Постанова

від 25.05.2021 по справі 520/10795/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 р.Справа № 520/10795/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

представника позивача: Кутового Г.І.

представника відповідача: Гончаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 09.03.21 року по справі № 520/10795/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі № 520/10795/18, адміністративний позов ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" до ГУ Держпраці у Харківській області задоволено. Скасовано постанову ГУ Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 року.

Постановою Верховного Суду від 03.12.2020 року касаційну скаргу ГУ Держпраці у Харківській області задоволено частково. Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 520/10795/18, а справу за позовом ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" до ГУ Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи незаконністю рішення, неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, вказує на невідповідність судових висновків дійсності.

Скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що судом першої інстанції не надана оцінка притягненню позивача до відповідальності за укладення трудового договору з адвокатом Кутовим Г. І., якого відповідач включив в розряд будівельника та який під час інспекційного відвідування перебував у судовому засіданні в рамках кримінальної справи; відсутності доказів фізичного існування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , всупереч показам свідків; відсутності підписів на поясненнях, складених самими ж працівниками відповідача та іншим доказам. Позивач зазначив, що відповідач не виконав обов`язку щодо належного повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, внаслідок чого оскаржувана постанова є незаконною.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції та вважає, що судом було повно, всебічно та неупереджено виконано процесуальний обов`язок зі збору доказів. Указує, що згідно з направленням інспекторами праці здійснено вихід за фактичною адресою здійснення діяльності позивача та зафіксовано фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору 13 осіб, які надали пояснення; договори цивільно-правового характеру були виконані не в повному обсязі та не у терміни виконання робіт; повідомлення про розгляд справи було відправлено рекомендованим повідомленням про вручення, тому він не погоджується із мотивами та підставами, зазначеними в апеляційній скарзі та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, надав додаткові пояснення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, надані учасниками справи пояснення та докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцям Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу № 01.01-07/1612 від 22.10.2018 та направлення № 01.01-94/02.03/2985 від 22.10.2018 доручено проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН".

На підставі неможливості проведення інспекційного відвідування фахівцями ГУ Держпраці у Харківській області на предмет додержання вимог законодавства про працю ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" відповідачем складено акт № ХК02641/292/НД від 25.10.2018 та вимогу № 02641/292/ПД від 25.10.2018 про зобов`язання надати документи.

02.11.2018 року відповідачем було складено акт інспекційного відвідування за № ХК2641/292/НД/АВ.

08.11.2018 ГУ Держпраці у Харківській області направлено ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" повідомлення № 0388 про розгляд справи про накладення штрафу.

20.11.2018 Головним управлінням Держпраці у Харківській області на підставі акту інспекційного відвідування винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 1451970, грн. за порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: 13 працівників допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність позивача під час розгляду справи про правопорушення не вплинула на оскаржуване рішення та не призвела до порушення прав позивача і виходив з недоведеності цивільно-правової природи правовідносин позивача з фізичними особами за укладеними між ними договорами.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає таке.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України від 05.04.2007, № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V), Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. за № 96, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р., № 295 "Деякі питання реалізації ст. 259 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок № 295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р., № 509 (далі - Порядок № 509) - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За приписом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Наведена норма кореспондується із приписом ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем, законодавцем також передбачене право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, здійснення індивідуальної професійної діяльності та можливість фізичних осіб заробляти собі на життя через реалізацію цивільних відносин.

Так, ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України).

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 цього Положення орган Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року, № 84 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області (далі - Управління Держпраці), згідно з п. 1 якого, Управління Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно з п. п. 5 п. 4 цього Положення Управління Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст. ст. 1, 3, ч. ч. 1, 4, 6-8, абз. 2 ч.10, ч. ч. 13, 14 ст. 4, ч. ч. 1 - 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1 - 4, 6 ст. ст. 7, 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 295, відповідно до п. 3 якого інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктами 19, 20, 21 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п. 4 Порядку № 509).

Відповідно до п. 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Судовим розглядом установлено, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі п. п. 3 п. 5 Порядку № 295, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Оскільки Верховний Суд у п. 65 постанови від 03.12.2020 року, скасовуючи судові рішення у цій справі зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено чи було отримано позивачем повідомлення про розгляд справи про накладення на нього штрафу, з огляду на вимоги ч. 5 ст. 353 КАС України, колегія суддів ураховує наведений висновок та переглядаючи справу виходить з такого.

Як унормовано п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Згідно з п. 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Пунктом 8 Порядку № 509 передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

Наведені вище норми Порядку №509 передбачають право суб`єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, брати участь у розгляді такої справи шляхом його повідомлення не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду та покладають на уповноважену особу обов`язок роз`яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав і обов`язків, заслуховувати зазначених осіб та досліджувати докази.

При цьому, розгляд справи за відсутності такого суб`єкта господарювання чи його представника може відбуватися лише у разі, коли такий суб`єкт належним чином повідомлений відповідно до п. 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач стверджує, що виклик на розгляд справи про накладення штрафу відбувався шляхом направлення позивачу засобами поштового зв`язку 08.11.2018 року повідомлення № 0388 рекомендованим повідомленням про вручення № 6102226532560.

Втім, відповідач не надав суду повідомлення про вручення № 6102226532560 або докази повернення цієї поштової кореспонденції чи докази ухилення позивача від отримання повідомлення, або ж інших недобросовісних дій, які б свідчили про намагання позивача уникнути участі в засіданні.

Як убачається із матеріалів справи, Управлінням Держпраці було здійснено запит до Харківської дирекції АТ Укрпошта відносно поштового відправлення за трекінгом № 6102226532560. У відповідь на цей запит листом за № 21-06/36 від 10.02.2021 року повідомлено, що згідно з п. п. 2 п. 122 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року, № 270 Укрпошта здійснює перевірку пересилання реєстрованих поштових відправлень в автоматизованій системі товариства, протягом шести місяців з дня їх приймання для пересилання шляхом ідентифікації тринадцяти значних номерів, які зазначаються у квитанції під час замовлення послуг поштового зв`язку. В зв`язку зі спливом вказаного терміну, інформацію про пересилання відправлення № 6102226532560 Харківська дирекція АТ Укрпошта надати не має можливості.

Таким чином, докази отримання позивачем повідомлення відповідача про розгляд справи про накладення штрафу від 08.11.2018 № 0388 у справі відсутні.

Отже, колегія суддів уважає, що відповідач не виконав обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи відповідно до п. 6 Порядку № 509.

Відтак, колегія суддів зауважує, що позивач був позбавлений можливості захищати свої права при винесенні відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а відтак позбавлений можливості надати клопотання, пояснення та докази, які він вважав за необхідне для спростування доводів, викладених в акті інспекційного відвідування.

Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що позивач під час інспекційного відвідування надав усі документи, на підставі яких вважав оскаржувану постанову протиправною, колегія суддів знаходить неспроможними.

Як зазначено вище, нормами Порядку № 509 встановлено загальне правило, за яким справа повинна розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений п. 6 Порядку № 509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до п. 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений в постанові від 15.01.2021 року у справі № 340/3731/1, п. п. 21-23).

Відтак, приписами Порядку № 509 встановлено обов`язок відповідача саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не лише направлення на її адресу відповідного листа.

Колегія суддів зазначає, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених п. 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи. Тобто, множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивачем надавались до ГУ Держпраці у Харківській області документи, які стосуються порушень, викладених у акті інспекційного відвідування до розгляду справи про накладення штрафу та що позивач мав можливість реалізувати право подати пояснення для розгляду справи.

Разом з тим, як установлено в ході судового розгляду справи, ГУ Держпраці у Харківській області не було вжито всіх можливих законодавчо передбачених заходів на виконання обов`язку щодо повідомлення позивача про розгляд справи про накладення на нього фінансових санкцій за порушення норм законодавства про працю.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відтак, колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення (висновок Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18, п. 32).

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що відсутність позивача під розгляду справи про правопорушення не вплинула на оскаржуване рішення та не призвела до порушення прав позивача, колегія суддів уважає необґрунтованим.

В п. 61 постанови від 03.12.2020 року у цій справі Верховний Суд відзначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши наявність складеного уповноваженими особами відповідача акта від 25.10.2018 за № ХК02641/292/НД про неможливість проведення інспектування, не дослідили наявний в матеріалах справи акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 02.11.2018 за № ХК2641/292/НД/АВ, який став підставою для накладення оспорюваною постановою штрафу, та не надали його змісту правової оцінки.

Надаючи оцінку акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 02.11.2018 за № ХК2641/292/НД/АВ, колегія суддів відзначає, що в розділі ІІІ Опис виявлених порушень ГУ Держпаці у Харківській області зазначено: під час проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування 24.10.2018 року, за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" при виконанні роботи за адресою: АДРЕСА_1 були опитані:

1) ОСОБА_14 ;

2) ОСОБА_15 ;

3) ОСОБА_1 ;

4) ОСОБА_16 - відомостей не надав;

5) ОСОБА_17 ;

6) ОСОБА_18 ;

7) ОСОБА_2 ,

які на час проведення інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_1 виконували роботу будівельника, різноробочого, шпаклювальника та пояснили, що були допущені до роботи адміністрацією позивача та виконували роботи для ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" (т. 2 а.с. 112-118).

Дані акту інспекційного відвідування, що ОСОБА_16 24.10.2018 виконував роботу різноробочого за адресою: АДРЕСА_1 та твердження відповідача, що ОСОБА_16 повідомив інспектору ОСОБА_19 недостовірну інформацію, матеріалами справи не підтверджуються.

Водночас, матеріали справи містять докази наявності у ОСОБА_16 статусу адвоката, який є представником позивача у цій справі та здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, отримав Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності № 2325 від 02.10.2018 на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 15 від 02.10.2018, де і обліковується та зареєстрований фіскальним органом як платник податків, а саме: профайл адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України Національної асоціації адвокатів України; копія Свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності; Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 12.10.2018 № 1820308000038 ГУ ДФС у Харківській області; Довідка про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 12.10.2018, № 1820300700068 Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (т. 1 а.с. 25-28).

На підтвердження факту відсутності ОСОБА_16 під час інспекційного відвідування 24.10.2018 та неможливості надання останнім пояснень інспекторам відповідача, позивач надав копію ухвали Московського районного суду м. Харкова від 24.10.2018 у справі № 643/15001/18, з якої вбачається участь адвоката Кутового Г. І. в якості представника заявника у відкритому судовому засіданні в залі суду під час розгляду скарги ОСОБА_20 (т. 2 а. с. 152, 153).

Отже, складений відповідачем акт інспекційного відвідування містить інформацію, що не відповідає дійсності.

Також в акті інспекційного відвідування відповідач зазначив, що 25.10.2018 року о 10.00 год., у зв`язку з ненаданням документів, пояснень щодо виявлених працівників, які виконували роботи 24.10.2018 року на ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН", на юридичну адресу позивача рекомендованим повідомленням з описом вкладення направлено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25.10.2018 № ХК2641/292/НД; вимога про надання документів від 25.10.2018, № ХК2641/292/НП в термін до 02.11.2018 о 10.00 год.

При цьому, в акті інспекційного відвідування наведено, що під час проведення інспекційного відвідування 02.11.2018 року, за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності позивача при виконанні роботи за адресою: АДРЕСА_2 були опитані:

1) ОСОБА_3 ;

2) ОСОБА_4 ;

3) ОСОБА_21 ;

4) ОСОБА_22 ;

5) ОСОБА_5 ;

6) ОСОБА_6 ;

7) ОСОБА_7 ;

8) ОСОБА_8 ;

9) ОСОБА_9 ;

10) ОСОБА_10 ;

11) ОСОБА_11 ;

12) ОСОБА_12 ;

13) ОСОБА_13 - відомості не надав,

які на час проведення інспекційного відвідування пояснили, що виконували підрядну роботу та були допущені до роботи адміністрацією позивача.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що відповідач в акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові неповно відобразив зміст пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Так, ОСОБА_3 у поясненнях від 02.11.2018, підписаних ним власноручно, зазначив про встановлення робочого часу самостійно, тип договірних відносин: договір підряду, оплата ще не отримувалася, згідно договору після завершення виконаної роботи (т. 2 а.с. 121).

ОСОБА_4 у поясненнях від 02.11.2018, підписаних ним власноручно, зазначив про виконання підрядних робіт на підставі договору, оплата по завершенні робіт (т. 2 а.с. 122).

ОСОБА_5 у поясненнях від 02.11.2018, підписаних власноручно, зазначив про встановлення робочого часу самостійно, за виконану роботу на об`єкті оплата ще не отримувалася (т. 2 а.с. 123).

ОСОБА_6 у поясненнях від 02.11.2018, підписаних ним власноручно, зазначив про встановлення робочого часу на власний розсуд, тип договірних відносин: договір підряду, оплата по завершенні виконаних робіт. Аналогічні пояснення надані і ОСОБА_23 (т. 2 а.с. 124, 129).

ОСОБА_8 у поясненнях від 02.11.2018, підписаних власноручно, зазначив про роботи, що виконуються - підрядчик, тип договірних відносин: договір підряду. Аналогічні пояснення надані ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 126, 127).

Інші пояснення від 24.10.2018 - ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_2 та від 02.11.2018 ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_24 судовою колегією до уваги не приймаються як допустимий доказ через відсутність підписів зазначених осіб.

Колегія суддів знаходить слушними посилання апелянта на те, що наведені пояснення складені та підписані самим інспектором ГУ Держпраці у Харківській області, тому не можуть бути належним доказом.

Слід зауважити, що відповідачем не надано до справи доказів надання таких пояснень вказаними особами та доказів їх відмови від підписання пояснень, тому підписання пояснень зацікавленою особою не може вважатися допустимим, достовірним та достатнім доказом допущення позивачем цих осіб до роботи без укладення трудового договору в розумінні ст. ст. 74 - 76 КАС України.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс ймовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt).

Як зазначено в акті інспекційного відвідування, 02.11.2018 представником позивача надані до канцелярії ГУ Держпраці у Харківській області запитувані у вимозі від 25.10.2018 документи: договори підряду з ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , ОСОБА_26 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та ОСОБА_15 .

З огляду на це відповідач відзначив в акті, що підтвердився факт перебування у трудових відносинах з позивачем опитаних 24.10.2018 чотирьох осіб: ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та опитаних 02.11.2018 двох осіб: ОСОБА_22 і ОСОБА_21 . Стосовно опитаних 24.10.2018 трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 та опитаних 02.11.2018 одинадцяти осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не надано жодних документів, що підтверджує факт трудових відносин з позивачем.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України 14 працівників було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме:

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_16 ;

3) ОСОБА_2 ;

4) ОСОБА_3 ;

5) ОСОБА_4 ;

6) ОСОБА_5 ;

7) ОСОБА_6 ;

8) ОСОБА_7 ;

9) ОСОБА_8 ;

10) ОСОБА_9 ;

11) ОСОБА_10 ;

12) ОСОБА_11 ;

13) ОСОБА_12 ;

14) ОСОБА_13 .

Цей висновок відповідач відобразив і в оскаржуваній постанові (т. 2 а.с. 13-22).

Надаючи оцінку постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018, колегія суддів відзначає, що з її змісту слідує висновок відповідача про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України внаслідок того, що 14 працівників було допущено до роботи без укладення трудового договору, а саме:

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_16 ;

3) ОСОБА_2 ;

4) ОСОБА_3 ;

5) ОСОБА_4 ;

6) ОСОБА_5 ;

7) ОСОБА_6 ;

8) ОСОБА_7 ;

9) ОСОБА_8 ;

10) ОСОБА_9 ;

11) ОСОБА_10 ;

12) ОСОБА_11 ;

13) ОСОБА_12 ;

14) ОСОБА_13 .

При цьому, штраф відповідач рахував відносно 13 осіб, а саме: 13 х 111690,00 = 1 451 970,00 грн.

Отже, щодо яких конкретно 13 осіб відповідач вирішив накласти на позивача штраф ГУ Держпраці у Харківській області не зазначило в спірній постанові.

Тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що ним було встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України саме за 13 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , оскільки таких відомостей спірна постанова не містить.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові відповідач зазначив, що стосовно 3 виявлених працівників, опитаних 24.10.2018, не надано жодних документів, що підтверджує факт трудових відносин між ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" та громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 .

Вищенаведене не дозволяє колегії суддів погодитися з доводами відповідача та висновком суду першої інстанції щодо накладення штрафу на позивача відносно 13 осіб, в коло яких не входить адвокат ОСОБА_16 , позаяк вони є суперечливими та не відповідають змісту оскаржуваної постанови, та, відповідно, не можуть бути прийняті до уваги пояснення відповідача про допущену технічну помилку.

Водночас, зауваження позивача від 09.11.2018 на Акт інспекційного відвідування відповідач фактично не прийняв до уваги та дійшов до передчасного висновку про підтвердження встановлених ним під час інспекційного відвідування фактів, незважаючи на зауваження ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" щодо відсутності будь-яких фінансово-господарських та трудових взаємовідносин з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також про наявність у ОСОБА_16 статусу адвоката. Відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 позивач наполягав на спотворенні співробітниками відповідача їх усних пояснень, у підтвердження чого надав листи-повідомлення підрядників від 02.11.2018 ОСОБА_29 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_27 щодо подій опитування підрядників інспекторами праці (т. 2 а.с. 64-71).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності ознак трудових правовідносин ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" з 14 фізичними особами, щодо яких відповідачем встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як зазначено у ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України Про професійний розвиток працівників визначено, що працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю; роботодавцем є власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та виду діяльності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Згідно із ст. 1 Закону України Про зайнятість населення робочим місцем є місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Також заробітною платою відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, з наведених норм законодавства України вбачається, що трудові відносини між працівником і роботодавцем виникають на підставі укладеного між ними трудового договору, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець, у свою чергу, зобов`язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. З боку роботодавця трудовий договір з працівником укладає власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа підприємець.

Разом з тим, ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2)неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, юридична особа та фізична особа як сторони відповідних договорів вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правовідносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки, а не лише суб`єктивні права, які вони мають виконувати (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 21.03.2018 по справі № 760/14438/15-ц, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З аналізу наведених норм убачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, як суб`єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичною особою зумовлені волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства.

Колегія суддів установила, що між позивачем в якості замовника та виконавцями - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , було укладено 11 цивільно-правових договорів, які є однотипними.

За умовами вказаних договорів підряду виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи відповідно до завдань Замовника в обумовлені цим договором строки, а замовник зобов`язався прийняти закінчені роботи і сплатити їх вартість (п. 1.1). В п. 1.3 цих договорів сторонами узгоджено, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, сам організовує процес виконання робіт.

Строки виконання робіт та строк договору сторонами погоджено у п. 3.1, п. 14.1, орієнтовну вартість робіт сторони визначили в п. 4.2. Вартість робіт за кожною цивільно-правовою угодою була різною.

Також у п. 5.1 договору підряду сторонами погоджено місце виконання будівельних робіт по будівництву магазину продовольчих та непродовольчих товарів. Виготовлення і затвердження проектної документації здійснює замовник (п. 6.1 договору). Виконання робіт здійснюється із матеріалів замовника; забезпечення виконавця обладнанням, необхідним для виконання робіт, які є предметом договору, покладається на замовника; технічний контроль здійснює замовник; відповідальність за якість виконаних робіт та порядок використання матеріалів, збереження обладнання, несе виконавець (п. п. 7.1, 7.2, 8.1, 10.1, 10.2 договору).

Розділом 13 договору підряду передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань. Порядок приймання-передачі виконаних робіт та здійснення розрахунків за виконані роботи сторонами узгоджено у розділі 11 та 12 кожного договору.

Таким чином, усі вище перелічені права та обов`язки не є характерними для трудових відносин, а є ознаками саме цивільно-правового договору.

В п. 54 постанови від 03.12.2020 з цієї справи Верховий Суд відзначив, що суди не дослідили зміст актів приймання-передачі виконаних робіт та не встановили який саме конкретно кінцевий результат роботи був переданий виконавцями замовнику, обсяг цих робіт та винагороду, яку мали отримати виконавці відповідно до цих актів для підтвердження реальності укладання вказаних договорів підряду, а також не встановлено істотних умов зазначених договорів (предмет, строк, ціна). До того ж суди не звернули увагу на те, що договір підряду, укладений із ОСОБА_28 02.11.2018, тобто після виникнення обставин, зазначених в акті перевірки від 25.10.2018.

З`ясовуючи обсяг обумовлених договором і виконаних робіт, судова колегія відзначає, що згідно з договором підряду від 16.10.2018 ОСОБА_3 зобов`язався виконати роботи: установлення фундаментних блоків - 10 шт.; улаштування стін з піно блока - 100 кв.м; улаштування перегородок на металевому однорядному каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами - 50 кв.м.; теплоізоляція покриттів і перекриттів виробами з пінопласту - 200 кв.м до 30.11.2018 орієнтовною вартістю 6 000,00 грн. (т. 2 а.с. 42, 43).

Відповідно до договору підряду від 10.10.2018 ОСОБА_4 зобов`язався виконати роботи: установлення фундаментних блоків - 10 шт.; улаштування стрічкового фундаменту - 2 кв.м; монтаж профнастилу на покрівлю - 80 кв.м; улаштування покрівельної мембрани - 100 кв.м; улаштування перегородок на металевому однорядному каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами - 50 кв.м.; теплоізоляція покриттів і перекриттів виробами з пінопласту - 200 кв.м; улаштування каркасу підвісних стель Армстронг - 100 кв.м до 30.12.2018 орієнтовною вартістю 8 000,00 грн. (т. 2 а.с. 44, 45).

Відповідно до договору підряду від 18.10.2018 ОСОБА_5 зобов`язався виконати роботи: установлення фундаментних блоків - 2 шт.; улаштування покрівельної мембрани - 100 кв.м; улаштування перегородок на металевому однорядному каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами - 50 кв.м.; теплоізоляція покриттів і перекриттів виробами з пінопласту - 30 кв.м; улаштування каркасу підвісних стель Армстронг - 100 кв.м до 30.12.2018 орієнтовною вартістю 4 500,00 грн. (т. 2 а.с. 46, 47).

Відповідно до договору підряду від 17.10.2018 ОСОБА_6 зобов`язався виконати роботи: установлення фундаментних блоків - 6 шт.; монтаж металоконструкцій - 1 шт.; монтаж профнастилу на покрівлю - 100 кв.м; улаштування покрівельної мембрани - 100 кв.м; улаштування підлоги з керамогранітної плитки - 50 кв.м, фарбування стін - 100 кв.м до 30.12.2018, орієнтовною вартістю 6 000,00 грн. (т. 2 а.с. 48, 49).

Відповідно до договору підряду від 20.10.2018 ОСОБА_7 зобов`язався виконати роботи: по розробці грунта - 5 кв.м; установлення фундаментних блоків - 1 шт.; профнастилу на покрівлю - 100 кв.м; улаштування покрівельної мембрани - 100 кв.м; улаштування перегородок на металевому однорядному каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами - 100 кв.м.; теплоізоляція покриттів і перекриттів виробами з пінопласту - 20 кв.м, до 30.12.2018, орієнтовною вартістю 3 500,00 грн. (т. 2 а.с. 50, 51).

Відповідно до договору підряду від 16.10.2018 ОСОБА_8 зобов`язався виконати роботи: установлення фундаментних блоків - 10 шт.; улаштування стін з піноблока - 100 кв.м; монтаж профнастилу на покрівлю - 30 кв.м; улаштування покрівельної мембрани - 100 кв.м; теплоізоляція покриттів і перекриттів виробами з пінопласту - 50 кв.м до 30.11.2018, орієнтовною вартістю 4 000,00 грн. (т. 2 а.с. 52, 53).

Відповідно до договору підряду від 18.10.2018 ОСОБА_9 зобов`язався виконати роботи: установлення фундаментних блоків - 10 шт.; улаштування стрічкового фундаменту - 10 кв.м; монтаж профнастилу на покрівлю - 80 кв.м; улаштування покрівельної мембрани - 100 кв.м; улаштування перегородок на металевому однорядному каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами - 50 кв.м.; теплоізоляція покриттів і перекриттів виробами з пінопласту - 200 кв.м, зовнішня обробка облицювальними панелями - 50 кв.м, до 30.12.2018, орієнтовною вартістю 6 000,00 грн. (т. 2 а.с. 54, 55).

Відповідно до договору підряду від 16.10.2018 ОСОБА_10 зобов`язався виконати роботи: установлення фундаментних блоків - 10 шт.; монтаж металоконструкцій - 2м шт.; улаштування стін з піно блока - 100 кв.м; монтаж профнастилу на покрівлю - 30 кв.м; улаштування покрівельної мембрани - 100 кв.м; улаштування перегородок на металевому однорядному каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами - 50 кв.м.; теплоізоляція покриттів і перекриттів виробами з пінопласту - 50 кв.м, до 30.11.2018 орієнтовною вартістю 5 000,00 грн. (т. 2 а.с. 56, 57).

Відповідно до договору підряду від 09.10.2018 ОСОБА_23 зобов`язався виконати роботи: установлення фундаментних блоків - 5 шт.; виготовлення металоконструкцій - 0,2 т.; монтаж металоконструкцій - 2т; шт.; улаштування стрічкового фундаменту - 2 куб.м; монтаж профнастилу на покрівлю - 100 кв.м, до 30.11.2018 орієнтовною вартістю 4 000,00 грн. (т. 2 а.с. 58, 59).

Відповідно до договору підряду від 09.10.2018 ОСОБА_27 зобов`язався виконати роботи: установлення фундаментних блоків - 10 шт.; виготовлення і монтаж металоконструкцій - 1 т.; монтаж стрічкового фундаменту - 10 куб.м; теплоізоляція покриттів і перекриттів виробами з пінопласту - 40 кв.м; улаштування каркасу підвісних стель ІНФОРМАЦІЯ_1 - 100 кв.м, зовнішня обробка облицювальними панелями - 200 кв.м; улаштування підлоги з керамогранітної плитки - 50 кв.м, фарбування стін 100 кв.м, до 30.12.2018 орієнтовною вартістю 9 000,00 грн. (т. 2 а.с. 60, 61).

Відповідно до договору підряду від 02.11.2018 ОСОБА_28 зобов`язався виконати своїми силами і засобами, на власний ризик роботи: установлення фундаментних блоків - 10 шт.; улаштування бетонної підготовки - 100 кв.м, до 30.11.2018 орієнтовною вартістю 6 000,00 грн. (т. 2 а.с. 60, 61).

Виконання цивільних зобов`язань за вищенаведеними договорами підтверджується наявними у справі актами прийняття-передачі виконаних робіт від 28.12.2018, за якими виконавець здав, а замовник - прийняв конкретний кінцевий результат виконаних робіт із зазначеному в актах по кожному підряднику обсязі, де сторонами узгоджена винагорода виконавця, з урахуванням ступеню виконаних робіт, яка склала 2064 грн. по ОСОБА_3 , 1542 грн. по ОСОБА_6 , 1737 грн. по ОСОБА_7 , 2040 грн. по ОСОБА_9 , 2570 грн. по ОСОБА_10 , 1968 грн. по ОСОБА_23 та 3770 грн. по ОСОБА_28 , а також актами прийняття-передачі виконаних робіт від 21.01.2019, за якими винагорода Виконавця, з урахуванням обсягу виконаних робіт склала 2064 грн. по ОСОБА_30 , 2170 грн. по ОСОБА_27 , 1774 грн. по ОСОБА_5 , 2070 грн. по ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 154-160, т. 3 а.с. 10-13, 60-70).

Таким чином, обсяг виконаних робіт та винагорода є різними щодо кожного підрядника.

На підтвердження виплати підрядникам винагороди за виконану роботу позивач надав видаткові касові ордери від 29.12.2018, згідно з якими за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18 % та військового збору у розмірі 1,5 % ОСОБА_23 виплачено 1584,24 грн., ОСОБА_3 - 1661,52 грн., ОСОБА_10 - 2068,85 грн., ОСОБА_28 - 3034,85 грн., ОСОБА_9 - 1642,20 грн., ОСОБА_6 - 1241,31 грн., ОСОБА_7 - 1398,28 грн., а також видаткові касові ордери від 22.01.20198, згідно з якими виплачено: ОСОБА_5 - 428,07 грн., ОСОБА_27 - 1746,85 грн., ОСОБА_4 - 1666,35 грн., ОСОБА_30 - 1661,52 грн. (т. 2 а.с. 161-167, т. 3 а.с. 14-17, 71-81).

Сплата до бюджету єдиного соціального внеску із вказаної винагороди за договорами цивільно-правового характеру за грудень 2018 року податку на доходи фізичних осіб та військового збору підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями від 28.12.2018 року № № 1671, 1672, 1673 та від 21.01.2019 № № 72, 74, 73 (т. 3 а.с. 18-20, 82-87).

Додатково, на підтвердження характеру правовідносин, що склалися між позивачем та фізичними особами, які виконували роботи за договорами підряду, позивачем надано суду копії звітів про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2018 року та за січень 2019 року - форма № Д4, із квитанціями № 2 (т. 3 а.с. 4-9, 91-99).

Отже "виконавці" повинні були виконати індивідуально-визначений обсяг робіт, за результатами яких оформлено акти приймання-передачі робіт. Сторони не мали жодних претензій, оплата за виконані роботи була проведена згідно вимог чинного законодавства.

Натомість відповідачем ці обставини не спростовані, доказів постійного характеру таких робіт не надано суду.

На вимогу суду позивач надав ліцензію серії № 641050 від 08.07.2015 щодо господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури із строком дії по 22.06.2018 року, ліцензію від 31.05.2018 р. запис 2013050826 щодо господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, яка діє з 16.05.2018 та договір підряду № КПД-1005-18 від 10.05.2018, укладений з ТОВ Альта Центр щодо будівництва магазину по АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 199-207).

Крім того, у матеріалах справи наявні адресовані суду пояснення ОСОБА_6 , попередженого про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, посвідчені 24.01.2019 приватним нотаріусом ХМНО Фесенко О. Ю. р. № 60, в яких він підтвердив укладення ним договору з позивачем та отримання грошових коштів один раз після здачі результату виконаних робіт, самостійне встановлення процесу виконання робіт, коли було зручно, тому виконав їх не в повному обсязі. Аналогічні пояснення надані також ОСОБА_9 р. № 59, ОСОБА_28 р. № 58, ОСОБА_23 р. № 57, ОСОБА_3 р. № 56, ОСОБА_7 р. № 55, ОСОБА_10 р. № 54 (т. 3 а.с. 21-27).

За клопотанням позивача судом першої інстанції було допитано свідків - ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_23 , за результатом якого встановлено їх добровільне волевиявлення на укладення договорів підряду з позивачем, отримання грошових коштів за результатом виконаних робіт, власне встановлення часу виконання робі.

Відсутність договорів з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у запереченнях на акт інспекційного відвідування позивач пояснював тим, що не має з ними ніяких фінансово-господарських та трудових взаємовідносин.

Наведеного відповідач не спростував, протилежного не довів. Будь-які докази, що підтверджують виконання будівельних робіт наведеними трьома особами у матеріалах справи відсутні. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження достовірності встановлення особи (ідентифікації громадянина) ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під час інспекційного відвідування позивача.

Отже, відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт допуску ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також ОСОБА_16 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Аналіз наданих позивачем доказів дає підстави вважати, що як обсяг виконаних робіт, так і оплата, відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт, була різними, що свідчить про індивідуально визначені умови договору щодо кожного підрядника. Натомість, відповідно до трудового договору, робітникам сплачується однаковий розмір заробітної плати, що розраховується з посадового окладу за відповідною посадою.

Договори, укладені позивачем з фізичними особами не містять умов, які б свідчили про те, що виконавець підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а отже працівник самостійно регулює процес організації виконання роботи, що сторонами і було узгоджено в договорах підряду. Період виконання роботи не охоплювався поняттям робочий час, а визначався конкретним строком.

В свою чергу, відповідачем на спростування зазначеного не надано доказів, які б доводили факт прийняття вказаних осіб саме на роботу.

Отже, визначені в кожному договорі підряду роботи мають тимчасовий, а не триваючий характер, натомість, як зазначено вище, робота за трудовим договором має постійний характер, а трудовий договір укладається, як правило, на невизначений строк.

На цивільно-правовий, а не трудовий характер договорів підряду вказують також положення, згідно з якими виконавець виконує роботи на власний ризик.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 27.01.2021 у справі № 822/3342/17.

У договорах підряду відсутня будь-яка регламентація трудової діяльності, визначення робочого часу та часу відпочинку виконавця, його обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.

За цивільним договором оплачується не сам процес виконання трудових обов`язків протягом робочого дня, а результати виконаних робіт, які визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата. Згідно із умовами договорів замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірах, які залежать від обсягу виконаних робіт. Підставою для виплати грошової винагороди є акт приймання виконаних робіт.

Відтак, метою укладення цивільно-правової угоди з боку позивача було саме отримання певного результату робіт.

Отже, під час проведення інспекційного відвідування відповідачем не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені фізичні особи здійснювали функції (виконували роботу), яким би були притаманні ознаки трудових відносин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що укладені позивачем з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , договори підряду є цивільно-правовими, а висновки відповідача про наявність у правовідносинах між "виконавцем" та "замовником" ознак трудових правовідносин є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу навів суперечливу позицію, адже з одного боку, наполягає на тому, що зазначені вище угоди були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій, а з іншого - визнає, що договори цивільно-правового характеру були виконані не в повному обсязі, натомість оплата була здійснена, ряд осіб відхилились від термінів виконання робіт.

Наведені доводи колегією суддів не приймаються через те, що правомірність наведених договорів підряду відповідач не спростував. Суду не надано доказів про визнання вказаних договорів підряду недійсними, удаваними чи неукладеними та існування законодавчо визначеної заборони позивачу укладати зазначені договори.

До того ж, виконання робіт не у повному обсязі не заперечується позивачем та підрядниками і вбачається зі змісту наявних у справі актів прийняття-передачі виконаних робіт, з яких і слідує висновок, що оплата не була здійснена позивачем у повному обсязі.

З аналізу змісту договорів підряду, актів та видаткових касових ордерів слідує, що винагорода виплачена позивачем пропорційно виконаної підрядником роботи.

За таких обставин, висновки відповідача про допущення позивачем до роботи 14 осіб без оформлення трудового договору матеріалами справи не підтверджуються.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власного рішення, під час розгляду справи не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Відносно зауважень Верховного Суду у цій справі, що договір підряду, укладений із ОСОБА_28 02.11.2018, тобто після виникнення обставин, зазначених в акті перевірки від 25.10.2018, суд першої інстанції висновків не зробив. З даного питання позивач в апеляційній скарзі зазначив, що в акті інспекційного відвідування від 02.11.2018 відповідач посилався на пояснення ОСОБА_31 , датовані 02.11.2018, тому відсутні жодні розбіжності щодо дати укладення договору підряду та початку проведення зазначених в акті інспекційного відвідування обставин.

Колегія суддів погоджується із наведеними доводами, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи і в акті інспекційного відвідування від 02.11.2018 року відповідач не конкретизував період допуску до роботи без укладення трудового договору, а лише відзначив про проведення інспекційного відвідування позивача 24.10.2018 та 02.11.2018 року.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду судового рішення.

За таких обставин, ураховуючи наявні у справі докази, колегія суддів уважає, що адміністративний позов ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище, переглянувши рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, не надав належну оцінку всім доказам та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року по справі № 520/10795/18 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 643,00 грн.

З урахуванням висновків колегії суддів у цій справі, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 по справі № 520/10795/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" сплачену суму судового збору в розмірі 2643,00 грн. (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 31.05.2021 року