Рішення

від 31.05.2021 по справі 120/2392/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 травня 2021 р. Справа № 120/2392/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування підпункту додатку до рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування підпункту рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами розгляду її заяви (клопотання) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680500:01:002:0050, Вінницькою МР відмовлено у наданні відповідного дозволу. У пункті 29 Додатку 2 до рішення від 26.02.2021 за № 262 підставою для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначено: у зв`язку із розробленням містобудівної документації "Проект внесення змін до детального плану території кварталу обмеженого АДРЕСА_1 , проектною об`їзною дорогою". Позивачка не погоджується з мотивами такої відмови, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Вінницької міської ради Вінницької області належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для формування висновків зазначених у пункті 29 Додатку 2 до рішення від 26.02.2021 за № 262.

12.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позиція відповідача у справі ґрунтується на правомірності оскаржуваного рішення. Відповідач зазначає, що, відповідно до ст.118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки (однієї) та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (одна).

Так, представник відповідача у відзиві вказує, що відповідно до проектних рішень затверджених рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 №1140 Проект внесення зміни до генерального плану м. Вінниці з актуалізацією за результатами його моніторингу , Плану зонування міста Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 04.07.2008 № 2012 (зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 25.05.2018 № 1214), Вінницькою міською радою прийнято рішення від 27.12.2019 №2121 Про розроблення містобудівної документації Проект внесення змін до детального плану території кварталу обмеженого АДРЕСА_1 , проектною об`їзною дорогою .

Замовником містобудівної документації Проект внесення змін до детального плану території кварталу обмеженого АДРЕСА_1 , проектною об`їзною дорогою згідно з рішенням Вінницької міської ради № 2121 від 27.12.2019 визначено департамент архітектури та містобудування міської ради.

Розробником Проекту внесення змін до детального плану території кварталу обмеженого АДРЕСА_1 , проектною об`їзною дорогою є Міське комунальне підприємство Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури .

На даний час, зазначений проект перебуває на стадії завершення процедури стратегічної екологічної оцінки в порядку, встановленому Законом України "Про стратегічну екологічну оцінку .

За наведених обставин, представник відповідача пояснив, що відмова полягала в тому, що Проект внесення змін до детального плану території кварталу обмеженого АДРЕСА_1 , проектною об`їзною дорогою, на даний час, не затверджений, будь-які рішення Вінницькою міською радою наразі не приймалися, тому перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та містобудівної документації, а саме детального плану та, у передбачених земельним законодавством випадках, надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки, не вбачається можливим.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 28.01.2021 позивачка звернулась до Вінницької міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680500:01:002:0050.

До вказаного клопотання додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки з приміткою: земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680500:01:002:0050, а також копію паспорта; копію податкового номеру.

Разом із тим, рішенням 6 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від 26.02.2021 за №226 позивачці відмовлено в наданні відповідного дозволу. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, відповідач вказав на те, що наразі розробляється містобудівна документація "Проект внесення змін до детального плану території кварталу обмеженого АДРЕСА_1 , проектною об`їзною дорогою".

Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз частин 6 та 7 статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Судом встановлено, що позивачка, бажаючи використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки державної власності, звернулась до Вінницької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680500:01:002:0050.

До клопотання позивачка додала графічний матеріал із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

Під час розгляду справи встановлено, що така земельна ділянка не сформована, не зареєстрована в Державному земельному кадастрі і не має присвоєного кадастрового номеру. Відомостей протилежного матеріали справи не містять, сторонами не повідомлено.

Разом з тим, відмовляючи позивачці у задоволенні її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач зіслався на розроблення містобудівної документації "Проект внесення змін до детального плану території кварталу обмеженого АДРЕСА_1 , проектною об`їзною дорогою".

При цьому, стороною відповідача у відзиві на позовну заяву самостійно вказано, що на час розгляду клопотання позивачки від 28.01.2021 зазначений проект перебуває на стадії завершення процедури стратегічної екологічної оцінки в порядку, встановленому Законом України "Про стратегічну екологічну оцінку , тобто не затверджений.

Отже, підставою для формування відповідачем оскаржуваної відмови є лише констатація факту розроблення проекту внесення змін до детального плану території кварталу обмеженого АДРЕСА_1 , проектною об`їзною дорогою та не затвердження останнього.

Водночас, як зазначає представник позивача у позовній заяві, згідно з планом зонування території міста Вінниця, що міститься на мапі міста за посиланням https://map.vmr.gov.ua/ вказано, що земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_1 віднесено до зони - Ж-1 Садибна забудова.

Згідно ч.1 ст. 17 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту є Генеральний план населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану, що передбачено ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідно до ч.1 якої план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

З системного аналізу даних норм вбачається, що план зонування, як правило, розробляється у складі генерального плану та саме на його основі з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, крім того, дані норми, як і ч.1 ст. 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , на яку посилається відповідач, не забороняють надавати містобудівні умови та обмеження за відсутності (не розроблення) такого плану зонування території.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що відповідачем необґрунтовано надано відмову у наданні дозволу позивачці на розробку проекту землеустрою у зв`язку з не невідповідністю наміру містобудівній документації, оскільки така невідповідність не підтверджена належними доказами, а базується лише на припущенням, та невідповідає критеріям обґрунтованості, які визначені ст. 2 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не свідчить про розпорядження, відчуження або передачу земельної ділянки у власність, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним з етапів отримання такої ділянки у власність та не означає позитивного рішення про надання такої ділянки у власність.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 29 Додатку 2 до рішення Вінницької міської ради від 26.02.2021 за №262 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, поновлення договору земельного сервітуту, оренди та встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки громадянам", в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680500:01:002:0050.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 по справі № 2040/6320/18.

Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №0640/4434/18, від 12 вересня 2019 року у справі №0640/4248/18 та від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18.

В даному випадку, єдиною підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугували наведені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача щодо необхідності отримання дозволу землекористувача. Разом з тим, під час розгляду даної справи, судом встановлено, що відповідна вимога є безпідставною.

За наведених обставин, суд вважає, що доцільним та ефективним способом захисту прав, інтересів позивача є зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680500:01:002:0050.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 29 Додатку 2 до рішення Вінницької міської ради від 26.02.2021 за №262 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, поновлення договору земельного сервітуту, оренди та встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки громадянам", в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680500:01:002:0050.

Зобов`язати Вінницьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, з метою передачі безоплатно у власність у межах міста Вінниця, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680500:01:002:0050.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Вінницька міська рада Вінницької області (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 31.05.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна