Постанова

від 24.05.2021 по справі 3/92-10-4022

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 3/92-10-4022 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, І.Г. Філінюка,

при секретарі судового засідання: І.М. Станковій,

за участю представників учасників справи:

від позивача: С.В. Сухінін

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

від відділу ДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Семенішиної Ю.М. (суддя Т.Г. Д`яченко, м.Одеса, повний текст складено 24.03.2021)

у справі № 3/92-10-4022

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТВОРЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ДЮК

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю АРТ

про стягнення 10904,69 грн.,

суб`єкт оскарження: державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Семенішина Ю.М.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2010р. у справі № 3/92-10-4022 у позові Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради задоволено. Рішення господарського суду Одеської області у справі № 3/92-10-4022 від 14.10.2010 скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Творче об`єднання ДЮК на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість по орендній платі в розмірі 10159,97грн., 744,42грн. пені, витрати по сплаті державного мита за подачу позову у розмірі 109,00грн., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 236,00 грн., витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 54,50 грн. Надмірно сплачене мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 490,33 грн. по платіжному дорученню №1820 від 02.11.2010 повернуто Представництву по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, видавши довідку на повернення.

24.01.2011р. судом видано наказ на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 у справі№3/92-10-4022.

26.02.2021р. до суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла скарга, в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скаржник просив суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиної Ю.М. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.01.2021 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.01.2011 у справі №3/92-10-4022;

- скасувати повідомлення державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиної Ю.М. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.01.2021 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.01.2011 у справі №3/92-10-4022.

В обґрунтування скарги Департаментом комунальної власності Одеської міської ради зазначено про те, що з метою примусового виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 у справі № 3/92-10-4022, департаментом 25.01.2021 подано до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву (вих. від 21.12.2020р. №01-13/5196) про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Одеської області від 24.01.2011 у справі №3/92-10-4022.

Натомість, за результатами розгляду заяви щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.01.2011 у справі№3/92-10-4022 про стягнення коштів в сумі 11303,89 грн. щодо боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю ТВОРЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ДЮК , повідомленням державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиної Ю.М. від 25.01.2021 на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання з посиланням на те, що згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом проводилось часткове стягнення та державним виконавцем було стягнуто 8358,59 грн., однак у заяві стягувача вказана сума без урахування стягнутих коштів, тобто невірна сума, що підлягає стягненню.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради вважаючи, що виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання без належних на то підстав, які чітко передбачені Законом України Про виконавче провадження , звернулося з даною скаргою до суду в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечуючи проти скарги, державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з посиланням на положення пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, статті 26, 27, 56 Закону України Про виконавче провадження зазначив, що стягувачем за відповідним виконавчим документом не було подано повторну заяву про відкриття виконавчого провадження про стягнення залишку заборгованості за виконавчим документом, з урахуванням того факту, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження та відмітки державного виконавця про стан виконання рішення на зворотному боці такого наказу суду за даним виконавчим документом проводилось часткове стягнення на суму боргу 8358,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено у задоволенні скарги.

Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи наявність у державного виконавця відповідної інформації щодо часткового стягнення за виконавчим документом у розмірі 8358,59 грн., що не спростовано скаржником, дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання були прийняті та вчиненні відповідно до норм Закону України Про виконавче провадження , Інструкції з організації примусового виконання рішень та в межах повноважень державного виконавця.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.03.2021, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу суду скасувати, яка таку, що винесено з неповним з`ясуванням обставин та порушенням судом норм процесуального права; скаргу департаменту, подану в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом вказано про те, що за наявною в Департаменті інформацією грошові кошти у сумі 8 358,59грн., зазначені у повідомленні державного виконавця та в наказі Господарського суду Одеської області від 24.01.2011 у справі №3/92-10-4022, на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не надходили, про що ним було залучено до матеріалів справи службову записку начальника фінансового відділу. Також скаржник, посилаючись на закріплений у статті 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування вірогідності доказів , зазначив, що надані департаментом докази щодо ненадходження на його рахунки суми, на яку посилається державний виконавець, є більш вірогідними, ніж ті, що надані державним виконавцем. Адже державним виконавцем на підтвердження своїх обґрунтувань щодо стягнення на рахунки департаменту грошових коштів не надано жодних підтверджуючих документів, зокрема, платіжних доручень щодо переведення на рахунки казначейства стягнутої суми та про зарахування цієї суми на рахунок стягувача. Крім того, боржником також не було надано документів, що підтверджують стягнення з нього коштів.

На час надходження апеляційної скарги копії матеріалів справи № 3/92-10-4022, необхідних для розгляду скарги, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.04.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиної Ю.М. у справі №3/92-10-4022 до надходження копій матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи № 3/92-10-4022 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

15.04.2021 матеріали вказаної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі №3/92-10-4022 залишено без руху з підстав ненадання скаржником доказів сплати судового збору у розмірі 2270,00грн.

Враховуючи, що скаржником здійснено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у зв`язку з чим ним усунуто недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою суду від 16.04.2021, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 у справі №3/92-10-4022; встановлено учасникам справи строк до 14.05.2021 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань; призначити розгляд апеляційної скарги на 24.05.2021 об 11:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№1517/21/Д1 від 14.04.2021) Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність, та наголошуючи на тому, що відкриття виконавчого провадження на повну суму боргу за виконавчим документом без урахування часткової сплати є порушенням прав боржника, в той час як стягувачем за виконавчим документом - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не подавалась заява про відкриття виконавчого провадження про стягнення залишку заборгованості за виконавчим документом.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 24.05.2021 представник скаржника підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011р. у справі №3/92-10-4022, яка набрала законної сили 13.01.2011, Господарським судом Одеської області видано наказ від 24.01.2011 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності ТВОРЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ДЮК на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованості по орендній платі у розмірі 10159,97 грн., пені у розмірі 744,42 грн., витрат по сплаті державного мита за подачу позову у розмірі 109,00 грн., витрат по сплаті ІТЗ судового процесу - 236,00 грн., витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги у розмірі 54,50 грн.

25.01.2021 на адресу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 21.12.2020 №01-13/5196, в якій департамент просив: 1) відкрити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Одеської області від 24.01.2011 у справі №3/92-10-4022 та виконати постанову Одеського апеляційного господарського суду, яка набрала законної сили 13.01.2011; 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Творче об`єднання Дюк на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 10159,97 грн., пені у розмірі 744,42 грн., витрати на оплату державного мита за подачу позову у розмірі 109,00 грн., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 236,00 грн., витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги у розмірі 54,50 грн.

За результатами розгляду вказаної заяви державним виконавцем Семенішиною Ю.М. на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради направлено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 25.01.2021. Виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження з посиланням на те, що згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження за даним виконавчим документом проводилось часткове стягнення та державним виконавцем було стягнуто 8358,59 грн., однак у заяві стягувача вказано суму без урахування стягнутих коштів, тобто невірну суму, що підлягає стягненню.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами..

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про виконавче провадження у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Державним виконавцем Семенішиною Ю.М. повернуто виконавчий документ з підстав того, що у заяві про відкриття виконавчого провадження не вказано про часткове виконання виконавчого документу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження та відповідно до відмітки державного виконавця, здійсненої у 2012 році на зворотному боці наказу суду, про стан виконання рішення суду, за наказом Господарського суду Одеської області від 24.01.2011 у справі №3/92-10-4022 проводилось часткове стягнення, зокрема, на суму боргу 8358,59грн.

Натомість, скаржник наполягає на тому, що сума, на яку посилається державний виконавець, на рахунки департаменту не надходила.

В підтвердження цього Департаментом комунальної власності Одеської міської ради надано службову записку начальника фінансового відділу, відповідно до якої заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Творче об`єднання Дюк , згідно з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 у справі №3/92-10-4022, в сумі 11303,89грн. (в т.ч. заборгованість з орендної плати - 10159,97грн., пеня - 744,42грн., витрати по сплаті державного мита - 109,00грн., ІТЗ - 236,00грн., державного мита за апеляційне провадження - 54,50грн.) станом на 01.03.021 не погашено. Також у вказаній службовій записці зазначено про те, що грошові кошти в сумі 8358,59грн. (від 28.12.2012), зазначені в повідомленні державного виконавця від 25.01.2021, на рахунок департаменту не надходили.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому, вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 за № 489/20802 виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Одним із основних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на наведене вище, принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

За наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень дій чи бездіяльності, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №910/8794/17.

Аналіз встановлених обставин та норм права дає підстави для висновку про те, що департамент, звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження та вказуючи про стягнення всієї суми виконавчого документа, виходив з наявної у нього інформації про відсутність зарахування коштів на рахунки останнього за виконавчим документом, тоді як державний виконавець, повертаючи виконавчий документ стягувачу з підстав його часткового виконання, дійшов передчасних висновків про повернення заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачу, оскільки не зазначення у цій заяві обставин щодо часткового виконання виконавчого документу у відповідній заяві не є підставою відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження для повернення виконавчого документу.

Вищенаведене суд першої інстанції не врахував при прийнятті оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст.ст. 269-271, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиної Ю.М. у справі №3/92-10-4022 скасувати.

Визнати незаконними дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиної Ю.М. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.01.2021 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.01.2011 у справі №3/92-10-4022.

Скасувати повідомлення державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиної Ю.М. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.01.2021 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.01.2011 у справі №3/92-10-4022.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.05.2021.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя І.Г. Філінюк