Постанова

від 19.05.2021 по справі 518/1140/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1626/21

Номер справи місцевого суду: 518/1140/20

Головуючий у першій інстанції Тарасенко М.С.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д.,

Дришлюка А.І.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

за участю: адвоката позивача ОСОБА_1 - Тарасенкової О.Ю.,

адвоката відповідача ФГ Малиновський - Колос В.М.,

переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Брильова Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Малиновський про стягнення матеріальної, моральної шкоди та упущеної вигоди,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ширяївського районного суду Одеської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ФГ Малиновський про стягнення матеріальної, моральної шкоди та упущеної вигоди.

19 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на автомобіль ТОYОТА НІLUХ, 2016 р.в., об`єм двигуна 2755 куб.см., що зареєстрований в Єдиному транспортному реєстрі транспортних засобів 29.11.2016р. в ТСЦ №5141 за юридичною особою Фермерське господарство Малиновський ЄДРПОУ 34269341, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим в майбутньому виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто за відсутності сторін.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Брильов О.С. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити вимоги заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення таких підстав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із роз`ясненнями п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При встановлені зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець.

Серед передбачених частиною 1 ст. 152 ЦПК України видів забезпечення позову, такий вид як накладення арешту є крайнім заходом забезпечення позову, для застосування якого матеріли справи не містять достатніх даних, обґрунтованих доводів позивачем не надано. Обраний спосіб забезпечення позову може призвести до необґрунтованого обмеження права власника, суб`єкта господарювання, на реалізацію захищеного права володіння майном.

З позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди, ціна позову визначена у загальному розмірі 216 227,75 гривень.

При цьому, позивачем надано довідку розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу, на який він просить накласти арешт, відповідно до якої така становить 480 259,50 гривень (а.с. 6).

Отже, обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін, а доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування необхідності застосування такого крайнього заходу, оскільки заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ж що відповідач вчиняє активні дії щодо вказаного майна з метою його реалізації, приховання чи зміни правового статусу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням обставин справи, предмету спору, характеру спірних правовідносин, завдань цивільного судочинства та забезпечення рівності прав і охоронюваних законом інтересів сторін, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст . 367 , 368 , 374 ч. 1 п. 1, 375 , 382 - 384 ЦПК України , Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Брильова Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено: 25 травня 2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік