Постанова

від 27.05.2021 по справі 910/1654/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/1654/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Ткаченко Є.А. адвокат (довіреність від 03.03.2020 №б/н)

відповідача - Лиходід Р.В. адвокат (ордер від 22.04.2021 №АА1099748)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний Хаб "Економіка"

на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020,

постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021,

додаткове рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний Хаб "Економіка"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Емсі Тудей"

про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний Хаб "Економіка" (далі - ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Емсі Тудей" (далі - ТОВ "Емсі Тудей", відповідач) про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на інтернет-ресурсі "ІНФОРМАЦІЯ_1", власником якого є відповідач у справі, ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю з негативним контекстом, яка не відповідає дійсності та завдає шкоди діловій репутації позивача як володільця інтернет-ресурсу "delo.ua".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2020 (суддя Ягічева Н.І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 (колегія суддів: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Мальченко А.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2020 (суддя Ягічева Н.І.) заяву ТОВ "Емсі Тудей" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка" на користь ТОВ "Емсі Тудей" 22 194 (двадцять дві тисячі сто дев`яносто чотири) грн 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 (колегія суддів: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Мальченко А.О.) додаткове рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2020 змінено, шляхом викладення пункту 3 резолютивної частини додаткового рішення у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний Хаб "Економіка" (вул. Довженка, буд.3, корп. "Д", оф.327, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39399922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емсі Тудей" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 51 Літера Б, офіс 7/1, м. Київ 01030, код ЄДРПОУ 41881955) 19 194 (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто чотири) грн. 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка", не погоджуючись з даними судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову; в частині розгляду заяви про вирішення питання розподілу судових витрат-направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Касаційна скарга на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021

подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8. Касаційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021, подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Емсі Тудей" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві на касаційні скарги заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційні скарги, як пропущений з поважних причин. Верховний Суд у складі колегії суддів вважає клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 ГПК України.

Розгляд заяви

10. Позивач 29.04.2021 подав до Верховного Суду заяву про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 302 ГПК України.

11. Обґрунтовуючи наявність підстав для передачі справи на Велику Палату Верховного Суду, позивач у заяві зазначив, що невизначеність на даний час законодавчого регулювання процедури реєстрації доменних імен та розкриття інформації про власників веб-сайтів створює виключну правову проблему.

12. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

13. Однак, Верховний Суд вважає, що наведені в заяві обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для передачі справи №910/1654/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

14. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

15. За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

16. Подана заява не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

17. ІНФОРМАЦІЯ_3 на інтернет-ресурсі "ІНФОРМАЦІЯ_1" за URL-адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 був опублікований інформаційний матеріал під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (далі - стаття).

18. Відповідно до змісту вказаної статті автор MC Today перевірила на власному досвіді, "як працює схема розміщення в ЗМІ замовних матеріалів". Вона назвалася помічницею народного депутата, написала кілька десятків листів в загальнонаціональні ЗМІ і запитала, скільки буде коштувати очорнити опонента, зняти неугодну статтю і розмістити матеріал без плашки "Реклама".

19. Як вказано в опублікованій статті, співробітниця MC Today звернулася також до видання "Капітал", від імені якого невідома особа погодилася розмістити матеріал, який містить приховану рекламу, на власних інтернет-ресурсах, та надала презентацію послуг із публікації "чорного піару". При цьому, від імені такої невідомої особи у статті наведене твердження "еще плотно работаем с национальным порталом "delo.ua".

20. Позивач зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності (адже позивач та його співробітники не співпрацюють з будь-якими третіми особами з питань розміщення матеріалів, що містять приховану рекламу), є негативним в контексті статті та таким, що завдає шкоди діловій репутації позивача як володільця інтернет-ресурсу "delo.ua".

21. Визначаючи належного відповідача у справі, позивач зазначає, що оскільки автор поширеної статті невідомий та його місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, належним відповідачем у справі є саме ТОВ "Емсі Тудей" як власник веб-сайту, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

22. Надана під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем інформація з бази доменних імен WHOIS свідчить про те, що власником доменного імені "delo.ua" є ТОВ "Видавництво "Економіка", а не позивач у справі.

23. До апеляційної скарги позивачем додано договір від 29.10.2014 №14-14 про передачу виключних майнових прав на веб-сайт, відповідно до пункту 2.1 якого ТОВ "Видавництво "Економіка" передало позивачу виключні майнові права на веб-сайт, доменне ім`я delo.ua, а також програмний код, програмне забезпечення та будь-які інші об`єкти авторського права (графічні зображення, літературні твори, відеоматеріали, тощо), які є складовими частинами веб-сайту, майнові права на які належать власнику. Позивач мотивував неможливість надання таких доказів до суду першої інстанції тим, що умовами вказаного договору визначено, що його умовами передбачено можливість розголошення змісту такого договору тільки за попереднім дозволом іншої сторони цього договору, з метою отримання якого позивач звернувся із запитом від 12.06.2020 вих. №25-20 та відповідь на який отримано позивачем 30.09.2020.

24. Втім, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження як дати направлення такого запиту ТОВ "Видавництво "Економіка", так і дати отримання його вказаною особою, інформація щодо дати отримання відповідного запиту не зазначена і у листі ТОВ "Видавництво "Економіка", а відповідно і неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції, що виключає можливість прийняття його до розгляду на стадії апеляційного оскарження рішення на підставі частини третьої статті 269 ГПК України.

25. В підтвердження належності веб-сайту "https://ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідачу у справі, позивач посилається на відомості із зазначеного сайту, де у розділі "Политика конфиденциальности" зазначено наступне: "Данная Политика конфиденциальности (далее - "Политика") представляет собой юридическое соглашение (далее - "Соглашение") между TOB "ЕМСІТУДЕЙ" (далее - "MC Today", "Компания" или "мы") и вами в роли пользователя (далее - "вы", "Пользователь"). Соглашение применяется в отношении нашего Сайта, который находится по адресу https://ІНФОРМАЦІЯ_1/(далее-Сайт) .

26. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що власником доменного імені "ІНФОРМАЦІЯ_1" є не відповідач у справі, а інша особа, що виключає можливість вважати доведеною причетність відповідача до опублікування вказаної статті та порушення прав позивача внаслідок опублікування цієї статті.

Джерела права

27. Конституція України

Стаття 32 :

кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

28. Цивільний Кодекс України

Частина перша статті 16 :

кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина перша статті 91:

юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Стаття 94:

юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК.

Частина перша та друга статті 200 :

інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Частина перша статті 201:

особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частина сьома статті 277:

спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

29. Закон України "Про інформацію"

Стаття 1:

інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Стаття 5:

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частина перша та друга статті 7:

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Касаційне провадження

30. У зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.04.2021, який наявний в матеріалах справи.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

31. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

33. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у необхідності відступу від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

34. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 міститься такий правовий висновок:

35. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

36. Під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій зазначено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що власником доменного імені "delo.ua" є ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка", а також, що власником веб-сайту https://ІНФОРМАЦІЯ_1 є ТОВ "Емсі Тудей".

37. Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

38. Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у справі з огляду на те, що позивачем не доведено порушення його прав саме відповідачем з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які у сукупності дають можливість встановити приналежність сайту, на якому розміщено відповідну публікацію, саме відповідачу, а відповідно і можливість захисту прав шляхом розміщення на такому сайті заявленого позивачем спростування.

39. Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорювання. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права саме відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

40. Зокрема, при зверненні з позовом про спростування недостовірної інформації до певної особи позивач повинен довести, що відповідна інформація поширена саме відповідачем.

41. Разом з тим зважаючи на те, що під час розгляду даної справи позивач не довів порушення саме відповідачем його права через розміщення на Інтернет-сайті статті, Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, заявленого до відповідача.

42. При цьому питання оцінки доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

43. Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду у даній справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 надавши оцінку доказам та матеріалам справи. Верховний Суд не вбачає в доводах касаційної скарги достатніх аргументів для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, оскільки встановлені судами фактичні обставини , що формують зміст правовідносин, виключають подібність спірних правовідносин у вказаній справі та в справі № 910/1654/20. Крім того, доводи скаржника щодо наявності підстав для такого відступу є необґрунтованими та безпідставними.

44. Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками суду попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи, містять посилання на обставини, які були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій та були спростовані ними.

45. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

46. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

47. Щодо касаційної скарги ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021.

48. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України з обґрунтуванням того в чому, полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

49. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції чинній з 08.02.2020 ) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу .

50. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

51. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

52. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

53. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

54. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

55. Стосовно посилань на постанову Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №910/1023/19 та/або №906/1023/16, колегія суддів зауважує, що згідно з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №910/1023/19 та/або №906/1023/16 будь-якої постанови Верховним Судом не було ухвалено. Водночас, наведені скаржником обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №906/1023/19.

56. Посилання відповідача у відзиві на касаційні скарги щодо відсутності висновків Верховного Суду у справах №910/1023/19 та №906/1023/16 відхиляються з огляду на зміст касаційної скарги, з якої вбачається, що скаржник мав на увазі саме постанову Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №906/1023/19.

57. Втім, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 906/1023/19, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах та в справі № 910/1654/20.

58. У постанові від 14.09.2020 у справі №906/1023/19 Верховний Суд ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 906/1023/19 скасував. Враховуючи, що апеляційним судом помилково застосовано частину п`яту статті 272 ГПК України, безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження, постановлену ухвалу від 04.06.2020 не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягала скасуванню, а справа - передачі до Північно-західного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття до розгляду або повернення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Гладуна Сергія Михайловича.

59. У цій справі, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що наведене в апеляційній скарзі додаткове обґрунтування, яке стосується завищення обсягу витраченого адвокатом часу, на яке позивач не посилався в процесі розгляду заяви у суді першої інстанції, є оціночним та не підлягає оцінці в межах апеляційного перегляду додаткового рішення у справі з огляду на те, що позивач у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу про вказані обставини не зазначав, а відповідно і не довів неспівмірність вартості зазначених видів послуг, які включено відповідачем до розміру витрат на правничу допомогу.

60. Тобто, з огляду на зміст постанови Верховного Суду у справі № 906/1023/19, на яку посилається скаржник, правові висновки, що у них викладені, не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

61. Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі (постанова Верховного Суду 14.09.2020 у справі №906/1023/19), стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/1654/20.

62. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

63. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України, покладається на скаржника.

64. Що ж стосується посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що підставою для скасування судового рішення у справі № 910/1654/20 та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України), то Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте, у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України є необґрунтованими.

65. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/1654/20.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка" не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

67. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне:

- касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 закрити;

- касаційну скаргу ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка" на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

68. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ "Комунікаційний Хаб "Економіка", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 зі справи № 910/1654/20 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний Хаб "Економіка"- без задоволення.

2.Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний Хаб "Економіка" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/1654/20 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова