Постанова

від 25.05.2021 по справі 904/5156/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5156/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р.

( суддя Петренко І.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 22.01.2021 р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбосталь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС"

про стягнення 2 570 059,94грн.

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбосталь" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС", про стягнення 255 541, 28 грн., з яких: 777 352,79 грн. за договором №01/12-2016 від 01.12.2016, у тому числі 533698,91 грн. основної заборгованості; 201553,60 грн. пені; 28045,29 грн. трьох процентів річних; 14054,99 грн. інфляційних втрат; 1 350 917,65 грн. за договором постачання №02/08-2019 від 02.08.2019, у тому числі 1 187 942,40 грн. основної заборгованості; 118 794,24 грн. пені; 28 150,46 грн. трьох процентів річних; 16 030,55 грн. інфляційних втрат; 427 270,84 грн. за договором № 20/01-2020 від 20.01.2020, у тому числі 380 454,96 грн. основної заборгованості; 16 412,77 грн. пені; 26 631,85 грн. штрафу; 3 771,26 грн. трьох процентів річних.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбосталь" 233 698,91 грн. основної заборгованості; 1 187 942,40 грн. основної заборгованості; 380 454,96 грн. основної заборгованості; 189 965,03 грн. пені; 118 794,24 грн. пені; 16 412,77 грн. пені; 26 631,85 грн. штрафу; 28 893,59 грн. трьох процентів річних; 28 150,46 грн. трьох процентів річних; 3771,26 грн. трьох процентів річних; 14 824,66 грн. інфляційних втрат; 13 022,73 грн. інфляційних втрат; 33 639,52 грн. судового збору. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбосталь" 300 000,00 грн. основної заборгованості; 23027,64 грн. пені; 1461,62 грн. інфляційних втрат; 3007,82 грн. інфляційних втрат відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 187 942,40 грн. основної заборгованості , 118 794, 24 грн. пені, 28 150, 46 грн. трьох відстоків річних 13 022,73 грн. інфляційних втрат, які грунтуються на договорі постачання № 02/08-2019 від 025.08.2019 р. та прийняти в цій частині нове рішення, відмовивши Позивачу у їх задоволенні.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач частково не погоджується з рішення господарського суду та вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає зміні в частині зменшення сум, що були стягнуті.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що на підтвердження своїх позовних вимог за договором постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 p., Позивач додав лише акт звіряння розрахунків станом на 01.02.2020 р. і, при цьому, не надав будь-яких первинних документів, якими підтверджується факт поставки товару, зокрема, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару.

При цьому Скаржник зазначає, що враховуючи те, що строк оплати був визначений як за умови повідомлення Позивача про готовність товару до відвантаження, так й за умови надання Позивачем Відповідачу рахунку- фактури, то суд невірно визначив строк виникнення грошового зобов`язання Відповідача таким, що наступив. В залежності від настання вказаних обставин можливо встановити момент виникнення у Відповідача простроченої заборгованості, визначити період прострочення та правильно розрахувати розмір пені, 3% річних та інфляційні втрат.

Водночас, на думку Скаржника, грошове зобов`язання Відповідач виникає не пізніше 20.04.2020 p., а Позивач з 21.04.2020 р. мав би всі законні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення Відповідачем оплати поставленого товару. Розраховуючи пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.11.2019 р. та з 18.12.2020 р., Позивач не врахував вимогам ч. 2 ст. 530 ЦК України, а суд першої інстанції не звернув уваги на дану обставину.

Скаржник наголошує на тому, що оскаржуване рішення в частині задоволення вимог Позивача за договором постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 p., не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим ст. 236 ГПК України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбосталь" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що Товариство вважає апеляційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно доводів Відповідача у частині не надання первинних документів, якими б підтверджувався факт поставки товару за Договором постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 p., Позивач зазначає, що до позовної заяви були додані копії Договору постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 р. та Специфікації № 1 від 02.08.2019 р. до нього, видаткової накладної № PH - 23 від 24.09.2019 p., листа № 17-09/18 від 17.09.2019 p., акту звірки розрахунків від 01.02.2020 р. та претензії № 12 від 07.04.2020 р,, доказів її направлення. Однак, у видатковій накладній № PH - 23 від 24.09.2019 р. у рядку Замовлення допущено помилку в номері та даті договору, а саме замість № 02/08-2019 від 02.08.2019 р. помилково зазначено інший договір № 01/12-2016 від 01.12.2016 р. . Разом з тим, найменування, кількість та вартість товару, що був поставлений за видатковою накладною № PH - 23 від 24.09.2019 р. повністю відповідає найменуванню, кількості та вартості товару, що були узгоджені сторонами у Специфікації № 1 від 02.08.2019 р. до Договору постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 р.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що твердження Відповідача про те, що саме момент отримання рахунків від Позивача є підставою для здійснення оплати у строки, встановлені договором, є безпідставним, оскільки специфікацією №1 до договору 02/08-2019 від 02/08-2019 р. чітко передбачено строк оплати без посилання на необхідність направлення Позивачем рахунку Відповідачу. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 614 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 р. у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 р. у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 р. у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.

Товариство також вказує на те, що навіть якщо Відповідач не отримав повідомлення Позивача про можливість отримання товару, строк оплати настав з моменту отримання Відповідачем товару, оскільки більш пізній строк договором не передбачений.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. у справі № 904/5156/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 30 327 грн. 98 коп..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС". Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.04.2021 р..

13.04.2021 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центрального апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Чус О.В., розгляд справи № 904/5156/20 в судовому засіданні не відбувся.

У зв`язку із усуненням обставин, пов`язаних з відпусткою члена колегії - судді Чус О.В., ухвалою Центрального апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. у справі № 904/5156/20 призначено в судове засідання на 18.05.2021 р.

В судовому засіданні 18.05.2021 р. по справі оголоршено перерву до 25.05.2021 р.

В судовому засіданні 25.05.2021 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи

01.12.2016 р. між ТОВ "Турбосталь" ( Постачальник ) та ТОВ "КВМШ ПЛЮС"

( Покупець ), укладено Договір поставки № 01/12-2016 від ( далі - договір № 01/12-2016 ), відповідно до 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність покупцю матеріали та комплектуючі для виготовлення обладнання (далі - товар) згідно Додатків до договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності з доданими до нього Додатками-Специфікаціями. Зміни загальної суми договору здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Додатків-Специфікацій на додаткові партії товару (пункт 4.2 договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020. У випадку, якщо на момент закінчення договору у сторін залишаться невиконані зобов`язання, договір продовжує діяти до їх остаточного виконання - до спливу строку гарантії ( пункт 10.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 14.12.2017 р. ).

Датою поставки товару вважається дата приймання товару покупцем, яка вказана у видатковій накладній ( пункт 3.6 договору ).

До договору № 01/12-2016 підписано такі Специфікації: 1. Специфікацію №10 від 07.11.2018 загальна сума поставки за якою складає 452736,00 грн. 2. Специфікацію №11 від 07.11.2018 загальна сума поставки за якою складає 101052,00 грн. 3. Специфікацію №12 від 07.11.2018 загальна сума поставки за якою складає 458028,00 грн. 4. Специфікацію №13 від 30.11.2018 загальна сума поставки за якою складає 177120,00 грн. 5. Специфікацію №14 від 18.01.2019 загальна сума поставки за якою складає 232827,00 грн. 6. Специфікацію №15 від 18.01.2019 загальна сума поставки за якою складає 108627,00 грн. 7. Специфікацію №16 від 18.01.2019 загальна сума поставки за якою складає 15390,00 грн. 8. Специфікацію №17 від 18.12.2019 загальна сума поставки за якою складає 12699,00 грн. 9. Специфікацію №18 від 18.01.2019 загальна сума поставки за якою складає 408747,53 грн. 10. Специфікацію №19 від 11.02.2019 загальна сума поставки за якою складає 1209600,00 грн. 11. Специфікацію №20 від 25.06.2019 загальна сума поставки за якою складає 71103,00 грн. 12. Специфікацію №21 від 02.07.2019 загальна сума поставки за якою складає 290304,00 грн. 13. Специфікацію №22 від 11.07.2019 загальна сума поставки за якою складає 53706,24 грн. 14. Специфікацію №22/1 від 11.07.2019 загальна сума поставки за якою складає 40467,67 грн. 15. Специфікацію №23 від 16.07.2019 загальна сума поставки за якою складає 329697,96 грн. 16. Специфікацію №24 від 16.07.2019 загальна сума поставки за якою складає 131312,51 грн. 17. Специфікацію №25 від 22.07.2019 загальна сума поставки за якою складає 372168,00 грн. 18. Специфікацію №26 від 01.08.2019 загальна сума поставки за якою складає 68868,72 грн. 19. Специфікацію №27 від 13.08.2019 загальна сума поставки за якою складає 364003,68 грн. 20. Специфікацію №28 від 16.08.2019 загальна сума поставки за якою складає 52416,00 грн. 21. Специфікацію №29 від 16.08.2019 загальна сума поставки за якою складає 179429,47 грн. 22. Специфікацію №30 від 19.09.2019 загальна сума поставки за якою складає 2383933,80 грн. 23. Специфікацію №31 від 20.09.2019 загальна сума поставки за якою складає 85848,00 грн. 24. Специфікацію №32 від 23.12.2019 загальна сума поставки за якою складає 285563,14 грн.

Загальна сума поставки за вказаними специфікаціями складає 6 696 712,72 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору № 01/12-2016, Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 5 869 205,55грн., що підтверджується:

1. Видатковою накладною №РН-6 від 09.11.2018 на суму 98527,20грн.

2. Видатковою накладною №РН-7 від 09.11.2018 на суму 514807,66грн.

3. Видатковою накладною №РН-8 від 13.12.2018 на суму 175680,00грн.

4. Видатковою накладною №РН-1 від 14.01.2019 на суму 452736,00грн.

5. Видатковою накладною №РН-2 від 21.01.2019 на суму 233625,60грн.

6. Видатковою накладною №РН-3 від 21.01.2019 на суму 109072,32грн.

7. Видатковою накладною №РН-4 від 21.01.2019 на суму 15390,00грн.

8. Видатковою накладною №РН-5 від 21.01.2019 на суму 12699,00грн.

9. Видатковою накладною №РН-6 від 21.01.2019 на суму 411800,26грн.

10. Видатковою накладною №РН-7 від 24.06.2019 на суму 1209600,00грн.

11. Видатковою накладною №РН-8 від 01.07.2019 на суму 71103,00грн.

12. Видатковою накладною №РН-9 від 12.07.2019 на суму 36795,67грн.

13. Видатковою накладною №РН-10 від 12.07.2019 на суму 53706,24грн.

14. Видатковою накладною №РН-11 від 12.07.2019 на суму 285465,60грн.

15. Видатковою накладною №РН-12 від 16.07.2019 на суму 3672,00грн.

16. Видатковою накладною №РН-13 від 19.07.2019 на суму 350278,86грн.

17. Видатковою накладною №РН-14 від 24.07.2019 на суму 372168,00грн.

18. Видатковою накладною №РН-15 від 31.07.2019 на суму 49150,32грн.

19. Видатковою накладною №РН-16 від 02.08.2019 на суму 69974,64грн.

20. Видатковою накладною №РН-17 від 06.08.2019 на суму 131312,51грн.

21. Видатковою накладною №РН-18 від 19.08.2019 на суму 372473,88грн.

22. Видатковою накладною №РН-19 від 19.08.2019 на суму 178545,12грн.

23. Видатковою накладною №РН-20 від 04.09.2019 на суму 52416,00грн.

24. Видатковою накладною №РН-21 від 24.09.2019 на суму 238192,80грн.

25. Видатковою накладною №РН-22 від 24.09.2019 на суму 85927,80грн.

26. Видатковою накладною №РН-24 від 28.12.2019 на суму 284085,07грн.

П. 5.1 договору визначено, що оплата товару покупцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунків/рахунків-фактур, які виставлялися постачальником, на умовах, вказаних у Додатках-Специфікаціях до договору.

Специфікаціями №10 від 07.11.2018; №11 від 07.11.2018; №12 від 07.11.2018; №13 від 30.11.2018; №14 від 18.01.2019; №15 від 18.01.2019; №16 від 18.01.2019; №17 від 18.12.2019; №18 від 18.01.2019; №20 від 25.06.2019; №21 від 02.07.2019; №22 від 11.07.2019; №22/1 від 11.07.2019; №23 від 16.07.2019; №24 від 16.07.2019; №25 від 22.07.2019; №26 від 01.08.2019; №27 від 13.08.2019; №28 від 16.08.2019; №29 від 16.08.2019; №30 від 19.09.2019; №31 від 20.09.2019; №32 від 23.12.2019 визначено строк оплати: 100 % оплата протягом 90 календарних днів з дати підписання Специфікації.

Специфікацією № 19 від 11.02.2019 визначено такий строк оплати: 300000,00 грн. - до 13.05.2019; 168000,00 грн. - до 30.05.2019; 560160,00 грн. - до 17.07.2019; 181440,00 грн. - до 31.07.2019.

Місцевий господарський суд встановив, що строк оплати товару отримано за договором № 01/12-2016 є таким, що настав.

В якості доказів часткового погашення заборгованості перед Позивачем за договором № 01/12-2016 Відповідач надав платіжне доручення № 173 від 16.09.2020 на суму 100 000,00грн., платіжне доручення №183 від 17.09.2020 р. на суму 100 000,00грн. та платіжне доручення № 202 від 22.09.2020 р. на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу: "згідно договору № 01/12-2016 від 01.12.2016 р.".

Проаналізувавши Акт звірки взаєморозрахунків на 01.02.2020 р. між Позивачем та Відповідачем за договором № 01/12-2016 і розрахунок ціни позову (уточнений), господарський суд не виявив відображення проплат на загальну суму 300 000,00 грн., здійснених 22.09.2020 р., 17.09.2020 р. та 16.09.2020 р., врахувавши вказані проплати.

Місцевий господарський суд, взявши до уваги, що провадження у справі № 904/5156/20 відкрито було 19.10.2020 р., а отже проплати на загальну суму 300 000,00 грн., здійснені до відкриття провадження у справі № 904/5156/20, дійшов висновку, що вони заявлені до стягнення не правомірно, тому за договором № 01/12-2016 стягнув з Відповідача основну заборгованість у розмірі 233 698,91 грн., в решті відмовив.

У пункті 6.2 договору узгоджено, що Покупець несе відповідальність за прострочку оплати товару у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки платежу.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 14.05.2019 р. по 08.09.2020 р. на загальну суму 212 992,67грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений Позивачем та визнав його таким, що містить помилки, відтак правомірним розміром пені є 211 322,87 грн.

02.08.2019 р. між ТОВ "Турбосталь" ( Постачальник ) та ТОВ "КВМШ ПЛЮС" ( Покупець ), укладено Договір постачання № 02/08-2019 відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити обладнання, далі - товар, за ціною і в кількості вказаних у специфікації, рахунку-фактурі і видатковій накладній, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.1 договору).

Сума договору визначається згідно з сумою специфікацій по договору ( пункт 2.3 договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2021 ( пункт 9.1 договору).

До договору № 02/08-2019 підписано Специфікацію №1 від 02.08.2019 р. загальна сума поставки за якою складає 1 187 942,40грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору № 02/08-2019, Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 1 187 942,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-23 від 24.09.2019 р. на суму 1 187 942,40 грн.

Специфікацією №1 від 02.08.2019 врегульовано умови оплати: - 50% - оплата впродовж 90 календарних днів з дати підписання специфікації №1 від 02.08.2019 р., - 50% - оплата впродовж 90 календарних днів з дати повідомлення покупця.

Господарський суд встановив, що строк оплати товару отримано за договором № 02/08-2019 є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 118 7942,40 грн. Відповідач не надав, тому господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1187942,40 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем термінів сплати (пункт 3.1), відносно доплати залишкових сум обумовлених даним договором, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 10% від суми постачання (пункт 7.3 договору № 02/08-2019).

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 02.11.2019 р. по 08.09.2020 р. на загальну суму 118 794,24грн.

До вимог про стягнення пені за договором № 01/12-2016 Відповідач просив суд першої інстанції застосувати позовну давність.

Встановивши, що Позивач з даною позовною заявою звернувся до суду 16.09.2020 р., що підтверджується відміткою пошти на конверті в якому позовну заяву отримано судом, господарський суд заначивши, що стягненню підлягає пеня розрахована за попередній рік до дня подання позову, дійшов висновку, що позовна давність застосовується до вимог про нарахування пені до 16.09.2019 р. та стягнув з Відповідача пеню за договором № 01/12-2016 у розмірі 189 965,03 грн.

Відхиливши заперечення Відповідача та вказавши, що отриманий товар підлягає оплаті в силу норми прямої дії - статті 692 Цивільного кодексу України, а саме після прийняття товару. Положення статті 530 Цивільного кодексу України носять загальний характер, а тому спеціальна норма статті 692 Цивільного кодексу України має пріоритет, господарський суд визнав розрахунок пені арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

20.01.2020 р. між ТОВ "Турбосталь" ( Постачальник ) та ТОВ "КВМШ ПЛЮС" ( Покупець ), укладено Договір постачання № 20/01-2020 відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність покупцю матеріали та комплектуючі для виготовлення обладнання (далі - товар) згідно Специфікацій до договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності з доданими до нього Додатками-Специфікаціями. Зміни загальної суми договору здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Додатків-Специфікацій на додаткові партії товару (пункт 4.2 договору).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2023. У випадку, якщо на момент закінчення договору у сторін залишаться невиконані зобов`язання, договір продовжує діяти до їх остаточного виконання - до спливу строку гарантії (пункт 10.1 договору).

До договору №20/01-2020 підписано такі Специфікації:

1. Специфікацію №1 від 03.02.2020 загальна сума поставки за якою складає 154795,68грн.

2. Специфікацію №2 від 07.02.2020 загальна сума поставки за якою складає 92456,88грн.

3. Специфікацію №3 від 13.02.2020 загальна сума поставки за якою складає 128158,08грн.

Загальна сума поставки за вказаними специфікаціями складає 375 410,64 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору № 20/01-2020 Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 380 454,96 грн., що підтверджується:

1. Видатковою накладною №РН-1 від 04.02.2020 на суму 160279,80грн.

2. Видатковою накладною №РН-2 від 11.02.2020 на суму 92301,48грн.

3. Видатковою накладною №РН-3 від 17.02.2020 на суму 127873,68грн.

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата товару покупцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунків/рахунків-фактур, які виставлялися постачальником, на умовах, вказаних у Додатках-Специфікаціях до договору.

Специфікацією №1 від 03.02.2020 р. та Специфікацією №2 від 07.02.2020 р. визначено строк оплати: 100% оплата протягом 90 календарних днів з дати поставки товару. Специфікацією №3 від 13.02.2020 р. визначено умови оплати: 100% оплата протягом 90 календарних днів з дати підписання даної Специфікації.

Господарський суд встановив, що строк оплати товару отриманого за договором №20/01-2020 є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 380 454,96 грн. Відповідач не надав, що дало підстави суду першої інстанції вважати доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 380 454,96 грн..

Сторони у пункті 6.2 договору узгодили, що покупець несе відповідальність за прострочку оплати товару у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки. За прострочку платежу більше 30 календарних днів стягується штраф у розмірі 7% від недоотриманих грошових коштів.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 05.05.2020 по 08.09.2020 на загальну суму 16 412,77грн. та штраф у розмірі 26 631,85грн.

Господарський суд відхиливши заперечення Відповідача та вказавши, як зазначено Верховним Судом у справі № 908/771/19, рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунка - фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором. Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи № 918/537/18, від 29.08.2019 зі справи № 905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи № 915/400/18, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19, перевіривши розрахунок пені та штрафу здійснений Позивачем, визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 187 942,40 грн. основної заборгованості , 118 794, 24 грн. пені, 28 150, 46 грн. трьох відстоків річних 13 022,73 грн. інфляційних втрат, які грунтуються на договорі постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 р. та прийняти в цій частині нове рішення, відмовивши Позивачу у їх задоволенні.

Відтак, враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати поставленого товару та штрафних санкцій за договором постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 р., ТОВ "Турбосталь" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до ТОВ "КВМШ ПЛЮС" про стягнення означеної суми штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості поставленого товару та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленої в договорі продукції.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів ( вартості отриманого товару та штрафних санкцій) за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати поставленого товару на нарахування у відповідності до п. 3.1 його умов штрафних санкцій, а саме пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 10 % від суми постачання, а також на нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого Індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання Скаржника на не надання первинних документів, якими б підтверджувався факт поставки товару за Договором постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 p., оскільки до позовної заяви Позивачем додані копії Договору постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 р. та Специфікації № 1 від 02.08.2019 р. до нього, видаткову накладну № PH - 23 від 24.09.2019 p., лист №17-09/18 від 17.09.2019 p., акт звіряння розрахунків від 01.02.2020 р. та претензію № 12 від 07.04.2020 р., з доказами її направлення.

Разом з тим, у видатковій накладній № PH - 23 від 24.09.2019 р. у рядку Замовлення , як зазначає Позивач допущено помилку в номері та даті договору, а саме замість № 02/08-2019 від 02.08.2019 р. помилково зазначено інший договір № 01/12-2016 від 01.12.2016 р. . При цьому, найменування, кількість та вартість товару, що був поставлений за видатковою накладною № PH - 23 від 24.09.2019 р. повністю відповідає найменуванню, кількості та вартості товару, що були узгоджені сторонами у Специфікації № 1 від 02.08.2019 р. до Договору постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 р.

Отже, враховуючи те, що найменування, кількість і вартість товару, що був поставлений за видатковою накладною № PH - 23 від 24.09.2019 р. повністю відповідає найменуванню, кількості та вартості товару, що були узгоджені сторонами у Специфікації № 1 від 02.08.2019 р. до Договору постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 p., а жодною із Специфікацій до Договору постачання № 01/12-2016 від 01.12.2016 р. таке найменування, кількість та вартість товару не передбачалися, то суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Позивача, що видаткова накладна № PH - 23 від 24.09.2019 р. у сукупності з іншими наданими Позивачем первинними документами є належним і достатнім доказом факту поставки відповідного товару саме на виконання Договору постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 p., а не будь-якого іншого договору.

Вищезазначеними первинними документами підтверджується факт поставки товару Позивачем Відповідачу, а сам факт отримання товару за видатковою накладною № PH - 23 від 24.09.2019 р. у відповідній кількості Відповідачем не заперечується, що також підтверджується Актом звіряння від 01.02.2020р., в якому сторонами визнано заборгованість за договором № 02/08-2019 від 02.08.2019 р.

Крім того, безпідставними є доводи Скаржника щодо стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за Договором постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 р. з посиланням на те, що строк оплати не настав.

Так, п. 3 Специфікації №1 від 02.08.2019 р. до Договору постачання № 02/08-2019 від 02.08.2019 р. передбачено, що оплата здійснюється у наступному порядку: 50% впродовж 90 календарних днів з дати підписання специфікації №1 від 02.08.2019 р.; 50% впродовж 90 календарних днів з дати повідомлення Відповідача про прибуття Товару на склад в м Київ перед відвантаженням ( Відповідач був повідомлений Позивачем про прибуття Товару на склад в м. Київ листом №17- 09/18 від 17.09.2019 р.). Товар за договором було отримано Відповідачем 24.09.2019 р. за видатковою накладною № PH - 23.

Як вірно зазначає, Позивач специфікацію № 1 до договору 02/08-2019 від 02/08-2019 р. чітко передбачено строк оплати без посилання на необхідність направлення Позивачем рахунку Відповідачу. Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 614 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.

Стосовно ж тверджень Відповідача про настання строку оплати тільки 20.04.2020 p., який він розраховує з урахуванням дати отримання претензії Позивача за вих. № 12 від 07.04.2020 p., необхідно відзначити, що Відповідачем товар за договором отримано 24.09.2019 р., що саме по собі свідчить про його обізнаність про можливість отримати товар.

Крім того, як вірно встановив Господарський суд Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні, укладений між сторонами договір № 02/08-2019 від 02.08.2019 р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, навіть якщо Відповідач не отримав повідомлення Позивача про можливість отримання товару, строк оплати настав з моменту отримання Відповідачем товару, оскільки більш пізній строк договором не передбачений.

Отже, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а доводи Відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування вказаного судового рішення.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2020 р. у справі № 904/5156/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31.05.2021 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус