Рішення від 24.05.2021 по справі 910/16800/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021Справа № 910/16800/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до: 1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Юлія Вікторівна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха Сергій Сергійович;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД"

про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсними актів та договору дарування, скасування державної реєстрації, визнання права власності,

Учасники справи:

від позивача: ОСОБА_4 ,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: ОСОБА_5 ,

від третіх осіб: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсними актів та договору дарування, скасування державної реєстрації, визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не здійснив жодної оплати за договором купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02.08.2019, що є істотним порушенням умов договору.

Ухвалою від 02.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16800/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2020.

21.12.2020 до суду від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 23.12.2020 представники сторін не з`явилися.

Через відділ діловодства суду від позивача та відповідача-2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 відкладено підготовче засідання на 25.01.2021.

20.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.

В підготовче засідання 25.01.2021 з`явилися представники позивача та відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 заяву про зміну предмета позову у справі № 910/16800/20 повернуто ОСОБА_1 .

31.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/16800/20 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі № 910/16800/20 на 22.02.2021, витребувано у ОСОБА_2 докази.

04.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів та заперечення на відповідь на відзив.

05.02.2021 через відділ діловодства суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи С.С. надійшли пояснення щодо позову.

08.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

В підготовче засідання 22.02.2021 звилися представники позивача та відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 поновлено відповідачу-2 строк для подання клопотання про витребування доказів, клопотання відповідача-2 про витребування доказів задоволено, витребувано у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації докази, відкладено підготовче засідання у справі на 24.03.2021.

12.03.2021 через відділ діловодства суду від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов документ на виконання ухвали суду.

22.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

В підготовче засідання 24.03.2021 звилися представники позивача та відповідача-2.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.04.2021.

В судове засідання 19.04.2021 звилися представники позивача та відповідача-2.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 17.05.2021.

17.05.2021 через відділ діловодства суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи С.С. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 17.05.2021 звилися представники позивача та відповідача-2.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 24.05.2021.

21.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 24.05.2021 звилися представники позивача та відповідача-2.

Представники відповідача-1 та третіх осіб в судове засідання уповноважених представників не направили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача-1 та третіх осіб було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників указаних осіб.

В судовому засіданні представник позивав підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача-2 проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.08.2019 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (надалі також - договір купівлі-продажу), за умовами п. 1.1 якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця частину частки в розмірі 45% (сорок п`ять відсотків), що в грошовому виразі складає: 3 150 000,00 грн. (три мільйони сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) (надалі - частина частки) від належної Продавцю частки в розмірі капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (у подальшому - ТОВ), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити вказану частину частки.

Відповідно до п. 1.3 договору купівлі-продажу, відомості про частину частки Продавця у статутному капіталі ТОВ, що відчужується: 3 150 000,00 грн (три мільйони сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), що становить 45% (сорок п`ять відсотків) статутного капіталу ТОВ. Належність частки підтверджується статутом ТОВ, відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом про оплату внеску у повному обсязі.

Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу, Покупець отримує частину частки статутного капіталу ТОВ у розмірі 45% (сорок п`ять відсотків), що в грошовому виразі складає 3 150 000,00 грн. (три мільйони сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

За домовленістю сторін ціна продажу частини частки складає 3 150 000,00 грн. (три мільйони сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), які Покупець сплачує Продавцю в день підписання договору. Зазначену в цьому Договорі ціну продажу Продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для них обставин та повністю його задовольняє.

Як визначено у п. 2.3 договору купівлі-продажу, право власності на на частину частки в статутному капіталі ТОВ переходить до Покупця з моменту державної реєстрації зміни відомостей про склад учасників ТОВ. одночасно з передачею частини частки Покупцю переходять усі права та обов`язки, що належали Продавцю як учаснику ТОВ, в тому числі майнові права на прибуток ТОВ за поточний рік.

У Додатковому договорі від 02.08.2019 до договору купівлі-продажу сторони домовилися збільшити ціну Договору та порядок розрахунків по ньому, у зв`язку з чим внести зміни до Договору та викласти пункт 2.2. Договору в наступній редакції:

2.2. За домовленістю Сторін ціна продажу частини частки складає суму в гривнях, що еквівалентна 7 200 000,00 (Семи мільйонам двомстам тисячам) доларів США, які Покупець сплачує Продавцю в гривнях за курсом Національного банку України на день оплати в наступному порядку:

2.2.1. У строк до 31 (тридцять першого) грудня 2019 (дві тисячі дев`ятнадцятого) року Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю суму в гривнях, яка еквівалентна 3 000 000,00 (Три мільйони) доларів США по курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України на день оплати;

2.2.2. У строк до 01 (першого) червня 2020 (дві тисячі двадцятою) року Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю суму в гривнях, яка еквівалентна 4 200 000,00 (Чотири мільйони двісті тисяч) доларів США по курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України на день оплати.

2.2.3. Зазначену в цьому Договорі ціну продажу Продавець вважає вигідною дія себе, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для них обставин та повністю його задовольняє .

Відповідно до п. 4.1 договору купівлі-продажу, цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами. Після укладення цього договору до статутних документів ТОВ повинні бути внесені відповідні зміни, оформлені у встановленому чинним законодавством порядку.

02.08.2019 за актом прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 свою частину частки у розмірі 3 150 000,00 грн, що складає 45% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", а ОСОБА_2 прийняв зазначену частину частки шляхом підписання договору купівлі-продажу від 02.08.2019.

22.10.2020 між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдарований) укладено договір дарування частки у статному капіталі ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (надалі також - договір дарування), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Дарувальник зобов`язується передати Обдарованому у власність 45% від загального розміру Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-БУД-ТРЕЙД (далі - Товариство), що включають правомочності на управління, отримання прибутку, активів в разі ліквідації та інші правомочності, передбачені законом та статутом, а Обдарований зобов`язується прийняти частку Статутного капіталу.

Як встановлено у пунктах 1.1.1-1.1.2 договору дарування, розмір внеску Дарувальника до Статутного капіталу товариства у грошовому вираженні становить 3 150 000 (Три мільйони сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, та складає 45 % (сорок п`ять цілих відсотків) від загального розміру Статутного капіталу.

Ідентифікаційні ознаки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", частка Статутного капіталу якого відступається, станом на дату укладання договору:

повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД";

ідентифікаційний код: 39532133; місцезнаходження: 01042, м, Київ, вулиця Чигоріна, буд, 18, офіс 325;

номер запису в реєстрі: 10701020000056184; дата запису: 05.12.2014;

розмір статутного капіталу становить: 7 000 000 (сім мільйонів) гривень 00 копійок.

Згідно з п. 1.2 договору дарування, право власності у Обдарованого на частку Статутного капіталу виникає з моменту державної реєстрації зміни учасників товариства.

З моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, пов`язаних зі зміною складу власників, до Обдарованого як до правонаступника одночасно переходять усі права і обов`язки попереднього власника - Дарувальника, які останній мав щодо товариства. До Обдарованого переходять, у тому числі, але не виключно: право на участь в управлінні товариством, отримання частки прибутку (дивідендів) товариства, активів у разі ліквідації тощо.

Дарувальник гарантує, що частка Статутного капіталу товариства належить йому на праві власності. Дарування частки відбувається за згодою Заставодержатєля за договором застави Корпоративних прав від 02.08.2019 року, ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картай платника податків НОМЕР_1 ), справжність підпису якого засвідчено 22 жовтня 2020 року, Розсохою С.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 6311.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань за договором або до його припинення з підстав, передбачених законодавством або договором. (п. 5.1 договору купівлі-продажу).

22.10.2020 за актом прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у зазначеному товаристві у розмірі 3 150 000,00 грн, що дорівнює 45% статутного капіталу .

Обґрунтовуючи позовну вимогу про розірвання договору купівлі-продажу на підставі ст. 652 ЦК України, позивач зазначає, що ОСОБА_2 не здійснив жодної оплати за цим договором, чим грубо порушив взяті на себе зобов`язання. У зв`язку з цим позивач не отримав грошових коштів, на які розраховував під час укладення договору купівлі-продажу, що є істотним порушенням договору.

В обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору дарування позивач вказує про укладення між відповідачами удаваного правочину, оскільки відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено один правочин - договір дарування, але між ними насправді були встановлені інші правовідносини, які виникають під час укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав. Крім того, у відповідача 1 залишається невиконаним зобов`язання по оплаті частки за Договором купівлі-продажу, яку він повинен оплатити на користь позивача. Отже, відповідач 1 не виконавши свого зобов`язання перед позивачем щодо сплати за частку у статутному капіталі ТОВ ЕКО-БУД-ТРЕЙД , безоплатно дарує цю частку відповідачу 2. Тобто спірний правочин є абсолютно економічно невигідним для відповідача 1.

Також, відповідач 1 не вжив заходів передбачених пунктом 4.4. Статуту Товариства з метою укладення між сторонами удаваного правочину - договору купівлі-продажу із дотриманням вимог, встановлених ст.ст 20, 21 Закону, а також статті 4 Статуту ТОВ ЕКО-БУД-ТРЕЙД в частині повідомлення учасників Товариства про наявність у ОСОБА_2 наміру продати належну йому частку у статутному капіталі.

Також, мотивуючи необхідність визнання за позивачем права власності на спірну частку у статутному капіталі ТОВ ЕКО-БУД-ТРЕЙД , позивач посилається ст. 392 ЦК України та на п. 3.5 договору купівлі-продажу, за яким повернення частки у власність позивача є наслідком невиконання відповідачем-1 обов`язку щодо оплати отриманої частки.

Обґрунтовуючи недійсність актів прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02.08.2019 та від 22.10.2020, укладених за наслідками вказаних правочинів, позивач зазначає про те, що спірні акти також є правочинами.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-2 зазначає, що обраний позивачем способи захисту у вигляді розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності не є ефективними. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів про удаваність договору дарування. Крім того, решта вимог необґрунтовані та не підлягають задоволенню як похідні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 2 зазначеної норми договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, за імперативними приписами статті 188 Господарського кодексу України і статті 651 Цивільного кодексу України зміна (розірвання) договору можлива лише за згодою сторін або у виняткових випадках за рішенням суду у зв`язку з істотним порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому право на передачу спору на вирішення суду належить виключно стороні договору.

Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 923/494/18.

Суд зазначає, за своєю правовою природою договір купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02.08.2019 є договором купівлі-продажу, за яким товаром виступає частина частки у статутному капіталі вказаного товариства, що належала ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як встановлено судом, ціну продажу частини частки сторони визначили в Додатковому договорі від 02.08.2019 до договору купівлі-продажу розмірі 7 200 000,00 доларів США, яку відповідач-1 мав сплатити частинами, а саме: 3 000 000,00 доларів США у строк до 31 грудня 2019 та 4 200 000,00 доларів США у строк до 01 червня 2020.

Доводів позивача про несплату коштів за договором купівлі-продажу у встановленому цим договором порядку відповідач-2 не спростував, доказів проведення ОСОБА_2 вказаного розрахунку матеріали справи не містять.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміну складу засновників (учасників), тобто включення ОСОБА_7 , було здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. 05.08.2019 (номер запису 10701050012056184).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

Водночас глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

Натомість у цій справі покупець отримав товар (частину частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю), але, як стверджує позивач, не здійснив оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Виконання судового рішення про стягнення з покупця майна, одержаного ним за договором, розірваним судом, може бути складнішим, ніж виконання судового рішення про стягнення коштів. Зокрема, майно може бути вже відчуженим добросовісній третій особі, щодо якої рішення суду про повернення майна від покупця не матиме значення і від якої це майно не можна буде витребувати в іншому судовому процесі. Натомість застосування способу захисту, встановленого частиною третьою статті 692 ЦК України, призводить до повного поновлення порушеного права продавця.

Під час виконання судового рішення про стягнення з покупця грошових коштів у розмірі покупної ціни проданого майна у разі необхідності може бути накладений арешт на це майно (якщо воно зберіглося у покупця), а за рахунок його реалізації може бути задоволено вимогу продавця як стягувача.

Відповідно до частини третьої статті 692 ЦК України продавець має право вимагати не тільки оплати товару (тобто стягнення грошових коштів у розмірі покупної ціни проданого майна), а й сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Такі висновки сформульовано в пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).

У частині третій статті 692 ЦК України зазначений термін використано у другому значенні. Тобто під сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами розуміється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України. Така відповідальність виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації його майнових втрат, спричинених неналежним виконанням грошового зобов`язання. Подібні висновки сформульовано, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, у цій справі позивач, пред`явивши позовну вимогу про розірвання договору купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02.08.2019, обрав неналежний спосіб захисту його права, що є підставою для відмови у задоволенні цієї позовної вимоги.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 651 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 по справі №916/667/18 та підлягає врахуванню судом у даній справі, з огляду на подібність правовідносин у зазначеній справі, та у цій справі, що розглядається, за обставинами справи та предметом матеріально-правового регулювання.

За наявності підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу у цій справі, відсутні також і підстави для задоволення заявлених позивачем вимог, що є похідними від розірвання, про визнання недійсним акта прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" та скасування реєстраційної дії № 10701050012056184 від 05.08.2019, вчиненої у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Жуковою Ю.В.

Крім того, суд також зазначає, що позивач не навів окремих обґрунтованих підстав для визнання недійсним вказаного акта.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020 укладеного між відповідачами, з підстав його удаваності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За приписами ст. 718 ЦК України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. (ч. 1 ст. 720 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.

Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину.

З учиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.

Удавані правочини - це правочини з дефектами волі такого правочину та мети.

Оскільки згідно із ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити - чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме правочин.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Таким чином, удаваність договору, не свідчить про автоматичну недійсність таких правочинів, оскільки у силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, для визнання договору дарування удаваним позивачем має бути доведена спрямованість волі обох сторін договору (наявність у обох сторін договору умислу) на: породження правовідносин саме за іншим договором; приховання правовідносин доручення договором дарування.

Для задоволення позову необхідно встановити не лише те, що правочин є удаваним, але й наявність порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Господарський суд, врахувавши наведене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, договір дарування, встановив, що позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не було доведено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали умисел укласти інший договір, зокрема, договір купівлі-продажу та приховати такий договір шляхом укладення договору дарування.

Суд зазначає, що за браком в матеріалах справи належних та допустимих доказів суд не може дійти висновку, що відповідачі вчинили саме правочин купівлі-продажу частини частки.

З огляду на викладене, суд також відхиляє посилання позивача на порушення відповідачем-1 вимог статей 20, 21 Закону Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та п. 4.4 Статуту ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" щодо необхідності повідомлення про продаж частки інших учасників товариства та про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу, оскільки вчинення правочину щодо дарування частки продажем не є та не передбачає вказаного обов`язку.

З огляду на недоведеність удаваності оскаржуваного договору дарування та порушень вимог закону при його укладенні, відсутні підстави для застосування статті 235 ЦК України та визнання недійсним оскаржуваного договору як удаваного правочину.

З урахуванням встановлених обставин справи, з наданням оцінки договору дарування, недоведеністю позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України того, що укладений між відповідачами договір дарування є удаваним та порушує його права, суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання цього договору недійсним.

За наявності підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування у цій справі, відсутні також і підстави для задоволення заявлених позивачем вимог, що є похідними від розірвання, про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020 та скасування реєстраційної дії № 1000701070020056184 від 22.10.2020, вчиненої у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Розсохою Є.Є.

Крім того, суд також зазначає, що позивач не навів окремих обґрунтованих підстав для визнання недійсним вказаного акта.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 3 150 000,00 грн., що становить 45 % статутного капіталу цього товариства, відчужену ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по удаваному договору дарування, яким було приховано відносини купівлі-продажу, суд зазначає таке.

По-перше, відсутність підстав вважати договір дарування удаваним встановлено судом вище по тексту під час оцінки підстав його недійсності.

По-друге, посилання позивача на п. 3.5 договору купівлі-продажу у даному випадку є безпідставним, оскільки позовна вимога про визнання права власності на частку спрямована до ОСОБА_3 , за яким на даний час така частка зареєстрована, в той час як умови договору купівлі-продажу поширюються на ОСОБА_2 , який є його стороною на відміну від відповідача-2. Більше того, доказів того, що позивач реалізував своє право на одностороннє розірвання договору купівлі-продажу у встановленому ним порядку немає, натомість звернувся до суду з позовом про його розірвання на підставі ст. 651 ЦК України.

По-друге, як зазначила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. До таких, зокрема належить: визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Тобто, такий спосіб захисту як визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідає належному та ефективному способу захисту, оскільки її задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31.05.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко