Постанова

від 26.05.2021 по справі 758/16716/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/16716/17

головуючий у суді І інстанції Ларіонова Н.М.

провадження № 22-ц/824/2229/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Слюсар Т.А., Суханової Є.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія , у якому просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 37 754 грн., моральну шкоду у сумі 5 000 грн та витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 вересня 2016 року о 13 год. 00 хв., на перехресті просп. Героїв Сталінграду та вул. Будівельників у місті Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю, транспортного засобу Маzda 323 , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Volkswagen Golf , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача.

По факту вказаної дорожньо-транспортної пригоди було складено протокол про адміністративне правопорушення про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за здійснення якого передбачена статтею 124 КУпАП України.

Позивач зазначав, що постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, провадження у вищевказаній адміністративній справі закрито, у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого статті 124 КУпАП.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб Volkswagen Golf , д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту. Вказує, що поліс № АІ/5242555 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Mazda 323 , д.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 , оформлений у ПАТ УПСК .

19 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у сумі 38 277 грн. Однак, у жовтні 2017 року позивачем було отримано лист ПАТ УПСК про відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з відсутністю підстав для визнання дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив питання хто є винуватцем даного ДТП відповідно до наявних у матеріалах справи фактів.

Також, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та відхилив як доказ постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року, яка набрала законної сили 28 лютого 2017 року (та не оскаржувалась винуватцем ДТП), в якій встановлено: факт порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, його протиправна поведінка та вина, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_2 та настанням вказаної ДТП.

Доводи суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для відшкодування шкоди через відсутність рішення суду про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності з якого б чітко вбачалася його вина, не можуть слугувати підставою для не настання цивільної відповідальності та винесення оспорюваного рішення, оскільки відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення не є беззаперечною підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Судом першої інстанції необґрунтовано відхилено висновок експерта в автотехнічній експертизі від 11 січня 2017 року № 6/10.1-5. Разом з тим, за допомогою цього висновку суду першої інстанції необхідно було встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасники справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Цей висновок не визнавався судом першої інстанції не допустимим доказом чи таким, що отриманий внаслідок порушення діючого законодавства України.

Судом першої інстанції, в порушення вимог статті 263 ЦПК України, ухвалено рішення без дослідження всіх обставини справи, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог, а саме в позовній заяві позивач посилався на діючий страховий полюс № АК504027, яким застрахована цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, і який відповідно до офіційної бази даних МТСБУ був діючим на момент здійснення ДТП, а не на полюс НОМЕР_3 , який закінчив свою дію ще 07 вересня 2016 року.

Відповідач у своїй відповіді на Заяву про страхове відшкодування посилається на діючий договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/504027 від 07 вересня 2016 року, проте до суду разом із відзивом направляє договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5242555 від 07 вересня 2015 року, тим самим, умисно ввів суд в оману щодо відсутності підстави цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_2 , який уклав з відповідачем відповідний договір та сплатив передбачену договором плату за страхування своєї цивільної відповідальності.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про розгляд справи в апеляційній інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм чинного законодавства вина особи у порушенні вимог ПДР встановлюється відповідним процесуальним рішенням суду за статтею 124 КУпП або статті 286 КК України (залежно від наслідків події).

Отже, вина ОСОБА_2 у вищевказаній ДТП не може підтверджуватися висновком автотехнічної експертизи, проведеної при розгляді Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська справи № 200/16933/16-п. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що пошкодження автомобіля марки VOLKSWAGEN Golf д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача відбулись з вини ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем.

Крім того, оскільки строк дії полісу № АІ/5242555, яким відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 , закінчився 07 вересня 2016 року, а ДТП сталася 17 вересня 2016 року, тобто поза межами строку дії даного полісу, не охоплюється ним. Тим самим, відсутні підстави вважати, що вищевказана ДТП є страховим випадком.

Отже, ПрАТ УПСК , зважаючи на не настання страхового випадку за полісом № АІ/5242555, прийняло обґрунтоване рішення про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування за заявленою позивачем подією, про що останнього повідомлено листом за № 110 від 09 жовтня 2017 року.

Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції неповно оцінив докази і не встановив наявність всіх складових страхового випадку: ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу; шкода має бути завдана особою, відповідальність якої застрахована за полісом; шкода має бути завдана третій особі; настання внаслідок ДТП цивільно-правової відповідальності, наявність/відсутність чи ступінь вини кожного з учасників ДТП, а також інші обставини, які мають істотне значення для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року скасувати з ухваленням нового рішення.

На підставі поданих позивачем доказів, колегія апеляційного суду встановила, що 17 вересня 2016 року о 13 год. 00 хв., на перехресті просп. Героїв Сталінграду та вул. Будівельників у місті Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mazda 323 , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті ДТП транспортним засобам нанесені механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди.

За наслідками вищевказаної ДТП працівниками патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серія АП2 № 067579 від 17 вересня 2016 рокустосовно ОСОБА_1 вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 12).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2016 року, водій ОСОБА_1 , 17 вересня 2016 року о 13 год. 00 хв. у місті Дніпрі рухаючись по на перехресті пр-т Героїв Сталінграду та вул. Будівельників, керуючи автомобілем Volkswagen Golf н/з НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримавшись безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Mazda 323 н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року провадження у справі № 200/16933/16-п, в межах якої розглядався протокол про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2016 року , закрито в зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року встановлено, що із схеми місця пригоди слідує, що автомобіль Mazda 323 н/з НОМЕР_1 на ній зафіксований, відносно всієї дороги, під кутом вліво, про що свідчить відстань до ближньої трамвайної рейки, від передніх і задніх коліс, відповідно, 1,55 м і 2,3 м. Вказане положення автомобіля Mazda 323 н/з НОМЕР_1 свідчить про те, що перед зіткненням від рухався не по лівій смузі руху. Положення автомобіля Mazda 323 н/з НОМЕР_1 під кутом вліво вказує на те, що у момент зіткнення він рухався з маневром з права на ліво, в напрямку смуги руху автомобіля Фольксваген тому, що з урахуванням виду зіткнення, яке було ексцентричним, в ліву задню його частину, автомобіль Mazda 323 могло розвернути по напрямку годинникової стрілки, що не відповідає, з технічної точки зору, фактично зафіксованим обставинам після ДТП.

Разом з тим у висновку експерта від 11 січня 2017 року № 6/10.1-5 встановлено, що автомобіль Фольксваген під керуванням водія ОСОБА_1 рухався по лівій крайній смузі, автомобіль Mazda 323 в цей час рухався по середній смузі і потім почав маневрувати вліво, на смугу руху першого. При цьому водії повинні були діяти наступним чином:

водій автомобіля Фольксваген - відповідно до вимог п.12.3 ПДР,

водій автомобіля Mazda 323 - відповідно до вимог п.10.3 ПДР.

В даній дорожній обстановці, водій автомобіля Фольксваген мав перевагу тому, що водій автомобіля Mazda 323 , при перестроюванні, повинен був надати йому дорогу. З урахуванням вищенаведеного, встановлено, що у водія автомобіля Mazda 323 при прийнятих обставинах пригоди, була технічна можливість не допустити даного зіткнення, за умови дій у відповідності до вимог п.10.3 ПДР, які ним було порушено.

Таким чином, Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська дійшов висновку, що саме в діях водія ОСОБА_2 , який порушив положення 10.3. ПДР України, існує причинно-наслідковий зв`язок з настанням даної ДТП, а в діях водія ОСОБА_1 такого причинно-наслідкового зв`язку не встановлено, тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Враховуючи встановлене у постанові Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року у справі № 200/16933/16-п, викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, не ґрунтується на вимогах закону та не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, складені під час оформлення ДТП протокол огляду місця події, схема огляду місця події, які містяться в матеріалах справи та стосуються предмета доказування у цій цивільній справі, підтверджують висновки судової експертизи, у справі № 200/16933/16-п.

Колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що водій автомобіля Mazda 323 н/з НОМЕР_1 ОСОБА_2 єзавдавачем шкоди автомобілю позивача, ДТП внаслідок якої завдано шкоди автомобілю позивача, сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, автомобіля Mazda 323 н/з НОМЕР_1 , і внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність особи ОСОБА_2 .

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦКУкраїни шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Судом встановлено, що 07 вересня 2015 року між ПрАТ УПСК та ОСОБА_2 укладено поліс № АІ/5242555 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб Mazda 323 , д.н.з. НОМЕР_1 ; строк дії - з 08 вересня 2015 року по 07 вересня 2016 року.

Разом з тим, як вбачається з опису до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2016 року, вказано договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/504027 від 07 вересня 2016 року (а.с. 13).

У позовній заяві позивач посилається на діючий страховий поліс № АК504027 від 07 вересня 2016 року, яким застрахована цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, і який відповідно до офіційної бази даних МТСБУ був діючим на момент здійснення ДТП, а не на полюс НОМЕР_3 , який закінчив свою дію ще 07 вересня 2016 року.

Відповідач у своїй відповіді на Заяву про страхове відшкодування посилається на діючий договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/504027 від 07 вересня 2016 року, проте до суду разом із відзивом направлено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5242555 від 07 вересня 2015 року.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія (надалі по тексту - ПрАТ УПСК ) відповідно до полісу № АК/504027 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від 07 вересня 2016 року, який був діючим на момент ДТП.

Як вбачається із вказаного полісу, ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн., франшиза - 500 грн (а.с. 112, 114).

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з калькуляцією № 000567 від 02 вересня 2017 року на виконання ремонтно-відновлювальних робіт, - перелік виконаних робіт автомобіля марки VOLKSWAGEN Golf д.н.з. НОМЕР_2 відповідає опису пошкоджень доданих до протоколу про адміністративні правопорушення (а.с. 13, 20).

Згідно з актом виконаних робіт № 367 від 15 вересня 2017 року вартість ремонтно-відновлюваних робіт автомобіля марки VOLKSWAGEN Golf д.н.з. НОМЕР_2 , - становить 37 754 грн (а.с. 21) та була повністю сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 37 від 15 вересня 2017 року (а.с. 22).

19 липня 2017 року позивачем на адресу ПрАТ УПСК було направлену заяву про виплату страхового відшкодування оціненої за наслідками ДТП, що сталася 17 вересня 2016 року за участю автомобіля марки VOLKSWAGEN Golf д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача та автомобілем марки Mazda 323 , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , шкоди у розмірі 38 227 грн.

Листом від 09 жовтня 2017 року за вих. № 110 заступника начальника генерального регіонального управління ПрАТ УПСК позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що компанії не відомо та ОСОБА_1 не надано доказів, що підтвердили б факт настання цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована, а тому не має підстав для визнання даної ДТП страховим випадком за вищевказаним полісом від 07 вересня 2016 року.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтями 28, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого страхового відшкодування, колегія апеляційного суду відповідно до принципу диспозитивності, враховує, що відповідач, ПрАТ УПСК , відзиву на апеляційну скаргу не подав, відсутність неправомірних дій заподіювача шкоди водія ОСОБА_2 та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача шкоди водія ОСОБА_2 та пошкодженням належного позивачу автомобіля, - не доводив та не оспорював розмір страхового відшкодування, як і докази на підтвердження його розміру, доказів дотримання вимог статті 33.3 цього Закону та прибуття уповноваженого представника страховика протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду до місцезнаходження пошкодженого майна для огляду, не надав, питанняпро те, чи виникла шкода внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 Ц України) не порушував.

Таким чином, позивачу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу , однак відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 30 Закону № 1961?IVздійснює відшкодування витрат в межах ліміту відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну (100 000 грн) за мінусом франшизи 500 грн., що становить 37 254 грн (37 754 грн - 500 грн).

З урахуванням положень статті 30 Закону № 1961-IV позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн з страхової компанії ПрАТ УПСК , - задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу задоволено частково, рішеннясуду першої інстанції скасовано та позовні вимоги задоволено частково у розмірі 85,4 % ціни позову), розмір судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 732 грн 80 коп. ((1 280 грн + 1 920 грн)*85,4%) та судові витрати на правову допомогу у розмірі 1708 грн (2 000 грн *85,4%).

Справа, що переглядається, є малозначною, оскільки визначена у ній ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України).

Тому, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року скасувати з ухваленням нового рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 37 254 грн., судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 2 732 грн 80 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1708 грн.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія моральної шкоди у розмірі 5 000 грн та франшизи у розмірі 500 грн.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про боржника: Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія , код ЄДРПОУ 35013432, адреса місця розташування: вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Є.М. Суханова

Т.А. Слюсар