Рішення

від 27.05.2021 по справі 640/6802/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Київ № 640/6802/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провизнання протиправним та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати: постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 23.02.2021 у ВП № 61092864 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;

постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 03.03.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64703759 з примусового виконання постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 23.02.2021 у ВП № 61092864 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;

постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 05.03.2021 у виконавчому провадженні № 64703759 про арешт майна ОСОБА_1 . Зобов`язати Відповідача усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом виключення з усіх реєстрів та баз даних інформації про арешт її майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

17.05.2021 суд на підставі вимог ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 08.10.2013 було звернуто стягнення на предмет іпотеки. У подальшому, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження було реалізовано предмет іпотеки та стягнуто з реалізованої суми виконавчий збір у сумі 39 488, 79 грн. Не дивлячись на це, державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, чим фактично стягнуто з позивача виконавчий збір у подвійному розмірі. Щодо постанови про відкриття провадження, то позивач посилався на те, що, ухвалою Макарівського районного суду від 25.01.2019 по справі №1016/652/12 постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.06.2018 року у ВП №43801516 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17841184.48 грн. скасовано. А відтак, враховуючи, що дане рішення набрало законної сили, то воно є обов`язковим до застосування та підтверджує факт протиправності дій відповідача щодо вчинення дій, які були визнані протиправними у судовому порядку. Як наслідок підлягає скасуванню постанова про арешт майна боржника.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що виконавчий збір не стягується лише у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження . У даному ж випадку, виконавче провадження було закінчено на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з чим, державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яка є виконавчим документом і на підставі якої відкрито виконавче провадження відкриття виконавчого провадження № 64703759.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08.10.2013 по справі №1016/652/12 звернуто стягнення на заставлене майно, передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 23.01.2008 року № 010\14\03\351, укладеного між АТ Райффайзен банк Аваль та громадянкою України ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку площею 3, 248 га, кадастровий номер 3222789200:02:016:0050, що розташована за адресою: Макарівський район , Ясногородська сільська рада, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №037448 виданого Макарівської районною державною адміністрацією 21.12.2007 року на підставі розпорядження Макарівської РДА від 12.12.2007 року №5234; земельну ділянку площею 2,4060 га, кадастровий номер 3222789200:02:022:0022, що розташована за адресою: Макарівський район , Ясногородська сільська рада, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №037449 виданого Макарівської районною державною адміністрацією 21.12.2007 року на підставі розпорядження Макарівської РДА від 12.12.2007 року №5234; в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Група підприємств Автек ( місто Київ вулиця Кіквідзе 13, код ЄДРПОУ 31750960 п\р НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 300335) на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль ( місто Київ вулиця Лєскова 9, код ЄДРПОУ 14305909 , кор.\рах. НОМЕР_2 в ГОУ НБУ по місту Києву та Київській області , МФО 321024) за Генеральною кредитною угодою №010\14\268 від 23.01.2008 року та Кредитними договорами, укладеними в її рамках у розмірі 22 334 144 , 29 доларів США , що за офіційним курсом НБУ складає 178 411 844, 83грн., шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації кожної земельної ділянки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

29.01.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61092846 з примусового виконання виконавчого листа Макарівського районного суду Київської області у справі №370/620/13-ц.

Як вбачається з цієї постанови, примусовому виконанню підлягало рішення суду про звернення стягнення на заставне майно, передане в іпотеку позивачем, як майновим поручителем за кредитним договором, заборгованість за яким складала 178411844.83 гривен. В постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено: Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації кожної земельної ділянки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій .

В рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем 27.05.2020 проведено опис й арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки площею 3,248 га, кадастровий номер 3222789200:02:016:0050, що розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037448 виданого Макарівської районною державною адміністрацією 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської РДА від 12.12.2007 № 5234; та земельної ділянки площею 2,4060 га, кадастровий номер 3222789200:02:022:0022, що розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037449 виданого Макарівської районною державною адміністрацією 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської РДА від 12.12.2007 № 5234.

Згідно звіту ТОВ "ЕКСПЕРТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" ринкова вартість нерухомого майна склала, зокрема: земельної ділянки площею 3,248 га, кадастровий номер 3222789200:02:016:0050, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, станом на 01.10.2020 - 370 597,00 грн.; земельної ділянки площею 2,4060 га, кадастровий номер 3222789200:02:022:0022, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, станом на 01.10.2020 - 282 825,00 грн.

Зазначене майно передано на реалізацію до Державного підприємства Сетам та згідно протоколу №524071 майно було реалізовано в порядку проведення електронних торгів.

Відповідно до розпорядження державного виконавця №61092846/9 від 23.02.2021 перераховано грошові кошти на користь стягувана - АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в сумі 394 887,84 грн., виконавчий збір на користь держави в сумі 39 488,78 грн., витрати виконавчого провадження на користь Міністерства юстиції України в сумі 149 грн.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24.02.2021 складено акти про реалізацію предмета іпотеки №№61092864/9 та №61092864/9-1.

23.02.2021 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 23.02.2021 ВП №61092864.

01.03.2021 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №ВП 61092864 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

03.03.2021 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64703759 зі стягнення виконавчого збору.

05.03.2021 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника№64703759.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальними законами, що регулюють правовідносини, що вникають між сторонами в ході виконавчого провадження, є Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII, Закон України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02.06.2016 року № 1403-VIII.

Закон України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

За приписами ст. 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, встановлений ст. 61 Закону України Про виконавче провадження .

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Порядок реалізації обмежено оборотоздатного майна визначається законодавством.

Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України Про заставу та/або Закону України Про іпотеку ), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 цього Закону, - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.

У разі якщо від продажу частини майна виручено суму, необхідну для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Статтею 45 Закону передбачено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Так, що реалізація арештованого майна здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Організатор аукціону (спеціалізована організація) здійснює реалізацію майна за визначену винагороду розмір якої визначається за погодженням сторін договору з урахуванням приписів Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5.

Згідно вимог абз. 2 р. X Порядку реалізації арештованого майна зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди за організацію та проведення електронних торгів за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця).

Отже, згідно вказаних вимог передумовою для стягнення виконавчого збору, у разі звернення стягнення на заставлене майно, є надходження коштів від реалізації заставленого майна. При цьому, стягнення виконавчого збору здійснюється після проведення відрахувань, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 45 Закону №1404.

Таким чином, сума 39 488,78 грн., яка була сплачена покупцем, як гарантійний внесок на рахунок організатора аукціону є оплатою наданих ним послуг з реалізації майна боржника, тобто відповідно до ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" є компенсацією витрат державної виконавчої служби, що пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій за рахунок майна боржника.

У той же час, сума виконавчого збору, яка стягується на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №61092864 від 23.02.2021 фактично є санкцією, що застосовується до боржника за невиконання рішення до відкриття виконавчого провадження та початку його примусового виконання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018 по справі №910/1587/13.

За змістом ч. 2, 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.(ч. 2) Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4).

З аналізу зазначених норм законодавства слід дійти висновку, що саме розмір виконавчого збору визначається у постанові, яка приймається державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження, та обчислюється у відсотках від суми, що підлягає стягненню з боржника у виконавчому провадженні.

Так, суд приходить до висновку, що з позивача, як боржника у виконавчому провадженні не було стягнуто суму виконавчого збору у подвійному розмірі, оскільки у першому випадку, що відбувся під час примусової реалізації майна на електронних торгах така сума була сплачена за рахунок грошових коштів покупця аукціону, а в другому випадку, що відбувся за наслідками закриття виконавчого провадження грошова сума була стягнута саме з боржника, як штрафна санкція.

Окрім того, згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є:

1) фактичне виконання судового рішення;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Щодо суми виконавчого збору, яка була стягнута із позивача оскаржуваною постановою від 23.02.2021 у ВП № 61092864, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону N 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню.

Як вбачається із матеріалів справи заставлене майно було реалізовано на прилюдних торгах у сумі 434 525, 62 грн., з яких: 394 887, 84 грн. перераховано на користь стягувача.

Згідно практики, викладеної у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що саме із вказаної суми - вартості фактичної реалізації предмета іпотеки державний виконавець має право стягнути суму виконавчого збору.

Із змісту оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору не вбачається з якої саме суми державним виконавцем було обраховано виконавчий збір, у зв`язку з чим, судом було поставлено вказане питання на обговорення у судовому засіданні та витребувано від представника відповідача відповідні докази.

Так, представник відповідача зазначив, що через правову невизначеність, в оскаржувані постанові державним виконавцем було закріплено, що сума виконавчого збору стягується у розмірі 10 % від вартості майна боржника, але не більше 2233414, 42 дол. США.

Враховуючи, що державним виконавцем було здійснено невірний обрахунок суми виконавчого збору, яка підлягає примусовому стягненню із позивача, суд приходить до висновку, що постанова від 23.02.2021 у ВП № 61092864 про стягнення виконавчого збору та як наслідок постанови від 03.03.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64703759 та від 05.03.2021 про арешт майна є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Міністерства розвитку громад та територій України підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст.2,5 - 11,19,72 - 77,90,139,241 - 246,250,255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН. НОМЕР_3 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 23.02.2021 у ВП № 61092864 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;

Визнати протиправним та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 03.03.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64703759 з примусового виконання постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 23.02.2021 у ВП № 61092864 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;

Визнати протиправним та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 05.03.2021 у виконавчому провадженні № 64703759 про арешт майна ОСОБА_1 . Зобов`язати Відповідача усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом виключення з усіх реєстрів та баз даних інформації про арешт її майна.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 0015622) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя А.С. Мазур