Постанова

від 26.05.2021 по справі 711/3934/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 711/3934/20 Провадження № 22-ц/821/910/21 Категорія: 305010900

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

за участю секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи :

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представник позивачів: адвокат Бабіч Т.Г.

відповідач : Приватне акціонерне товариство Макрохім

представники відповідача: адвокати Манзар Т.В., Молотков В.О.

треті особи: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал страхування , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабіч Тетяни Григорівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року (ухвалене в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Позарецької С.М., повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Макрохім , треті особи: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

04 червня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ПрАТ Макрохім про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,посилаючись в обгрунтування заявленого позову на те, що31 жовтня 2018 року у м. Черкаси по вул. Благовісна, ОСОБА_4 керуючи автомобілем MAN TGS 21/440 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Bodex KIS 3WS д/н НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з автомобілем Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Провина ОСОБА_4 у порушенні Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, доведена та підтверджується постановою Черкаського апеляційного суду від 13 березня 2020 року у справі № 711/9439/18.

Вказане судове рішення набрало законної сили 13 березня 2020 року.

Також в позовній заяві зазначено, що під час зіткнення в автомобілі потерпілого знаходилась пасажир ОСОБА_3 . Автомобіль під керуванням ОСОБА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується даними технічного паспорту.

Авто-товарознавчим дослідженням від 9 квітня 2020 року встановлено, що вартість ремонту автомобіля Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 становить 216411,56 грн. з урахуванням вартості запасних частин, ремонтних робіт та фарбування, виходячи із чого позивачі вважають, що загальний матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 складає 216411,56 грн.

Крім того, позивачі вказують, що автомобіль з напівпричепом, яким керував ОСОБА_4 , належить відповідачу ПрАТ Макрохім , цивільно-правова відповідальність якого застрахована, а ОСОБА_4 керував транспортним засобом під час виконання трудових обов`язків перед ПрАТ Макрохім .

За зверненням ОСОБА_1 від 22 квітня 2020 року ПрАТ СК Арсенал Страхування здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 68982,50 грн.

Таким чином, як зазначили у своєму позові позивачі, з урахуванням страхової виплати в розмірі 68982,50 грн., з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає залишок фактичного розміру матеріальної шкоди, який становить 147 429,06 грн./216411,56 грн. -68982,50 грн./, а також вартість проведеного авто-товарознавчого дослідження в сумі - 2000,00 грн.; вартість послуг евакуатора - 700,00 грн., а всього - 150 129,06 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу, зазнала внаслідок ДТП моральної шкоди у зв`язку із пошкодженням свого майна (розмір фактичної шкоди становить 66% від вартості майна), яку позивачка оцінює у розмірі 30000,00 грн. При цьому, вказує, що транспортний засіб тривалий час зберігався у первісному стані, оскільки була ймовірність огляду експертом; тривалий час розглядалася адміністративна справа відносно ОСОБА_4 ; відсутність можливості користуватися автомобілем; перебування за кермом її сина разом із дівчиною; заперечення вини водієм ОСОБА_4 ; моральні страждання та хвилювання; понесення витрат для оцінки розміру матеріальних збитків.

Все вищевикладене, зазначає ОСОБА_1 , свідчить про спричинення їй суттєвої моральної шкоди та необхідності прикладення додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

Також позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок винних дій відповідача у ДТП завдано моральної шкоди, яку вони оцінюють відповідно кожен у розмірі 5000,00 грн.

З метою захисту порушених прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із відповідним позовом, в якому просили суд постановити рішення, яким стягнути з ПрАТ Макрохім на користь ОСОБА_1 150 129,06 грн. матеріальної шкоди та 30 000,00 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 5 000,00 грн. моральної шкоди.

Також позивачі просили стягнути із відповідача на свою користь судові витрати по справі, які орієнтовно складають: судовий збір - 1801,29 грн., 840,80 грн. та 840,80 грн., відповідно; витрати на правничу допомогу адвоката - 10000,00 грн., 5000,00 грн. та 5000,00 грн., відповідно.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2020 року залучено до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПрАТ СК Арсенал Страхування та ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року позовні вимоги - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Макрохім на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Макрохім на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Макрохім на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема мотивовано тим, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та переконливих доказів щодо визначення реальних збитків, які завдані їй відповідачем.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд врахував характер, обсяг та тривалість психологічних страждань, яких зазнали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок ДТП, глибину та ступінь психологічних переживань позивачів з приводу ДТП та пошкодження ТЗ, а також суттєвість негативних вимушених змін в житті позивачів та необхідність прикладення ними певних зусиль для відновлення стану, який передував події ДТП.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 06 квітня 2021 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Бабіч Т.Г., не погоджуючись із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 у стягненні з відповідача матеріальної шкоди, вважаючи його таким, що прийнято в цій частині із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просила рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ПрАТ Макрохім матеріального збитку - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бабіч Т.Г., зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що звіт оцінки від 09 квітня 2020 року не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки, за висновками суду першої інстанції, він не є висновком експертизи та не ґрунтується на законі. Вважає, що відхилення судом звіту про оцінку від 09 квітня 2020 року, як доказу на підтвердження розміру збитків, завданих майну позивачки ОСОБА_1 , не відповідає вимогам закону, а наведені судом мотиви не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову через їх необґрунтованість.

Крім того вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи в цій частині в позові з тих підстав, що пошкоджений автомобіль не був фактично відремонтований, та вказуючи на те, що відсутні докази, на підставі яких можливо перевірити наявність пошкоджень транспортного засобу потерпілої ОСОБА_1 , вважає, що суд неправильно застосував норму матеріального права, а також порушив принцип змагальності сторін, поклавши на позивача надмірний тягар доказування, що призвело до прийняття незаконного і необгрунтованого рішення.

Відзив на апеляційну скаргу

18 травня 2021 року від представника ПрАТ Макрофім - адвоката Манзар Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабіч Т.Г., в якому представник відповідача, повністю заперечуючи проти викладених у апеляційній скарзі міркувань, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року - залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 31 жовтня 2018 року по вул. Благовісна в м. Черкаси ОСОБА_4 , керуючи автомобілем MAN TGS 21/440 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Bodex KIS 3WS д/н НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з автомобілем Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Під час зіткнення в автомобілі потерпілого знаходилась пасажир ОСОБА_3 .

Власником автомобіля Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 є позивачка по справі ОСОБА_1 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 березня 2020 року (справа №711/9439/18) визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. При цьому, провадження по справі закрите на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Судове рішення набрало законної сили. (том 1, а.с. 16-19).

Відповідно до звіту №А03-96 про оцінку автомобіля Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 від 9 квітня 2020 року, складеного оцінювачем ОСОБА_5 , який перебуває в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_6 , на підставі договору та заяви ОСОБА_1 від 24 березня 2020 року, було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику цього ТЗ внаслідок ДТП станом на 9 квітня 2020 року - 82792,59 грн., в т.ч. ПДВ 20% за винятком вартості ремонтно-відновлювальних робіт.

В дослідницькій частині звіту вказано, що згідно з калькуляцією вартості відновлювального ремонту, вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, які належать до заміни, становить - 216411,56 грн. з урахуванням вартості запасних частин, ремонтних робіт та фарбування. (том 1, а.с. 20-27)

За дефектною відомістю №А03-96 від 24 березня 2020 року огляду ТЗ зазначена комплектність ТЗ та роботи, заміна, ремонт та фарбування тощо, при огляді був присутній ОСОБА_2 . Також вказано, що дефектна відомість складена на підставі зовнішнього огляду ТЗ, можливі приховані дефекти. (том 1, а.с. 42-43)

За електронними повідомленнями 000007, 000006, 000005 та фіскальними чеками від 17 березня 2020 року здійснювалися виклики ОСОБА_4 , ПрАТ Макрохім та СК Арсенал для огляду ТЗ на 24 березня 2020 року, але підтверджень щодо отримання ними цих викликів, матеріали справи не містять.

За даними квитанції від 10 квітня 2020 р., ФОП ОСОБА_6 сплачено позивачем ОСОБА_1 2000 грн. за експертизу ТЗ. (том 1, а.с. 46)

Відповідно до даних квитанції від 31 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1 здійснив послуги евакуатора, вартість яких 700,00 грн. (том 1, а.с. 47)

Автомобіль з напівпричепом, яким керував ОСОБА_4 , належить відповідачу ПрАТ Макрохім , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до поліса ОСЦПВВНТЗ № АК/7867442 від 11 листопада 2017 року, строк дії поліса з 11 листопада 2017 року по 11 листопада 2018 року у ПрАТ СК АХА Страхування . Ліміт відповідальності 100000грн.; 0 грн. франшиза; за шкоду, заподіяну здоров`ю і життю - 200000 грн. (том 1, а.с. 95)

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована за полісом ОСЦПВВНТВ № АК/7891284 у ПрАТ СК Арсенал Страхування . Ліміт відповідальності 100000,00 грн.; франшиза за полісом 1000,00 грн..

Відповідно до заяви про погодження розміру страхового відшкодування від 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 , відповідно до п.36.2 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів погодилась з розміром страхованого відшкодування 68 982,50 грн.; на проведенні експертизи, пошкодженого ТЗ позивачка не наполягає; їй повідомлено, що розмір франшизи становить 0 грн. Також в заяві міститься застереження, що після виплати страхового відшкодування в розмірі узгодженої суми в передбачений законом строк - претензій до ПрАТ СК Арсенал Страхування ОСОБА_1 мати не буде і їй зрозуміло, що вона має право звернутися до відповідальної особи для повного відшкодування завданої нею шкоди (різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням). (том 1, а.с. 149)

Відповідно до листа директора Департаменту врегулювання збитків АТ СК АРКС Аввакумова О.Б. від 07 жовтня 2020 року №7941/12ЦВ, відшкодування ОСОБА_1 шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 31 жовтня 2018 року у м. Черкаси здійснено у порядку прямого врегулювання збитків ПрАТ СК Арсенал Страхування на підставі угоди про пряме врегулювання збитків. (том 1, а.с. 165)

Розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 отримано.

За даними Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Черкаській області від 5 жовтня 2020 року №31/23-671 автомобіль Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 був зареєстрований за ОСОБА_1 , але в період часу з 1 листопада 2018 року по даний час, вказаний ТЗ перереєстровувався на інших власників 29 травня 2020 року та 14 серпня 2020 року, про що також свідчить витяг з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих ТЗ. (том 1, а.с. 163-164)

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бабіч Т.Г. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. (Постанова Велика Палата Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц)

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії заяви про погодження розміру страхового відшкодування від 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 погодилась з розміром страхового відшкодування - 68982,50 грн., суму якого отримала від страхової компанії, не дивлячись на те, що відповідно до наявного у неї звіту №А03-96 ФОП ОСОБА_6 від 09 квітня 2020 року, було визначено інший розмір матеріальної шкоди, який є більшим ніж проведена страхова виплата та ліміт відповідальності за умовами страхового полісу( 100 000 гривень).

При цьому,огляд пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, належного ОСОБА_1 був проведений представником страховика 13 листопада 2018 року, тобто безпосередньо після події ДТП. По справі відсутні будь-які об`єктивні докази того, що звіт від 9.04.2020 року був врахований страховою компанією при визначенні розміру страхового відшкодування.

Крім того, з даної заяви вбачається, що ОСОБА_1 на проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу не наполягала і зазначала в своїй заяві, що після виплати страхового відшкодування в розмірі узгодженої суми в передбачений законом строк, претензій до ПрАТ СК Арсенал Страхування мати не буде, а також їй зрозуміло, що вона має право звернутися до відповідальної особи для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Суд правильно зазначив в своєму рішенні, що страховик має право здійснювати страхову виплату без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого транспортного засобу страховик і потерпілий досягли відповідної згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні експертизи пошкодженого майна. Вказана згода страховика та потерпілої ОСОБА_1 об`єктивно підтверджується власноручною заявою позивачки від 22.04.2020 року, адресовану Голові Правління ПрАТ СК Арсенал Страхування ( т.1 а.с.149).

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 повністю погодилася із виплаченою сумою страхового відшкодування і будь-яких претензій до ПрАТ СК Арсенал Страхування не пред`являла, то правові передумови для покладення саме на завдавача шкоди обов`язку по її відшкодуванню відсутні.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ПрАТ СК Арсенал Страхування було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 68982,50 грн., які були отримані ОСОБА_1 .

Також є необгрунтованими посилання представника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що наданий позивачами звіт оцінки від 9.04.2020 року є неналежним доказом, оскільки вказані посилання спростовуються наявними матеріалами справи.

Суд першої інстанції правильно зазначив в рішенні, що звіт №А03-96 ФОП ОСОБА_6 від 09 квітня 2020 року є неналежним доказом по справі, оскільки він не є висновком експертизи і, відповідно не відповідає вимогам ст.ст. 76, 77, 78, 102, 106 ЦПК України.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що звіт від 9.04.2020 року був складений суб`єктом оціночної діяльності черев півтора роки після події ДТП, за вказаний проміжок часу транспортний засіб міг зазнати відповідних змін, при цьому, огляд автомобіля здійснювався без присутності представника відповідача, що є порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення експертиз і експертних досліджень.

Також, за висновками суду, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, яка покладає обов`язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ОСОБА_1 не було надано належних, допустимих та переконливих доказів щодо визначення обсягу спричинених їй реальних збитків в контексті положень ст.22 ЦК України, як і доказів вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням вартості запасних частин, ремонтних робіт, фарбування, тощо.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, на момент розгляду справи судом першої інстанції, належний ОСОБА_1 автомобіль відремонтований не був, а, в подальшому, в травні і серпні 2020 року був відчужений на користь третіх осіб із перереєстрацією транспортного засобу в регіональному сервісному центрі МВС в Черкаській області.

Оцінивши наявні по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства Макрохім на користь позивачки матеріальної шкоди в зазначеному ОСОБА_1 розмірі.

Виходячи з викладеного, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а доводи апеляційної скарги загалом зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, що були предметом дослідження й оцінки судом.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Бабіч Т.Г. в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням належної правової оцінки всім фактичним обставинам даної справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачає.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабіч Тетяни Григорівни - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Макрохім , треті особи: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін .

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак

/повний текст постанови суду виготовлений 31 травня 2021 року/