Ухвала

від 26.05.2021 по справі 283/2465/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/2465/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 125 ч.2 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд

в складі: головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12019060080000456 за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малин Житомирської області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого майстром лісу в ДП «Малинський лісгосп АПК», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

обвинуваченого за ч.2 ст.125, ч.1 ст.28 ч.2 ст.125 КК України, -

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Стрільники Путивльського району Сумської області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

обвинуваченого за ч.1 ст.28 ч.2 ст.125 КК України, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_10 не оспорюючи фактичних обставин скоєння злочину, встановлених судом, кваліфікації дій обвинувачених, доведеності їх вини, та призначеного судом покарання, просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову змінити, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_11 задовольнити повністю та стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди 50076 грн. Вважає вирок суду в цій частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення судово-психологічної експертизи з метою обґрунтування розміру позовних вимог розміру грошової компенсації потерпілому за завдані йому страждання та спричинену моральну шкоду. Вказує, що суд не надав належної оцінки доказам, які доводять обґрунтованість позовних вимог потерпілого та безпідставно відмовив в задоволенні частини цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України закрити, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених в суді і вичерпності можливостей їх отримання. Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин справи. Зазначає, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України. Вказує, що досудовим розслідуванням не було встановлено ким саме з виконавців та які тілесні ушкодження потерпілому були спричинені, тобто не було встановлено причинно-наслідковий зв`язок їх виникнення. Вважає, що суд першої інстанції надав невірну оцінку показам обвинувачених, потерпілого, свідків та іншим наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до постановлення обвинувального вироку. Надає свою оцінку вказаним доказам та звертає увагу, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.86 КПК України послався на доказ - протокол слідчого експерименту від 06.08.2019 року з потерпілою ОСОБА_12 , який визнано недопустимим. Вважає, що суд безпідставно частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 ..

В запереченні на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , яке надійшло від представника потерпілого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_10 , йдеться про безпідставність доводів апелянта та про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року:

ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України та призначено йому покарання:

-за ч.2 ст. 125 КК України у виді одного року обмеження волі;

-за ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України у виді одного року одного місяця обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді одного року одного місяця обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, та покладено на нього обов`язки передбачені ч.1 ст.76 КК України.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді одного року одного місяця обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, та покладено на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 по Ѕ частини з кожного у відшкодування матеріальної шкоди 2791,60 грн.; у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 12 000 грн., а всього 19 791,60 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто одну гривню 60 копійок). В решті позовних вимог - відмовлено.

Цивільний позов прокурора Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_13 задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Малинської міської ради в особі фінансового управління виконавчого комітету Малинської міської ради витрати понесені Малинським МРТМО на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_11 по Ѕ частині з кожного в сумі 6039,40 грн. (шість тисяч тридцять дев`ять гривень 40 копійок).

Як встановлено судом та зазначено у вироку, 20 липня 2019 року близько 18 години ОСОБА_7 на подвір`ї садиби в АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел, будучи байдужим до наслідків своїх дій, наніс ОСОБА_12 один удар гумовим капцем по голові, заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

22 липня 2019 року близько 09-ї години ОСОБА_8 на подвір`ї садиби в АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих неприязних відносин, в результаті конфлікту, реалізуючи свій злочинний умисел, будучи байдужим до наслідків своїх дій, схопивши ОСОБА_11 за верхній одяг та штовхнувши, в результаті чого останній впав на землю, наніс йому один удар кулаком в ліву скроню та декілька ударів ногами по тулубу.

В цей час до них підбіг ОСОБА_7 , який наніс ОСОБА_11 кулаками та ногами численні удари в область голови, обличчя, тулуба та ніг.

Не припиняючи заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 , сівши на потерпілого, наніс йому декілька ударів кулаками по грудній клітці, та підвівшись, наніс три удари ногами по тулубу потерпілого ОСОБА_11 .

Не припиняючи своїх злочинних дій, діючи без розриву у часі, ОСОБА_7 утримував ОСОБА_11 за руки, а в цей час ОСОБА_8 наносив удари кулаками по тулубу потерпілого, в результаті чого ОСОБА_11 втратив свідомість.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заподіяли потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді синців голови, кінцівок, тулубу, струсу головного мозку, що відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Потерпілі в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_9 та обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги захисника та в заперечення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_10 , пояснення представника потерпілого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_10 в підтримання своєї апеляційної скарги та в заперечення апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 , думку прокурора в часткове підтримання апеляційної скарги представника потерпілого (щодо розміру моральної шкоди) та в заперечення апеляційної скарги захисника, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В засіданні апеляційного суду обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заявили клопотання про дослідження в судовому засіданні в якості відеодоказу диску з відеоматеріалами, посилаючись на те, що цей відеозапис провадився ОСОБА_7 особисто і доводить їх невинуватість.

Колегія суддів, заслухавши позиції інших учасників провадження, не знайшла підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки відповідно до положень ч.1 ст. 84 та ч.1 ст. 86 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи, що вказаний відеодиск не міститься в матеріалах кримінального провадження та отриманий не в порядку, передбаченому КПК України, тобто є очевидно недопустимим доказом відповідно до вимог ч.1 ст.87 КПК України, тому колегія суддів на підставі ч.2 ст.89 КПК України вважає неможливим дослідження такого доказу.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчиненого групою осіб без попередньої змови між собою та у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та обвинуваченого ОСОБА_8 у заподіянні умисноголегкого тілесногоушкодження,що спричинилокороткочасний розладздоров`я,вчиненого групоюосіб безпопередньої змовиміж собою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 125 КК України та обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 125 КК України судом кваліфіковано вірно.

В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_14 та ОСОБА_11 не визнав. Заперечував обставини, викладені в обвинувальному акті, зазначивши, що ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 постійно створюють конфліктні ситуації, ображають його та членів його сім`ї, створюють умови, що унеможливлюють проживання у вказаному будинку. Все це призвело до того, що він з сім`єю змушений був продати квартиру, оскільки склалися неприязні стосунки. Вважає, що кримінальне провадження відносно нього сфальсифіковано та є наслідком обмови потерпілими його і його батька. Всі його заяви до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій зазначених осіб ігноруються. 20 та 22 липня 2019 року він не наносив ударів ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_11 .

Обвинувачений ОСОБА_8 в суді першої інстанції заперечив в повному обсязі свою причетність до завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 22 липня 2019 року та показав, що приїхавши до свого сина 22 липня 2019 року з приводу повідомлення останнього про напад на його та дружину напередодні сім`єю потерпілого. Зазначив, що якщо і була сварка, то без бійки, оскільки потерпілий намагався вдарити його слюсарним ключем. Нанесення будь-яких ударів потерпілому ОСОБА_11 , як і спільне побиття його з сином, категорично заперечив.

В засіданні апеляційного суду обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали аналогічні пояснення.

Проте, вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю доказів оцінених судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності.

Зокрема, висновки суду ґрунтуються на наступних доказах:

- показах потерпілої ОСОБА_14 , яка пояснила, що 20.07.2019 року поблизу будинку АДРЕСА_2 займалася з матір`ю - ОСОБА_17 по господарству. Коли мати відійшла по воду до колодязя, вона почула крик. Підбігши до неї, ОСОБА_14 побачила, як ОСОБА_18 та ОСОБА_19 кричали на матір, штовхали та ображали словами нецензурної лайки. В той момент, коли вона намагалася зняти все на відео за допомогою мобільного телефону, до неї підійшов ОСОБА_7 та, знявши з ноги гумовий капець, наніс їй один удар по голові;

- показах потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив, що в липні 2019 року, точної дати не пам`ятає, на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 він ремонтував автомобіль. До нього підійшов ОСОБА_8 та намагався спровокувати конфліктну ситуацію, розмахуючи руками та висловлюючись нецензурною лайкою. Він не відреагував, а тому ОСОБА_8 повернувся до будинку. Але, незабаром обвинувачений ОСОБА_8 вибіг на вулицю, повалив його на землю та, сівши йому на ноги, почав наносити удари кулаками по тулубу. Після чого, до ОСОБА_8 приєднався ОСОБА_7 та почав наносити потерпілому удари ногами по голові, в результаті чого ОСОБА_11 втратив свідомість. Потерпілий зазначив, що після отримання тілесних ушкоджень його стан здоров`я значно погіршився та він втратив нормальні життєві зв`язки;

- показах свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які пояснили, що 20.07.2019 року близько 18 години вони різали дрова за будинком АДРЕСА_2 . До них підбігла ОСОБА_14 і сказала, що її вдарив ОСОБА_18 в область чола. Вибігши на подвір`я, вони побачили як ОСОБА_18 та ОСОБА_19 тримали за руки ОСОБА_17 , при цьому ОСОБА_20 наносила ногами удари по ногах останньої. Про події, які мали місце 22.07.2019 року вони дізналися зі слів ОСОБА_21 ;

- показах свідка ОСОБА_21 , яка пояснила, що 22.07.2019 року після 08 години на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 її чоловік ОСОБА_11 ремонтував автомобіль. Через деякий час вона побачила, як ОСОБА_8 , вибігши з будинку, штовхнув ОСОБА_11 на землю та, сівши йому на ноги, почав наносити удари кулаками по тілу. Підвівшись, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 , який прибіг до нього, почали наносити потерпілому удари ногами, аж поки ОСОБА_11 втратив свідомість;

- показах свідка ОСОБА_22 , яка в суді першої інстанції пояснила, що точно не пам`ятає коли, була свідком конфліктної ситуації на подвір`ї поблизу будинку АДРЕСА_2 , що мала місце між ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 . Щодо причин, суті та наслідків конфлікту свідку нічого не відомо. Зазначає, що всі розмахували руками та кричали. Про завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 їй стало відомо зі слів знайомої.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується наступними письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження та які були досліджені судом першої інстанції і сторони заперечень щодо досліджених доказів не надавали :

- висновком експерта №340 від 27.08.2019 року, яким встановлено, що у ОСОБА_12 малися тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, що по своїй категорії відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, могли виникнути від дії твердих, тупих предметів, які не залишили по собі ідентифікуючих ознак;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.08.2019 року та ілюстрованою таблицею до нього, згідно якого потерпілий ОСОБА_11 показав, як 22 липня 2019 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_7 наніс йому три удари правою ногою по голові, один удар правою ногою по правій лопатковій зоні потерпілого; а ОСОБА_8 наніс удар правою ногою по його нозі в області коліна ззаду, та, сівши на нього, наносив удари руками в грудну клітину;

- висновком експерта №339 від 27.08.2019 року та висновком експерта №385 від 16.09.2019 року, якими встановлено, що у ОСОБА_11 малися тілесні ушкодження у вигляді синців голови, кінцівок, тулубу, що по своїй категорії відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, могли виникнути від дії твердих, тупих предметів, які не залишили по собі ідентифікуючих ознак. Потерпілому було спричинено близько дванадцяти травмуючих дій в область голови, верхніх та нижніх кінцівок, тулубу. Показання ОСОБА_11 дані ним під час проведення слідчого експерименту відповідають механізму спричинення йому тілесних ушкодження, де він вказує, що йому було спричинено травмуючи дії в ділянку голови, тулубу, ноги;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.08.2019 року та ілюстрованими таблицями до нього, згідно якого свідок ОСОБА_21 показала, як 22 липня 2019 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_8 , взявши за одяг ОСОБА_11 , повалив його на землю та почав наносити удари кулаками по тулубу. Свідок відтворила механізм нанесення того ж дня ОСОБА_7 ударів ногами по голові та тулубу ОСОБА_11 ;

- протоколом огляду предметів від 19.10.2019 року, згідно якого оглянуто два відео записи з назвами «MOV 2199» та «V90720-180800» на цифровому носії формату CD-R, з якого вбачається конфліктність ситуації 20 липня 2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , ОСОБА_15 .

Проаналізувавши сукупність зібраних доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена повністю.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Твердження захисника ОСОБА_9 про те, що судом не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених, колегія суддів вважає безпідставним.

Відповідно до п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, при оцінцідоказів, як правило, суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Таким чином, установивши в порядку статті 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, належність та допустимість доказів, з урахуванням доводів обвинувачених та сторони захисту та наведенням мотивів на їх спростування, місцевий суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх було засуджено.

Посилання захисника ОСОБА_9 в апеляційній скарзі на те, що досудовим розслідуванням не було встановлено ким саме з виконавців та які тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 були спричинені, тобто не було встановлено причинно-наслідковий зв`язок їх виникнення, апеляційний суд вважає безпідставними

Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд встановив фактичні обставини та дійшов висновку про відсутність підстав для сумніву щодо нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_12 та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 , з урахуванням вищенаведених пояснень потерпілих, висновків експертиз №339 від 27.08.2019 року та №385 від 16.09.2019 року, показів свідка ОСОБА_21 та протоколів проведення слідчих експериментів від 06.08.2019 року з потерпілим ОСОБА_11 та від 12.08.2019 року зі свідком ОСОБА_21 , які відтворили механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 ..

Вказані докази, як кожен окремо та і у своїй сукупності доводять беззаперечно вину обвинувачених у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, та які були досліджені судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.23 КПК України.

Встановлені місцевим судом обставини кримінальних правопорушень ґрунтуються на оцінці вищенаведених доказів та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, викладеним в обвинувальному акті.

Вказані докази є належними, допустимими, такими, що не містять суперечностей.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про недоведеність вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення групою осіб без попередньої змови між собою.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що покази потерпілого ОСОБА_11 на спростування висновків суду не відповідають показам потерпілого ОСОБА_11 , які викладені у вироку суду, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки покази потерпілого ОСОБА_11 , які викладені у вироку суду відповідають технічному запису судового засідання від 22.05.2020 року (прослуховувалося апеляційним судом при підготовці до розгляду), де потерпілий безпосередньо надавав пояснення. Вимог щодо дослідження доказів апелянтом не заявлялось.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що суд першоїінстанції впорушення вимогст.86КПК Українипослався надоказ,який визнанонедопустимим,колегія суддіввважає безпідставними,оскільки зі змісту вироку суду вбачається, що суд першої інстанції визнав протокол слідчого експерименту від 06.08.2019 року за участю потерпілої ОСОБА_12 недопустимим доказом, в зв`язку з порушенням органом досудового розслідування вимог ч.7 ст. 223 КПК України.

Посилання ж у вироку суду на висновок експерта №340 від 27.08.2019 року та вказання, що «показання ОСОБА_12 дані нею під час проведення слідчого експерименту відповідають механізму спричинення їй тілесного ушкодження, де вона вказує, що їй було спричинено травмуючу дію в ділянку голови», є лише цитуванням резолютивної частини вказаного висновку експерта та не свідчить про те, що судом в основу вироку покладено слідчий експеримент від 06.08.2019 року.

Зокрема, про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в заподіянні легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_12 , що спричинило короткочасний розлад здоров`я свідчать покази потерпілої ОСОБА_12 в суді першої інстанції та висновок експерта №340 від 27.08.2019 року, який не можна визнати недопустимим доказом та згідно змісту якого у ОСОБА_12 малися тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, що по своїй категорії відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, могли виникнути від дії твердих, тупих предметів, які не залишили по собі ідентифікуючих ознак.

Зазначення апелянтом про те, що вказана експертиза провадилась на підставі протоколу слідчого експерименту від 06.08.2019 року, не спростовує висновків експерта щодо наявності тілесних ушкоджень та механізму їх виникнення. Крім того, з даного висновку експерта вбачається, що експертиза провадилася із забезпеченням явки потерпілої ОСОБА_12 та із використанням результатів судово-медичного обстеження ОСОБА_12 від 23.07.2019 року.

Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сукупність викладених у вироку доказів повністю підтверджує вчинення обвинуваченими інкримінованих ним кримінальних правопорушень, оскільки вони не викликають сумнівів у своїй правдивості та є належними і допустимими.

На переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які судом першої інстанції встановлені повно, та підтверджуються вищенаведеними доказами у своїй сукупності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги вищенаведені показання свідків та потерпілих та обґрунтував ними своє рішення, оскільки ці показання узгоджуються між собою та із письмовими доказами, які були досліджені судом.

Вищенаведеними доказами, які обґрунтовано покладено в основу оскаржуваного вироку, доведено наявність причинного зв`язку між діями обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та отримання потерпілими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на їх правильність.

Покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкції частини статті КК України за якою їх засуджено, у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, що на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинувачених і сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги захисника в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Так, згідно ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Вирішуючи питання про задоволення цивільного позову представника потерпілого, судом першої інстанції у вироку зазначено лише, що потерпілим підтверджено розмір матеріальної шкоди, без посилання на документи, якими підтверджуються витрати потерпілого на лікування та аналізу їх відповідності лікарським призначенням у зв`язку із завданням шкоди здоров`ю потерпілого.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено додані в обґрунтування матеріальної шкоди документи.

Також, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника потерпілого в частині розміру моральної шкоди та витрат на правову допомогу, оскільки діями обвинувачених потерпілому ОСОБА_11 було спричинено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Враховуючи вимоги ст. 404 КПК України, апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку документам, які додані в обґрунтування матеріальної шкоди та посилань в цивільному позові щодо обґрунтування розміру моральної шкоди, оскільки в апеляційній скарзі не ставиться питання про дослідження доказів в цій частині та при апеляційному розгляді такого клопотання не заявлялося.

На підставі викладеного, вирок суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в порядку цивільного судочинства. При новому розгляді суду першої інстанції слід врахувати наведене та ухвалити рішення у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 412 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , - задовольнити частково.

Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати в частині вирішення цивільного позову та призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення в частині, що залишена без зміни.

Судді: