинку. Проте, в порушення умов договору № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. після здачі спірного будинку до експлуатації він був переданий на підставі договору № 66 від 09.08.2005р. відповідачеві, який і був визначений як інвестор у будівництві спірного житлового будинку. Оскільки в подальшому договір № 66 від 09.08.2005р. був визнаний судом недійсним (у справі № 14/327д), то всі дії сторін цього договору, спрямовані на його виконання, в силу приписів ст. 216 ЦК України є нікчемними і не створили для його сторін будь-яких юридичних наслідків. Тому акти державних приймальних комісій в частині визначення інвестором будівництва спірного будинку є нікчемними.

Розірвання договору № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. не впливає на право власності позивача, оскільки  на момент розірвання договору будівництво спірного будинку було закінчено, тобто зобов'язання КП «Управління капітального будівництва»з будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку було виконаним.

В зв'язку з чим позивач вважає, що  він є єдиним власником спірного будинку на підставі ст.ст. 331, 384, 876 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

В зв'язку з тим, що відповідач, не маючи жодних прав щодо спірного будинку здійснив відчуження квартир на користь третіх осіб, що є добросовісними набувачами в силу приписів ст. 388 ЦК України, з відповідача на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача вартість незаконно відчуженого майна, що визначається на час розгляду спору по суті.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що не є власником квартир в спірному житловому будинку, ані набувачем в розумінні ст. 1212 ЦК України, тому на ньому не лежить обов'язок повернути безпідставно набуте майно. Позивач не навів підстав виникнення в нього права власності на спірне майно, оскільки договором № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. не зазначено кому передається право власності на спірний будинок, спірний будинок не передано позивачеві за актом приймання-передачі майна та це право власності не зареєстровано в установленому порядку. Ухвалою Верховного суду України від 15.05.2007р. якою залишена без змін постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 11.10.2006р. договір № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. є розірваний. Тому зобов'язання сторін за цим договором припинились і позивач не має права вимагати передачі йому спірного будинку. Запорізьким апеляційним господарським судом в справі № 22/77д/06 встановлений факт неплатоспроможності ЖБК «Будівник-33» та невиконання останнім своїх договірних зобов'язань, що є істотним порушенням умов договору № 93 ЖК33003/1 від 23.06.1994р. Позивач не має права вимагати виконання зобов'язань по договору № 93 ЖК33003/1 від 23.06.94р. в редакції додаткової угоди № 93 ЖК 33003/2 від 06.04.1995р. на підставі того, що він сам не виконав своїх зобов'язань за цим договором, тому він втратив право вимоги.

07.06.2007 р. від відповідача до суду надійшли письмові доповнення до відгуку на позивну заяву з додатками, з якими суд ознайомився та залучив до матеріалів справи.

          Представник третьої особи підтримав доводи відповідача та заперечує проти позову. Надав письмові пояснення, зазначаючи, що взяті зобов'язання позивач не виконав належним чином. Починаючи з 1995 року кооператив припинив сплачувати вартість фактичних витрат по будівництву житлового будинку № 4, станом на 01.01.1995 року заборгованість за виконані роботи склала 5605,65 грн., яка була сплачена лише 23.11.2005р. Значна частина будівельних робіт була виконана за рахунок власних коштів ВАТ «ЗДБК». Керуючись ст. 538 ЦК України КП «УКБ»не передано позивачеві у власність житловий будинок, до виконання належним чином зобов'язання по оплаті заборгованості. Позивач може набути право власності на майно на підставі договору, укладеного з КП «УКБ». При цьому, таке право може виникнути за умови належного виконання зобов'язання по оплаті (ст.526 ЦК України). Безпідставним є посилання позивача на ст.ст.316,319,392 ЦК України, оскільки він не є власником житлового будинку, тому  не може витребувати майно відповідно до ст. 387 ЦК України, ст. 50 Закону України «Про власність». Позивач не має жодного відношення до договору №66 від 09.08.05р., тому в силу ст. 216 ЦК України позивач не має права вимагати застосування наслідків недійсності правочинів, і тому застосування положень ст.ст.1212,1213 ЦК України є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 152 від 28 квітня 1994р. створений житлово-будівельний кооператив „Будівник-33” за будівельною адресою: будинки № 3 та 4 в мікрорайоні № 4 житлового масиву Південний в м. Запоріжжя; за кооперативом закріплено по 71 квартирі в кожному з будинків; зареєстровано статут кооперативу.

Статутною ціллю визначено забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків). Конкретно –будинків № 3 та 4 в мікрорайоні № 4 житлового масиву Південний в м. Запоріжжя.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 429 від 28 листопада 2005р. здійснено перереєстрацію житлово-будівельного кооперативу „Будівник-33”; затверджено нову назву - Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив „Будівник-33”; затверджено нову редакцію статуту. В п. 1.3 статуту визначено, що кооператив створений з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку за адресою: 69118 м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 48.

Здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, відповідно до своєї статутної діяльності, між позивачем та Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» був укладений контракт № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. з протоколом розбіжностей та додаткова угода № 93ЖК33003/2 до нього від 06.04.1995р. на будівництво житлового будинку № 4 в мр. № 4 ж/м Південний в м. Запоріжжя.

Відповідно до умов договору № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. з протоколом розбіжностей та в редакції додаткової угоди до нього № 93ЖК33003/2 від 06.04.1995р. (надалі –договір) Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва», як Замовник-Забудовник, прийняло на себе зобов'язання здійснити організацію будівництва (шляхом укладання договору підряду з виконавцем), прийняти в експлуатацію та передати у власність ОЖБК „Будівник-33” (інвестору) жилий будинок № 4 в мр. № 4 ж/м Південний в м. Запоріжжя з подальшою реєстрацією в БТІ; здійснити розрахунки за виконані роботи з підрядником за рахунок коштів позивача (пп. 2.1.1-2.1.8 договорів). В свою чергу ОЖБК «Будівник-33»за договором прийняв на себе обов'язки інвестора. А саме: сплатити вартість житла за фактичними витратами; здійснити розподіл житлових квартир з врахуванням діючого житлового законодавства (п. 2.2.1-2.2.5).

Тлумачення змісту контракту № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. з протоколом розбіжностей та з урахуванням додаткової угоди до нього № 93ЖК33003/2 від 06.04.1995р. встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 27 липня 2006р. у справі № 14/327д/06. Вказане рішення суду набрало законної сили і є наразі не оскаржуване.

Враховуючи, що в дійсному спорі беруть участь ті ж сторони, що брали участь при вирішенні спору у справі № 14/327д/06, суд, керуючись ч.2 ст. 35 ГПК України вважає такими, що не потребують доведення фактичні обставини встановлені судом у згаданій справі. Так, таким що не потребує доведення суд вважає те, що за змістом контракту № 93ЖК33003/1 кооператив є інвестором, а контракт є договором інвестування.

З викладених підстав суд застосовує для спірних правовідносин в тому числі законодавство, що регулює відносини з питань інвестиційної діяльності.

Згідно ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Положенням про підрядні контракти у будівництві України, затвердженим Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури; протокол від 15 грудня 1993 р. N 9, (надалі –положення) чинним на час укладання договору дано поняття суб'єктів інвестиційної діяльності, визначено розмежування їх функцій, порядок підготовки, складання і виконання підрядних контрактів на будівництво об'єктів.

Зокрема, учасники інвестиційної діяльності, згідно розділу 1 положення –фізичні та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій в капітальне будівництво як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора замовники, підрядники, постачальники, проектувальники, науково-консультаційні фірми, посередники, банки, страхові компанії та ін..

Замовником є учасник контракту, який визначає умови складання контракту, приймає закінчені роботи і здійснює розрахунки за них з підрядником. При цьому, у ролі замовника може виступати інвестор або за його дорученням інші фізичні та юридичні особи.

В п. 2.5 Положення, визначено, що замовник, відповідно до контракту, виступає покупцем виконаних підрядником робіт, контролює хід їх виконання, може бути співвиконавцем контракту.

Якщо замовник і інвестор є різними особами, функції замовника доручаються посередницьким, управлінським, консультаційним та іншим подібним структурам. Повноваження інвестора і замовника в цьому випадку повинні чітко розмежовуватись.

Згідно п. 2.6 положення замовник може передавати частину своїх функцій за контрактом іншій особі, яка діє від імені замовника і представляє його інтереси у взаємовідносинах з підрядником.

В спірному випадку чітке розмежування повноважень між інвестором та замовником –посередником оформлено в договорі інвестування від 1994 р., за умовами якого Управління капітального будівництва прийняло на себе зобов'язання виконати ряд функцій покладених законодавцем на замовника, та відповідно до п/п. 2.1.10 договору передати у власність житло позивачу відповідно до Закону України «Про власність»та Закону України «Про нотаріат»з послідуючою реєстрацією бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умовами договору № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. з протоколом розбіжностей та в редакції додаткової угоди № 93ЖК33003/2 від 06.04.1995р. визначено статус позивача як фактичного замовника та інвестора будівництва, а КП «Управління капітального будівництва»як особу якій делеговані деякі функції замовника –посередницькі послуги з укладання договору підряду з підрядником і здійснення з ним розрахунків, тобто представляти інтереси фактичного замовника-позивача у справі перед підрядною організацією.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 876 Цивільного кодексу України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача відносно того, що за умовами контракту інвестування саме у нього виникає право власності на об'єкт нерухомості який створений на виконання цього контракту.

Вказаний висновок суду кореспондується з висновком суду зробленим при вирішенні спору по суті у справі № 14/327д/06 в тій частині, що після завершення будівництва спірного житлового будинку (створення майна) в силу приписів ст. 331, 384, 876 ЦК України саме позивач повинен отримати у власність новозбудований об'єкт.

Судом встановлено та підтверджується відповідними доказами, що актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 17 березня 2006р., затвердженим розпорядженням Запорізького міського голови від 24 березня 2006р. № 436р, прийнято в експлуатацію житловий будинок № 4 мікрорайону №4 житлового масиву «Південний», вул. Автозаводська, 48 (секція № 1). Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 09 грудня 2005р., затвердженим розпорядженням Запорізького міського голови від 21 грудня 2005р. № 1591, прийнято в експлуатацію житловий будинок № 4 мікрорайону №4 житлового масиву «Південний», вул. Автозаводська, 48 (секція № 2).

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З огляду на викладене судом встановлено, що станом на дату введення в експлуатацію секцій №№ 2, 1 спірного житлового будинку (відповідно –грудень 2005 р. та березень 2006 р.) саме у позивача на підставі діючого в той час договору № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. виникло право на отримання у власність вказаного будинку та право на відповідну реєстрацію такої власності.

Судом встановлено, що на момент вводу в експлуатацію спірного будинку позивач не зміг реалізувати свого законного права щодо реєстрації прав власності на спірний об'єкт з тих підстав, що мав місце діючий контракт на завершення будівництва спірного житлового будинку, укладений між відповідачем та третьою особою (контракт № 66 від 09.08.2005 р.) за умовами якого інвестором будівництва виступав відповідач, а відтак саме у відповідача виникло формальне право на оформлення права власності на спірний об'єкт. Своє формальне право відповідач не реалізував лише з тих підстав, що за позовом кооперативу суд, при вирішенні спору по суті у справі № 14/327д/06 визнав недійсним контракт № 66 від 09.08.2005 р. з моменту його укладення.

При визнанні недійсним контракту № 66 від 09.08.2005 р. судом встановлено, що він порушує ч. 1 ст. 55 Закону України «Про власність», ст. 321, 384 ЦК України, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність». А саме, ті статті які захищають право власності саме позивача на спірний будинок.

Суд враховує, що з 15.05.2007 р. контракт № 93ЖК33003/1 від 23.06.1994р. є розірваний з підстав визначених ст. 651 ЦК України відповідно до ухвали Верховного суду України у справі № 22/77д/06.

Разом з цим слід відмітити, що вказаний факт в силу фактичних обставин справи не спростовує законність вимог позивача щодо визнання права власності на будинок.

Так, згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо договір розривається в судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання законної сили рішення суду про розірвання договору, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, законодавець встановив загальне правило, відповідно до якого договір розривається лише на майбутнє.

Враховуючи, що на момент розірвання договору будівництво будинку № 4 мікрорайону №4 житлового масиву «Південний», вул. Автозаводська, 48 було закінчено, тобто зобов'язання КП «Управління капітального будівництва»з будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку було виконаним, КП «Управління капітального будівництва»не може вимагати вже виконаного за розірваним договором.

В свою чергу, згідно ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Отже третя особа у справі може вимагати лише стягнення збитків, які він зазнав внаслідок судового розірвання договору, якщо доведе вину позивача у причинені йому таких збитків.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що доводи позивача в частині визнання права власності є обґрунтованими та законними.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача та третьої особи у справі відносно того, що позивач має заборгованість за договором №93жк33003/1 оскільки питання взаєморозрахунків не є предметом даного спору. Крім того, судом встановлено, що спір відносно взаєморозрахунків сторін за договором №93жк33003/1 є предметом розгляду у справі №15/408/06-10/398/06, яка знаходиться в провадженні господарського суду Запорізької області. Наразі спір по суті у вказаній справі між сторонами не вирішено.

Доводи відповідача відносно того, що за умовами договору №93жк33003/1 не встановлено кому саме третя особа у справі повинна передати новозбудований будинок судом до уваги не приймається, оскільки обов'язок передачі третьою особою спірного житлового будинку саме на користь позивача встановлений судовими рішеннями у справі № 14/327д/06 і не потребує доведенню.

Факт не підписання сторонами у договорі №93жк33003/1 акту приймання - передачі не є підставою, яка спростовує правомірність доводів позивача в частині визнання права власності, оскільки акт приймання - передачі не є правовстановлюючим документом, а його формальна відсутність не позбавляє позивача права вимагати права власності за ним.

Так, слід розмежовувати підстави набуття права власності на нерухоме майно від порядку його оформлення та моменту його виникнення. За змістом ч. 1 ст. 182, абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України реєстрація права власності є визнанням та підтвердженням державою виникнення права власності на нерухоме майно у певної особою з підстав, визначених законодавством України.

Цей висновок кореспондується з приписами ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»N 1952-IV від 1 липня 2004 року, відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

В свою чергу, підставою набуття права власності на новостворене майно, згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України, абз. 1 ч. 2 ст. 331 ЦК України, є завершення будівництва (створення майна).

Щодо другої частини позовних вимог про стягнення на користь позивача з відповідача вартості безпідставно набутого майна, що не може бути витребувано від добросовісних набувачів слід вказати наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що частина квартир в спірному будинку були відчужені за договорами на пайову участь у будівництві наступним особам з проведенням первинної реєстрації права власності:

- управлінню житлового господарства Запорізької міської ради –квартири №№ 109-114, 127-130, 135-142, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією акту приймання-передачі від 09 грудня 2005р.;

- головному економічному управлінню Запорізької міської ради –квартири № 131, 132, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією акту приймання-передачі від 09 грудня 2005р.

В подальшому, за рішенням виконкому Запорізької міської ради від 22.12.2005р. № 476/32 первинна реєстрація права власності на квартири №№ 109-114, 127-132, 135-142 проведена за територіальною громадою м. Запоріжжя, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією рішення виконкому Запорізької міської ради від 22.12.2005р. № 476/32, копією свідоцтва про право власності № ЯЯЯ 440978 від 27.02.2006р.

За договорами на пайову участь у будівництві частина квартир передана з проведенням первинної реєстрації права власності фізичним особам –квартири № 115, 116, 118, 120, 121, 133, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору № 214 від 09 грудня 2005р. та акту приймання-передачі житла від 09 грудня 2005р., копією свідоцтва про право власності № ЯЯЯ 622725 від 05.07.2006р.; договору № 213 від 09 грудня 2005р. та акту приймання-передачі житла від 09 грудня 2005р., копією свідоцтва про право власності № ЯЯЯ 622724 від 05.07.2006р.; договору № 210 від 22 листопада 2005р. та акту приймання-передачі житла від 09 грудня 2005р., копією свідоцтва про право власності № ЯЯЯ 897542 від 29.08.2006р.; договору № 188 від 29 серпня 2005р. та акту приймання-передачі житла від 09 грудня 2005р., копією свідоцтва про право власності № ЯЯЯ 622723 від 05.07.2006р.; договору № 186 від 26 серпня 2005р. та акту приймання-передачі житла від 09 грудня 2005р., копією свідоцтва про право власності № ЯЯЯ 622722 від 05.07.2006р.; договору № 199 від 12 жовтня 2005р. та акту приймання-передачі житла від 09 грудня 2005р., копією свідоцтва про право власності № ЯЯЯ 622728 від 07.07.2006р.

За договорами на пайову участь у будівництві частина квартир передана з проведенням первинної реєстрації права власності державі –квартири № 117, 124, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про право власності № ЯЯЯ 507766 від 19.08.2006р. та ЯЯЯ 897542 від 29.08.2006р.

Згідно даних технічної документації зазначених квартир, що знаходяться в матеріалах справи їх загальна площа складає 1 645,00 кв. м.

Як встановлено матеріалами справи підставою для укладання договорів на пайову участь у будівництві житла  і передачі частини квартир у спірному будинку зазначеним вище особам був договір № 66 від 09.08.2005р. на завершення фінансування будинку № 4 м/р 4 ж/м Південний в м. Запоріжжя (вул. Автозаводська, 48), укладений між КП «УКБ»та ВАТ «ЗДБК»на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради 27.07.2004р. № 272/2 про завершення будівництва житлових будинків за рахунок коштів населення.

Рішеннями судів у справі №14/327 дана оцінка рішенню виконкому Запорізької міської ради від 27.07.2004р. № 272/2 як незаконному та визнано недійсним договір № 66 від 09.08.2005р., тому суд не досліджує ці обставини справи і згідно ст. 35 ГПК України вважає доведеними факти, встановлені цими рішеннями.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином ВАТ «ЗДБК»здійснило відчуження квартир у спірному будинку, що є власністю позивача за відсутності права на це.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, що придбала майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно придбане майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, за якою воно було придбано, згодом відпала. Згідно ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог, в тому числі,  про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З матеріалів справи вбачається, що особи, які набули право власності на частину квартир в спірному будинку є добросовісними набувачами, оскільки вони не знали та не могли знати про відсутність права ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат»відчужувати зазначені квартири. Також суд не вбачає підстав, визначених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, для витребування майна від добросовісних набувачів.

Таким чином позивач позбавлений можливості відновити своє право власності на зазначені квартири шляхом витребування майна від добросовісних набувачів.

Згідно ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України України. Так, в Постанові Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»(п. 12) зазначено, що при неможливості повернути незаконно відчужено майно, в зв'язку з тим, що покупець є добросовісним, з особи, яка здійснила відчуження за відсутності права на це, на користь власника стягується дійсна вартість майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача з відповідача вартості безпідставно набутого майна є обґрунтованими, заснованими на законі та підтверджені допустимими та належними доказами.

Позивач при визначенні розрахункової вартості одного квадратного метру житла в спірному будинку посилається на дані Агентства нерухомості «Реал-сервіс», наведеними на сторінці в Інтернеті за адресою http://www.real.com.ua/users/news_full.php?n_id=125 Відповідно цим даним індекс цін в середньому по м. Запоріжжя в розрахунку на квадратний метр в новозбудованих житлових будинках з 23 по 30 травня 2007 р. склав 1 080 доларів США,  що в перерахунку за офіційним курсом НБУ на 06 червня 2007р. дорівнює: 1 080,00 Х 5,05 = 5 454,00грн.

При цьому позивачем не враховані різниця в місці розташування, площі запропонованих до продажу квартир.

Як вбачається з матеріалів справи безпідставно відчужувані відповідачем квартири знаходяться в Комунарському районі м. Запоріжжя та відповідно складаються з двох та трьох кімнат.

За даними, наведеними на сайті http://agent.ua/statistics/?s=7 за період з 23.05.2007р. по 30.05.2007р. вартість 1 кв. м двокімнатної квартири в Комунарському районі м. Запоріжжя складає 925 доларів США; 1 кв. м трикімнатної квартири в Комунарському районі м. Запоріжжя складає 1022 доларів США; Середня вартість 1 кв. м двокімнатної та трикімнатної квартири складає (925 доларів США + 1022 доларів США)/2 = 973 доларів США, що в перерахунку за офіційним курсом НБУ на 06 червня 2007р. дорівнює: 973 Х 5,05 = 4 914,00грн.

Ці дані враховують різницю вартості квартир в залежності від місця розташування, площі квартир, що пропонуються до продажу в тому ж районі, що і спірний будинок, станом на 30 травня 2007р.

Таким чином позивачеві підлягає відшкодуванню вартість безпідставно набутого майна на загальну суму: 1 645,00кв. м Х 4 914,00грн. = 8 083 530,00грн.

Заперечень щодо вказаних вище індексів цін відповідачем та третьою особою у справі не надавалось.

Таким чином позовні вимоги в частині майнових стягнень суд задовольняє частково.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позивним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК  України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково;

2.          Визнати за Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Будівник-33», (вул. Автозаводська, 48, м. Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 20522692) право власності на житловий будинок № 4 в м/р 4 ж/м «Південний»(поштова адреса: вул. Автозаводська, 48, м. Запоріжжя):

- секція № 1 за показниками згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 17 березня 2006р., затвердженим розпорядженням Запорізького міського голови від 24 березня 2006р. № 436р., в т.ч. квартири № 108, 119, 122, 123, 125, 126, 134;

секція № 2 за показниками згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 09 грудня 2005р., затвердженим розпорядженням Запорізького міського голови від 21 грудня 2005р. № 1591, в т.ч. квартири № 75, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 103, 106;

Видати наказ.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат», (69035, м. Запоріжжя вул. Суворова, 4, ЄДРПОУ 01240137, р/р 26000301158069 в філії «ЗЦВ ПІБ у м. Запоріжжя», м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Будівник-33»(вул. Автозаводська, 48, м. Запоріжжя, 69118, ЄДРПОУ 20522692, поточний рахунок 26006301163713 в філії «ЗЦВ ПІБ у м. Запоріжжя», м. Запоріжжя, МФО 313355) вартість безпідставно набутого майна в сумі -         8 083 530,00грн.

Видати наказ.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат», (69035, м. Запоріжжя вул. Суворова, 4, ЄДРПОУ 01240137, р/р 26000301158069 в філії «ЗЦВ ПІБ у м. Запоріжжя», м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Будівник-33»(вул. Автозаводська, 48, м. Запоріжжя, 69118, ЄДРПОУ 20522692, поточний рахунок 26006301163713 в філії «ЗЦВ ПІБ у м. Запоріжжя», м. Запоріжжя, МФО 313355) 22 972,95 грн. та 85,00 грн. судових витрат зі сплати державного мита;

Видати наказ.

5.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат», (69035, м. Запоріжжя вул. Суворова, 4, ЄДРПОУ 01240137, р/р 26000301158069 в філії «ЗЦВ ПІБ у м. Запоріжжя», м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Будівник-33»(вул. Автозаводська, 48, м. Запоріжжя, 69118, ЄДРПОУ 20522692, поточний рахунок 26006301163713 в філії «ЗЦВ ПІБ у м. Запоріжжя», м. Запоріжжя, МФО 313355)  106,31 грн. судових витрат зі сплати інформаційно-технічного обслуговування судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя