Рішення

від 27.05.2021 по справі 826/15560/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Київ № 826/15560/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю Яніс-Груп , Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 про визнання нечинними розпорядження та акту,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач 1), Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач 2, КМДА), за участі третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю ГАЯТРІ , у якому просив:

визнати нечинним розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.06.2009 №631 Про надання дозволу на проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1 ;

визнати нечинним розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.10.2009 №1151 Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01 червня 2009 року № 631 ;

визнати нечинним розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 №867 Про затвердження акту Державної районної комісії від 01 жовтня 2009 року про прийняття з експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (колишня квартира в„– 1 ) та нежитлового приміщення підвалу площею 44,0 м2 для розміщення творчої майстерні в житловому будинку АДРЕСА_1 ;

визнати нечинним акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 22.10.2009 №867.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірні розпорядження відповідачів є протиправними та необґрунтованими, оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини ( Будинок прибутковий 1870-1878 року), а тому ТОВ ГАЯТРІ незаконно провело перепланування в нежилому приміщенні (колишній квартирі в„–1 ) та в приміщенні підвалу, які самовільно та незаконно були об`єднанні товариством. Крім того, позивач вважає, що мешканці вказаного будинку не надавали згоди, у тому числі, на перепланування зазначених приміщень з об`єднанням підвалу з квартирою на першому поверсі. Такі порушення, на думку позивача, призводять до руйнування будинку, який є об`єктом культурної спадщини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016, відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ між суддями, для розгляду адміністративної справи визначено суддю Шулежка В.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та запропоновано надати відповідні пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Також судом зобов`язано учасників справи надати документи та пояснення, які на їх думку мають значення для розгляду даної справи та підтверджують їх доводи, крім тих, що вже надані до матеріалів справи, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2019 по даній справі.

Позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі та в обґрунтування яких зазначив, що оскаржувані рішення прийнятті всупереч вимогам законодавства, без належних на те підстав та є протиправними, оскільки, як стверджує позивач, колишній власник квартири в„–1 не подавав відповідної заяви до Шевченківської РДА про надання дозволу на виконання відповідних робіт щодо проектування та перепланування нежилих приміщень квартири в„–1 ; дозволу на виконання будівельних робіт в матеріалах справи немає.

Також, позивач зазначив, що у матеріалах справи відсутній лист Державної адміністрації Шевченківського району міста Києва про те, що технічний висновок щодо можливості перепланування нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1 , за відсутності якого, як стверджує позивач, неможливо приступити до розробки проектної документації. При цьому, позивач стверджує, що будинок АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури, тому необхідну проектну документацію на проведення будівельних робіт треба узгоджувати з Управлінням охорони культурної спадщини, що не було виконано та відповідний дозвіл на проведення будівельних робіт не надавався.

Відповідачем жодних пояснень чи доказів на виконання вимог ухвали суду не надано.

Ухвалою суду від 16.12.2019 допущено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю ГАЯТРІ-Груп правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю ЯНІС-ГРУП (далі - ТОВ ЯНІС-ГРУП ).

Представником ТОВ ЯНІС-ГРУП подано до суду пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких заперечував проти позову та зазначив, що вважає оскаржувані розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.06.2009 №631, розпорядження від 02.10.2009 № 1151, розпорядження Шевченківської РДА від 22.10.2009 № 867 та акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 01.10.2009 законними та правомірними, які видані з дотриманням усіх чинних на час їх прийняття нормативних актів. Окрім того, представник ТОВ ЯНІС-ГРУП посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, крім того вважає, що позивач не належить до кола осіб, які мають право на оскарження на оскарження відповідних актів.

Ухвалою суду від 16.12.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 .

Представником третьої особи ОСОБА_2 подано до суду пояснення, в яких заперечував проти позову та, окрім іншого, зазначив, що він є власником нежилих приміщень - групи приміщень АДРЕСА_7 відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 22.07.2014. Вказане майно придбано ОСОБА_2 у вигляді об`єднаного приміщення колишньої квартири в„–1 та частини підвального приміщення площею 44,0 м2 будинку АДРЕСА_1 , тобто у тому стані, в якому воно існувало як цілісний об`єкт, що також зазначено у свідоцтві на право власності та технічному паспорті, копія якого наявна у матеріалах справи. Отже, станом на 22.07.2014 приміщення, розпорядження щодо перепланування яких є предметом спору у справі, вже існували як цілісний об`єкт нерухомого майна і жодних змін у них стосовно зміни планування більше не здійснювалось. Представник третьої особи також пояснив, що оскаржувані розпорядження на той час були реалізовані попереднім власником майна - ОСОБА_5 , на користь якої ці розпорядження і видавались, та як наслідок їх реалізації було оформлено право власності на вказане майно. На думку представника ОСОБА_2 , позовна заява ґрунтується виключно на хибних доводах позивача, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивачем подано заперечення на пояснення представника третіх осіб - ТОВ ЯНІС-ГРУП та ОСОБА_2 , в яких зазначив, що строки звернення до суду з даним позовом він не пропустив, позивач має право на звернення до суду та вимоги позивача підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2009 №631 дозволено громадянці ОСОБА_5 здійснити проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1 за умови виконання пункту 2 цього розпорядження.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.10.2009 №1151 внесено зміни до розпорядження від 01 червня 2009 року №631, а саме: в назві та тексті розпорядження після слів проектування та перепланування додати слова з об`єднанням .

01 жовтня 2009 року складено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, яким вирішено прийняти в експлуатацію пред`явлений державній приймальній комісії об`єкт Перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (№1) та підвалу для розміщення творчої майстерні в житловому будинку (далі по тексту також Об`єкт).

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 №867 затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 01 жовтня 2009 року, яким вирішено прийняти в експлуатацію пред`явлений державній приймальній комісії об`єкт Перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (№ 1) та підвалу для розміщення творчої майстерні в житловому будинку .

Вважаючи зазначені вище розпорядження відповідачів протиправними та незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 №11/2587 (далі - Правила забудови міста Києва, в редакції від 28 травня 2009 року, яка діяла на момент винесення оскаржуваних рішень) перепланування (переобладнання) квартир, нежилих приміщень - це ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції житлового будинку з метою поліпшення благоустрою квартири, її експлуатаційних теплотехнічних та інших показників без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Згідно пункту 10.1 Правил забудови міста Києва дозвіл на проектування та реконструкцію окремих частин будівлі, споруди (у разі зміни функцій житлового приміщення на нежитлові, виробничі або навпаки, зміни техніко-економічних показників), в тому числі на реконструкцію горищ з влаштуванням мансард, технічних поверхів, реконструкцію цокольного, першого поверхів, підвалів, влаштування окремих власних входів з вулиці до нежитлових приміщень; на реставрацію, ремонт, пристосування пам`яток культурної спадщини національного, місцевого значення; на перепланування квартир та нежитлових приміщень, а також на встановлення додаткового обладнання, не визначеного проектом (антен стільникового зв`язку, побутових, фасадних кондиціонерів, витяжок тощо); на капітальний ремонт окремих частин будинків (фасадів, покрівель, горищ, балконів, лоджій, цокольних і перших поверхів та підвалів), на опорядження фасадів та переведення житлового будинку, житлового приміщення у нежитлові надається розпорядженням виконавчого органу Київради (Київською міською державною адміністрацією), проект якого готує Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. Для отримання зазначеного дозволу замовник звертається до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища з письмовою заявою.

Згідно частини другої статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів міських рад (за винятком міст районного значення) належить, серед іншого, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2009 виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) прийнято розпорядження №631, яким, з урахуванням розпорядження від 02.10.2009 №1151, дозволено громадянці ОСОБА_5 здійснити проектування та перепланування з об`єднанням нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1 за умови: розроблення та погодження в установленому порядку проектної документації; виконання робіт згідно з розробленим та погодженим проектом; одержання дозволу на проведення робіт у Головному управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Повноваження державних адміністрацій, зокрема визначені статтями 6, 19, 118, 119 Конституції України, статтями 17-29 Закону України Про місцеві державні адміністрації . До повноважень районних у місті Києві державних адміністрацій, законодавчо не віднесено вирішення питання про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Згідно пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243, в редакції, чинній на момент прийняття в експлуатацію спірного об`єкту, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Пунктами 11, 12 вказаного Порядку передбачено, що районні у місті Києві державні адміністрації наділені повноваженнями лише щодо призначення персонального складу вказаних комісій, за пропозиціями Замовника об`єкту будівництва.

До складу державної приймальної комісії включаються представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об`єкт, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду. У випадках, визначених законодавством, до складу державної приймальної комісії включаються також представники Мінприроди, Мінпраці, Держгірпромнагляду, Держенергонагляду, Держкоменергозбереження, Держатомрегулювання.

З аналізу наведених правових норм слідує, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється спеціально утвореними Державними приймальними комісіями, до складу яких входять представники різних організацій, а районні державні адміністрації затверджують відповідні акти Державних приймальних комісій.

За результатами роботи Державної приймальної комісії 01.10.2009 складено акт готовності об`єкту до експлуатації за чинною, на той час, формою, затвердженою Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27 січня 2005 року №21.

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 №867 затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 01 жовтня 2009 року, яким вирішено прийняти в експлуатацію пред`явлений Державній приймальній комісії об`єкт Перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (№1) та підвалу для розміщення творчої майстерні в житловому будинку .

Слід зазначити, що акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 01.10.2009 видано на виконання розпорядження КМДА від 01.06.2009 №631 та в інтересах ОСОБА_5 , розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 №867 видано ОСОБА_5 . Тобто саме на громадянку ОСОБА_5 покладено зобов`язання з вчинення певних дій для реалізації перепланування приміщень, а також на відповідні органи влади та управління, перелік яких міститься у оскаржуваних розпорядженнях.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом спірне нежиле приміщення №1 (колишньої квартири в„–1 ) та підвалу площею 44 м2 знаходиться в користуванні ТОВ Гаятрі .

Однак, в ході розгляду справи по суті судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежилих приміщень - групи приміщень АДРЕСА_7 , загальною площею 131,5 м2 (творча майстерня) відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 22.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною, зареєстровано в реєстрі за № 1081,1082.

Право власності на вказані приміщення за ОСОБА_2 також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.08.2019 індексний номер 176893573.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 придбано вказане майно у вигляді об`єднаного приміщення колишньої квартири АДРЕСА_1 , тобто у тому стані, в якому воно існувало як цілісний об`єкт.

Отже, станом на 22.07.2014 групи приміщень АДРЕСА_7 , загальною площею 131,5 м2 (творча майстерня) були реалізовані попереднім власником майна - ОСОБА_5 , на користь якої видавались оскаржувані розпорядження та, як наслідок, їх реалізація була оформлена свідоцтвом про право власності на вказане майно від 26.04.2010.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Оскаржувані розпорядження від 01.06.2009 №631, від 02.10.2009 №1151, від 22.10.2009 №867 та акт Державної районної комісії від 01.10.2009 є актами індивідуальної дії, видані ОСОБА_5 та вичерпали свою дію після їх реалізації. Реалізація їх відбулась оформленням права власності на майно шляхом видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право власності від 26.04.2010 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва 26.04.2010 №362-В серії НОМЕР_2, про що зроблено відмітку від 07.06.2010 КП Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Журналі підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями АДРЕСА_1 справи).

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є ненормативний акт органу місцевого самоврядування, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання та не породжує жодних наслідків.

На неможливість забезпечення реального захисту прав оскарженням актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію та на підставі яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вказував Верховний Суд України у своїй постанові від 11.11.2014 по справі за №21-405а14.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що його право порушено, оскільки сталася руйнація будинку після проведення ремонту вказаних приміщень у 2015 році, а отже йому було завдано шкоду TOB ЯНІС-ГРУП , який на той час був користувачем цього майна.

При цьому, позивачем не доведено яким чином пов`язується проведення ремонту приміщень у будинку АДРЕСА_1 з оскаржуваними рішеннями.

Згідно матеріалів справи, зокрема, плану за поверхами (станом на 25.11.2009 р.) будинку АДРЕСА_1 , будівельні роботи з перепланування з об`єднанням квартири в„–1 та частини підвалу здійснено у 2009 році.

Водночас, роботи з ремонту проведено у 2015 році, крім того його було погоджено з Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що свідчить лист від 09.04.2015 №066-1149.

Також, актом технічного стану від 12.03.2015 №3128 до Охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної власності від 12.03.2015 №3128, в результаті огляду даного об`єкту встановлено його задовільний технічний стан та в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази пред`явлення претензій до ТОВ ЯНІС-ГРУП чи до ОСОБА_2.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що оскарження правомірності здійснення ремонтних робіт та завдання руйнації будівлі та спричинення цим будь-якої шкоди позивачу, як співвласника допоміжних приміщень у будинку АДРЕСА_1 , в якому розташована його квартира і нежитлові приміщення №1-5 (група №1), а також спір про право на частину підвальних приміщень, про що зазначає позивач у позовній заяві, має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки виник спір про право між заявником та власником приміщень (станом на дату проведення перепланування майна у 2009 році), котрий здійснював оформлення права власності на частину підвалу шляхом об`єднання його зі своєю квартирою, котрі є особами приватного права, тому такі спірні правовідносини є приватно-правовими і їх вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, позивач посилається на самовільне будівництво третьою особою та порушення його права на підвальне приміщення, завдання шкоди майну, що є предметом доказування саме в цивільному процесі.

З огляду на вищевикладене суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом оскарження розпоряджень та акту, які є ненормативними актами та вичерпали свою дію фактом їх виконання, не є належним та ефективним способом захисту його прав та інтересів, які він вважає порушеними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Також слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Саме по собі оскарження рішень відповідачів не є ефективним захистом прав позивача, оскільки правовідносини, що пов`язані з фактичною реалізацією оскаржуваних рішень, перейшли у іншу правову якість, а, відтак, не призведуть до відновлення порушення прав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко