Постанова

від 27.05.2021 по справі 629/768/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Харків

Справа № 629/768/18

Провадження № 22-ц/818/1057/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського районного суду Харкіської області від 02 жовтня 2020 року у скаладі судді Смірнової Н.А.

УСТАНОВИВ:

В лютому 2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом після зімни предмету якого від 19.02.2019 (т. 1 а.с. 190 - 191) просила визнати недійсним договір міни від 23.07.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; зобов`язати відповідача повернути у її власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області КСП імені ОСОБА_4 , площею 7,5045 га. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину серії та номер в реєстрі 2-605, видане 26.07.2018 року державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошниченко О.М. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,5977 га (кадастровий номер 6323982500:02:000:0336). Крім того, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину серії та номер в реєстрі 2-604, видане 26.07.2018 року державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошниченко О.М. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,9068 га (кадастровий номер 6323982500:02:000:0233) та визнати за нею право власності на вищевказані земельні ділянки.

Позов мотивовано тим, що 23.07.2003 був укладений договір міни між нею та ОСОБА_3 , відповідно до якого вона поміняла належну їй земельну ділянку площею 7,5045 га, розташовану на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області КСП імені ОСОБА_4 , грошова оцінка станом на 2003 рік складає 80531,52 грн., на корову ОСОБА_5 , грошова оцінка 2500,00 грн.; обмін було проведено без доплат. Вона зазначає, що уклала договір міни під впливом обману та збігу тяжких обставин, посилаючись на різке погіршення стану здоров`я та переїзд в інший регіон на проживання, а в дійсності вважала, що між нею та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки на десять років, так як він її у цьому переконував. Позивачка зазначає, що не могла розглянути та ознайомитися з текстом договору, який підписувала, оскільки має проблеми із зором. Договір вона не отримувала на руки. По закінченню строку оренди, як вона вважала, починаючи з 2013 року неодноразово телефонувала до ОСОБА_3 з питань продовження договору оренди і просила переслати їй орендну плату, але останній перестав відповідати на телефонні дзвінки. Корову їй ОСОБА_3 не передавав, давав 2000 грн. орендної плати, оскільки потрібні були гроші для переїзду. Так, узв`язку з тим, що договір міни був укладений шляхом обману, 20.04.2017 року Лозівським ВП ГУНП в Харківській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12017220380000923 від 20.04.2017 року.

Рішенням Лозівського районного суду Харкіської області від 02 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, не надано жодних доказів, що спірний договір міни був укладений під час різкого погіршення стану її здоров`я або необхідності переїзду в інший регіон. Також не надано доказів того, що при укладенні спірного договору мав місце обман зі сторони ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи, та, як слідство, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на підставі її пояснень, показань свідків та інших доказів встановлено що вона дійсно тяжко хворіла , її зір не давав вільно читати жодного тексту без спеціальних окулярів з діоптріями +11, потребувала лікування, не мала власного житла, та проживала в найманій хатині, не мала сім`ї, близьких людей та роботи, тобто загалом перебувала в тяжких життєвих обставинах. Влітку 2003 року, маючи намір виїхати на постіне місце проживання до сестри в Черкаську область, позивачка намагалась сдати в оренду свою земельну ділянку аби отримувати орендну плату за неї. На її пропозицію відповів ОСОБА_3 , який відвіз її до нотаріуса для підписання договору оренди, як вони домовлялись. Під час підписання договору тексту не бачила, в силу поганого зору та вслух його їй не прочитали. В 2014 році вона звернулась до ОСОБА_3 з питанням про виплату орендної плати, а в 2015 році довідалась про існування договору міни, якого в дійсності укладено не було та зрозуміла, що ОСОБА_3 її обманув, скориставшись її фізичними вадами, хворобою, перебуванням в складних життєвих обставинах. Допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що вона мала поганий зір та стан здоров`я загалом, проживала одиноко у житлі, перебувала в складних життєвих умовах, на час укладення договору міни не мала у власності ніякої корови. Інший свідок ОСОБА_8 показала, що у ОСОБА_3 не стало рижої корови, та він жалівся їй що позивачка звонила йому та просила повернути її пай. Виписками з медичних карток та висновком лікарсько-консультативної комісії підтверджується діагноз погіршеного зору позивачки та те , що вона не можиь вести нормальний спосіб життя без носіння окулярів. Трудовою книжкою підтверджується, що вона не працювала на час укладення договору міни, та цим спростовуються показання свідка ОСОБА_8 про те, що бачила, як вона заповнювала службову документацію.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає, враховуючи таке.

Згідно даних копії державного акту про право власності на землю серії I - ХР № 077326 ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянка 7.5045 га виданим Надеждівською сільською радою Лозівського району Харківської області від 01 квітня 2002 року, що згідно плану земельної ділянки складається з двох ділянок площею 3,9068 га та 3,5977 га ( надалі Земельна ділянка т.2 а.с 105).

23.07.2003 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., зареєстрований у реєстрі за № 3751( т.1 а.с.12 ).

Відповідно до пункту 1,2 вказаного договору міни від 23.07. 2003 ОСОБА_1 обміняла належну Земельну ділянку, розташовану на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області КСП імені Пархоменко, площею 7,5045 га, на належну ОСОБА_3 на праві власності на підставі довідки Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 23 липня 2003 року корову ОСОБА_5 (т.1 а.с.12).

Згідно пунктів 3,4 вищезазначеного договору грошова оцінка земельної ділянки на 2003 рік склала 80531,52 грн., а вартість корови ІНФОРМАЦІЯ_1 , за домовленістю, склала 2500,00 гривень.

В результаті обміну у власність ОСОБА_1 перейшла ОСОБА_9 ОСОБА_5 , у власність ОСОБА_3 перейшла земельна ділянка, розташована на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області КСП імені ОСОБА_4 , площею 7,5045 га. Обмін проведено сторонами без доплат.

16.11.2015 листом Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області за № 29-20.04-0.7-660/2-15 позивачці повідомлено, що згідно договору міни від 23 липня 2003 року, зареєстрованого за № 3751 приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області, земельні ділянки кадастровий номер 6323982500:02:000:0233 та 6323982500:02:000:0336, які раніше належали ОСОБА_10 на праві власності, перейшли у власність іншої особи ( т. 1 а.с.10).

Земельна ділянка площею 3,9068 га у межах згідно з планом, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6323982500:02:000:0233 належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №353792, виданого Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області 12 червня 2012 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №632390001000584( т.2 а.с. 86).

Земельна ділянка площею 3,59977 га у межах згідно з планом, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6323982500:02:000:0336 належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №353793, виданого Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області 12 червня 2012 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №632390001000585( т.2 а.с. 87).

Постановою слідчого СВ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області Костюченка О.М. від 19.10.2017 вбачається, що кримінальне провадження за №12017220380000923 від 20.04.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито, рекомендовано заявнику звернутися в цивільному порядку до суду для вирішення питання щодо визнання недійсним вказаного договору міни ( т.2 а.с. 30).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області, актовий запис №16 ( т.2 а.с. 43).

20.08. 2007 ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., зареєстровано в реєстрі за №4788. За змістом заповіту на випадок свої смерті ОСОБА_3 заповів все своє майно, яке буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалося, та все те, на що він за законом матиме право, ОСОБА_2 ( т.2 а.с. 44).

З виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3681/562, № 3681/562 від 08.04. 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 08.07.1993 по 21.07.1993, з діагнозом - ускладнена/діабетична/катаракта, діабетична проліферативна ретинопатія обох очей. Операція на очах та після операційний період без ускладнень ( т. 1 а.с. 15).

З виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3681/562, №4170/626 від 08.04.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 10.08.1993 по 24.08.1993, з діагнозом - ускладнена/діабетична/катаракта, діабетична проліферативна ретинопатія обох очей. Лікування: екстракапсулярна екстракція катаракти лівого ока під місцевою анастезією. Після операційний період місцева протизапальна терапія ( т. 1 а.с. 16)

Згідно виписки ендокринологічним відділенням Чернігівської обласної лікарні із медичної картки № 04088, діагноз ОСОБА_1 - цукровий діабет - І важкий перебіг в стадії декомпенсації (при госпіталізації) субкомпенсації (при виписці), діабетична поліневропатія нижніх кінцівок - ІІ ст., діабетична агніопатія сітківки - І ст. обох очей, афактія обох очей, діабетична міокардіопатія, ХХН-ІІ ст діабетична нефропатія, симптоматична артеріальна гіпертензія СН-Ост, діабетична мікроангіопатія нижніх кінцівок - ІІ ст, ідіопатичний гіпотиреоз середньої важкості в стадії медикаментозної субкомпенсації, плечелопатковий периартрит зправа. Поступила 07.05.2008 року, виписана 16.05.2008 року( т. 1 а.с. 17)

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 03.11.2010 року ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи безстроково ( т. 1 а.с. 18).

Відповідно висновку лікарсько-консультативної комісії № 86 від 19.04.2017 , ОСОБА_1 встановлено діагноз афакія обох очей, діабетична ретинопатія ІІ ст. обох очей (т.1 а.с. 19).

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (стаття 20 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках (ст. 13 ч.1 ЦПК України).

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При вирішенні дісного спору суд правильно застосовував положення актів цивільного законодавства, в редакції на час укладення договру мініи , а саме ЦК УРСР 1963 року (надалі - ЦК УРСР), Земельний Кодекс, в редакції закону № 2768-III від 25 жовтня 2001 року ( надалі ЗК України), Указ Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільського виробництва № 666-84 10 листопада 1994 року ( надалі Указ).

Так згідно 15 Перехідних положень ЗК України в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договру закону громадяни та юридичні особи, які мають у

власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб. Власники земельних ділянок можуть добровільно створювати на базі належних їм земельних ділянок спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, акціонерні товариства, інші

кооперативні підприємства і організації, передавати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати під заставу, надавати в оренду і продавати громадянам України без зміни цільового призначення земельних ділянок.

Власники земельних ділянок можуть добровільно створювати на базі належних їм земельних ділянок спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, акціонерні товариства, інші кооперативні підприємства і організації, передавати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати під заставу, надавати в оренду і продавати громадянам України без зміни цільового призначення земельних ділянок ( п. 4 Указу).

Статтею 241 ЦК УРСР, встановлено, що договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Відповідно ст. 242 ЦК УРСР до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту відносин сторін.

Правовий аналіз положення ст.241 ЦК УРСР вказує на те, що у разі виникнення правовідносин з міни положення про купівлю-продаж застосовуються виключно до сторін такого договору з метою ефективнішого законодавчого врегулювання їхніх відносин, при цьому, вказана ст.242 ЦК УРСР містить застереження щодо відсутності підстав для застосування положення про договір. Правова характеристика міни полягає у тому, що, на відміну від правовідносин з купівлі-продажу, обов`язковими елементами яких є грошова сума та майно (ст.224 ЦК УРСР), сторони договору міни здійснюють обмін майна, яким володіє кожен із них і у отриманні якого кожен з них зацікавлений в силу особистих обставин.

Статтею 48 ЦК УРСР, яка діяла на час укладення договору міни, встановлено, що недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Підставою недійсності договору є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені законом, саме на момент вчинення договору.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обовязкове лише у випадках, зазначених у законі.

Так, відповідно до ст. 55 Закону України Про нотаріат № 3425-ХІІ від 02.09.1993 , на момент укладення зазначеного договору міни від 23.07.2003 , він підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Під час розгляду справи перевірено дотримання встановленої законом форми договору міни, від 23.07.2003 був посвідчений приватним нотаріусом Лозівського району нотаріального округу Харківської області Завадою М.В.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦК УРСР, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

При цьому, необхідно зазначити, що при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК слід враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається. Збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба і т.ін.), які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.

Оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав із наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Статтями 77, 78 ЦПК України, встановлено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, відповідно до вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Так, позивачка в позовній заяві та апеляційній скарзі посилається на те, що під час укладення договору погано бачила, не мала окулярів, та не могла прочитати спірний договір.

Судова колегія вважає ці доводи позивачки не обгрунтованими оскільки, вона не надає будь-яких достатніх доказів на підтвердження цих доводів, а саме з наданих нею медичних документів, вбачається що позивачка проходила лікування в 1993 році, це близько 9-10 років до укладення спірного договору міни, крім того нею надані медичні висновки та акт до огляду МСЕК, які теж датовані 2010 роком та 2017 роком, що теж не збігається з датою укладення договіри міни. Так, посилання позивачки, щодо необхідності носіння окулярів, встановлено лише в 2017 році, близько 13 років потому.

Судова колегія вважає доводи апелянта, щодо підтвердження свідками обставин викладених нею в позові є хибними, оскільки суд дав належну оцінку показанням допитаних в судвоому засіданні свідків та встановив, що жодному з них не було відомо на час укладення, про укладений між позивачкою та ОСОБА_3 договір міни. Свідки показали, що позивачка страждала на цукровий діабет, мала поганий зір. Разом с тим, двома свідками, а саме ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зазначено, що позивачці хвороби не заважали працювати, вона була добросовісним робітником, таким чином вона вела нормальний спосіб життя, однак апелянт стверджує та надає докази стосовно того, що вона в цей період не працювала, одже в суду виникають сумніви щодо правдивлості свідчень свідків.

Крім того жодних свідчень про дуже поганий зір з яким позивачка не могла продовжувати працювати або читати не вказано свідками, та жоден з них не знаходився разом з позивачкою під час складання договору, та не міг підтвердити обставини на які посилається позивач в своїх вимогах, а саме обман зі сторони ОСОБА_3 . Належних та допустиих доказів того, що оспорюваний договір було вчинено позивачкою внаслідок помилки у правовій природі правочину, а саме розумінні нею, що вона уклдає договір оренди , а не договір мініи позивачка суду не надала.

В судовому засіданні в суді першої інстанції не спростовані пояснення тертьої особи приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, якою було посвідчено спірний договір міни, згідно яких волевиявлення сторін за договором було направлено на передачу кожною із сторін другій стороні у власність одного товару в обмін на інший товар та було вільним. Договір міни був укладений відповідно до норм діючого на той час законодавства та підписаний сторонами після повного прочитання і розуміння тексту (умов) договору. При посвідченні договору міни нею виконані всі вимоги законодавства та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Сторони у її присутності стверджували, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, договір спрямований

Таким чином доводи апелянта, про неповно встановлені судом обставини су справі є необгрунованими та не відповідають встановленим у справі обставинам та висновкам суду.

Отже судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що спірний правочин вчинено ОСОБА_1 , яка мала необхідний обсяг дієздатності. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Воля ОСОБА_1 щодо обміну своєї земельної ділянки викладена у засвідченому тексті договору міни і підтверджена її підписом, справжність якого нею не спростована.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. В супереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення оспорюваного договру міни внаслідок обману, внаслідок збігу тяжких обставин.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, ст. 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського районного суду Харкіської області від 02 жовтня 2020 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31 травня 2021 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук