Рішення

від 19.05.2021 по справі 486/1403/20

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1403/20

Провадження № 2/486/115/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м.Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінської Олени Миколаївни, акціонерного товариства Альфа-банк , треті особи на стороні позивача орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про визнання дій державного реєстратора протиправними щодо проведення державної реєстрації права власності та скасування рішень про державну реєстрацію,

учасники справи: ОСОБА_1 , державний реєстратор комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінська О.М., акціонерне товариство Альфа-банк , треті особи на стороні позивача орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до державного реєстратора комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінської О.М. (далі - державний реєстратор), акціонерного товариства Альфа-банк (далі - АТ Альфа-банк ), треті особи служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради, ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про визнання дій державного реєстратора протиправними щодо проведення державної реєстрації права власності та скасування рішень про державну реєстрацію.

В обґрунтування позову зазначила, що 04 вересня 2008 року між нею та АКБ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-банк , було укладеного договір кредиту №651/4-401 та отримано кредит в сумі 18000 доларів США на споживчі цілі строком по вересень 2023 року з щомісячною сплатою 100 доларів США та сплатою відсоткової ставки 15% річних та комісій. Строк дії договору з жовтня 2008 року по вересень 2023 року. Для забезпечення кредитних зобов`язань між позивачем та АКБ Укрсоцбанк 05 вересня 2008 року був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі проживає позивач ОСОБА_1 та треті особи ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3 .

У січні 2020 року із позову АТ Альфа-банк про визнання такою, що втратила право користування майном та зняття з реєстрації позивачу стало відомо про те, що 01 листопада 2019 року право власності на належну їй квартиру перереєстровано на АТ Альфа-банк шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі ст.37 Закону України Про іпотеку . Посилаючись на те, що перехід права власності на належне їй майно, що є єдиним її місцем проживання та місцем проживання неповнолітньої дитини, є незаконним, сума боргу не встановлена, вимогу не отримувала, а також посилаючись на порушення державним реєстратором вимог Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , права неповнолітньої дитини, порушено порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тому позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення та запис державного реєстратора про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_1 за АКБ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-банк .

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року заборонено відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , а також виселення із вказаної квартири зареєстрованих осіб.

Ухвалою суду від 05 листопада 2020 року прийнято заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить припинити право власності АТ Альфа-банк на спірну квартиру. Цією ж ухвалою замінено третю особу службу у справах дітей Южноукраїнської міської ради на орган опіки і піклування Южноукраїнської міської ради.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, надали суду заяву щодо розгляду справи без їх участі, позовні вимоги підтримали

Представник відповідача АТ Альфа-банк та відповідач державний реєстратор в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи органу опіки і піклування Южноукраїнської міської ради в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 в судове засідання не не з`явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 04 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ Укрсоцбанк був укладений договір кредиту №651/4-401. Згідно умов договору банк надав ОСОБА_1 кредит на суму 18000 доларів США на умовах строковості (до 03 вересня 2023 року) та оплатності (15 відсотків річних) /т.1 а.с.12-16/. Згідно п.1.1.1 погашення кредиту здійснюється рівними частинами по 100 доларів США щомісячно до 10 числа кожного місяця.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та банком 11 вересня 2008 року був укладений іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 і на час дії договору залишається у її володінні та користуванні /т.1 а.с.17-19/.

23 серпня 2019 року АТ Укрсоцбанк на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове виконання умов кредитного договору через порушення зобов`язання і попереджено про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.37 Закону України Про іпотеку /т.1 а.с.157/, вимога адресатом отримана не була у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями /т.1 а.с.153-156/.

Як вбачається із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що міститься у матеріалах реєстраційної справи, 29 жовтня 2019 року за заявою АТ Альфа-банк на підставі договору кредиту, іпотечного договору, повідомлення про звернення стягнення, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за АТ Альфа-банк /т.1 а.с.21/.

Правонаступником АКБ Укрсоцбанк є АТ Альфа-банк , який став новим кредитором, в тому числі і за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними зі ОСОБА_1 , що не заперечувалося сторонами, проте відповідних доказів суду надано не було, окрім відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /т.1 а.с.21-22/.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про іпотеку іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(далі - державна реєстрація прав) є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини першої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів позивача. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Стосовно порушення вимог Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , так як на момент відчуження предмета іпотеки іпотекодавці проживали у ньому як в єдиному житлі, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У пункті 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Суд звертає увагу, що хоча позивач і посилається на норми Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , разом з тим позивачем не надано доказів того, що спірна квартира є єдиним житлом її та її сім`ї та місцем постійного проживання /т.2 а.с. 22-23/, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у спірній квартирі в березні 2009 року, тобто після укладення договору /т.2 а.с. 21/.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Згідно п.4.1-4.4 договору іпотеки сторони обумовили, що одним із способів задоволення вимог іпотекодержателя є добровільна передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, а саме у випадку порушення іпотекодавцем своїх обов`язків перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, правовою підставою для реєстрації права іпотекодержателя є іпотечний договір (п.4.5.3). Зазначені погоджені сторонами умови договору є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту, передбаченого в пункті 4.5.3. Перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те, що застереження про добровільну передачу відображає усі питання по переходу права власності від іпотекодавців до іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитись.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 не знайшла підстав для відступу від правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а про те, що квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Кожна сторона, у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши усі надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні задоволенню не підлягають.

На підставі ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 відмовити в позові до державного реєстратора комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінської Олени Миколаївни, акціонерного товариства Альфа-банк , треті особи на стороні позивача орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про визнання дій державного реєстратора протиправними щодо проведення державної реєстрації права власності та скасування рішень про державну реєстрацію .

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 вересня 2020 року, а саме, заборону відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , а також щодо виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 .

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Одеса, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне найменування відповідача: акціонерне товариство Альфа-банк , місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714.

Повне найменування відповідача: державний реєстратор комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінська Олена Миколаївна, вул.Шевченка, 243-А, смт.Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області, 55300.

Повне найменування третьої особи: орган опіки і піклування Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби народів, б.48, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, 55002, ЄДРПУО 20910974.

Повне ім`я третьої особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення буде складено протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А.Далматова

Повне рішення складено 28 травня 2021 року