Справа №635/5051/16-ц
Провадження по справі № 2/635/1478/2021
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Бобко Т.В.,
секретар судового засідання - Савченко В.В.,
учасники справи:
позивач та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1
представник позивача та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
представник відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про перерозподіл часток у справі спільної часткової власності, виділ частки в праві спільної сумісної власності та виділ частки в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності, -
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача за основним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у подальшому збільшив позовні вимоги, та в остаточній редакції позовних вимог просив:
- виділити йому в натурі частку у розмірі 77/100 у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно фактичного порядку користування сторін та варіанту порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями, що запропонований судовим експертом Мацак Н.А. у висновку судової будівельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/100 частки житлового будинку у розмірі 7887 гривень;
- визначити, що частки сторін у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становлять: ОСОБА_1 -77/100, ОСОБА_3 - 23/100;
- визначити, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, кадастровий номер: 6325111000:00:021:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 343/500, та виділити йому зазначену частку в натурі згідно варіанту поділу земельної ділянки, запропонованого судовим експертом Мацак Н.А. у висновку судової будівельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 74 кв.м. земельної ділянки кадастровий номер: 6325111000:00:021:0039 у розмірі 14022 гривень;
- визначити, що частки сторін у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325111000:00:021:0039, становлять: ОСОБА_1 -343/500 або 686 кв.м., ОСОБА_3 - 157/500 або 314 кв.м.;
- визначити, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, за кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та виділити йому зазначену частку в натурі згідно варіанту поділу земельної ділянки, запропонованого судовим експертом Мацак Н.А. у висновку судової будівельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір витрати з оплати послуг судового експерта в сумі 3217,50 гривень, витрати з оплати послуг суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 в сумі 5000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з надвірними будівлями, 76/100 частин якого належить позивачу на підставі договору дарування від 18 листопада 1997 року, а 24/100 частин - відповідачу на підставі договору дарування від 13 червня 2003 року. Рішенням Південноміської ради Харківського району Харківської області від 18 квітня 2008 року співвласникам було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325111000:00:021:0039 та земельну ділянку площею 0,0390 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за зазначеною адресою кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, на підставі вищевказаного рішення були видані державні акти на право власності на земельні ділянки. Таким чином, сторонам на праві спільної сумісної власності належать зазначені земельні ділянки і частки співвласників у праві власності на них за сторонами не визначені. 03 листопада 2020 року експертами-оцінювачами ФОП ОСОБА_6 надані звіти про оцінку вартості житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 6325111000:00:021:0039, що знаходяться у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідно до яких оцінювачем були розраховані грошові компенсації у зв`язку з виділом в натурі частки у спірному житловому будинку та розподілом земельної ділянки. Отже, згідно варіантів поділу житлового будинку (відповідно до фактичного користування) та земельної ділянки, що запропоновані експертом Мацак Н.А. у висновку судової будівельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року: Погорєлов має сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/100 частки житлового будинку у розмірі 7887 гривень, при цьому розподіл часток у праві власності сторін на житловий будинок відбудеться наступним чином: ОСОБА_1 - 77/100 частин, ОСОБА_3 - 23/100 частин; ОСОБА_3 має сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 74 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 6325111000:00:021:0039 у розмірі 14022 гривень, при цьому розподіл часток у справі власності сторін земельної ділянки відбудеться наступним чином: ОСОБА_1 - 343/500 частин, ОСОБА_3 - 157/500 частин.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог та доводів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом, у подальшому змінив предмет зустрічного позову, та в остаточній редакції зустрічного позову просить визнати за ним право власності на кімнату - приміщення (сіни) І площею 7,50 кв.м. в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити за ним частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку (загальною площею 0,0390 га) з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6325111000:00:021:0040 у розмірі 0, 0195 га (1/2 частика) та виділити її в натурі; визначити за ним частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку (загальною площею 0,1000 га) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд кадастровий номер 6325111000:00:021:0039 у розмірі, який на даний момент перебуває у його користуванні та виділити її в натурі.
В обґрунтування зустрічних позовних ОСОБА_3 вимог зазначив, що на підставі договору дарування йому належить 24/100 часток домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Одне з приміщень, яке також належить позивачу за зустрічним позовом, не було враховано при визначенні загальної площа та часток, а саме - приміщення І площею 7,5 кв.м. В такому разі загальна площа становить 68,3 кв.м., а відповідно частка ОСОБА_7 - 68/100 часток , а ОСОБА_3 - 32/100 часток. При ознайомленні з матеріалами цивільної справи виявилось, що в правовстановлюючих документах, на які посилається позивач за основним позовом , а саме в договорі дарування 76/100 частин спірного житлового будинку ОСОБА_1 від 18 листопада 1977 року та в договорі дарування 24/100 частин спірного будинку ОСОБА_3 від 13 червня 2003 року вказані лише ідеальні частки. Матеріали цивільної справи не містять договору між сторонами про конкретне користування будинком та землею, який відповідно до вимог ст. 88 ЗК України повинен мати обов`язкову письмову форму та повинен бути завірений нотаріально. Розподіл земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не передбачає іншого законного способу розподілу, окрім розподілу на рівні долі. З історії реєстрації вказаного житлового будинку вбачається, що всі його власники мали домовленість щодо користування земельною ділянкою і жодного разу її межі не пересовувались. Саме такі дані були відомі відповідачу за основним позовом в момент набуття права власності на будинок. Відповідно до архівних даний КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації було встановлено наступне історію реєстрації об`єкту: право власності на житловий будинок літ. А-1 зареєстровано за ОСОБА_8 в Ѕ частині та за ОСОБА_9 - в Ѕ частин на підставі свідоцтва про право на спадщину у 1983 році, реєстровий запис №1-3374. У 1983 році ОСОБА_8 збільшив свою частку до 57/100 частин шляхом прибудови (літ. А1-1), яка була прийнята в експлуатацію у 1987 році, про що йому було видане свідоцтво про право власності від 20 листопада 1987 року. У 1992 році ОСОБА_10 була проведена зміна ідеальних часток домоволодіння шляхом узаконення самовільної прибудови. У технічному паспорті під цифрою А-1 зазначений будинок, а під цифрою А2-1 - прибудова. Позивач за основним позовом посилається на рішення виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району Харківської області №367 від 09 вересня 1997 року, вказуючи на узаконення самовільного будівництва на ім`я ОСОБА_11 (попереднього співвласника). Вищевказане рішення свідчить про те, що попереднього дозволу в компетентних органах на будівництво остання не отримувала, дозвіл співвласника також не отримувала, а збільшила свою частку самовільно. Крім того, рішення виконавчого комітету вказує на те, що ОСОБА_11 наданий дозвіл на оформлення та прийняття до експлуатації самовільної забудови, але матеріали справи не містять доказу того, що свідоцтво на право власності було їй видано. Змінені на той час ідеальні частки фігурують і в наданих до суду копіях договорів дарування. Оскільки до матеріалів справи не було додано розрахунків ідеальних часток, тому при самостійному перерахуванні були виявлені розбіжності: одне з приміщень, яке належить ОСОБА_3 , не було враховано при визначенні загальної площі та визначенні часток (І площею 7,5 кв.м.). Якщо виходити з того, що загальна площа становить 68,3 кв.м., то відповідно частки становлять: у ОСОБА_1 - 68/100 часток, у ОСОБА_3 - 32/100. Інвентаризаційна справа містить рішення Виконкому №462 від 13 серпня 1985 року про прийняття в експлуатацію прибудови у розмірі 7,5 кв.м. Крім того, технічний паспорт, який був наданий позивачем за зустрічним позовом як доказ, не містить будь-яких даних щодо самовільної забудови приміщення розміром 7,5 кв.м. (сіни). Дане приміщення знаходиться у власності ОСОБА_3 і цей факт відображено у технічній документації. До дня розгляду справи в суді ця обставина ніким не оспорювалась та не оскаржувалась. Також технічний паспорт містить інформацію щодо розмежування земельних ділянок, на яких господарські будівлі знаходились не в спільному користуванні, а окремо на кожній з них: на садибі ОСОБА_3 знаходився літ.Д (вбиральня), а на садибі ОСОБА_1 - літ. У (вбиральня), літ. Е (сарай) знаходився у дворі ОСОБА_3 , а сарай сусіда позначений літ. Ж знаходиться у його дворі, водопровід у кожного з них окремий, що також зафіксовано в технічному паспорті позначеннями літ. К та літ. К1. Право власності на 24/100 частин житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці площею 1351 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 виникнуло 30 червня 2003 року, а у ОСОБА_1 - ще раніше, 18 листопада 1997 року. За час проживання у вищевказаному домоволодінні ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_1 межі земельних ділянок не порушували та не пересували, а користувались відповідно до технічного паспорту, де розподіл землі відповідав встановленим межам. Кожен із співвласників у своїй частині будинку має окремий особистий рахунок, газовідвід та опалення, окремий вихід, двір та ворота, на земельних ділянках ОСОБА_3 та ОСОБА_1 висаджені фруктові дерева, які також є їх власністю. Будь-яких претензій щодо встановлення чи зміни меж до ОСОБА_3 з боку ОСОБА_1 не надходило. У 2009 році співвласники разом приватизували земельну ділянку, яка була виділена для обслуговування будинку площею 0,1000 га та приватизували земельну ділянку для ведення особистого сільського господарства площею 0,0390 га, яка знаходиться за цією адресою. Під час подання документів на приватизацію, питання про конкретний виділ частки у домоволодінні та користуванні земельною ділянкою не піднімався. Виходячи з вимог п. 2 Прикінцевих положень Закону України Про Державний земельний кадастр , відповідно до якого земельні ділянки, право власності (користування) на які виникнуло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру, та ч. 1 ст. 120 ЗК України, представник відповідача за основним позовом вважає, що у ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки виникнуло саме у тому вигляді, що відображено у технічному паспорті та у момент підписання договору дарування, порядок користування житловим будинком та земельною ділянкою склався, частки кожного співвласника історично були визначені.
Аргументи учасників справи.
19 березня 2019 року представником відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 наданий відзив на основний позов, в якому вона просить відмовити у задоволенні основного позову, виходячи з наступних підстав. Так, при ознайомленні з матеріалами цивільної справи виявилось, що в правовстановлюючих документах, на які посилається позивач за основним позовом , а саме в договорі дарування 76/100 частин спірного житлового будинку ОСОБА_1 від 18 листопада 1977 року та в договорі дарування 24/100 частин спірного будинку ОСОБА_3 від 13 червня 2003 року вказані лише ідеальні частки. Матеріали цивільної справи не містять договору між сторонами про конкретне користування будинком та землею, який відповідно до вимог ст. 88 ЗК України повинен мати обов`язкову письмову форму та повинен бути завірений нотаріально. Відповідно до даних з матеріалів інвентаризаційної справи, з моменту отримання в дар домоволодіння сторони не пересували меж, а користувались земельними ділянками відповідно до того, як було встановлено попередніми власниками будинку та зафіксовано у технічних паспортах різного періоду. Представник відповідача за основним позовом просить звернути суд увагу на те, що проведення комплексної експертизи без погодження зі сторонами було доручено судовому експерту Мацак Н.А., не зважаючи на те, що така експертиза передбачає участь кількох спеціалістів за різними спеціальностями, що протирічить ухвалі суду про проведення саме комплексної експертизи. Так, судовий експерт у своєму висновку вказала на самовільні перебудови у домоволодінні ОСОБА_3 , що потягло за собою збільшення загальної площі його домоволодіння, але самовільно, всупереч власному висновку, зменшила розмір його ідеальної частки, чим порушила права ОСОБА_3 . Крім того, експерт не проаналізувала технічний паспорт, наданий відповідачем як доказ по справі, в якому відображено приміщення розміром 7,5 м.кв. (сіни) та відсутні відмітки про самочинне будівництво, маючи доступ до матеріалів інвентаризаційної справи, яка містить рішення виконкому №462 від 13 серпня 1985 року про прийняття в експлуатацію прибудови у розмірі 7,5 кв.м., не відобразила вказане приміщення у своєму висновку. Експертом зазначено, що матеріали інвентаризаційної справи не містять відомостей щодо зміни меж земельних ділянок, що є свідченням та підтвердженням того, що вони не змінювались, однак експерт хибно вважає, що відсутність таких відомостей не надає можливості стверджувати саме цей факт. За час проживання ОСОБА_3 у домоволодінні, він межі земельних ділянок не порушував та не пересував, а користувався ними відповідно до технічного паспорту, де розподіл землі відповідає встановленим межам. Кожен із співвласників у своїй частині будинку має окремий особистий рахунок, газовідвід та опалення, окремий вихід, двір та ворота. На земельній ділянці ОСОБА_3 висаджені фруктові дерева, які також є його власністю. Жодних претензій щодо встановлення чи зміни меж до ОСОБА_3 з боку ОСОБА_1 не надходило. У 2009 році співвласники разом приватизували земельну ділянку, яка була виділена для обслуговування будинку площею 0,1000 га та приватизували земельну ділянку для ведення особистого сільського господарства площею 0,0390 га. Під час подання документів на приватизацію, питання про конкретний виділ частки у домоволодінні та користуванні земельною ділянкою не виникало. За весь період під час змін часток у домоволодіннях, земельні межі не пересувались, а залишились визначеними відповідно до багаторічного узгодженого користування. Крім того, у користуванні позивача та відповідача знаходиться земельна ділянці з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства. У своєму висновку експерт зазначила про неможливість здійснення розподілу земельних ділянок, але в додатку №1 до висновку, де був вказаний лише один єдиний варіант розподілу земельних ділянок, земельна ділянка ОСОБА_3 зменшена в два рази. При цьому, розмір земельних ділянок з іншим цільовим призначенням, аніж чим для обслуговування будинків, не можуть бути залежними від розміру часток домоволодіння кожного із співвласників. Окрім того, надаючи один єдиний варіант розподілу земельної ділянки, експерт не обґрунтувала, чому саме не існує інших варіантів, що свідчить не просто про її зацікавленість щодо однієї зі сторін позову, але й викликає обґрунтований сумнів у правильності висновку.
23 вересня 2019 року позивачем за основним позовом та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 поданий відзив на зустрічний позов, в якому він просив відмовити ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, виходячи з наступних підстав. Так, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просить визнати за ним право власності на кімнату у його домоволодінні - приміщення (сіни) І площею 7,5 кв.м., в обґрунтування вказаної вимоги ОСОБА_3 зазначав, що при визначенні часток у домоволодінні одне з приміщень не було враховано при визначенні загальної площі, однак ким і коли це приміщення мало бути враховано, у зустрічному позові не зазначається, нормативно-правового обґрунтування вимоги про визнання права власності зустрічний позов не містить. Крім того, відповідачем не доведено, що право його власності на вказане приміщення оспорюється або не визнається позивачем. Навпаки, ОСОБА_1 просить суд виділити йому у власність лише ті приміщення у домоволодінні, які ним і так використовуються з дати набуття права власності і не претендує на приміщення ОСОБА_3 , відомостей щодо втрати документів на вказане приміщення зустрічний позов також не містить. Щодо зазначення позивачем за зустрічним позовом наявності помилки при визначенні часток у домоволодінні, відповідач за зустрічним позовом просив звернути увагу на дослідження, що здійснив судовий експерт під час проведення експертизи на сторінці 9 в Розділі Дослідження з 8 питання , де зазначено, що приміщення площею 7,5 кв.м. було прийнято в експлуатацію у 1987 році і його площа включена у частку ОСОБА_3 . Отже, твердження позивача за зустрічним позовом, що приміщення І не було враховано в загальну площу будинку та частки співвласників, є безпідставним, а тому така вимога є необґрунтованою. Крім того, позивач за зустрічним позовом не пред`являє позовних вимог щодо перерозподілу часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок, а тому навіть теоретична можливість задоволення судом цих вимог не призведе до збільшення його частки у справі спільної часткової власності на будинок та земельну ділянку. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 набув право власності на 24/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13 червня 2003 року, вказаним договором не врегульовано питання щодо передачі права користування або права власності на земельну ділянку. Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 набув право власності на 76/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18 листопада 1997 року і вказаним договором також не було врегульовано питання щодо передачі права користування або права власності на земельну ділянку, однак зазначено, що будинок літ. А-1 розташований на земельній ділянці площею 1351 кв.м.. Земельна ділянка площею 1351 кв.м. відповідно до матеріалів технічної документації, зареєстрована згідно рішення виконкому Південноселищної ради від 09 березня 1955 року, а в технічному паспорті на будинок від 20 жовтня 2004 року зазначено, що норма та фактична площа земельної ділянки буде встановлена при видачі державного акту на землю або укладення договору оренди. Зазначене свідчить про те, що дійсно для обслуговування спірного домоволодіння була виділена земельна ділянка площею 1351 кв.м., однак окремих договорів оренди землі або права власності на землю сторони цієї справи та попередні власники будинку не мали, межі користування земельною ділянкою документально не визначались. Будь-яких доказів щодо наявності права власності або права користування земельною ділянкою, в тому числі до оформлення її у спільну приватну власність у 2009 році позивачем за зустрічним позовом не надано. Отже, до 2009 року земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок, перебувала у спільному користуванні співвласників будинку, а після оформлення сторонами державних актів на землю - набула статусу спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Виходячи з вимог ст.ст. 120, 125 ЗК України та ст. 377 ЦК України, відповідач за зустрічним позовом вважає, що сторони мають право на визначення частки земельних ділянок відповідно до їх часток у справі власності на будинок. Щодо твердження позивача за зустрічним позовом про те, що земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не може бути виділена ОСОБА_1 відповідно д його частки у праві власності на будинок, останній вважає необхідним врахувати, до 09 березня 1955 року рішенням Виконкому Південноселищної ради була виділена земельна ділянка загальною площею 1351 кв.м., у 2008 році на замовлення сторін цієї справи була виготовлена технічна документація для оформлення права власності на дану земельну ділянку, у 2009 році - видані державні акт на право спільної власності на землю. Пі час виготовлення технічної документації, єдина земельна ділянка була розділена на дві. Частина земельної ділянки, на якій розташований будинок, надвірні будівлі та сад площею 0,1000 га отримали цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і спору, інша частина, на якій розташований огород площею 0,0390 га отримала цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Зазначене підтверджується висновком ГУ земельних ресурсів в Харківській області по складу та повноті матеріалів щодо оформлення права спільної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 15 травня 2008 року, висновком відділу містобудування та архітектури Харківської РДА від 23 травня 2008 року, в яких зазначено про можливість оформлення права спільної власності на земельну ділянку загальною площею 0,1390 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,1000 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,0390 га. Отже, земельна ділянка під домоволодінням з часу її виділення у 1955 році і по теперішній час завжди була одна. Після оформлення у 2009 році права спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку, її було розділено згідно вимог законодавства на дві, однак вони обидві пов`язані із домоволодінням. В обґрунтування позицій відповідач за зустрічним позовом посилався на висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 21 березня 2018 року по справі №686/9580/16-ц.
У судовому засіданні представник позивача за основним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги за основним позовом підтримав, в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом просив відмовити з підстав, викладених в позові та відзиві на зустрічний позов, а також зазначив, що заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не ґрунтується на нормах закону, оскільки до спірних правовідносин позовна давність не застосовується. Крім того, позивач за основним позовом має намір сплатити відповідачу за основним позовом грошову компенсацію частки в житловому будинку, а також згоден отримати від відповідача за основним позовом грошову компенсацію вартості частки земельної ділянки в сумах, зазначених у звітах про оцінку майна, які надані позивачем за основним позовом.
У судовому засіданні представник відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_12 позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала та просила їх задовольнити, в задоволенні позовних вимог за основним позовом просила відмовити з підстав, викладених у зустрічному позові та відзиві на основний позов. Зазначила, що запропонований експертом варіант порядку користування житловим будинком відповідає фактичному порядку користування ним, який існує між сторонами, але представник відповідача за основним позовом не згода з висновком експертизи, оскільки експертом при визначенні розміру частки відповідача за основним позовом у праві спільної часткової власності не враховано приміщення розміром 7,5 кв.м., що належить відповідачу. Представник відповідача за основним позовом не згодна на перерозподіл ідеальних часток, як зазначено у висновку експерта, а також не згодна з оцінкою майна та визначення вартості частки, як викладено в звітах про оцінку житлового будинку та земельних ділянок, наданих позивачем за основним позовом. Представник відповідача, обґрунтовуючи заяву про застосування строку позовної давності зазначила, що такий строк необхідно обчислювати з моменту виникнення права спільної часткової власності сторін на спірне майно: з 2002 року - моменту набуття відповідачем за основним позовом права власності, з 2009 року - моменту приватизації земельної ділянки.
Рух справи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2016 року провадження у справі відкрито.
За наслідками повторного автоматичного розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який було здійснено згідно Розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області Мазур О.О. №01-04/59 від 06 жовтня 2016 року у зв`язку зі звільненням судді Харківського районного суду Харківської області Сітбаталової Н.І. на підставі постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII та відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 року №30, зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2016 року цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., справу призначено до судового розгляду.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності задоволений повністю. Визначено, що розмір частки ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 76/100 частин, яка відповідає його частці в праві власності на житловий будинок. Визначено, що розмір частки ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 76/100 частин, яка відповідає його частці в праві власності на житловий будинок.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності скасовано, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року заяву про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_14 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності - задоволено повністю; ОСОБА_3 заборонено здійснювати будівництво житлового будинку, господарських будівель, споруд та інших об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,1000 га кадастровий номер 6325111000:00:021:0039 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 заборонено здійснювати будівництво житлового будинку, господарських будівель, споруд та інших об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2017 року прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 серпня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності та виділ частки у праві спільної часткової власності в натурі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2017 року по справі призначено комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ХНДІСЕ імені засл. проф.М.С.Бокаріуса, провадження у справі зупинено до проведення експертизи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 березня 2018 року поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2018 року з КП Харківського районного бюро технічної інвентаризації витребувано належним чином завірену копію інвентарної справи на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , провадження по справі зупинено до проведення експертизи.
27 грудня 2018 року на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2017 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. Проф. М.С.Бокаріуса наданий висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2018 року поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2019 року прийнято до розгляду змінений зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності, визначення частки у спільній частковій власності та виділ в натурі у праві спільної часткової власності, поданий до суду 10 вересня 2019 року.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 березня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року відмовлено.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2021 року представнику відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4 у задоволенні заяви про закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом строку позовної давності відмовлено
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2021 року представнику відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про призначення повторної комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи відмовлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідно до відомостей інвентарної справи № 465 та відомостей листа КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації за № Е-2609 від 24.03.2017 щодо історії реєстрації об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розподіл часток в зазначеному домоволодінні здійснювався наступним чином.
Згідно рішення виконкому Південноселищної ради від 09.03.1955 року за зазначеною адресою зареєстрована земельна ділянка площею 1351 кв.м.
За зазначеною адресою на земельній ділянці площею 1351 кв.м. знаходився житловий будинок літ А-1 зареєстрований на праві власності в Ѕ частині за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.11.1982 та в Ѕ частині за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.12.1984.
В 1983 році ОСОБА_8 було прибудовано до зазначеного будинку прибудову літ А1-1 , яку прийнято до експлуатації, в зв`язку з чим рішенням виконкому Південноміської Ради народних депутатів № 491 від 10.11.1987 було змінено ідеальні частки співвласників та оформлено право власності (видані свідоцтва про право власності) на будинок в 57/100 частинах за ОСОБА_8 , в 43/100 частинах за ОСОБА_9 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.07.1988 право власності на 43/100 частини будинку перейшло від ОСОБА_9 до ОСОБА_15 .
На підставі договору купівлі-продажу від 23.09.1988 право власності на 43/100 частини будинку перейшло від ОСОБА_15 до ОСОБА_11 .
В 1992 році ОСОБА_11 було прибудовано до зазначеного будинку прибудову літ 21-1 , яку прийнято до експлуатації, в зв`язку з чим рішенням виконкому Південноміської Ради народних депутатів № 367 від 09.09.1997 було змінено ідеальні частки співвласників та оформлено право власності (видані свідоцтва про право власності) на будинок в 76/100 частинах за ОСОБА_11 , в 24/100 частинах за ОСОБА_8 .
На підставі договору дарування від 18.11.1997 право власності на 76/100 частини будинку перейшло від ОСОБА_11 до ОСОБА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину право власності на 24/100 частин будинку перейшло від ОСОБА_8 до ОСОБА_16 .
На підставі договору дарування від 13.06.2003 право власності на 24/100 частин будинку перейшло від ОСОБА_16 до ОСОБА_3 .
На підставі договору дарування від 18 листопада 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківського району державної нотаріальної контори Поляковою Л.О. за реєстровим №3-4014 ОСОБА_1 належить 76/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в Комунальному підприємстві Харківське районне бюро технічної інвентаризації 19 жовтня 2004 року (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5113440 від 19 жовтня 2004 року). Як вбачається зі змісту зазначеного договору дарування жилий будинок має житлову площу 49,50 кв.м., при будинку є надвірні будівлі: 2 сараї літ Е , Ж , 2 вбиральні літ Д . У , огорожа № 1,7, водопровід літ К , К1 , зливна яма літ. К2 .
На підставі договору дарування частини житлового будинку від 13 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим №1978 ОСОБА_3 належить 24/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в Комунальному підприємстві Харківське районне бюро технічної інвентаризації 30 липня 2003 року (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1122831 від 30 липня 2003 року). Як вбачається зі змісту зазначеного договору дарування жилий будинок має житлову площу 37,60 кв.м., при будинку є надвірні будівлі: сараї літ Е , Ж , вбиральні літ Д . У , огорожа № 1-7, водопроводи літ к , к1 , зливна яма літ. к2 .
За вищезазначеними договорами дарування від 18 листопада 1997 року та 13 червня 2003 року спірний будинок розташований на земельній ділянці площею1351 кв.м.
Тобто розмір земельної ділянки за зазначеною адресою, на якій розташований належний на праві власності сторонам будинок залишався незмінним з моменту виникнення права спільної часткової власності на спірний будинок.
Рішенням XVI сесії V скликання Південноміської ради Харківського району Харківської області Про передачу у спільну сумісну власність безплатно земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 від 18 квітня 2008 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передано у спільну сумісну власність безплатно земельні ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель у АДРЕСА_1 та площею 0,0390 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного рішення Південноміської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 та ОСОБА_3 03 квітня 2009 року отримали державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки відповідно серії ЯЖ №464778 та серії ЯЖ № 464779 на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та відповідно серії ЯЖ №464760 та серії ЯЖ № 464761 - на земельну ділянку площею 0,0390 га для ведення особистого селянського господарства. Співвласниками земельних ділянок зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без визначення частки у спільній власності.
Отже, земельна ділянка площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за кадастровим номером: 6325111000:00:021:0039, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0390 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 01 грудня 2017 року, будинок має 2 квартири, 4 житлові кімнати, загальна площа усього по квартирам - 60,80 кв.м., житлова площа - 37,60 кв.м., площа підсобних приміщень - 23,20 кв.м., площа літніх приміщень (холодних прибудов) - 7,50 кв.м.; домоволодіння складається з наступного: будинок літ. А-1 , сіни літ. а , ганок літ. а2 , прибудова літ. А2-1 , навіс літ а1 , вбиральні літ Д , У , сараї літ. Е . Ж , огорожа №1, №3, №4, №6, №7, льох літ. ап , ворота №2, №5, водопроводи літ. к , к1 , вигрібна яма літ. к2 .
Аналогічну інформацію містить технічний паспорт на зазначений житловий будинок, виготовлений станом на 12 квітня 2002 року.
По справі проведено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу № 7511/19532 від 28.11.2018, якою надані наступні висновки.
Технічно розділити земельну ділянку з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток ОСОБА_1 у розмірі 76/100 та ОСОБА_3 у розмірі 24/100, не надається можливим. Надано один варіант розподілу земельної ділянки з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0039 з відхиленням від часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Мається технічна можливість розділити земельну ділянку з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток ОСОБА_1 у розмірі 76/100 та ОСОБА_3 у розмірі 24/100. Надано один варіант розподілу земельної ділянки з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040 відповідно до часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Вказана реальна площа кожного з приміщень та загальна площа будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розмір часток співвласників будинку відповідно до встановленої загальної площі не розраховувався. Надано один варіант порядку користування спірним житловим будинком між співвласниками.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно ч. 2 ст. 89 Земельного кодексу України (в редакції закону, який діяв на час набуття позивачем права власності на земельну ділянку), у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема співвласників жилого будинку. А ч. 3,4,5 зазначеної статті передбачено, що, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Статтею ч. 1 ст. 369, ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , якщо до вирішення спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Відповідно до статті 91 ЗК УРСР 1970 року, який діяв на час виникнення спільної часткової власності на домоволодіння (23 листопада 1982 року), а також згідно із статтею 42 ЗК України 1990 року, який введено в дію з 15 березня 1991 року, тобто в час, коли тривали правовідносини, передбачено спільне користування землею співвласників житлового будинку; порядок користування землею визначається співвласниками будинку залежно від (пропорційно) розміру часток у спільній власності на будинок; наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою; угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов`язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі; за відсутності згоди щодо спільного користування землею спір вирішується судом.
Згідно з положеннями статей 30,67 ЗК України (в редакції, що діяла на час набуття
як позивачем так і відповідачем власності права власності на частини домоволодіння) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.
Згідно з положеннями статті 377 ЦК України (в редакції, що на час набуття права власності сторонами на земельну ділянку на підставі рішення Південноміської ради Харківського району Харківської області від 18 квітня 2008 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування; якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічні положення закріплені у ст.377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.
Отже, в час, коли виокремились первинні частки двох співвласників вказаного домоволодіння, і в подальшому до співвласників будинку перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розмішені їх частки житлового будинку, прибудов та господарських споруд та частки земельної ділянки, необхідні для їх обслуговування - відповідно до розміру часток у спільній власності на будинок.
Статтею 121 ЗК України (в редакції на час набуття сторонами в спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га; при цьому розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
Відповідно до норм матеріального права громадянин мав право на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні, а у випадку переходу права власності на житловий будинок (частину житлового будинку) та переходу при цьому права користування земельною ділянкою - на приватизацію тієї земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок (частина житлового будинку), господарські будівлі та споруди, та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування.
За договорами дарування від 18 листопада 1997 року та 13 червня 2003 року до сторін по справі - співвласників домоволодіння перейшло право власності відповідно на 76/100 частин та 24/100 частин домоволодіння, а відповідно і право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування.
При передачі земельної ділянки у власність співвласникам (сторонам у справі) для обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення Південноміської ради Харківського району Харківської області від 18 квітня 2008 року, враховуючи, що земельна ділянка розташована у м. Південне Харківського району Харківської області, вказані особи за змістом законодавства мали право на отримання у власність земельної ділянки у розмірі до 0,10 га, крім випадків, якщо земельна ділянка, на якій розташовано будинок, є меншою за розміром. Співвласникам (сторонам у справі) передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,1 га.
Отже, сторони отримали у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване їх нерухоме майно, без зміни цільового призначення, у розмірі, що відповідає вимогам діючого на той час законодавства та необхідному для обслуговування належного сторонам нерухомого майна, яка необхідна для його обслуговування.
Згідно з частиною третьою статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за результатом системного аналізу усіх вищезазначених норм зазначених норм права, які були чинними на час виникнення та існування спірних правовідносин між сторонами та на момент переходу права власності на домоволодіння, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками домоволодіння з визначеними частками право власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-1726цс16.
Відтак, оскільки судом встановлено, що частка ОСОБА_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 складає 76/100 частин, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що частка ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325111000:00:021:0039 площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , становить також 76/100 частин.
Оскільки суду дійшов висновку, що частка позивача ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325111000:00:021:0039 площею 0,1000 га становить 76/100 частин, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову в частині визначення за відповідачем ОСОБА_3 частки у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку у тому розмірі, який на даний момент перебуває у його користуванні. Крім того, матеріали справи не містять жодних даних, які б визначали розмір частки зазначеної земельної ділянки у розмірі, яким фактично користується відповідач, виходячи з фактичної площі земельної ділянки з кадастровим номером 6325111000:00:021:0039, яка фактично перебуває у його користуванні, яка, до речі, також не визначена висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи безпосередньо до зазначеної земельної ділянки.
Що стосується позовних вимог за первісним позовом та за зустрічним позовом в частині визначення розміру частки кожної із сторін у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
Як вбачається з системного аналізу вищенаведених норм права можна зробити висновок, що до особи, яка набула право власності на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд переходить право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, у розмірах встановлених договором або законом без зміни її цільового призначення.
Договорами дарування, на підставі яких сторони набули право власності на відповідні частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, визначений розмір земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомості - 1351 кв.м.
Разом з тим, загальний розмір земельних ділянок, право власності на які сторони отримали на підставі рішення Південноміської ради Харківського району Харківської області від 18 квітня 2008 року, складає 0,1390 га (0,10 га і 0,0390 га), отже спірні земельні ділянки у своєї сукупності не знаходяться у межах земельної ділянки, встановленої договорами, право на яку набули сторони відповідно до вищезазначених норм права, та перевищують розмір земельної ділянки, передбаченої у договорах відчуження житлового будинку та необхідної для обслуговування житлового будинку. Крім цього, зміна цільового призначення зазначеної земельної ділянки на момент надання її у власність сторонам- для ведення особистого селянського господарства - не була передбачена договорами дарування та договорами, на підставі яких набували право на земельну ділянку, на якій розміщений спірний будинок, попередні власники.
Отже, суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0,0390 га з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040, перейшла у власність сторін не в зв`язку з переходом права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, а у порядку її відведення, а тому відсутні підстави для визначення розміру часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку відповідно до розміру її часток у праві власності на житловий будок з надвірними будівлями та спорудами - 76/100 та 24/100 частин відповідно, в зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Але, виходячи з вимог ст. 89 Земельного кодексу України та ст.369, 372 ЦК України, які передбачають право виділення часток співвласників у праві спільної сумісної власності, які є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом, враховуючи відсутність договору між сторонами щодо розміру належних їм часток, суд вважає наявними підстави для задоволення зустрічних позовних вимог в частині визначення часток сторін у праві спільної сумісної власності сторін на зазначену земельну ділянку в розмірі Ѕ частини.
Спірне домоволодіння є об`єктом права спільної часткової власності сторін, між сторонами склався фактичний порядок користування домоволодінням, спірний будинок має дві квартири, кожною з яких користується позивач та відповідач окремо. Між сторонами склався також фактичний порядок користування земельними ділянками площею 0,1000 га з кадастровим номером 6325111000:00:021:0039 та площею 0,0390 га з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040, фактичний розмір земельних ділянок, якими користується ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (загальний без визначення цільового призначення) складає 638 кв.м. та 752 кв.м. відповідно, що не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду.
Разом з тим, судом не встановлено існування будь-якого договору або домовленості щодо порядку користування сторонами вищезазначеними земельними ділянками.
Суд прийшов до висновку про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності сторін на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_1 - 76/100 частин, ОСОБА_3 - 24/100 частин, та на земельну ділянку 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 - Ѕ частина, ОСОБА_3 - Ѕ частина. Отже, спільна сумісна власність сторін перетворилась на спільну часткову.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку; учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з частинами першою-другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 7511/19532 від 28.11.2018 зазначено про неможливість технічно розділити земельну ділянку з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0039 відповідно до часток ОСОБА_1 у розмірі 76/100 та ОСОБА_3 у розмірі 24/100, та надано один варіант розподілу земельної ділянки з відхиленням від часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_1 на 76/100 частин виділяється земельна ділянка площею 686 кв. м., що на 74 кв.м. менше (760-686), ОСОБА_3 на 24/100 частин виділяється земельна ділянка площею 314 кв.м., що на 74 кв.м. більше (314-210).
Доводи представника відповідача щодо незгоди з запропонованим варіантом виділу часток сторін в натурі суд вважає безпідставними, оскільки вони полягають у незгоді відповідача з визначенням розміру часток сторін у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, при визначенні порядку користування земельною ділянкою та виділення частки в натурі слід виходити не з фактичного користування, а з розміру часток у праві спільної часткової власності на земельну ділянку.
Суд вважає прийнятним для використання та реалізації при вирішенні питання щодо розподілу земельної ділянки запропонований експертом варіант розподілу, оскільки відхилення від часток сторін є незначним та складає 74 кв.м., відповідає порядку користування будинком, що фактично склався між сторонами, забезпечує можливість сторонам для обслуговування належної їм частину будинку та вільне користування кожним зі співвласників належним йому майном, ОСОБА_1 надав згоду на отримання грошової компенсація вартості частки, на яку зменшується його земельна ділянка.
Доводи представника відповідача щодо неправильності висновку експерта від 28.11.2018, пов`язані з недостатньою обґрунтованістю висновків експертизи, суд вважає безпідставними, оскільки висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 7511/19532 від 28.11.2018, складений судовим експертом Мацак Н.А., відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998. Так, зазначений висновок містить необхідні дані експерта, який провів експертизу, підставу проведення експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Експерта було попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, обставин, які б свідчили про надання експертом завідомо неправдивого висновку, судом не встановлено.
Експерт Мацак Н.А. в ході судового розгляду справи надала роз`яснення висновку експертизи по кожному поставленому представником відповідача ОСОБА_4 питанню.
Крім того, надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо його незгоди з висновками експертизи, суд зазначає, що такі доводи стосуються висновків експертизи щодо розподілу житлового будинку, а не спірних земельних ділянок.
Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного 02 листопада 2020 року ФОП ОСОБА_6 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 185/20 від 17.03.2020) на замовлення позивача ОСОБА_1 розподіл часток співвласників земельної ділянки з кадастровим номером 6325111000:00:021:0039 загальною площею 1000 кв.м. після її розподілу згідно варіанту, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 7511/19532 від 28.11.2018 та збільшенням розміру земельної ділянки співвласника ОСОБА_3 на 74 кв.м. у порівнянні з розміром даної земельної ділянки, що належить йому відповідно розміру його частки 24/100 - 314 кв.м. замість 240 кв.м., складається наступним чином: ОСОБА_1 - 686 кв.м. або 343/500 часток, ОСОБА_3 - 314 кв.м. або 157/500 часток. Ринкова вартість зазначеної земельної ділянки складає 189482 гривні. Відповідно, ринкова вартість 74 кв.м. земельної ділянки становить 14022 гривні, яка є грошовою компенсацією, що повинен сплатити співвласник ОСОБА_3 співвласнику ОСОБА_1 в зв`язку з розподілом земельної ділянки та збільшенням частки ОСОБА_3 у даній земельній ділянці.
Суд вважає прийнятним вищезазначений звіт для визначення вартості компенсації частки в розмірі 74 кв.м., на яку зменшується розмір земельної ділянки позивача відповідно до його частини, яка складає 74 кв.м. 14022 гривні, виходячи з ринкової вартості земельної ділянки, та визначення розміру часток сторін у праві спільної часткової власності, які змінюються в зв`язку з розподілом земельної ділянки в натурі.
Звіт виконаний суб`єктом оціночної діяльності, яка має відповідний сертифікат, повністю узгоджується з висновками судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 7511/19532 від 28.11.2018, відповідачем не надано жодного доказу на спростування зазначеного звіту, від призначення по справі судової експертизи для визначення вартості компенсації частки, на яку зменшується належна позивачу частина земельної ділянки, представник відповідача в судовому засіданні відмовилась.
Позовні вимоги як за первісним позовом так і за зустрічним позовом в частині розподілу в натурі земельної ділянки площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають, оскільки сторонами не надано жодних доказів, які б давали суду можливість здійснити такий розподіл, висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 7511/19532 від 28.11.2018 надає один варіант розподілу земельної ділянки з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040 відповідно до часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які складають відповідно 76/100 та 24/100, що не відповідає висновкам суду про визначення часток сторін у праві спільної власності на зазначену земельну ділянку в розмірі Ѕ частини кожної із сторін.
Від призначення по справі судової експертизи для вирішення зазначеного питання сторони, у тому числі представник відповідача, в судовому засіданні відмовились.
В клопотанні про призначенні повторної про призначення повторної комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено, представником відповідача питання щодо виділення в натурі відповідачу Ѕ частини земельної ділянки, про що просить відповідач у зустрічному позові, не ставились.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про виділення в натурі частки в житловому будинку в розмірі 77/100 згідно фактичного користування та запропонованого судовим експертом варіанту, перерозподіл часток сторін у праві власності на житловий будинок та вимог за зустрічним позовом щодо визнання права власності на кімнату - приміщення (сіни) І площею 7,50 кв.м., суд зазначає наступне.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно з частинами першою-другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 7511/19532 від 28.11.2018 запропонований один варіант порядку користування спірним житловим будинком між співвласниками, який відповідає фактичному порядку користування житловим будинком, що склався між сторонами, з відхиленням від часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_1 виділяється 77/100 частин замість 76/100 частин, ОСОБА_3 виділяється 23/100 частин замість 24/100 частин.
Як вбачається з висновку експертизи, в ході натурного огляду об`єкту нерухомості встановлено, що на території земельної ділянки відбулись наступні зміни:
- в частині будинку здійснено переобладнання: демонтована перегородка між приміщеннями 2-5 та 2-6, закладено дверний отвір між приміщеннями 2-6 та І, між приміщеннями 2-5 та І із віконного отвору утворено дверний отвір, в приміщенні І утворено нове приміщення, яке обладнано під вбиральню, в приміщенні І дверний отвір закладено, в приміщенні 2-5 віконний отвір переобладнано в дверний (для входу з частини будинку;
- знесені ганок літ а2 , сарай літ Е ,
В результаті вказаних переобладнань змінилась площа зазначених приміщень та новоутворене приміщення площа якого становить 1,1 кв.м. Приведені переобладнання не відображені в технічному паспорті та не зареєстровані.
Крім того, на території земельної ділянки самовільно зведено цегельні стіни будівлі, відсутні дах та перекриття.
Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 01 грудня 2017 року, будинок має 2 квартири, 4 житлові кімнати, загальна площа усього по квартирам - 60,80 кв.м., житлова площа - 37,60 кв.м., площа підсобних приміщень - 23,20 кв.м., площа літніх приміщень (холодних прибудов) - 7,50 кв.м.; домоволодіння складається з наступного: будинок літ. А-1 , сіни літ. а , ганок літ. а2 , прибудова літ. А2-1 , навіс літ а1 , вбиральні літ Д , У , сараї літ. Е . Ж , огорожа №1, №3, №4, №6, №7, льох літ. ап , ворота №2, №5, водопроводи літ. к , к1 , вигрібна яма літ. к2 .
Аналогічну інформацію містить технічний паспорт на зазначений житловий будинок, виготовлений станом на 12 квітня 2002 року.
Отже, надані сторонами документи не містять даних щодо фіксації та відображення здійснених у житловому будинку переобладнань, та часу їх здійснення. Виходячи зі змісту технічного паспорту з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 01 грудня 2017 року, зазначені переобладнання станом на 01 грудня 2017 року, були відсутні, а тому суд приходить до висновку про їх здійснення після зазначеного часу.
03 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках №722/1882/16-ц, провадження № 61-39287св18 (ЄДРСРУ № 89621184) досліджував питання щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
У ЦК України, крім понять нерухомість , нерухоме майно , об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879-881, 883), проте прямого визначення цих понять не міститься.
Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.
Верховний Суд вказав, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності , а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов. Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146.
Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.
Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц (провадження № 61-46081св18).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
Характер здійснених переобладнань у спірному житловому будинку, що відображені у висновку судової експертизи, та наслідки їх здійснення, утворення нових приміщень, переобладнання дверних та віконних отворів, демонтаж перегородок, зміна площі приміщень, зведення цегельних стін, дають підстави вважати про здійснення самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, що виходячи з вищезазначених правових норм, виключає можливість поділу спірному будинку в натурі між сторонами, і відповідно перерозподіл ідеальних часток, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, суд, відмовляючи у задоволенні позовних в вимог в зазначеній частині приймає також до уваги, що при визначенні приміщень, які припадають на частку відповідача, судовий експерт зазначає таке приміщення як сіни літ а , разом з тим, експерт зазначає у дослідницькій частині висновку про утворення в даному приміщенні нового приміщення та його переобладнання, що безумовно впливає на розрахунок частки сторін у праві спільної часткової власності.
Як встановлено судом з підстав, зазначених вище, приміщення зазначене в технічному паспорті як сіни площею 7,50 кв.м., на яке відповідач просить визнати право власності у зустрічному позові, фактично переобладнане у два нових приміщення та є самочинною реконструкцією.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
В судовому засіданні відповідачем не було надано належних та допустимих доказів закінчення будівництва та реконструкції житлового будинку та прибудов , отримання відповідних дозволів та введення в експлуатацію у встановленому законом порядку, а відтак не було доведено виникнення у нього ї права власності на відповідні об`єкти нового будівництва, а отже відсутні будь-які правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині визнання права власності на приміщення сіней площею 7,50 кв.м.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.
За змістом статті 391 ЦК позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв`язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом. Реалізація позивачем передбаченого чинним законодавством права визначення частки у праві спільної сумісної власності та виділення її в натурі не може бути обмежена строком позовної давності та жодним чином не пов`язується з моментом виникнення права спільної сумісної або часткової власності.
Виходячи з наведеного заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Щодо скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до вимог п.п. 7,9 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Представником відповідача за основним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року.
Суд вважає можливим скасувати заходи забезпечення позову, виходячи з тих підстав, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову у задоволенні позову в частині виділу належної позивачу частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок та перерозподілу ідеальних часток.
Щодо судових витрат.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем за основним позовом ОСОБА_1 був сплачений судовий збір за подання основного позову з урахуванням збільшених позовних вимог у загальному розмірі 2382,40 гривень (сплачених у розмірі станом на день подання). Також позивачем був сплачений судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка була задоволена судом, у розмірі 320 гривень. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (в частині вимог про визначення частки земельної ділянки та виділення її в натурі), з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1511,20 гривень. Відповідачем за основним позовом ОСОБА_3 був сплачений судовий збір за подання зустрічного позову з урахуванням збільшених позовних вимог у загальному розмірі 3584,80 гривень (сплачених у розмірі станом на день подання). Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог (в частині вимог про визначення частки земельної ділянки), з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 гривень. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Виходячи з вимог вказаної статті, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 742,80 гривень.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат з оплати послуг об`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 в сумі 5000 гривень, оскільки матеріали справи на містять достатніх доказів щодо сплати таких витрат. Сам звіт не містить відомостей щодо вартості надання таких послуг, а зі змісту долученої позивачем за основним позовом до матеріалів справи квитанції №372228 від 02 листопада 2020 року на суму 5000 гривень неможливо встановити платника вартості послуг, а також найменування самої послуги, чи були такі витрати здійснені саме позивачем і саме за послугу з оцінки спірного майна в межах зазначеної цивільної справи.
Питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 6435 гривень суд не вирішує з тих підстав, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та зустрічних позовних вимог, а такі витрати були сплачені обома сторонами порівну.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про перерозподіл часток у справі спільної часткової власності, виділ частки в праві спільної сумісної власності та виділ частки в натурі - задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності- задовольнити частково.
Визначити, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 76/100 частин.
Визначити, що розмір частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 24/100 частин.
Визначити, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), 61 складає Ѕ частина.
Визначити, що розмір частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає Ѕ частина.
Виділити ОСОБА_1 в натурі на 76/100 частин земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 686 кв.м. замість належної йому частини земельної ділянки площею 760 кв.м., що складає 343/500 частин земельної ділянки згідно І варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року (земельна ділянка показана на плані в додатку № 1 до висновку експертизи зеленим кольором).
Виділити ОСОБА_3 в натурі на 24/100 частин земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 314 кв.м. замість належної йому частини земельної ділянки площею 240 кв.м., що складає 157/500 частин земельної ділянки згідно І варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року (земельна ділянка показана на плані в додатку № 1 до висновку експертизи блакитним кольором).
Перерозподілити ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 343/500 частин земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 157/500 частин земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки в спільному майні - земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 74 кв.м., в сумі 14022 (чотирнадцять тисяч двадцять дві) гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про перерозподіл часток у справі спільної часткової власності, виділ частки в праві спільної сумісної власності та виділ частки в натурі - відмовити.
В іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності- відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року щодо заборони ОСОБА_3 здійснювати будівництво житлового будинку, господарських будівель, споруд та інших об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,1000 га кадастровий номер 6325111000:00:021:0039 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_3 здійснювати будівництво житлового будинку, господарських будівель, споруд та інших об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 742,80 гривень.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повне рішення складено 07 травня 2021 року.
Суддя Т.В. Бобко
Суд | Харківський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 07.05.2021 |
Оприлюднено | 28.05.2021 |
Номер документу | 97221731 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні