Постанова

від 26.05.2021 по справі 369/10569/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 369/10569/20

Номер провадження 22-ц/824/6895/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М. , суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,

вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Ковальчук Л. М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Галян Галина Михайлівна про визнання договору недійсним, за заявою Самарцева Ярослава Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову ,

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Галян Галина Михайлівна, про визнання договору недійсним.

Крім того, у січні 2021 року Самарцев Я. Ю. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову у даній справі.

Вказана заява обґрунтована тим, що 11 листопада 2019 року ОСОБА_2 помилково подарувала земельну ділянку з кадастровим номером 3222481202:02:005:0077, розташовану по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1

26 січня 2021 року позивачу стало відомо про те, що 02 жовтня 2020 року вищевказана земельна ділянка була поділена відповідачем на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481202:02:005:5442 та 3222481202:02:005:5442.

18 січня 2021 року вищевказані земельні ділянки були відчужені відповідачем на користь ОСОБА_5 , а 19 січня 2021 року земельні ділянки були відчужені останнім на користь відповідача.

На думку заявника, вказані дії були здійснені відповідачем з метою утруднення або здійснення неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року (а.с. 78-82) заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Самарцева Я.Ю., задоволено, в порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме на: земельну ділянку кадастровий номер 3222481202:02:005:5442, площею 0,0542 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;земельну ділянку кадастровий номер 3222481202:02:005:5443, площею 0,0958 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Не погодившись із вищевказаною ухвалою суду, 12 березня 2021 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, відсутність спору та порушення норм процесуального права, просив ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на час укладення правочину про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:02:005:0077 та на час подання заяви про її поділ, скаржник не знав та не міг знати про наявність позову про визнання договору дарування недійсним.

На думку скаржника, у заяві про забезпечення позову відсутнє належне обґрунтування, яке б відповідало фактичним обставинам справи щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Скаржник зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481202:02:005:5442 та 3222481202:02:005:5443 належать йому на підставі договору купівлі-продажу від 19 січня 2021 року, а не на підставі договору дарування, який є предметом стопору, а відтак, спір між сторонами, відсутній.

На думку скаржника, висновок суду про те, що він діючи від свого імені та від імені третіх осіб уклав правочини щодо поділу майна та здійснив поділ земельної ділянки, є помилковим.

Скаржник зазначає, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не надано правової оцінки та не зазначено про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481202:02:005:5442 та 3222481202:02:005:5443 останній не відчужив, а набув у власність, що підтверджується наявними у справі доказами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Відзиву подано не було.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Бачук Б. Я. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Позивач та третя особа до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника скаржника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір щодо визнання договору дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:02:005:0077, недійсним; відповідач, діючи як від свого імені, так й від імені третіх осіб, уклав правочини щодо відчуження спірного майна та здійснив поділ спірної земельної ділянки; обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлювальної шкоди відповідачу, а також з відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,1500 га з кадастровим номером 3222481202:005:0077 розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 08-11).

22 вересня 2020 року право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3222481202:005:0077 розташовану по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 22 вересня 2020 року (а.с. 61).

02 жовтня 2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 3222481202:005:0077 поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481202:02:005:5442 та 3222481202:02:005:5443 (а.с. 63, 64).

18 січня 2021 року між ОСОБА_6 , від імені якого діє ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:02:005:5442 розташованої по АДРЕСА_1 (а.с. 65-66).

18 січня 2021 року між ОСОБА_6 , від імені якого діє ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:02:005:5443 розташованої по АДРЕСА_1 (а.с. 67-68).

19 січня 2021 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:02:005:5443 розташованої по АДРЕСА_1 (а.с. 69-70).

19 січня 2021 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:02:005:5442 розташованої по АДРЕСА_1 (а.с. 71-72).

19 січня 2021 року право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481202:02:005:5443 та 3222481202:02:005:5442 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 73-74, 75-76).

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим..

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Крім того, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд має пересвідчитися чи належить на праві власності майно яке заявник просить забезпечити, відповідачу.

Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 11 листопада 2019 року ОСОБА_2 подарувала земельну ділянку загальною площею 0,1500 га з кадастровим номером 3222481202:005:0077 розташована по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

27 серпня 2020 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання вищевказаного договору недійсним, а 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_6 , яка 02 жовтня 2020 року була поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481202:02:005:5443 та 3222481202:02:005:5442.

18 січня 2021 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481202:02:005:5443 та 3222481202:02:005:5442 були відчужені ОСОБА_7 , в інтересах якого діяв ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_5 , а 19 січня 2021 року вищевказані земельні ділянки були відчужені на користь ОСОБА_1 . На момент звернення позивач до суду із заявою про забезпечення позову, право власності на вищевказані земельні ділянки зареєстровано за відповідачем.

Вказані обставини дають суду підстави вважати, що дії щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:005:0077, її поділ на дві земельні ділянки та подальше їх відчуження були спрямовані на утруднення або неможливість виконання рішення у разі задоволення позову про визнання договору дарування недійсним. Вказані обставини також дають підстави вважати, що відповідач може й вподальшому вчиняти дії щодо відчуження земельних ділянок, які утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:005:0077.

Крім того, враховуючи те, що предметом позову є визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, на яку заявник й просила накласти арешт, обраний останньою вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що на час укладення правочину щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:02:005:0077 та на час подання заяви про її поділ, скаржник не знав та не міг знати про наявність позову про визнання договору дарування недійсним, оскільки вказана позовна заява була зареєстрована судом 27 серпня 2020 року, а відтак, відповідач мав можливість ознайомитися з інформацію щодо наявності вказаного позову на сайті судової влади України.

Посилання скаржника на те, що спір між сторонами у даній справі відсутній, є безпідставним, оскільки позивач просить визнати договір дарування земельної ділянки недійсним, а доказів того, що відповідач визнає вказані вимоги, матеріали справи не містять.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481202:02:005:5442 та 3222481202:02:005:5443 останній не відчужив, а набув у власність, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вказані земельні ділянки були утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:005:0077, яка 11 листопада 2019 була подарована відповідачу, після чого були вчинені дії щодо її неодноразового відчуження та поділу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Повне судове рішення складено 27 травня 2021 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: Я. В. Головачов

О. В. Шахова