Рішення

від 20.05.2021 по справі 910/13798/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2021Справа № 910/13798/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Міністерства оборони України про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 за нововиявленими обставинами у справі №910/13798/20

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг»

про стягнення 428994,72 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Кривошея Д.А.;

від відповідача: Лесик Б.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» (далі - відповідач) про стягнення 428994,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) №286/2/19/61 від 20.05.2019 несвоєчасно поставив обладнання у заклади Міністерства оборони України, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 186167,52 грн та штраф у розмірі 242827,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» про стягнення 428994,72 грн відмовлено повністю.

12.04.2021 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/13798/20 на підставі пункту 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скасовано судове рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Подана заява обґрунтована тим, що постановою Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/15132/19 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020, яким відмовлено у визнанні укладеною додаткової угоди до договору про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти державного бюджету України) №286/2/19/61 від 20.05.2019 в частині продовження строку поставки товарів, що свідчить про наявність нововиявленних обставин, так як постанова апеляційної інстанції, яка стала підставою для ухвалення судового рішення у справі №910/13798/20, скасована.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 ухвалено здійснювати розгляд заяви в порядку спрощеного провадження та призначено судове засідання на 11.05.2021.

В судовому засіданні 11.05.2021 у відповідності до ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 21.05.2021.

21.05.2021 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 відкрито провадження у справі №910/4981/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» до Міністерства оборони України про внесення змін до договору №286/2/19/61 від 20.05.2019 в частині продовження строків поставки товарів, а від результатів розгляду справи №910/4981/21 залежить наявність чи відсутність порушень строків поставки товарів, а відтак й підстав для нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні 21.05.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, так як ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 закрито провадження у справі №910/4981/21 з підстав того, що є таке, яке набрало законної сили, рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі, як то передбачено пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

В судовому засіданні 21.05.2021 представник позивача подану ним заяву просив задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити; представник відповідача проти поданої заяви заперечив, в її задоволенні просив відмовити, а рішення залишити без змін.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подану заяву Міністерства оборони України про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 за нововиявленими обставинами у справі №910/13798/20, суд

ВСТАНОВИВ:

Підставою звернення до суду стало те, що 20.05.2019 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» (далі - постачальник) укладено договір про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) №286/2/19/61 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

У пункті 1.2 договору зазначено, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією. Так, у специфікації сторони погодили, а саме: найменування товару - обладнання для їдалень (39312200-4) (лінія самообслуговування на 1000 чол.); строк постачання - 135 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 02.10.2019 включно); кількість 19 шт.; загальну ціну товару - 7323360,00 грн.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» (2010) згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо. Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці Міністерства оборони України (додаток до договору), яка є невід`ємною частиною договору.

Так, у вищевказаному додатку до договору, сторонами погоджена рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією, згідно якої визначено 4 військові частини у місті Харкові, Львові, Києві та Одесі для постачання товару та термін поставки - 135 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 02.10.2019 включно).

Місцем поставки товару є військові частини Збройних сил України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантаження. Датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача замовника, яка вказана в акті приймання-передачі (пункти 5.2, 5.3 договору).

Пунктами 8.1, 8.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 8.3 договору.

Так, умовами підпункту 8.3.6 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 11.1 договору).

При цьому, пунктом 12.1 погоджено, що зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які підписуються сторонами цього договору та додаються до тексту як невід`ємні його частини.

На виконання умов укладеного договору, відповідач поставив, а уповноважені особи позивача прийняли узгоджене обладнання, а саме військова частина №А1361 міста Харкова - 11.10.2019 вартістю 770880,00 грн, військова частина №А2678 міста Львова - 21.11.2019 вартістю 1541760,00 грн, військова частина №А2756 міста Одеси - 22.11.2019 вартістю 770880,00 грн та військова частина №А2788 міста Києва - 29.11.2019 вартістю 1156320,00 про що свідчать акти приймання-передачі №306 від 11.10.2019, №413 від 21.11.2019, №404 від 22.11.2019 та №1045 від 29.11.2019, підписані уповноваженими особами без заперечень.

У зв`язку з несвоєчасною поставкою обладнання у заклади Міністерства оборони України, позивач просив стягнути пеню у розмірі 186167,52 грн та штраф у розмірі 242827,20 грн.

Однак, розглядаючи даній спір судом було встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року у справі 910/15132/19 про відмову в позові скасовано, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» задоволено та визнано додаткову угоду до договору №286/2/19/61 від 20.05.2019р., укладеною на умовах, запропонованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг», а саме продовжено строк постачання товару по договору №286/2/19/61 до 30.11.2019р.

Тому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи визнання укладеною додаткову угоду до договору про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти державного бюджету України) №286/2/19/61 від 20.05.2019 в частині продовження строку поставки товарів.

При цьому, із тексту рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/13798/20 вбачається, що результати вирішення спору у справі №910/15132/19 стали єдиною правовою підставою відмови в задоволенні позову Міністерства оброни України.

Водночас, постановою Верховного Суду від 25.03.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/15132/19, яким відмовлено у визнанні укладеною додаткової угоди в частині продовження термінів поставки обладнання.

За змістом ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Отже, визначеною чинним процесуальним законодавством нововиявленою обставиною на яку і посилається заявник у поданій заяві є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

При цьому, слід враховувати, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

В аспекті наведеного слід враховувати, що, в даному випадку, заявником під нововиявленими обставинами розуміється не виключно скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020, а саме відсутність істотної зміни обставин для визнання укладеною додаткової угоди про продовження строку дії договору.

При цьому, обставина необгрунтованості постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №910/15132/19, фактом чого мотивоване рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у даній справі, може підтверджуватися виключно відповідним судовим рішенням, адже відсутні підстави вважати таке рішення нечинним/незаконним не інакше як на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Про наведену обставину (матеріально-правовий факт неможливості породження постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №910/15132/19 жодних правових наслідків з моменту її постановлення) ні заявнику, ні суду в силу закріпленого в Конституції України принципу обов`язковості до виконання судового рішення, що набрало законної сили (тобто неможливості поставлення його під сумнів) не могло бути відомо при розгляді цієї справи.

В той же час, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відтак, матеріально-правовий факт відсутності юридичної сили у постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №910/15132/19 щодо визнання укладеною додаткової угоди про продовження строку поставки товару існував з моменту винесення такого судового акту (22.01.2021) - в тому числі і на момент розгляду даної справи, проте про його існування стало відомо з прийняттям Верховним Судом постанови від 25.03.2021 у справі №910/15132/19.

Аналогічні обставини стосуються і матеріально-правового факту відсутності обставин для визнання укладеною додаткової угоди про продовження строку поставки товару, які також існували при розгляді даної справи, але про них стало відомо з дня винесення постанови Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/15132/19.

Зазначене узгоджується і з положеннями статті 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, яка полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, обставини на які посилається заявник існували на момент розгляду справи, проте враховуючи спеціальний порядок їх встановлення, про їх існування стало відомо лише 25.03.2021.

Дані обставини мають істотне значення для вирішення справи, оскільки спростовують висновок суду, покладений в основу рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/13798/20 щодо поставки узгодженого товару у визначені військові частини в межах строку поставки товару, визначеного в додатковій угоді, яка була визнана укладеної постановою суду апеляційної інстанції у справі №910/15132/19.

За таких обставин, судом встановлено одночасне існування сукупності трьох підстав, з наявністю яких є достатні правові підстави для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами згідно ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, адже в даному випадку відмова у задоволенні позову Міністерства оборони України була мотивована виключно з урахуванням висновків, наведених у постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №910/15132/19, яке наразі скасовано.

Таким чином, заява Міністерства оборони України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у даній справі - скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

В даному випадку, предметом та підставами позову Міністерства оборони України, що розглядалися при ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у даній справі, є стягнення штрафних санкцій у розмірі 428994,72 грн у зв`язку з несвоєчасною поставкою обладнання відповідачем, що є порушенням його зобов`язань за договором.

Відтак, перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/13798/20 в порядку, визначеному Главою 3 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за встановлених судом підстав для цього, здійснюється виключно в зазначених межах первісного вирішення спору у справі №910/13798/20.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з визначених підстав з огляду на наступне.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.2 договору сторони встановили, що строки постачання товару визначаються специфікацією, відповідно до якої обладнання для їдалень у кількості 19 шт. загальною вартістю 7323360,00 грн підлягає постачанню у строк протягом 135 календарних днів з дати укладення договору, в термін до 02.10.2019 включно.

Позаяк, як вже було зазначено судом та не заперечується сторонами у справі, на виконання умов укладеного договору відповідачем поставлено узгоджене обладнання з порушення строку передбачено пунктом 1.2 договору, а саме до військової частини №А1361 міста Харкова на 8 діб, до військової частини №А2678 міста Львова на 49 діб, до військової частини № НОМЕР_1 міста Одеси на 50 діб та до військової частини №А2788 міста Києва на 57 діб, що підтверджується акти приймання-передачі №306 від 11.10.2019, №413 від 21.11.2019, №404 від 22.11.2019 та №1045 від 29.11.2019, які підписані уповноваженими особами без заперечень.

Тоді як, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 8.3.6 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки належного товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.3.6 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 186167,52 грн та штраф у розмірі 242827,20 грн.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 8.3.6 договору про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) не суперечать нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення поставки обладнання, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання зобов`язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, розрахунок яких є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Згідно вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором виникло не з його вини, на підтвердження чого надає лист виробника товару Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрост» №143 від 20.09.2019, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає приписам частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України.

Безпідставними є і доводи щодо настання істотної зміни обставин з технічних причин, які вплинули на своєчасне виконання ним своїх обов`язків за договором, в підтвердження чого надає копію експертного висновку №В-891 від 10.12.2019 Черкаської регіональної Торгово-промислової палати.

Суд звертає увагу відповідача на те, що умовами пунктів 9.2 та 9.3 укладеного між сторонами договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торговою-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень.

Водночас вказаний закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/15637/19 та від 10.09.2020 у справі №910/13459/18.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 202, 236-240, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Міністерства оборони України про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 за нововиявленими обставинами у справі №910/13798/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/13798/20 скасувати.

3. Позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» про стягнення 428994,72 грн задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог трейдінг» (03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 76, оф. 2; ідентифікаційний код 41987990) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 186167 (сто вісімдесят шість тисяч сто шістдесят сім) грн 52 коп., штраф у розмірі 242827 (двісті сорок дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6434 (шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн 92 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог трейдінг» (03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 76, оф. 2; ідентифікаційний код 41987990) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) судовий збір за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у розмірі 9652 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн 38 коп.

6. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 31.05.2021.

Суддя Т.В. Васильченко