Постанова

від 14.09.2021 по справі 826/15560/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15560/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Кобаля М.І., Беспалова О.О.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року, суддя Шулежко В.П., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, за участі третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю Яніс-Груп , Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Агравала Панкадж про визнання нечинними розпорядження та акту,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЯТРІ", у якому просив:

- визнати нечинним розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.06.2009 №631 "Про надання дозволу на проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири в„–1 та підвалу в будинку АДРЕСА_2 ";

- визнати нечинним розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.10.2009 №1151 "Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01 червня 2009 року № 631";

- визнати нечинним розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 №867 "Про затвердження акту Державної районної комісії від 01 жовтня 2009 року про прийняття з експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту "перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (колишня квартира в„– 1 ) та нежитлового приміщення підвалу площею 44,0 м2 для розміщення творчої майстерні в житловому будинку АДРЕСА_2 ";

- визнати нечинним акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 22.10.2009 №867.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірні розпорядження відповідачів є протиправними та необґрунтованими, оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 є об`єктом культурної спадщини ("Будинок прибутковий" 1870-1878 року), а тому ТОВ "ГАЯТРІ" незаконно провело перепланування в нежилому приміщенні (колишній квартирі в„–1 ) та в приміщенні підвалу, які самовільно та незаконно були об`єднанні товариством. Крім того, позивач вважає, що мешканці вказаного будинку не надавали згоди, у тому числі, на перепланування зазначених приміщень з об`єднанням підвалу з квартирою на першому поверсі. Такі порушення, на думку позивача, призводять до руйнування будинку, який є об`єктом культурної спадщини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016, відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2019 року проведено заміну третьої особи ТОВ Гаятрі-Груп правонаступником ТОВ Яніс-Груп . Окрім того, ухвалою Окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог гр. США ОСОБА_2 .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення у відповідній частині про задоволення позову.

Відповідно до ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено розгляд справи за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження з 13 липня 2021 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року відведено суддю Костюк Л.О. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки зазначений суддя вже розглядав дану справу та ухвалював судове рішення, яке у подальшому було скасовано Верховним Судом.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2009 №631 дозволено громадянці ОСОБА_3 здійснити проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири в„–1 та підвалу в будинку АДРЕСА_2 за умови виконання пункту 2 цього розпорядження.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.10.2009 №1151 внесено зміни до розпорядження від 01 червня 2009 року №631, а саме: в назві та тексті розпорядження після слів "проектування та перепланування" додати слова "з об`єднанням".

01 жовтня 2009 року складено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, яким вирішено прийняти в експлуатацію пред`явлений державній приймальній комісії об`єкт "Перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (№1) та підвалу для розміщення творчої майстерні в житловому будинку" (далі по тексту також Об`єкт).

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 №867 затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 01 жовтня 2009 року, яким вирішено прийняти в експлуатацію пред`явлений державній приймальній комісії об`єкт "Перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (№ 1) та підвалу для розміщення творчої майстерні в житловому будинку".

Вважаючи зазначені вище розпорядження та акт протиправними та незаконними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 №11/2587 (далі - Правила забудови міста Києва, в редакції від 28 травня 2009 року, яка діяла на момент винесення оскаржуваних рішень) перепланування (переобладнання) квартир, нежилих приміщень - це ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції житлового будинку з метою поліпшення благоустрою квартири, її експлуатаційних теплотехнічних та інших показників без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Згідно пункту 10.1 Правил забудови міста Києва дозвіл на проектування та реконструкцію окремих частин будівлі, споруди (у разі зміни функцій житлового приміщення на нежитлові, виробничі або навпаки, зміни техніко-економічних показників), в тому числі на реконструкцію горищ з влаштуванням мансард, технічних поверхів, реконструкцію цокольного, першого поверхів, підвалів, влаштування окремих власних входів з вулиці до нежитлових приміщень; на реставрацію, ремонт, пристосування пам`яток культурної спадщини національного, місцевого значення; на перепланування квартир та нежитлових приміщень, а також на встановлення додаткового обладнання, не визначеного проектом (антен стільникового зв`язку, побутових, фасадних кондиціонерів, витяжок тощо); на капітальний ремонт окремих частин будинків (фасадів, покрівель, горищ, балконів, лоджій, цокольних і перших поверхів та підвалів), на опорядження фасадів та переведення житлового будинку, житлового приміщення у нежитлові надається розпорядженням виконавчого органу Київради (Київською міською державною адміністрацією), проект якого готує Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. Для отримання зазначеного дозволу замовник звертається до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища з письмовою заявою.

Згідно частини другої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад (за винятком міст районного значення) належить, серед іншого, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.

Як убачається з матеріалів справи, 01.06.2009 виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) прийнято розпорядження №631, яким, з урахуванням розпорядження від 02.10.2009 №1151, дозволено громадянці ОСОБА_4 здійснити проектування та перепланування з об`єднанням нежилих приміщень колишньої квартири в„–1 та підвалу в будинку АДРЕСА_2 за умови: розроблення та погодження в установленому порядку проектної документації; виконання робіт згідно з розробленим та погодженим проектом; одержання дозволу на проведення робіт у Головному управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Повноваження державних адміністрацій визначені статтями 6, 19, 118, 119 Конституції України, статтями 17-29 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". До повноважень районних у місті Києві державних адміністрацій, законодавчо не віднесено вирішення питання про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Згідно пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243, в редакції, чинній на момент прийняття в експлуатацію спірного об`єкту, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Пунктами 11, 12 вказаного Порядку передбачено, що районні у місті Києві державні адміністрації наділені повноваженнями лише щодо призначення персонального складу вказаних комісій, за пропозиціями Замовника об`єкту будівництва.

До складу державної приймальної комісії включаються представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об`єкт, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду. У випадках, визначених законодавством, до складу державної приймальної комісії включаються також представники Мінприроди, Мінпраці, Держгірпромнагляду, Держенергонагляду, Держкоменергозбереження, Держатомрегулювання.

Отже, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється спеціально утвореними Державними приймальними комісіями, до складу яких входять представники різних організацій, а районні державні адміністрації затверджують відповідні акти Державних приймальних комісій.

За результатами роботи Державної приймальної комісії 01.10.2009 складено акт готовності об`єкту до експлуатації за чинною, на той час, формою, затвердженою Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27 січня 2005 року №21.

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 №867 затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 01 жовтня 2009 року, яким вирішено прийняти в експлуатацію пред`явлений Державній приймальній комісії об`єкт "Перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (№1) та підвалу для розміщення творчої майстерні в житловому будинку".

Окрім того, зазначеним вище актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 01.10.2009, виданого на виконання розпорядження КМДА від 01.06.2009 №631 та в інтересах ОСОБА_4 , розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 №867 видано ОСОБА_4 . Тобто саме на громадянку ОСОБА_4 покладено зобов`язання з вчинення певних дій для реалізації перепланування приміщень, а також на відповідні органи влади та управління, перелік яких міститься у оскаржуваних розпорядженнях.

Як встановлено судом першої інстанції на момент звернення позивача до суду з цим позовом спірне нежиле приміщення №1 (колишньої квартири в„–1 ) та підвалу площею 44 м 2 знаходиться в користуванні ТОВ "Гаятрі".

У подальшому, суд встановив, що гр. ОСОБА_5 став власником нежилих приміщень - групи приміщень №1-5 (група №1) в б. АДРЕСА_3 , загальною площею 131,5 м2 (творча майстерня) відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 22.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною, зареєстровано в реєстрі за № 1081,1082.

Право власності на вказані приміщення за Агравал Панкадж також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.08.2019 індексний номер 176893573.

Отже, громадянином Агравал Панкадж придбано вказане майно у вигляді об`єднаного приміщення колишньої квартири в„–1 та частини підвального приміщення площею 44,0 м 2 будинку АДРЕСА_3 , тобто у тому стані, в якому воно існувало як цілісний об`єкт.

Станом на 22.07.2014 групи приміщень №1-5 (група №1) в б. АДРЕСА_3 , загальною площею 131,5 м2 (творча майстерня) були реалізовані попереднім власником майна - ОСОБА_4 , на користь якої видавались оскаржувані розпорядження та, як наслідок, їх реалізація була оформлена свідоцтвом про право власності на вказане майно від 26.04.2010.

Відповідно до листа Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 09.04.2015 року, будинок на АДРЕСА_2 , є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини (наказ Управлінняч охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 20.08.1999 року №61) Будинок прибутковий 1870-1879рр , розташовується у Центральному історичному ареалі міста.

Відповідно до охоронюваного договору від 12.03.2015 №3128 громадянин США ОСОБА_5 є власником приміщень в будинку з в„–1 по в„–5 (групи приміщень №1 в літ.А).

Пунктом 11 договору передбачено своєчасно проводити поточний ремонт.

У разі проведення поточного ремонту, який не передбачає проведення будівельних робіт, робіт з перепланування приміщень, інших робіт, які можуть призевсти до зміни пам`ятки ( її частини) та втрати предмету охорони, погодження та дозвіл на виконання таких робіт згідно діючого законодавства та державних будівельних норм Управлінням не передбачено і знаходиться у сфері відповідальності власника об`єкту культурної спадщини.

12.02.2015 року громадянин США ОСОБА_5 та Управління охорони культурної спадщини КМДА уклали охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини ( АДРЕСА_3 ).

За умовами договору власник бере на себе зобов`язання щодо охорони належної йому частини щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення з в„–1 по в„–5 .

У разі зміни в установленому порядку власника, новий власник зобов`язаний укласти з органом новий охоронний договір.

Власник зобов`язується використовувати нежитлові приміщення частини підвального та першого поверхів з №1 по №5 (група приміщень №1 в літ.А) площею 131,5 кв.м. відповідно до узгодженої науково-проектної документації з рестраврації та пристосування цих приміщень під сучасні потреби.

З метою збереження щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та створення належних умов для її використання власник зобов`язаний провести такі роботи:

- розробити науково-проектну документацію з рестарації та пристосування приміщень під сучасні потреби. Проектна документація підлягає погодженню відповідно до діючих будівельних норм і правил, у т.ч. в органах охорони - 2015 р;

- разом з іншими власниками будинку взяти участь у виконанні робіт по художньому освітленню фасадів згідно з проектом;

- разом з іншими власниками будинку взяти участь в інвестиційній програмі міста, а саме впорядкувати прилеглу до будинку територію.

12.03.2015 року складено акт №3128 технічного стану щойно виявленого об`єкта культурної спадщини у АДРЕСА_3 .

В акті зазначено, що технічний стан задовільний. Стан зовнішніх архітектурно-конструктивних елементів задовільний, фундаменти цегляні, стан задовільний задовільні і інші конструктивні елементи будинку.

Стан внутрішніх архітектурно-конструктивних і декоративних елементів частини об`єкта - незадовільний, перекриття - задовільний, стелі приміщень - задовільний: підлога - задовільний, стіни - задовільний; двері, вікна - задовільний.

Як зазначив у поданих до суду письмових поясненнях представник Агравал Панкадж, останній придбав приміщення колишньої квартири в„–1 та частини підвального приміщення площею 44,0 кв.м. по АДРЕСА_3 які вже були в об`єднаному стані як цілісний об`єкт, про що зазначено у Свідоцтві на право власності та у технічному паспорті.

Отже, станом на час придбання третьою особою приміщень розпорядження про перепланування приміщень вже існували.

Як вказав третя особа, він здійснив лише косметичний ремонт у цих приміщеннях: замінив підлогу та настінне покриття і жодних змін у плануванні даних приміщень не здійснював.

Акт від 12.03.2015 року свідчить про те, що ОСОБА_5 придбав приміщення розміром 131,5 кв.м, тобто придбав приміщення у тому стані, яке було обстежене, а отже доказів того, що саме зазначена особа здійснювала перепланування не має.

Розпорядженням №867 Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації у жовтні 2009 року було прийнято в експлулатацію закінченого будівництвом об`єкта перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (колишня квартира в„–1 ) та нежитлового приміщення підвалу площею 44,0 кв.м для розміщення творчої майстерні в житловомиу будинку АДРЕСА_2 .

Саме даним розпорядженням зобов`язано ОСОБА_3 внести зміни в поверховий план будинку, звернулись до Головного управління комунальної власності щодо видачі свідоцтва про право власності.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, оскаржувані розпорядження від 01.06.2009 №631, від 02.10.2009 №1151, від 22.10.2009 №867 та акт Державної районної комісії від 01.10.2009 є актами індивідуальної дії, видані ОСОБА_4 та вичерпали свою дію після їх реалізації. Реалізація їх відбулась оформленням права власності на майно шляхом видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право власності від 26.04.2010 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва 26.04.2010 №362-В серії САС№922351, про що зроблено відмітку від 07.06.2010 КП "Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" в Журналі підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями АДРЕСА_3 (додаток до Інвентаризаційної справи).

У подальшому, зазначена власність була продана ОСОБА_3 громадянину США Агравал Панкадж.

Отже, предметом даного спору є ненормативний акт органу місцевого самоврядування, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, позовні вимоги позивча не можуть бути задоволені, оскільки такі рішення органу місцевого самоврядування вичерпали свою дію шляхом виконання та не породжують жодних наслідків.

На неможливість забезпечення реального захисту прав оскарженням актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію та на підставі яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вказував Верховний Суд України у своїй постанові від 11.11.2014 по справі за №21-405а14.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що його право порушено, оскільки сталася руйнація будинку після проведення ремонту вказаних приміщень у 2015 році, а отже йому було завдано шкоду TOB "ЯНІС-ГРУП", який на той час був користувачем цього майна.

При цьому, позивачем не надано відповідних доказів того, яким чином пов`язується проведення ремонту приміщень у будинку АДРЕСА_3 з оскаржуваними рішеннями.

Згідно матеріалів справи, зокрема, плану за поверхами (станом на 25.11.2009 р.) будинку АДРЕСА_3 , будівельні роботи з перепланування з об`єднанням квартири в„–1 та частини підвалу здійснено у 2009 році.

Окрім того, як зазначила колегія суддів вище, роботи з косметичного ремонту приміщень проведено у 2015 році та його проведення було погоджено з Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що свідчить лист від 09.04.2015 №066-1149.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на ту обставину, що оскарження правомірності здійснення ремонтних робіт та завдання руйнації будівлі та спричинення цим будь-якої шкоди позивачу, як співвласнику допоміжних приміщень у будинку АДРЕСА_3 , в якому розташована його квартира і нежитлові приміщення №1-5 (група №1), а також спір про право на частину підвальних приміщень, про що зазначає позивач у позовній заяві, має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір стосується питання про право між заявником та власником приміщень (станом на дату проведення перепланування майна у 2009 році), котрий здійснював оформлення права власності на частину підвалу шляхом об`єднання його зі своєю квартирою, котрі є особами приватного права, тому такі спірні правовідносини є приватно-правовими і їх вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Також позивач зазначив, що третя особа здійснив самовільне будівництво чим порушив його права на підвальне приміщення, завдав шкоди майну, що також є предметом доказування саме в цивільному процесі.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту шляхом оскарження розпоряджень та акту, які є ненормативними актами та вичерпали свою дію фактом їх виконання, не є належним та ефективним способом захисту його прав та інтересів, які він вважає порушеними.

Щодо порушеного права позивача колегія суддів вважає звернути увагу на таке.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як убачається зі змісту позовної заяви та поданих позивачем пояснень, останній вважає, що оскаржуваним актом та розпорядженням порушені його права, оскільки він є власником квартири в„–4 будинку і співвласником допоміжних приміщень і не надавав дозволу на перепланування в підвальному приміщенні та у квартирі в„–1 .

Окрім того, позивач зазначає, що у зв`язку проведеною реконструкцією будинку, в т.ч. і йому завдається матеріальна шкода, квартира руйнується, постійно збільшуються тріщини на стінах.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням об`єкта нерухомості до попереднього стану.

Таким чином, у разі завдання позивачу матеріальної шкоди, останній не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом про відшкодування матеріальної шкоди.

Щодо витребування від Київської міської ради, Шевченківської районної у м. Києві адміністрації, виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) додаткових документів, то зазначені вище особи відповіді на витребувану інофрмацію не надали, як і не надали з невідомих причин витребувані документи.

В судовому засіданні скаржник зазначив, що у відповідачів не має таких документів, а тому вони їх не надали. В тоже час, скаржник та представник третіх осіб зазначили, що не бачать необхідності у витребуванні додатково вищезазначених доказів.

Тому, колегія суддів прийшла до висновку, що у справі достатньо доказів для вирішення справи по суті заявленого спору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Беспалов О.О.

Повний текст виготовлено: 20 вересня 2021 року.