Постанова

від 28.05.2021 по справі 640/20449/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/20449/19

адміністративне провадження № К/9901/22309/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Київської міської ради

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Добрівської Н. А. від 28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Черпіцької Л. Т., суддів: Епель О. В., Чаку Є. В. від 12.08.2020

у справі № 640/20449/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скай-Буд ЛТД

до Київської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Скай-Буд ЛТД (далі також - позивач, ТОВ Скай-Буд ЛТД ) звернулося до суду з позовом до Київської міської ради (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 №621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі міста Києва .

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 №621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі міста Києва ; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скай-Буд ЛТД понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради.

3. 01.09.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 29.09.2020 від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у справі та, у випадку відмови у закритті касаційного провадження, відмовити у задоволенні касаційної скарги.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 №389/2458 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Скай-Буд ЛТД для будівництва приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів біля станції метро Осокорки , непарна сторона, у Дарницькому районі м. Києва; передано вказаному товариству, за умови виконання пункту 6 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 0,77 га біля станції метро Осокорки , непарна сторона, у Дарницькому районі м. Києва за рахунок міських земель, ненаданих у власність чи користування, в тому числі: ділянку № 1 площею 0,6247 га - у довгострокову оренду на 10 років для будівництва приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів; ділянку № 2 площею 0,1379 га - у короткострокову оренду на 5 років, в межах червоних ліній, для експлуатації приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів.

7. На підставі рішення Київської міської ради від 08.10.2009 №389/2458 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 31.08.2010, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 16.03.2011 №63-6-00611 у книзі записів державної реєстрації договорів. У подальшому між сторонами складений акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.03.2011.

8. Рішенням Київської міської ради ІІІ сесії VІІ скликання від 28.05.2015 №562/1426 розірвано договір оренди земельної ділянки від 16.03.2011 № 63-6-00611 площею 0,6247 га біля станції метро Осокорки , непарна сторона, у Дарницькому районі м. Києва (8000000000:90:325:0014), укладений між Київською міською радою та ТОВ Скай-Буд ЛТД , у зв`язку із невиконанням умов пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 №63-6-00611, а саме: невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

9. Рішенням Київської міської ради ІІІ сесії VІІ скликання від 11.06.2015 №621/1485 надано земельній ділянці площею 0,6247 га біля станції метро Осокорки , непарна сторона, у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:325:0014 ) статус скверу.

10. Рішення Київської міської ради від 28.05.2015 №562/1426 про розірвання договору оренди та рішення №621/1485 від 11.06.2015 про надання земельній ділянці статусу скверу оскаржувались ТОВ Скай-Буд ЛТД в порядку адміністративного судочинства; зазначений спір розглянуто Окружним адміністративним судом міста Києва в межах справи №826/14797/15 із прийняттям постанови від 16.11.2015 про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування оскаржених рішень.

11. У подальшому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.11.2015; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 року №63-6-00611 ; в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 №621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

12. З урахуванням результатів розгляду справи №826/14797/15 TOB Скай-Буд ЛТД в порядку господарського судочинства звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення III сесії VII скликання Київської міської ради №562/1426 від 28.05.2015 про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,6247 га біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер № 8000000 000:90:325:0014), укладеного 31.08.2010 між Київською міською радою та TOB Скай-Буд ЛТД .

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/4198/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року, позов задоволено повністю.

14. Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 у справі №910/4198/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

15. Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 року та постановою Верховного Суду від 27.06.2018 року, позовні вимоги задоволено повністю.

16. З прийняттям Верховним Судом постанови 27.06.2018 завершено судовий розгляд справи №910/4198/16; рішенням суду, яке набрало законної сили 05.04.2018, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради №562/1426 від 28.05.2015 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 №63-6-00611 .

17. За результатами перегляду справу №826/14797/15 за нововиявленими обставинами постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 заяву ТОВ Скай-Буд ЛТД задоволено: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 №621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 № 621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва . В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 залишено без змін.

18. Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 залишено в силі.

19. Предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача від 11.06.2015 №621/1485 з обґрунтуванням підстав заявленого позову встановленими господарським судом обставинами у справі №910/4198/16, рішення в якій набрало законної сили 05.04.2018.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що надання спірній земельній ділянці статусу скверу є перешкодою у реалізації ним права користування земельною ділянкою та порушує його права, оскільки статус скверу надано всій ділянці, кадастровий номер 8000000000:90:325:0014, площею 0,6247 га, що унеможливлює використання такої земельної ділянки за її цільовим призначення, яке визначено у договорі оренди такої ділянки, та робить неможливим досягнення позивачем мети - здійснити будівництво приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів. Оскільки пропуск строку звернення до суду відбувся не з вини і волі позивача, просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними.

21. Відповідач просив суд залишити без розгляду позовну заяву TOB Скай-Буд ЛТД до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення III сесії VII скликання Київської міської ради від 11.06.2015 № 621/1485 на підставі частини третьої статті 123 КАС України, а в разі визнання судом поважними причини пропуску TOB Скай-Буд звернення до адміністративного суду - відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Мотивуючи свою позицію щодо заперечення проти задоволення позову по суті, Київська міська рада вказувала на те, що оскаржуване рішення прийняте в межах компетенції щодо розпорядження своїм майном та з метою подальшого ефективного розпорядження земельною ділянкою комунальної власності м. Києва і наголошувала, що в межах одного цільового призначення земельної ділянки може бути визначено декілька видів її використання, що підтверджується земельним та містобудівним законодавством, тобто, в межах земельних ділянок з категорією землі житлової та громадської забудови можуть поряд з житловими та громадськими будівлями розміщуватися сквери, при цьому, оскаржуване рішення не змінює цільове призначення земельної ділянки, адже при його прийнятті не затверджувалось проекту землеустрою.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач звернувся до суду із цим позовом після отримання повного тексту постанови Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 826/14797/15, в якому було висловлено позицію, що встановлення факту незаконності та скасування судом рішення про розірвання договору оренди є новою, але не нововиявленою обставиною, відтак не є підставою для перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 за нововиявленими обставинами відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Зважаючи на висновки Верховного Суду у справі № 826/14797/15 та враховуючи вимоги процесуального законодавства, позивачем оскаржено рішення відповідача від 11.06.2015 №621/1485 з обґрунтуванням підстав заявленого позову встановленими господарським судом обставинами у справі №910/4198/16, рішення в якій набрало законної сили 05.04.2018. Саме з моменту набрання чинності рішенням суду господарської юрисдикції у позивача виникло право на звернення до суду із позовом з підстав визнання у судовому порядку протиправним та скасування рішення III сесії VII скликання Київської міської ради №562/1426 від 28.05.2015 про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,6247 га біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер № 8 000000000:90:325:0014), укладеного 31.08.2010 між Київською міською радою та TOB Скай-Буд ЛТД . Цільове призначення земельної ділянки, що передана ТОВ Скай-Буд ЛТД в оренду - Для будівництва приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів , а відтак Програма розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року не може суперечити Генеральному плану міста Києва, а внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року, без внесення змін до Генерального плану міста Києва, суперечить положенням чинного законодавства. Рішення Київської міської ради від 28.05.2015 №562/1426 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 №63-6-00611 , яке стало підставою для вирішення питання про надання статусу скверу такій земельній ділянці, визнано незаконним та скасовано в судовому порядку рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/4198/16 від 13.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018. Надання спірній земельній ділянці статусу скверу є перешкодою для реалізації позивачем права користування земельною ділянкою та порушує його права, оскільки статус скверу надано всій ділянці, кадастровий номер 8000000000:90:325:0014, площею 0,6247 га, що унеможливлює використання позивачем такої земельної ділянки за її цільовим призначення, яке визначено у договорі оренди такої ділянки, та робить неможливим досягнення позивачем мети - здійснити будівництво приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів. З моменту набрання законної сили судовим рішенням про скасування рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди від 28.05.2015 №562/1426, оскаржуване рішення про надання земельній ділянці статусу скверу втратило правомірність, оскільки вступило в суперечність з правом позивача на цю саму земельну ділянку.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

23. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що вони прийняті з неправильним застосуванням положень статей 78, 122, 123 КАС України, статті 20 Земельного кодексу України. Зокрема, судами не враховано, що оскільки оспорюване у цій справі рішення не досліджувалось у справі №826/14797/15, то правова оцінка, надана судом щодо рішення Київської міської ради про надання спірної земельної ділянки позивачу в оренду, а також висновок щодо похідного характеру оспорюваного рішення не можна вважати преюдиціальним. Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні помилково врахував те, що згідно із встановленими судами обставин у справі №910/4198/16 прийняття Київською міською радою оспорюваного у цій справі рішення відбулось із порушенням цілої низки нормативно-правових актів, зокрема, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України Про оренду землі , Про регулювання містобудівної діяльності , Про місцеве самоврядування , Регламенту Київської міської ради, а також посилання на висновок про недотримання відповідачем жодного критерію, який дає право суду на втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями, наданими статтею 1 Першого протоколу. Позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, оскільки оскаржуване рішення відповідача могло бути оскарженим протягом шести місяців з дати його прийняття - 11.06.2015. Враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/4198/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, визнано протиправним та скасовано рішення III сесії VII скликання Київської міської ради №562/1426 від 28.05.2015 Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,6247 га біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер № 8000000000:90:325:0014), укладеного 31.08.2010 між Київською міською радою та TOB Скай-Буд ЛТД , то саме з 30.08.2016 у позивача виникло право для звернення до суду з позовом про скасування оскаржуваного рішення з підстав скасування цього рішення №562/1426. Факт звернення до суду в межах судової справи №826/14797/15 про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 за нововиявленими обставинами не позбавляв можливості позивача звернутися до суду з позовними вимогами, що заявлені у цій судовій справі, шляхом подання окремого позову. Судами не враховано, що надання земельній ділянці статусу скверу та зміна цільового призначення не є тотожними поняттями та не обмежує Київську міську раду у прийнятті відповідного рішення.

24. У відзиві на касаційну скаргу позивач, заперечуючи щодо її задоволення, посилається на те, що доводи, викладені у ній, є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

26. Щодо доводів позивача про помилкове відкриття Верховним Судом касаційного провадження колегія суддів зазначає наступне.

27. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 14.09.2020 у цій справі вбачається, що перевіривши відповідність касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

28. Так, зокрема, Судом встановлено, що відповідач у касаційній скарзі в обґрунтування її вимог зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 78, 122, 123 КАС України та статтю 20 Земельного кодексу України, а також, що у практиці Верховного Суду відсутній висновок щодо питання застосовування норми права у подібних правовідносинах.

29. З огляду на викладене, колегія суддів, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу у цій справі, визначила доцільним здійснити касаційний перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020, оскільки наведені доводи вказують на існування обставин, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, і є підставою для відкриття касаційного провадження.

30. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

31. Враховуючи наведені вище обставини, встановлені Судом під час ухвалення рішення про відкриття касаційного провадження у цій справі, та наведене правове регулювання, постановляючи ухвалу від 14.09.2020 Суд встановив наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

32. Водночас колегія суддів зауважує, що ухвала про відкриття касаційного провадження у цій справі набрала законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

33. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про неврахування судами попередніх інстанцій тієї обставини, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом колегія суддів зазначає наступне.

34. Згідно з положеннями статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

35. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

36. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

37. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

38. Зважаючи на викладене, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

39. Закон пов'язує можливість розгляду позову, поданого з порушенням строку, із встановленням поважності причин його пропуску. Водночас колегія суддів зауважує, що закон не передбачає переліку обставин, які можуть вважатися поважними причинами пропуску строку. Оцінка конкретних обставин у взаємозв'язку із поведінкою позивача є індивідуальною у кожній справі, однак, насамперед, надаючи відповідну оцінку, суди враховують поведінку позивача. При цьому колегія суддів зазначає, що оцінка поважності/неповажності конкретних обставин як причин пропуску строку звернення до суду здійснюється саме судом першої інстанції. Саме цей суд, дослідивши усі обставини справи в сукупності, повинен дати їм оцінку, застосувати відповідну норму процесуального закону та дійти висновку про поновлення строку чи залишення позовної заяви без розгляду.

40. Відповідно до положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права переоцінювати ці обставини, а може лише перевірити правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм процесуального права.

41. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач визначає дві дати, з настанням яких, на його думку, позивач мав право звернутися у шестимісячний термін до суду з позовом про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача - 11.06.2015 (дата прийняття рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради №621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва ) або ж 30.08.2016 (дата ухвалення постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4198/16).

42. Щодо дати 11.06.2015 колегія суддів зазначає наступне.

43. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач вперше звернувся до суду з позовом про оскарження рішення Київської міської ради від 28.05.2015 №562/1426 про розірвання договору оренди та рішення №621/1485 від 11.06.2015 про надання земельній ділянці статусу скверу в порядку адміністративного судочинства та зазначений спір розглянуто Окружним адміністративним судом міста Києва в межах справи №826/14797/15 із прийняттям постанови 16.11.2015 про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування оскаржених рішень.

44. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 у справі №826/14797/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2015; закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 №63-6-00611 ; в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 №621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

45. В обґрунтування зазначеного судового рішення суд апеляційної інстанції послався на те, що вимога про скасування рішення про розірвання договору оренди має розглядатися в порядку господарського судочинства, тоді як відмова у задоволенні вимог щодо скасування рішення про надання земельній ділянці статусу скверу обґрунтована тим, що такі вимоги є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 28.05.2015 №562/1426 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 року №63-6-00611 і останні не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

46. У подальшому з урахуванням результатів розгляду справи №826/14797/15 TOB Скай-Буд ЛТД в порядку господарського судочинства звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення III сесії VII скликання Київської міської ради №562/1426 від 28.05.2015 про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,6247 га біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер № 8 000 000 000:90:325:0014), укладеного 31.08.2010 між Київською міською радою та TOB Скай-Буд ЛТД .

47. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/4198/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016, позов задоволено повністю. Однак такі скасовано постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 у справі №910/4198/16, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

48. Зважаючи на наведене, а саме те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі №910/4198/16 (якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/4198/16, яким, зокрема, визнано незаконним та скасовано Рішення № 562/1426) скасована постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 (тобто, менш ніж через чотири місяці від прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016), колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача щодо того, що шестимісячний строк для звернення позивача до суду з цим позовом необхідно відраховувати з моменту набрання законної сили постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016, так як з моменту скасування зазначеного судового рішення (05.12.2016) у позивача були відсутні підстави вважати скасованим рішення відповідача № 562/1426.

49. У подальшому під час нового розгляду справи №910/4198/16 рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, позовні вимоги задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради №562/1426 від 28.05.2015 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 №63-6-00611 .

50. Врахувавши висновки апеляційного адміністративного суду про похідний характер вимог в частині оскарження рішення Київської міської ради від 11.06.2015 №621/1485 у справі №826/14797/15, 31.07.2018 ТОВ Скай-Буд ЛТД звернулось до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 у справі № 826/14797/15.

51. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 відкрито апеляційне провадження за зазначеною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Скай-Буд ЛТД про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 за нововиявленими обставинами у справі № 826/14797/15 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 заяву задоволено, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 № 621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва .

52. Зважаючи на наведене, а саме те, що позивач з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 у справі № 826/14797/15 за нововиявленими обставинами у зв'язку із набранням 05.04.2018 законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/4198/16, звернувся 31.07.2018 (тобто, менш ніж через чотири місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили) і судом апеляційної інстанції було відкрите апеляційне провадження за заявою позивача та у подальшому така була задоволена (скасовано рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 № 621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва ), колегія суддів вважає, що за таких обставин у позивача були наявні законні сподівання щодо обрання ним належного способу захисту його прав. Наявність постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 826/14797/15 виключала необхідність та можливість звернення до суду з окремим позовом про скасування рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 № 621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі м. Києва (так як таке вже було скасованим судовим рішенням, яке набрало законної сили).

53. Однак у подальшому постановою Верховного Суду від 14.05.2019 скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 826/14797/15 з тих підстав, що встановлення факту незаконності та скасування судом рішення про розірвання договору оренди є новою, але не нововиявленою обставиною, що вказує на відсутність підстав для перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 за нововиявленими обставинами в силу статті 361 КАС України.

54. Відтак, у жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з цим позовом з обґрунтуванням його підстав встановленими обставинами у справі №910/4198/16, рішення в якій набрало законної сили 05.04.2018.

55. Таким чином, наведені вище встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини свідчать про те, що позивач не втрачав інтересу до предмету спору, вчиняв дії на захист своїх прав і намагався вирішити спір у судовому порядку. Встановлені у цій справі обставини вказують на те, що у справі, що розглядається, обрахунок строків звернення позивача до суду необхідно здійснювати з урахуванням розгляду у судах заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в межах справи №826/14797/15. Застосування строку звернення до суду без урахування цих обставин справи було б непропорційною перешкодою для доступу до правосуддя та правового захисту.

56. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для вирішення питання про надання статусу скверу спірній земельній ділянці було рішення Київської міської ради від 28.05.2015 №562/1426 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 №63-6-00611 .

57. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо незгоди із цією встановленою судами першої та апеляційної інстанції обставиною, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі. Однак до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

58. Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Рішення Київської міської ради від 28.05.2015 №562/1426 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 №63-6-00611 визнано незаконним та скасовано в судовому порядку - рішенням Господарського суду міста Києва.

59. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо преюдиціальності обставин, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва у справі №910/4198/16 від 13.03.2017, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, колегія суддів зазначає наступне.

60. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

61. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

62. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

63. Колегія суддів погоджується із доводами відповідача, що законом не передбачена преюдиція стосовно юридичної оцінки фактів.

64. Водночас колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні на те, що згідно встановлених судами обставин у справі №910/4198/16, прийняття спірного рішення міською радою відбулось із порушенням цілої низки нормативно-правових актів, зокрема, Цивільного, Господарського кодексів України, законів України Про оренду землі , Про регулювання містобудівної діяльності , Про місцеве самоврядування , Регламенту Київської міської ради, а у п. 113 постанови від 27.06.2018 Верховний Суд прийшов до висновку, що в даній справі не дотримано жодного критерію, які дають право суду на втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями, наданими статтею 1 Першого протоколу , не впливає на правильність висновку суду першої інстанції про необхідність врахування під час прийняття рішення у цій справі саме результату розгляду справи №910/4198/16 - визнання незаконним та скасування Рішення Київської міської ради від 28.05.2015 №562/1426 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2011 №63-6-00611 .

65. Статтею 27 Закону України Про оренду землі визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

66. З моменту скасування рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди від 28.05.2015 №562/1426 права позивача на земельну ділянку були відновлені, а отже, будь-які фактичні і юридичні перешкоди у користуванні нею повинні бути усунуті, відтак колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що має бути відновлений саме той юридичний стан земельної ділянки, який існував до прийняття міською радою рішення, скасованого у судовому порядку, з метою усунення будь-яких перешкод у користуванні земельною ділянкою.

67. Колегія суддів зауважує, що договори повинні виконуватися. Якщо орендодавець вважає, що договір не відповідає його інтересам, він може ставити питання про розірвання договору, однак під час дії договору оренди земельної ділянки орендодавець не має права вчиняти дії (приймати рішення), які перешкоджають орендарю використовувати її за призначенням.

68. Київська міська рада, діючи відповідно до принципів належного урядування , мала б відновити правове становище позивача, яке існувало до порушення.

69. Відповідно до частини третьої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

70. Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, - права на мирне володіння майном.

71. Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі №826/5391/16 дійшов наступного висновку: З моменту, коли судові рішення про визнання договорів недійсними були скасовані, права позивача на земельні ділянку були відновлені. А отже, будь-які перешкоди, фактичні і юридичні, у користуванні нею повинні бути усунуті. З цього моменту оскаржуване рішення про надання земельній ділянці статусу скверу втратило правомірність, оскільки вступило в суперечність з правами позивачів на цю саму земельну ділянку. Київська міська рада, діючи відповідно до принципів належного урядування , мала б скасувати своє рішення самостійно і у такий спосіб відновити правове становище позивача, яке існувало до порушення. (...) Право оренди є майном у розумінні Конвенції. Має місце втручання у це право, що виявилося у вилученні цієї земельної ділянки. І хоч її згодом було повернуто, використання за призначенням для будівництва унеможливлюється у зв`язку із віднесенням її до скверу. Законна підстава такого обмеження відпала, однак позивачі і далі, вже без законної підстави, позбавлені права на володіння майном. Порушення прав, гарантованих Конвенцією, не може залишатися поза увагою Суду, оскільки може призвести до невиконання державою своїх міжнародних зобов`язань .

72. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку, а відтак відхиляє відповідні доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, в частині незгоди із такими.

73. Враховуючи вищевикладене, з моменту набрання законної сили судовим рішенням про скасування рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди від 28.05.2015 №562/1426 оскаржуване рішення ІІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 11.06.2015 №621/1485 Про надання статусу скверу земельній ділянці біля станції метро Осокорки , непарна сторона у Дарницькому районі міста Києва не відповідає критеріям до рішень суб'єктів владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

74. Зважаючи на наведене, виходячи із меж перегляду судових рішень, викладених у касаційних скаргах, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі досліджених ними доказів та з огляду на наведене правове регулюванням спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

75. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

76. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Ruiz Torija v. Spain , заява № 18390/91, пункт 29).

77. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 350 КАС України, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно залишити без змін.

78. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Скай-Буд ЛТД про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко