Постанова

від 27.05.2021 по справі 619/435/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 травня 2021 року

м. Харків

справа № 619/435/20

провадження № 22-ц/818/905/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Кравченко О.О.,

ім`я (найменування) сторін:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Сад ,

відповідачі - ОСОБА_1 , фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,

представники - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року в складі судді Якименка Л.О.,

у с т а н о в и в :

В лютому 2020 року Приватне сільськогосподарське підприємство Сад (далі - ПСП Сад ) в особі представника Зелінського Павла Любомировича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 та просило: визнати недійсним договір оренди землі, укладений 25 грудня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію вказаного договору в реєстраційній службі Дергачівського районного управління юстиції Харківської області від 26 травня 2015 року за № 9838916.

Позов мотивовано тим, що 18 серпня 2008 року між ПСП САД та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки № 52 загальною площею 4,5145 га з кадастровим номером 6322083000:04:001:0018, яка знаходиться на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, строком на 15 років. Договір зареєстрований відділом в Харківській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 квітня 2009 року за № 040969300020.

У період дії вищезазначеного договору оренди землі, 26 травня 2015 року державний реєстратор прийняв рішення про реєстрацію іншого договору оренди землі, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Приймаючи рішення про державну реєстрацію речового права за договором оренди землі, укладеного 25 грудня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , державний реєстратор належним чином не перевірив наявності зареєстрованого права на цю земельну ділянку за ПСП САД , внаслідок чого виникла ситуація, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям.

Зазначає, що хоча ПСП САД не є стороною оспорюваного договору оренди землі від 25 грудня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , але, як орендар тієї самої земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки даний правочин порушує право підприємства на використання спірної земельної ділянки.

Про існування подвійної оренди земельної ділянки ПСП САД стало відомо тільки восени 2019 року в ході перевірки працівниками Головного управління Держгеокадастру в Харківської області дотримання вимог земельного законодавства, проведеної щодо користування ПСП САД земельними ділянками. Внаслідок перевірки було встановлено, що ряд земельних ділянок за даними ПСП САД перебувають в їх користуванні, а за даними публічної кадастрової карти - в користуванні інших осіб.

03 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що він визнає позовні вимоги ПСП САД .

07 липня 2020 року ОСОБА_3 - представник ФОП ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив мотивовано тим, що державним реєстратором було вчинено усі дії, необхідні для встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,5145 га з кадастровим номером 6322083000:04:001:0018, розташованої на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області мав повне право розпоряджатись нею та відповідно передати в оренду ФОП ОСОБА_2 .

Земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_2 до теперішнього часу, за що останній сплачує передбачену договору орендну плату.

Зазначає, що ПСП Сад мало змогу дізнатися про наявність укладеного договору оренди землі від 25 грудня 2014 року з моменту його державної реєстрації, а саме - з 26 травня 2015 року. Саме з цього місяця ФОП ОСОБА_2 почав обробляти спірну земельну ділянку. Таким чином, право подачі позову про визнання договору недійсним у ПСП Сад виникло ще 26 травня 2015 року та закінчилося 26 травня 2018 року, позовна заява подана 05 лютого 2020, тобто поза межами позовної давності.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року позов ПСП Сад задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 25 грудня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та скасувано державну реєстрацію вказаного договору, вчинену реєстраційною службою Дергачівського районного управління юстиції Харківської області від 26 травня 2015 року за номером запису 9838916. Стягнуто солідарно в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПСП САД понесені судові витрати в сумі 2 102,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки, укладений 25 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , вчинений з порушенням вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки земельна ділянка, яка є його предметом, перебувала та перебуває у користуванні ПСП САД за договором оренди, строк дії якого становить 15 років, тобто до 2023 року, а тому у силу статті 215 ЦК України є недійсним.

03 листопада 2020 року ОСОБА_3 - представник ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм статті 376 ЦПК України, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними доводам, які містяться у відзиві на позовну заяву.

ПСП Сад , ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 18 серпня 2008 року між ПСП САД та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки № 52 загальною площею 4,5145 га з кадастровим номером 6322083000:04:001:0018, яка знаходиться на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, строком на 15 років. Договір зареєстрований відділом в Харківській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 квітня 2009 року за № 040969300020 (а. с. 5 - 6).

Пунктом 33 вказаного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Після смерті ОСОБА_5 власником земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 4,5145 га з кадастровим номером 6322083000:04:001:0018, яка знаходиться на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області є ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30 серпня 2011 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Маренич Г.П. за реєстровим № 2102 (а. с. 11).

25 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки № 52 загальною площею 4,5145 га з кадастровим номером 6322083000:04:001:0018, яка знаходиться на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, строком на 15 років (а. с. 8 - 10).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору оренди від 25 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , ПСП "САД" не є стороною зазначеного договору. Разом з тим, позивач, як орендар земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваного договору оренди, має право на оспорювання цього договору.

Пунктом 6 договору оренди від 18 серпня 2008 року, укладеного між ПСП САД та ОСОБА_5 , встановлено термін дії на 15 років.

А пунктом 33 вказаного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, на час укладення оспорюваного договору оренди від 25 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , був чинним договір оренди цього ж об`єкту, укладений 18 серпня 2008 року, укладеного між ПСП САД та ОСОБА_5 , який зареєстрований відділом в Харківській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 квітня 2009 року за № 040969300020, і в установленому законом порядку не припинений.

Отже право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору оренди від 18 серпня 2008 року було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПСП САД .

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи та судового збору в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та судового збору, немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 травня 2021 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина