Рішення

від 27.05.2021 по справі 600/1212/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1212/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2020 рік, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 9944 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно нараховується та виплачується щорічна разова грошова допомога до 05 травня. Позивач вказав, що грошова допомога за 2020 рік була виплачена не у повному обсязі, що не відповідає нормам чинного законодавства, які діяли на момент виплати допомоги, а саме без урахування рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року. При цьому, позивач зазначив, що розмір разової грошової допомоги для особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи до 05 травня 2020 року складає вісім мінімальних пенсій за віком. У зв`язку із вказаними обставинами, позивач звернувся до відповідача про здійснення перерахунку та виплати недотриманих коштів разової грошової допомоги за 2020 рік, проте відповідач відмовив у перерахунку разової грошової допомоги. У зв`язку із вказаним позивач вважає протиправними дії відповідача щодо виплати у меншому розмірі разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти задоволення позову та зазначив, що у 2020 р. позивачу до 05 травня виплачено разову грошову допомогу, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у розмірі, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 р. №112, в межах бюджетних асигнувань державного бюджету передбачених на вказану виплату. З вказаних підстав, відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 23.03.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. (а.с. 7).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати недотриманих коштів разової грошової допомоги до 5 травня, однак відповідач надіслав позивачу лист, в якому вказав, що у 2020 році позивачу до 05 травня виплачено разову грошову допомогу, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у розмірі, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 р. №112, а саме в сумі 3640 гривень. (а.с. 10-11).

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Згідно з п.20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI абз. 5 ч.22 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у редакції, яка передбачає щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплату разової грошової допомоги у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Згідно з ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі - Закон №79) розділ І Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 р. № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Зокрема, у вказаній постанові визначено розмір виплати разової грошової допомоги інвалідам війни 3 групи - 3160 гривень.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. судом зазначено, що в Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 1, ч.2 ст.8 Конституції України).

Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65), держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п`ята статті 17).

Згідно з Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.

У преамбулі та ст.1 Бюджетного кодексу України зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до пп. 5 п. 63 розділу І Закону № 79 розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказаними положеннями ст.ст. 12-16 Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, застосованої у рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту"

Конституційний Суд України звернув увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказав, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони".

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020 р. приписи п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та приписи ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції п. 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік") об`єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня, зокрема, для осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Тому суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 р. у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України і не позбавляють позивача цього права. Суд наголошує, що відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 р. по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 р. висновок якого суд, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік без урахування рішення Конституційного Суду України №3- р/2020 від 27 лютого 2020 року. Суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня 2020 р. в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що складає 13104 гривень. З урахуванням часткової виплати грошової допомоги за 2020 рік в сумі 3640 грн, невиплачена сума грошової допомоги за 2020 рік складає 9464 гривень.

Водночас, позивач у позові помилково вказує, що грошова допомога за 2020 рік йому виплачена у розмірі 3160 грн, оскільки відповідно до листа Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради підтверджено виплату грошової допомоги в сумі 3640 гривень. Внаслідок вказаної помилки позивач невірно обрахував суму недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік вказавши 9944 грн, в той час як вказана сума становить 9464 гривень.

З вказаних підстав суд частково задовольняє позовні вимоги.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 1500 грн позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 19.03.2021 р.; звіт про надані послуги від 19.03.2021 р.; довідку від 19.03.2021 р. про отримання адвокатом гонорару в сумі 1500 грн від позивача.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позову, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню, пропорційно до задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме в сумі 750 гривень.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору в даній категорії справ, суд не вирішує питання про відшкодування вказаних судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2020 рік, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

3. Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 9464 гривень.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 750 гривень.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (вул. Героїв Майдану, 176, м.Чернівці, 58029, код ЄДРПОУ 26075395).

Суддя Т.М. Брезіна