Рішення

від 20.05.2021 по справі 908/3325/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/218/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2021 Справа № 908/3325/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032 м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964)

до відповідача: Приватного підприємства «ВЛАДІС» (69095 м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 31312734)

про стягнення 267 321 грн. 28 коп. та зобов`язання здійснити поставку товару

за участю

представника позивача: Завгородній Р.В., витяг з ЄДР

представник відповідача: Піддубний О.О., дов. № 5 від 05.01.2021

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про зобов`язання здійснити поставку товару на суму 2284797 грн. 29 коп. та стягнення з Приватного підприємства «ВЛАДІС» 107 385 грн. 47 коп. пені, 159 935 грн. 81 коп. штрафу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3325/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 28.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3325/20, присвоєно справі номер провадження 27/218/20, розгляд справи призначено на 27.01.2021.

Справа № 908/123/21 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.01.2021 підготовче засіданні на підставі ст. 183 ПК України було відкладено на 24.02.2021.

08.02.2021 представник відповідача надав суду письмовий відзив (вх. № 2585/08-08/21), просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та вказав на те, що відповідач звертався до позивача листами, якими просив продовжити терміни постачання товару.

Від позивача надійшла відповідь на відзив № 28-22/3560 від 12.02.2021 (вх. № 3404/08-08/21 від 17.02.2021), відповідно до якої зазначено, що відповідачем не надано документів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, як і не надано доказів ведення роботи з отримання сертифікату засвідчення форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатись на такі обставини, як на причину неможливості своєчасного виконання зобов`язань.

Ухвалою суду від 24.02.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/3325/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 03.03.2021.

В судовому засіданні 03.03.2021, на підставі ст. 216 ч.2 ГПК України, оголошено перерву до 29.03.2021, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 29.03.2021, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, строк розгляду справи продовжено, у зв`язку з хворобою директора відповідача розгляд справи відкладено на 21.04.2021.

Ухвалами суду від 21.04.2021 та від 12.05.2021, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод строк розгляду справи продовжено, розгляд справи відкладено на 20.05.2021.

Від позивача 21.04.2021 та 17.05.2021 надійшли заяви в порядку ст. 42 ГПК України № 28-22/9487 від 20.04.2021 та № 28-22/11413 від 13.05.2021, відповідно до яких просив суд приєднати до матеріалів справи копії видаткових накладних про поставку продукції, в зв`язку з чим сума непоставленого товару склала 865706 грн. 69 коп.

Судом розглядаються позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару на суму 865706 грн. 69 коп. та стягнути з Приватного підприємства «ВЛАДІС» 107 385 грн. 47 коп. пені, 159 935 грн. 81 коп. штрафу.

20.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10194/08-08/21), відповідно до якого, останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем зобов`язання за договором виконано на 80 %.

У судовому засіданні 20.05.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 20.05.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме комплексу «Акорд» .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2021 підтримав позовні вимоги, просив суд зобов`язати відповідача здійснити поставку товару на суму 865706 грн. 69 коп. та стягнути з Приватного підприємства «ВЛАДІС» 107 385 грн. 47 коп. пені, 159 935 грн. 81 коп. штрафу.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2021 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В засіданні суду 20.05.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 20.05.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець) та Приватним підприємством «ВЛАДІС» (Постачальник) був укладений Договір поставки продукції № 215(5)20УК/53-121-01-20-09400 від 18.05.2020 (підписаний сторонами 29.05.2020) (Договір).

Згідно з п.1.1 Договору, Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти й оплатити продукцію, визначену п.1.1 Договору на загальну суму 2284797 грн. 29 коп. (в т.ч. ПДВ 380799 грн. 55 коп.).

Відповідно до п. 1.2 Договору, строк поставки товару: червень-серпень 2020.

28.08.2020 сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою погоджено п.1.2 Договору у наступній редакції Строк поставки: червень - жовтень 2020 року .

У кінцевий строк поставки, у визначених Договором обсягах, відповідачем зобов`язання не виконані.

Поставка продукції здійснюється на умовах DDP (м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад), відповідно до правил Інкотермс 2010 (пункт 4.1 Договору).

За умовами п.п. 3.1, 3.2 Договору, вартість продукції за договором складає 1903997 грн. 74 коп., крім того ПДВ - 380799 грн. 55 коп., разом 2284797 грн. 29 коп. Оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 120 календарних днів з дати поставки. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.

З дотриманням п. 10.2 Договору, 12.11.2020 за вих. №28-22/14054 позивачем на адресу ПП «Владіс» направлена претензія з вимогою сплати штрафних санкцій на суму 27417 грн. 57 коп. (в межах дії пп.7.1, 7.2) та виконання зобов`язання з поставки товару.

29.11.2020 претензія була повернута з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» .

Як встановлено судом та посилається позивач, згідно з видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи № 2 від 06.04.2021, № 3 від 29.04.2021, № 4 від 29.04.2021, відповідачем на склад позивача був поставлений товар на загальну суму 1419090 грн. 60 коп., отже залишок недопоставленого товару за Договором, становить 865706 грн. 69 коп. (з ПДВ).

В зв`язку з тим, що відповідачем зобов`язання з поставки продукції за Договором виконані частково, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару на суму 865706 грн. 69 коп. та стягнути з Приватного підприємства «ВЛАДІС» 107 385 грн. 47 коп. пені, 159 935 грн. 81 коп. штрафу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставка продукції на суму 865706 грн. 69 коп. не відбулась, отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару на суму 865706 грн. 69 коп. за Договором № 215(5)20УК від 18.05.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань у строк, передбачений Договором позивачем нараховано відповідачу, згідно пункту 7.2 Договору пеню в розмірі 107385 грн. 47 коп. та штраф в розмірі 159935 грн. 81 коп.

Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що за порушення вказаних строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції по якій допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 (тридцяти) днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій не обмежується шестимісячним строком та здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання по день його фактичного виконання.

Згідно з п. 7.3 Договору, сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов`язань.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши суму нарахування позивачем пені за період з 01.11.2020 по 17.12.2020 в розмірі 107385грн. 47 коп. та 159935 грн. 81 коп. штрафу, встановив, що вони нараховані вірно.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 107385 грн. 47 коп. та штрафу в розмірі 159935 грн. 81 коп., за порушення строків поставки продукції за договором, заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню судом.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Заперечення відповідача щодо звернення до позивача про перенос строків поставки спростовуються матеріалами справи та документально не підтверджені, оскільки відсутні докази відправлення відповідачем та отримання позивачем даних листів, та відсутні докази двостороннього узгодження сторонами інших строків поставки.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі пhоти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» є обґрунтованими та підлягають задоволенню .

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до Приватного підприємства «ВЛАДІС» задовольнити .

Зобов`язати Приватне підприємство «ВЛАДІС» (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд.35, код ЄДРПОУ 31312734) виконати певні дії в натурі, а саме здійснити поставку товару за Договором №215(5)20УК від 18.05.2020 на суму 865706 (вісімсот шістдесят п`ять тисяч сімсот шість) грн. 69 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «ВЛАДІС» (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 35, код ЄДРПОУ 31312734) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032 м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) 107385 (сто сім тисяч триста вісімдесят п`ять) грн. 47 коп. пені, 159935 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 81 коп. штрафу, 6111 (шість тисяч сто одинадцять) грн. 82 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 31.05.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .