Постанова

від 24.05.2021 по справі 916/1768/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1768/17 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,

за участю представників:

від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" - Кульшик К.В.,

від Виконавчого комітету Білгород -Дністровської міської ради - участі не брали,

від Фізичної особи -підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни - Гамар В.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017, прийняте суддею Демешиним О.А., м. Одеса, повний текст складено 20.10.2017,

у справі №916/1768/17

за позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до відповідачів:

-Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради;

-Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним свідоцтва про право власності

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 р. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося з позовом до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради та Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолетти Анатоліївни від 28.07.2014 з індексним номером 14736132, яким зареєстровано право приватної власності на 1/1 частки будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.07.2014 з індексним номером 24811146, видане державним реєстратором Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолетою Анатоліївною на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за вищевказаною адресою.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни правових підстав для набуття права приватної власності на 1/1 частки будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та, як наслідок, незаконністю проведення за останньою державної реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва про право власності на нього.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 26.07.2017 порушено провадження у справі №916/1768/17.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/1768/17 (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що підставою для реєстрації за Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною права власності на 1/1 частки будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.07.2014 з індексним номером 24811146, видане останній Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області на підставі чинної декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014, зареєстрованої Відділом методології та здійснення декларативних процедур Управління дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України, при цьому вказана декларація свідчить про створення Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною зазначеного нерухомого майна та, як наслідок, правомірність набуття нею права власності на вказане майно на підставі частини другої статті 331 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/1768/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що здійснення Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною будь-яких робіт з поліпшення чи зміни майна бази відпочинку без згоди позивача є порушенням права спільної часткової власності, при цьому реконструкція належних державі в особі Міністерства інфраструктури України на праві власності будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, введення в експлуатацію яких відбулося на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014, здійснювалася відповідачем на земельній ділянці за відсутності у нього речового права на землю, відтак Фізична особа-підприємець Сєрєкова Світлана Іванівна в силу приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не набула право власності на вказане нерухоме майно. Крім того, апелянт зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов висновку про законність оспорюваного рішення державного реєстратора, не дослідивши зміст зазначеного рішення у зв`язку відсутністю у матеріалах даної справи копії реєстраційної справи, а також безпідставно відмовив позивачу у задоволенні заявленого ним клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/12910/17 за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014, між тим встановлення факту законності або незаконності реєстрації вказаної декларації безпосередньо впливатиме на дослідження господарським судом в межах даної справи обставин законності прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення з огляду на наявність підстав вважати вищезазначене майно об`єктом самочинного будівництва. Водночас скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що робочою комісією Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" за результатами проведеної інвентаризації майна бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", оформленої протоколом б/н від 18.10.2017, встановлено факт відсутності на місцевості нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною на праві приватної власності в результаті прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 30.11.2017 (вх.№5108/17/Д1 від 05.12.2017) Фізична особа-підприємець Сєрєкова Світлана Іванівна зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач зазначає про те, що будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за останнім на підставі оспорюваного рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолетти Анатоліївни від 28.07.2014 з індексним номером 14736132, є реконструйованими об`єктами нерухомого майна, право власності на які визнано за Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2010 у справі №15/154-10-4117, що набрало законної сили. Водночас відповідач зауважує на тому, що позивачем до суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що проведення за Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною оспорюваної реєстрації права власності зумовило порушення прав Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт". Відповідач також наголошує на тому, що наявність у нього зареєстрованого речового права суборенди земельної ділянки за вищевказаною адресою спростовує доводи позивача щодо самочинності проведеної відповідачем реконструкції будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1". Крім того, Фізична особа-підприємець Сєрєкова Світлана Іванівна звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що доданий скаржником до апеляційної скарги протокол б/н від 18.10.2017 засідання робочої інвентаризаційної комісії по проведенню інвентаризації бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" складено позивачем вже після ухвалення оскаржуваного рішення місцевого господарського суд, відтак зазначений доказ не повинен братися судом до уваги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А. та призначено її до розгляду на 05.12.2017 об 11:00.

В подальшому ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 апеляційне провадження у справі №916/1768/17 зупинено до вирішення адміністративної справи №826/12910/17 за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни про скасування реєстрації декларації від 27.05.2014 №ІУ142141470089 про готовність об`єкта до експлуатації.

Постановою Верховного Суду від 12.04.2018 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №916/1768/17 залишено без змін.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно з частиною шостою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

В силу частини п`ятої статті 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання вимог положень частини шостої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини п`ятої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, Одеським апеляційним господарським судом матеріали справи №916/1768/17 передано до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/1768/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів від 08.11.2018 справу №916/1768/17 прийнято до свого провадження.

За результатами опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень колегії суддів стало відомо, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 провадження в адміністративній справі №826/12910/17 закрито, дана ухвала набрала законної сили 13.06.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/1768/17 та призначено розгляд даної справи на 04.09.2019 о 12:00.

04.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" надійшло клопотання №20/7-723 від 04.09.2019 (вх.№869/18/Д3 від 04.09.2019) про відкладення розгляду справи №916/1768/17, мотивоване необхідністю ознайомлення представником скаржника з матеріалами вказаної справи.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства, Південно-західний апеляційний господарський суд шляхом постановлення 04.09.2019 відповідної протокольної ухвали задовольнив клопотання Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" №20/7-723 від 04.09.2019 (вх.№869/18/Д3 від 04.09.2019), у зв`язку з чим розгляд справи №916/1768/17 було відкладено на 10:00 год 18.09.2019.

17.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" надійшло клопотання №20/7-786/1733 від 13.09.2019 (вх.№3484/19 від 17.09.2019), в якому останнє просило зупинити провадження у справі №916/1768/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2663/19 за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни про скасування реєстрації декларації №ІУ142141470089 від 27.05.2014.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 задоволено клопотання Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" №20/7-786/1733 від 13.09.2019 (вх.№3484/19 від 17.09.2019) та зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/1768/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2663/19 за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни про скасування реєстрації декларації №ІУ142141470089 від 27.05.2014 про готовність об`єкта до експлуатації "Будівництво бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 "; зобов`язано учасників справи повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №916/2663/19.

16.04.2021 до суду апеляційної інстанції від Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни надійшло клопотання б/н від 16.04.2021 (вх.№1697/21 від 16.04.2021) про поновлення апеляційного провадження у справі №916/1768/17, мотивоване набранням законної сили судовим рішення у справі №916/2663/19.

Здійснивши опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів встановила, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі №916/2663/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021, у задоволенні позову Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" відмовлено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/1768/17 та призначено розгляд даної справи на 24.05.2021 о 12:00.

У судовому засіданні 24.05.2021 представник Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" апеляційну скаргу підтримав, представник Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни висловив заперечення проти її задоволення, представник Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.197, 198, 200). Протокольною ухвалою від 24.05.2021 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про зупинення апеляційного провадження до закінчення перегляду судового рішення у справі №916/2663/19 в касаційному порядку, оскільки заявником не надано документів, що свідчать про відкриття касаційного провадження у справі №916/2663/19 та не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення перегляду судового рішення у справі №916/2663/19 в касаційному порядку з огляду на те, що рішення у зазначеній справі набрало законної сили, при цьому колегією суддів також було враховано тривалість розгляду даної справи в апеляційному господарському суді.

Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" та Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2003 між Затоківською селищною радою ("Орендодавець") та Державним підприємством "Одеський судноремонтний завод "Україна" ("Орендар") укладено договір оренди земельної ділянки б/н (далі - договір б/н від 11.04.2003), за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець на підставі рішення Затоківської селищної ради Х-ї сесії ХХІV скликання від 21.03.2003 за №447 "Про надання земельної ділянки Державному підприємству "Одеський судноремонтний завод "Україна" у довгострокову оренду для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" надає, а Орендар приймає у довгострокове користування на умовах оренди терміном на 20 років земельну ділянку площею 1,095 га, в тому числі забудованих земель - 1,095 га, розташовану у Лиманському курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Пунктом 2.2 договору б/н від 11.04.2003 передбачено, що Орендарю надається право зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання при наявності узгодженої проектно-планувальної документації згідно з вимогами чинного законодавства України.

Перехід права власності на землю від Орендодавця до іншої особи, а також реорганізація Орендаря є підставою для розірвання договору оренди (пункт 2.6 договору б/н від 11.04.2003).

Відповідно до підпунктів 7.1.2, 7.1.4 договору б/н від 11.04.2003 Орендар має право за згодою Орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження, а також за згодою Орендодавця передавати у володіння і користування іншій особі орендовану земельну ділянку або її частину (суборенда) у разі переходу до неї права володіння і користування на будівлю або споруду, яка розташована на орендованій земельній ділянці, а також в інших випадках і межах, передбачених законом. Термін суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди земельної ділянки.

28.10.2005 між Державним підприємством "Одеський судноремонтний завод "Україна" ("Завод"), правонаступником якого є Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", та Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною ("Підприємець") укладено договір спільної діяльності щодо забезпечення діяльності бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" №1090/1 (далі - договір №1090/1 від 28.10.2005), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого сторони по цьому договору приймають на себе обов`язки об`єднати свої вклади і спільно діяти для досягнення спільної мети - експлуатації і обслуговування бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", забезпечення збереження та модернізації послуг в сфері туризму, рекреації та відпочинку робітників сторін.

У пункті 1.3 договору №1090/1 від 28.10.2005 узгоджено, що сторони здійснюють спільну діяльність на території, приналежної Заводу, використовуючи будівлі, інженерні споруди та інше майно, що належить сторонам.

Пунктами 5.1, 5.2 договору №1090/1 від 28.10.2005 визначено, що вклад Заводу в спільну діяльність здійснюється за рахунок внесення основних засобів, які вказані в додатку 2 до договору. Частка Заводу в спільному майні складає 50%. Вклад Підприємця в спільну діяльність складає 400000 грн за рахунок здійснення ремонтно-будівельних робіт, які вказані в додатку №1 до договору. Частка Підприємця в спільному майні складає 50%.

На виконання договору №1090/1 від 28.10.2005 Державне підприємство "Одеський судноремонтний завод "Україна" на підставі підписаного з Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною акту приймання-передачі майна б/н від 28.11.2005 передало у спільну діяльність рухоме та нерухоме майно, наведене у вказаному акті.

16.01.2006 між Державним підприємством "Одеський судноремонтний завод "Україна" ("Орендодавець") та Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною ("Орендар") укладено договір суборенди земельної ділянки б/н (далі - договір б/н від 16.01.2006), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець на підставі договору про спільну діяльність від 28.10.2005 надає у довгострокову суборенду для експлуатації та обслуговування базу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", а Орендар приймає в довгострокове користування на умовах суборенди.

В суборенду передається земельна ділянка площею 1,0626 га, в тому числі забудованих земель 1,0626 га, розташована у Лиманському курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1". Ця земельна ділянка надана Державному підприємству "Одеський судноремонтний завод "Україна" в довгострокову оренду Затоківською селищною радою на підставі Договору оренди земельної ділянки від 11.04.2003 (пункт 2.1 договору б/н від 16.01.2006).

В силу пункту 3.1 договору б/н від 16.01.2006 земельна ділянка передається в суборенду з метою несільськогосподарського використання для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1". Орендарю надається право реконструювати, поліпшувати стан будівель і споруд, зводити нові будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання при наявності узгодженої проектно-планувальної документації згідно з вимогами чинного законодавства України.

За умовами пункту 4.1 договору б/н від 16.01.2006 договір укладається на термін дії договору оренди, починаючи з дати його реєстрації.

Згідно з підпунктом 7.1.2 пункту 7.1 договору б/н від 16.01.2006 Орендодавець має право за згодою Орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Земельній ділянці комунальної форми власності, яка передана в суборенду Фізичній особі-підприємцю Сєрєковій Світлані Іванівні на підставі договору б/н від 16.01.2006, було присвоєно кадастровий номер 5110300000:02:012:0002, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру №НВ-5101084442014 від 29.04.2014.

Рішенням Господарського суду Одеської області № 15/121-10-3221 від 15.09.2010, яке набрало законної сили, позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни задоволено; розірвано договір спільної діяльності щодо забезпечення діяльності бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 28.10.2005, укладений між Державним підприємством "Одеський судноремонтний завод "Україна" та Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною.

В подальшому рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2010 у справі №15/154-10-4117, яке набрало законної сили, задоволено позов Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" та визнано за Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною право власності на частку у спільному майні бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Лиманський район, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", у розмірі 84/100 частин вартістю 714733 грн, що складається з наступних будівель та споруд: будинок сторожа (інвентарний №10112 ) у кількості 1 шт; сантехнічний корпус (інвентарний №10130) у кількості 1 шт; столова (інвентарний №10358) у кількості 1 шт; будинок (інвентарний №10361) у кількості 1 шт; будинок (інвентарний №10362) у кількості 1 шт; будинок (інвентарний №10363) у кількості 1 шт; будинок (інвентарний №10365) у кількості 1 шт; будинок (інвентарний №10366) у кількості 1 шт; комплекс очисних споруд у кількості 1 шт; водонапірна вежа (інвентарний №20126) у кількості 1 шт; сміттєзбірник (інвентарний №20127) у кількості 1шт; ворота (інвентарний №20340) у кількості 2 шт; огородження (інвентарний №20345) у кількості 1 шт; ємність пожежна (інвентарний №20346) у кількості 2 шт; ємність резервна (інвентарний №20347) у кількості 1 шт; туалет (інвентарний №20771) у кількості 1 шт; бетонні тротуари (інвентарний №20772) у кількості 1 шт; трубопровід холодної води (інвентарний №31456) у кількості 1 шт.

З матеріалів реєстраційної справи №417155051103 вбачається, що 19.07.2014 Фізична особа-підприємець Сєрєкова Світлана Іванівна звернулася до державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолетти Анатоліївни з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

До вищенаведеної заяви даним відповідачем було додано укладений між Державним підприємством "Одеський судноремонтний завод "Україна" та Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною договір суборенди земельної ділянки б/н від 16.01.2006; декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014, зареєстровану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, а також технічний паспорт №118 від 18.12.2013.

Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною до пункту 11.1 вказаної декларації №ІУ142141470089 від 27.05.2014 внесено відомості стосовно належності їй права користування земельною ділянкою під базою відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі договору суборенди земельної ділянки б/н від 16.01.2006 та зазначено кадастровий номер земельної ділянки - 5110300000:02:012:0078.

Відповідно до наявної у матеріалах справи інформаційної довідки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0078 суб`єктом права власності на вказану ділянку значиться ОСОБА_1 .

28.07.2014 державним реєстратором Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолеттою Анатоліївною, керуючись частиною другою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктом 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Кабінетом Міністрів України №868 від 17.10.2013, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 14736132, на підставі якого за Сєрєковою Світланою Іванівною проведено державну реєстрацію права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 802,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (форма власності: приватна, розмір частки 1/1), з видачею Сєрєковій Світлані Іванівні свідоцтва про право власності на будівлі та споруди бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (форма власності: приватна, розмір частки 1/1), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24812253 від 28.07.2014 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №78586457 від 23.01.2017.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолетти Анатоліївни від 28.07.2014 з індексним номером 14736132, яким зареєстровано право приватної власності на 1/1 частки будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.07.2014 з індексним номером 24811146, виданого державним реєстратором Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолетою Анатоліївною на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за вищевказаною адресою.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на те, що підставою для реєстрації за Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною права власності на 1/1 частки будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.07.2014 з індексним номером 24811146, видане останній Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області на підставі чинної декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014, зареєстрованої Відділом методології та здійснення декларативних процедур Управління дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України, при цьому вказана декларація свідчить про створення Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною зазначеного нерухомого майна та, як наслідок, правомірність набуття нею права власності на вказане майно на підставі частини другої статті 331 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод унормовано, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частинами першою, другою статті 325 Цивільного кодексу України унормовано, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності як і будь-яке інше суб`єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 182 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Правове регулювання правовідносин, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження (частина перша статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За умовами пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна.

В силу частини другої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час проведення оспорюваних реєстраційних дій; далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013, цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом 49 Порядку передбачено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об`єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування), справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат"; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна змінилася його адреса).

Згідно з пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною було проведено реконструкцію розташованих за адресою: АДРЕСА_1 будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", право власності даного відповідача на які підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2010 у справі №15/154-10-4117, що набрало законної сили та є чинним.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що до складу реконструйованого Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною майна, право власності останньої на яке оспорюється в межах даної справи, увійшло майно Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт".

19.07.2014 Фізична особа-підприємець Сєрєкова Світлана Іванівна звернулася до державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолетти Анатоліївни з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлі та споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначалося вище, до зазначеної заяви даним відповідачем було додано укладений між Державним підприємством "Одеський судноремонтний завод "Україна" та Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною договір суборенди земельної ділянки б/н від 16.01.2006; декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014, зареєстровану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, а також технічний паспорт №118 від 18.12.2013.

Таким чином, з метою проведення державної реєстрації права приватної власності на реконструйоване нерухоме майно Фізична особа-підприємець Сєрєкова Світлана Іванівна відповідно до вимог законодавства надала державному реєстратору всі необхідні документи, подання яких вимагається пунктом 49 Порядку, що спростовує твердження апелянта про порушення процедури проведення державної реєстрації речових прав.

Щодо посилань скаржника на самочинність реконструкції Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, внаслідок відсутності у неї речового права на землю, що, за твердженням позивача, також зумовило зазначення відповідачем недостовірних відомостей у декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети , або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва: об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом, відтак при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки. При цьому із наведених положень норм права не вбачається, що для того, щоб вважати, що права позивача є порушеними, на земельній ділянці має існувати готовий для використання об`єкт нерухомого майна.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.01.2019 у справі №915/1376/17.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що між сторонами було укладено договір суборенди земельної ділянки б/н від 16.01.2006, за умовами якого для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" Фізична особа-підприємець Сєрєкова Світлана Іванівна отримала в користування відповідну земельну ділянку з правом реконструювати, поліпшувати стан будівель і споруд, зводити нові будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання при наявності узгодженої проектно-планувальної документації згідно з вимогами чинного законодавства України.

Водночас у матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження припинення вищенаведеного договору суборенди земельної ділянки у встановленому законом порядку, при цьому ані приписами законодавства України, ані положеннями укладених договорів оренди та суборенди земельної ділянки не передбачено автоматичного припинення вказаних договорів у разі реорганізації їх сторони - Державного підприємства "Одеський судноремонтний завод "Україна".

Крім того, обставина чинності укладеного між сторонами договору суборенди земельної ділянки б/н від 16.01.2006 є преюдиційною, оскільки остання встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі №916/2663/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021. Вказаним рішенням було відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Фізичної особи-підприємця Сєрєкової Світлани Іванівни про скасування реєстрації декларації №ІУ142141470089 від 27.05.2014 про готовність об`єкта до експлуатації "Будівництво бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 ".

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що до пункту 11.1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014, зареєстрованої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, було внесено відомості стосовно належності Сєрєковій Світлані Іванівні права користування земельною ділянкою під базою відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі договору суборенди земельної ділянки б/н від 16.01.2006 та зазначено кадастровий номер земельної ділянки - 5110300000:02:012: 0078 , суб`єктом права власності на яку відповідно до наявної у матеріалах справи інформаційної довідки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру значиться ОСОБА_1, у той час як на підставі вищенаведеного договору суборенди відповідач набув у користування земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012: 0002.

Наявність зареєстрованого речового права суборенди з вірним зазначенням номеру та дати договору суборенди земельної ділянки спростовує доводи скаржника щодо фальсифікації вказаних в декларації відомостей, натомість помилка в останніх цифрах кадастрового номеру фактично є технічною опискою.

В силу частин першої, четвертої, шостої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014; далі - Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності") прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Отже, здійснюючи реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ142141470089 від 27.05.2014, Державна архітектурна-будівельна інспекція України в силу покладених на неї законом обов`язків та повноважень повинна була перевірити як сам реконструйований об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною в самій декларації.

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №804/1510/16 та від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що незабезпечення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України перевірки правильності зазначення кадастрового номеру земельної ділянки не може бути підставою для скасування рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолетти Анатоліївни від 28.07.2014 з індексним номером 14736132, яким за Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною зареєстровано право приватної власності на 1/1 частки будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також для визнання недійсним виданого останній свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.07.2014 з індексним номером 24811146.

Таким чином, беручи до уваги недоведеність позивачем наявності правових підстав для скасування оспорюваного ним рішення державного реєстратора та визнання недійсним свідоцтва про право власності, а також з огляду на відсутність у матеріалах даної справи жодного доказу на підтвердження проведення Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною реконструкції будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок майна Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" зумовлює недоведеність наявності порушеного права останнього, а тому Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Крім того, колегією суддів враховується, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №925/1222/19.

Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради.

Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд дійшов висновку про законність оспорюваного рішення державного реєстратора, не дослідивши зміст зазначеного рішення у зв`язку відсутністю у матеріалах даної справи копії реєстраційної справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки 17.10.2017 до суду першої інстанції від Відділу державної реєстрації Білгород-Дністровської міської ради на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 12.09.2017 у справі №916/1768/17 надійшла належним чином засвідчена копія реєстраційної справи №417155051103 (т.І а.с.145-189).

Твердження апелянта про те, що робочою комісією Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" за результатами проведеної інвентаризації майна бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", оформленої протоколом б/н від 18.10.2017, встановлено факт відсутності на місцевості нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за Фізичною особою-підприємцем Сєрєковою Світланою Іванівною на праві приватної власності в результаті прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, вищенаведена інвентаризація була проведена самим лише позивачем, який є заінтересованою особою, вже після ухвалення оскаржуваного рішення місцевого господарського суду; по-друге, відповідна обставина відсутності спірного майна в натурі Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" в якості підстави позову не зазначалась, між тим в силу частини п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 17.10.2017 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/1768/17 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.05.2021.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя М.А. Мишкіна