Ухвала

від 25.05.2021 по справі 758/3333/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Києві, матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 23 березня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на нежитлові приміщення (в літ. Д) №№ 23, 24, 25, 26, 50, 51, VІ, ХVІІ по АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» (код ЄДРПОУ 42951279), із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні № 42020101070000218 кінцевого рішення.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя встановив, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оцінив у сукупності надані стороною обвинувачення докази, взяв до уваги можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна для власника та третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

На думку представника власника майна, ухвала була постановлена з грубим порушенням норм процесуального права. Слідчий суддя здійснювала розгляд клопотання формально, без надання належної оцінки фактам, які були викладені у запереченнях представника власника майна. Також оскаржувана ухвала не містить обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в охоронюване право особи на володіння нерухомим майном.

Апелянт зазначає, що накладення арешту на майно призвело до надмірного обмеження господарської діяльності ТОВ «Поділ-Рент ЛТД». Крім того, 24 лютого 2021 року органом досудового розслідування вже було проведено огляд вказаного приміщення, за результатами якого складено протокол та зафіксовано усі порушення, які, на думку сторони обвинувачення, мають значення для кримінального провадження.

Представник власника майна відзначає, що постанова про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні є формальною та взагалі не була предметом дослідження слідчого судді.

У доповненнях до апеляційної скарги, які подані до Київського апеляційного суду 12 травня 2021 року, представник ОСОБА_5 посилається на невмотивованість ухвали слідчого судді та вказує, що серед доказів, наявних у матеріалах судового провадження, жоден не підтверджує факт існування кримінального провадження, наявність якого є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Заява, яка стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР не є заявою про вчинення злочину, оскільки в ній йдеться про порушення вимог ст. 41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», що відноситься до адміністративних правопорушень та за яке ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» уже притягнуто до адміністративної відповідальності штрафу у розмірі 81720 грн. 00 коп., відповідно до постанови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва № 42/21/073-3318 від 20.04.2021 року.

У судове засідання прокурор повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Подільським УП Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42020101070000218, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.

Згідно витягу з ЄРДР № 42020101070000218, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб зі службовими особами замовників та підрядників будівництва, проектувальників, експертних організацій та інших юридичних осіб приватного права, зловживаючи повноваженнями, вчиняють незаконні дії щодо будівництва та реконструкції об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , з порушенням вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, будівельних норм, стандартів, правил, містобудівного законодавства, що призводить до хаотичної забудови всупереч затвердженого генерального плану та спричиняє тяжкі наслідки державним та громадським інтересам.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення (в літ.Д) №№ 23, 24, 25, 26, 50, 51, VI, XVII, загальною площею 341,4 кв.м. на праві приватної власності належить ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» (код ЄДРПОУ 42951279).

18 березня 2021 року прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно.

23 березня 2021 року слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на нежитлові приміщення (в літ. Д) №№ 23, 24, 25, 26, 50, 51, VІ, ХVІІ по вул. Нижній Вал, 23 у м. Києві, які на праві приватної власності належать ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» (код ЄДРПОУ 42951279), із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні № 42020101070000218 кінцевого рішення.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання, внесене у межах кримінального провадження № 42020101070000218, про накладення арешту на вищезазначені нежитлові приміщення, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та представника власника майна, дослідив матеріали, додані до клопотання, та прийшов до висновку, що з метою збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на нежитлові приміщення (в літ. Д) №№ 23, 24, 25, 26, 50, 51, VІ, ХVІІ по вул. Нижній Вал, 23 у м. Києві, які на праві приватної власності належать ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» (код ЄДРПОУ 42951279), із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні № 42020101070000218 кінцевого рішення.

Отже, під час розгляду клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, у даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є збереження речових доказів. Крім того, як встановила колегія суддів, вищезазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовим доказом відповідно до постанови прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 17 березня 2021 року (а.с. 29-31).

Особливістю об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364-1 КК України, є наявність трьох спеціальних складових у їх сукупності:

1) діянням, яке полягає у використанні особою своїх повноважень всупереч інтересам юридичної особи приватного права;

2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;

3) причинним зв`язком між діянням та наслідками.

Однак, як у витязі з ЄРДР, так і у клопотанні прокурора про арешт майна відсутній виклад фактичних обставин, які б свідчили про можливу наявність в діях певних осіб наведених вище обов`язкових ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, а наслідки у вигляді спричинення істотної шкоди охоронюваним законом державним чи громадським інтересам - не розкриті взагалі.

Таким чином, прокурором у клопотанні не доведено обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, тобто існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З клопотання сторони обвинувачення взагалі не вбачається, для доказу якого факту чи обставин, пов`язаних з розслідуванням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, прокурор просить накласти арешт на вказане у клопотанні майно.

Отже, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що нежитлові приміщення (в літ.Д) №№ 23, 24, 25, 26, 50, 51, VI, XVII, загальною площею 341,4 кв.м., які на праві приватної власності належить ТОВ «Поділ-Рент ЛТД», відповідають критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, з огляду на предмет доказування у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 364-1 КК України.

Враховуючи вищевикладене, а також мотивувальну частину клопотанняпрокурора, колегія суддів вважає, що, у розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття обґрунтованого рішення.

У свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

На підставі зазначених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду клопотання, апеляційна скарга представника власника майна ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню,з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотанняпрокурораяк такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності наявності правових підстав для накладення арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватимесправедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.132, 170-173,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргупредставника власника майна ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 23 березня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на нежитлові приміщення (в літ. Д) №№ 23, 24, 25, 26, 50, 51, VІ, ХVІІ по АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» (код ЄДРПОУ 42951279), із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні № 42020101070000218 кінцевого рішення, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешт на нежитлові приміщення (в літ. Д) №№ 23, 24, 25, 26, 50, 51, VІ, ХVІІ по АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать ТОВ «Поділ-Рент ЛТД» (код ЄДРПОУ 42951279), із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні № 42020101070000218 кінцевого рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/2499/2021

Єдиний унікальний номер 758/3333/21

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_7

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1