Постанова
від 27.05.2021 по справі 826/5713/17
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 826/5713/17

адміністративне провадження № К/9901/6843/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року (колегія суддів: Кучма А.Ю., Безименна Н.В., Бєлова Л.В.) у справі № 826/5713/17 за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Київський університет туризму, економіки і права про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Київський університет туризму, економіки і права про визнання протиправною дії державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Лободи Володимира Олександровича № 10671070043000111 від 08.09.2015 щодо внесення змін до відомостей про керівника та змін відомостей про підписантів; зобов`язання державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації скасувати реєстраційну дію № 10671070043000111 від 08.09.2015 щодо юридичної особи - Київського університету туризму, економіки і права.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2018 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що в порушення п. 6 частини другої ст. 25, п. 1 частини першої ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі звернення не уповноваженої особи державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації Лободою В.О. було протиправно вчинено реєстраційну дію № 10671070043000111 від 08.09.2015: Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна відомостей про підписантів. Судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно статуту навчального закладу повноваження ректора є ширшими у порівнянні з повноваженнями директора університету, змінювати чи обмежувати які мають право лише збори засновників.

Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2019 відкрито касаційне провадження.

Від третьої особи Київського університету туризму, економіки і права надійшов відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що Зборами засновників (власників) приватного вищого навчального закладу Університет туризму, економіки і права КУТЕП , згідно з Протоколом № 1 від 24.01.2006 Приватний вищий навчальний заклад Університет туризму, економіки і права КУТЕП перейменовано на Київський університет туризму, економіки і права; на посаду ректора на громадських засадах призначено ОСОБА_1 , на посаду директора ОСОБА_2 з правом першого підпису.

Статут Київського університету туризму, економіки і права затверджено протоколом № 1 від 24.01.2006 та зареєстровано Дніпровською у місті Києві районною державною адміністрацією 31.01.2006.

Згідно з пунктом 1.2. Статуту, засновниками Університету є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

З метою внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в частині змін до відомостей про керівника та змін відомостей про підписантів, ОСОБА_2 , діючи від імені Університету, через представника - ОСОБА_4 , надала державному реєстратору реєстраційну картку від 07.09.2015, наказ № 10 від 16.01.2003 та наказ № 12 від 03.09.2015 за своїм підписом.

На підставі поданих ОСОБА_4 документів, державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Лобода Володимир Олександрович 08.09.2015, вчинив реєстраційну дію № 10671070043000111 щодо внесення змін до відомостей про керівника та змін відомостей про підписантів.

На підставі вчиненої реєстраційної дії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була внесена інформація: ОСОБА_1 , право підпису документів про освіту згідно статуту без права підпису на банківських, грошових і інших документах .

Позивач, дізнавшись про внесення без його згоди змін та вважаючи протиправним рішення державного реєстратора звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу положень Статуту вбачається, що повноваження ректора є значно ширшими у порівнянні з повноваженнями директора (першого проректора) університету. Змінювати або обмежувати повноваження ректора, які визначені Статутом, мають право лише Збори засновників Університету. Директор (перший проректор) такими повноваженням не наділений. Відповідно, ОСОБА_5 , діючи як директор (перший проректор) Університету, не мала повноважень звертатися до державного реєстратора з реєстраційною карткою стосовно внесення змін до відомостей про керівника та змін відомостей про підписантів, якими обмежуються повноваження ректора, як керівника університету, а державний реєстратор, в свою чергу, не мав права вносити відповідні зміни до Єдиного державного реєстру.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до п. 6.5 Статуту, саме директор користується правом першого підпису на банківських, грошових та інших документах, та у межах своїх повноважень видає накази і розпорядження, обов`язкові для виконання всіма підрозділами закладу. Відтак державний реєстратор вірно проаналізував повноваження директора (першого проректора), визначених статутом університету, та правомірно вчинив реєстраційну дію № 10671070043000111 від 08.09.2015, якою вніс зміни до відомостей про керівника та зміни відомостей про підписантів стосовно третьої особи - Київського університету туризму, економіки і права.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України у названій вище редакції, передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В свою чергу, частиною другою статті 4 КАС України у тій же редакції встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За приписами частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів на час розгляду цієї справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

В той же час, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його дії або індивідуальний акт. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 22.01.2020 у справі №826/8592/16 тощо.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як зазначено у пункті 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову; далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судами оскаржуваних рішення) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Отже, звернення позивача до суду із цим позовом пов`язане з захистом позивача власних корпоративних прав, а не із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №826/2778/16 (провадження № 11-840апп19).

Враховуючи предмет спірних правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 345, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 скасувати.

Провадження у справі № 826/5713/17 за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Київський університет туризму, економіки і права про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення27.05.2021
Оприлюднено31.05.2021
Номер документу97267651
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/5713/17

Постанова від 27.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бучик А.Ю.

Ухвала від 26.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бучик А.Ю.

Ухвала від 18.03.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бучик А.Ю.

Постанова від 16.01.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Постанова від 16.01.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 12.12.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 05.11.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 05.11.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Рішення від 19.09.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Ухвала від 25.05.2017

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні