Постанова

від 25.05.2021 по справі 440/5023/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 р.Справа № 440/5023/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "АГРО-ПРЕСТИЖ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 16.11.20 року по справі № 440/5023/20

за позовом ОСОБА_1 , Фермерського господарства "АГРО-ПРЕСТИЖ"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2020 року позивачі Фермерське господарство "Агро-Престиж" (надалі - ФГ "Агро-Престиж"), ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавської області), з урахуванням уточненої позовної заяви, про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області №512 від 05 вересня 2018 року про включення земельних ділянок в перелік на торги в частині включення до переліку на торги земельної ділянки орієнтовною площею 10,0 га, розташованої на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, цільове призначення: для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавської області №512 від 05 вересня 2018 року визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до продажу на земельних торгах у формі аукціону права оренди на них, до переліку яких включено земельну ділянки площею 10,0 га, розташовану на території Білецьківської сільської ради, цільове призначення - для ведення фермерського господарства. Позивачі вважають, що оскаржуваний наказ в частині включення до переліку на торги земельної ділянки орієнтовною площею 10,0 га, розташованої на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розпорядженням Кременчуцької районної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року ОСОБА_1 - голові ФГ "Агро-Престиж" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради. Вказують, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства, щодо яких до 03 квітня 2016 року були надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають надаватись без проведення земельних торгів і не можуть бути включені до переліку на торги. Також наголошували на тому, що надання дозволу дає особі правомірні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод. Крім того, зазначили, що спірній земельній ділянці, яка включена до переліку на торги наказом №512 від 05 вересня 2018 року, не присвоєно кадастровий номер, тому земельна ділянка не могла бути включена до переліку на торги.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020р. у задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "АГРО-ПРЕСТИЖ", ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Фермерським господарством "АГРО-ПРЕСТИЖ" подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що зазначене рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що проектна документація на земельну ділянку не була виготовлена з незалежних від позивача причин. І з огляду на приписи ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України та наявність оскаржуваного наказу про включення земельної ділянки до переліку на торги, не можу бути виготовлена і в теперішній час, адже існує пряма заборона на розпорядження цієї земельною ділянкою для до завершення торгів. Вказує, що сам по собі факт не завершення процесу оформлення земельної ділянки не свідчить про те, що позивачі не вчиняли необхідні для цього дії і що тепер вони мають бути позбавлена права на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів у порядку, передбаченому п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів від 18 лютого 2016 року. Посилається на рішення Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17 , від 27 листопада 2019 року у справі № 671/464/17 , від 04 грудня 2019 року у справі № 206/4713/17, № 233/3927/17 від 12 червня 2019 року, від 19 лютого 2019 року у справі № 815/905/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19, 23 січня 2020 року у справі № 620/1058/19. Зазначає, що отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою та з огляду на приписи п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів від 18 лютого 2016 року ОСОБА_1 має легітимні сподівання та очікування, що їй буде надана для ведення фермерського господарства земельна ділянка площею 10,0 га за межами населеного пункту Білецьківської сільради без проведення земельних торгів. Вказує, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення у справі також не застосував ч. 2 ст. 136 Земельного кодексу України, відповідно до якої добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. З огляду на викладене, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 440/5023/20 та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 та Фермерського господарства Агро-Престиж задовольнити у повному обсязі.

Також від Фермерського господарства Агро-Престиж , до суду надійшли письмові пояснення по справі.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не прибуло, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивачів до суду з позовом у цій справі, оспорюваний наказ не порушує жодних прав, свобод або законних інтересів позивачів Фермерського господарства "АГРО-ПРЕСТИЖ" та ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Фермерське господарство "Агро-Престиж" зареєстроване як юридична особа 07.03.2008, засновником та керівником Фермерського господарства "Агро-Престиж" є ОСОБА_1 , що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ФГ "Агро-Престиж" (а.с. 48).

Розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області від 28 грудня 2012 року №990 "Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 - голові фермерського господарства "Агро-Престиж" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради" надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 - голові фермерського господарства "Агро-Престиж" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,0 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради (а.с. 124).

Кременчуцька РДА листом №1467/01-55 від липня 2018 року (а.с. 15) на заяву ОСОБА_1 від 25 червня 2018 року, повідомила, що розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області від 28 грудня 2012 року №990 "Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 - голові фермерського господарства "Агро-Престиж" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради" у передбаченому законодавством України порядку, райдержадміністрацією не визнавалося таким, що втратило чинність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 05 вересня 2018 року №512 "Про організаційні заходи щодо підготовки лотів до проведення земельних торгів" відповідно до статей статей 15-1, 122, 136 Земельного кодексу України, Законів України "Про Державний земельний кадастр", "Про землеустрій", "Про оцінку земель", Положення про ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308 та враховуючи листи відділу у Кобеляцькому та Машівському районах від 04.09.2018 №125/421-18 та міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях від 03.09.2018 №703/422-18 визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 62,7406 га до продажу на земельних торгах у формі аукціону права оренди на них, згідно з додатком (а.с. 9, 109).

Згідно додатку до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 05 вересня 2018 року №512 до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які буде продано на земельних торгах включено земельну ділянку орієнтовною площею 10,00 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Білецьківської сільської ради (а.с. 9, зворот а.с. 109).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 липня 2020 року №29-16-0.101-3695/2-20 адвокату позивачів надано викопіювання з публічної кадастрової карти двох земельних ділянок площами 10,00 га та 3,13 га, розташованих на території Білецької сільської ради Кременчуцького району, які включені наказами Головного управління від 05.09.2018 №512 та від 21.02.2019 №54 до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які буде продано на земельних торгах (а.с. 7,8).

Не погодившись з наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавської області №512 від 05 вересня 2018 року в частині включення до переліку на торги земельної ділянки орієнтовною площею 10,0 га, розташованої на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, позивачі звернулися до суду з даним позовом 09 вересня 2020 року, що підтверджується штампом поштової організації на конверті.

Надаючи правову оцінку наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавської області №512 від 05 вересня 2018 року в частині включення до переліку на торги земельної ділянки орієнтовною площею 10,0 га, розташованої на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом частин 1-2 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до абзацу 16 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" №1012-VIII від 18 лютого 2016 року (надалі - Закон №1012-VIII), який набрав чинності 03 квітня 2016 року, було внесено зміни до Земельного кодексу України, якими зокрема абзац 16 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України викладено в новій редакції: не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, з 03 квітня 2016 року земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема для ведення фермерського господарства, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Втім, пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1012-VIII передбачено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Отже, законодавцем передбачено можливість реалізації особами, які отримали дозвіл на розроблення проекту землеустрою, набутого ними до внесення вказаних змін права на відведення відповідної земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Як встановлено судом, розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області від 28 грудня 2012 року №990 "Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 - голові фермерського господарства "Агро-Престиж" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради" надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 - голові фермерського господарства "Агро-Престиж" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,0 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради (а.с. 124).

Вказане розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області від 28 грудня 2012 року №990 "Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 - голові фермерського господарства "Агро-Престиж" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради" є чинним та не було скасовано.

Однак, позивачами не реалізовано розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області від 28 грудня 2012 року №990 "Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 - голові фермерського господарства "Агро-Престиж" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради", зокрема, не виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,0 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради.

Таким чином, громадянка ОСОБА_1 - голова Фермерського господарства "Агро-Престиж", яка отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою 28.12.2012, тобто до внесення вказаних змін у Земельний кодекс України, на час звернення до суду з позовом у даній справі не виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а отже, не реалізувала свого права на відведення відповідної земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Між сторонами відсутній спір про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки позивачам у користування для ведення фермерського господарства, оскільки позивачі Фермерське господарство "Агро-Престиж" або/та громадянка ОСОБА_1 - голова Фермерського господарства "Агро-Престиж" не зверталися до відповідача із відповідною заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка включена оскаржуваним у даній справі наказом до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продаватися на земельних торгах, та передачу її у власність чи користування, а відповідач не відмовляв позивачам у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її передачі у власність чи користування (оренду).

Розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області від 28 грудня 2012 року №990 "Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 - голові фермерського господарства "Агро-Престиж" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим документом на спірну земельну ділянку.

Аналізуючи норми статей 118, 123 Земельного кодексу України суд дійшов висновку, що передача земельних ділянок у власність або користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами, тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення з цього питання повноважним органом влади чи органом місцевого самоврядування.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічний висновок щодо застосування нори права викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №805/3195/17-а, який підлягає врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 5 цього Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

У позивачів на час розгляду даної справи не виникло право власності або право користування на спірну земельну ділянку площею 10,0 га у зв`язку з отриманням у грудні 2012 року дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Поряд з цим, станом на час прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 05 вересня 2018 року №512 земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема для ведення фермерського господарства, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах) в силу статті 136 Земельного кодексу України.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За таких обставин, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області не позбавлено права розпоряджатися земельною ділянкою площею 10,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Білецьківської сільської ради, зокрема, шляхом продажу права оренди на неї на земельних торгах.

Отриманням позивачами у грудні 2012 року дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовою перешкодою для реалізації органом Держгеокадастру повноважень щодо організації земельних торгів.

Колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду справ, були відсутні будь-які заборони щодо земельної ділянки, яка включено до земельних торгів оскаржуваним наказом, вказана земельна ділянка є вільною від прав третіх осіб на неї, не перебуває у заставі, оренді, власності, користуванні, не обтяжена іншим способом, який би унеможливив його включення до такого переліку. Відповідні докази відсутні.

Відтак, позивачі не мали прав на зазначену земельну ділянки, а їх певна заінтересованість саме в цих ділянках не може бути підставою для обмеження законних повноважень органу Держгеокадастру і, тим більше, для визнання його рішень протиправними саме з цієї підстави.

Отже, оскаржуваним наказом Головного управління жодним чином не порушено права позивачів в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та жодним чином не обмежено вказане право у протиправний, незаконний спосіб.

Колегія суддів погоджується з доводами позивачів про недотримання відповідачем вимог частини 1 статті 136 Земельного кодексу України в частині включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які буде продано на земельних торгах, земельної ділянки орієнтовною площею 10,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Білецьківської сільської ради без зазначення її кадастрового номера.

Разом з тим, вказана обставина у даному випадку не є підставою для скасування наказу, оскільки оскаржуваний у даній справі наказ не створює для позивачів жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення їх прав та безпосередньо не породжує жодних обов`язків, зважаючи на те, що позивачі не реалізували своє право на отримання відповідної земельної ділянки у власність чи користування після отримання у грудні 2012 року дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що в разі виготовлення позивачем відповідного проекту землеустрою та подачі його на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, йому буде відмовлено та відповідач не застосує п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів від 18 лютого 2016 року, згідно якого фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 8 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Під час прийняття рішення суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, на час звернення позивачів до суду з позовом у цій справі, оспарюваний наказ не порушує жодних прав, свобод або законних інтересів позивачів Фермерського господарства "АГРО-ПРЕСТИЖ" та ОСОБА_1 , оскільки позивачі не реалізували своє право на отримання відповідної земельної ділянки, спір між сторонами щодо передачі позивачам спірної земельної ділянки на підставі пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1012-VIII не виник, оскільки позивачі після отримання у грудні 2012 року дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не виготовили відповідний проект землеустрою та не подали його на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, позивачі не зверталися до відповідача із заявою про передачу вказаної вище земельної ділянки у власність чи користування.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду обставини справи та наведені вище норми законодавства, враховуючи, що відсутність порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача оскаржуваним рішенням є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів Фермерського господарства "АГРО-ПРЕСТИЖ" і ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступпне.

Верховний Суду складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду та Касаційного цивільного суду висловлюють позицію, у якій орган державної влади або орган місцевого самоврядування не має правових підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку двом різним особам на одну і ту ж земельну ділянку. Зокрема, така позиція викладена у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17; ; від 27 листопада 2019 року в справі № 671/464/17; від 04 грудня 2019 року у справі № 206/4713/17, № 233/3927/17 від 12 червня 2019 року, від 19 лютого 2019 року у справі № 815/905/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19, 23 січня 2020 року у справі № 620/1058/19, на які посилається позивач в апеляційній скарзі.

У вказаних постановах Верховний Суд підтримує позицію, що надання органом місцевого самоврядування чи органом державної влади дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам законодавства, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки. Тому права (інтереси) позивача, який раніше звернувся за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) порушені, оскільки надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

В той самий час, у постановах колегій суддів Касаційного адміністративного суду висловлюється позиція, у якій орган державної влади чи місцевого самоврядування має правові підстави для надання особі дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка вже сформована за заявою іншої особи, яка звернулася раніше, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Зокрема, така позиція викладена у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а; від 19 червня 2018 року у справі № 750/8511/17; від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 28.02.2020 у справі №461/1257/17, від 15.03.2021р. по справі № 441/701/17. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18).

У вказаних постановах Верховний Суд підтримує позицію, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування) і тому права (інтереси) позивача, який раніше отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) не порушені.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в рішенні Верховного Суду у справі № 233/3927/17, на яке посилається позивач в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , отримавши дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у користування, має право на отримання спірних земельних ділянок без проведення земельних торгів, за умови належної розробки та виготовлення проектів щодо відведення земельних ділянок.

Проте, в даному випадку, у даній справі, вбачається, що позивачі після отримання у грудні 2012 року дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, протягом значного часу, не здійснили юридично значимих дій щодо реалізації дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (не виготовили відповідний проект землеустрою та не подали його на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, позивачі не зверталися до відповідача із заявою про передачу вказаної вище земельної ділянки у власність чи користування).

З урахуванням вищенаведеного, доводи позивача щодо неправомірності наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області №512 від 05 вересня 2018 року про включення земельних ділянок в перелік на торги в частині включення до переліку на торги земельної ділянки орієнтовною площею 10,0 га, розташованої на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, цільове призначення: для ведення фермерського господарства є помилковими.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 440/5023/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 31.05.2021 року