Рішення

від 01.06.2021 по справі 478/1806/20

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/1806/20 Провадження № 2/478/68/2021

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2021 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Томашевського О.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Григоренко Н.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Казанківського районного суду Миколаївської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Задерецького Віталія Анатолійовича, поданої в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко Олена Олексіївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

В с т а н о в и в:

Задерецький В.А., який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкоємцем на майно ОСОБА_5 , а саме: земельну ділянку, площею 13,03 га, за кадастровим номером: 4823683900:06:000:0170 є відповідач - ОСОБА_4 .

Натомість, позивач вказує, що відповідач фактично не прийняла спадщини, оскільки не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. В обґрунтування наведеної позиції позивач вказує, що відповідачем було подано до нотаріусу заяву про прийняття спадкового майна, а не спадщини, як того вимагає ст. 1269 ЦК України.

Крім того, позивач зазначає, що матеріали спадкової справи не містять відомостей щодо того, що відповідач особисто звернувся до нотаріуса із вказаною заявою та йому не зрозуміло, яким чином вказану заяву від ОСОБА_4 отримав нотаріус. Фактично ж, вказана заява не складалась на ім`я нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а була подана з порушенням визначеного нотаріального округу та посвідчена приватним нотаріусом міста Кривий Ріг, тобто не за місцем відкриття спадщини.

Отже, у даній справі було вчинено односторонній правочин, яким було створено обов`язки для інших осіб і такий правочин спрямований на набуття права на спадщину відповідачем, що порушує право позивача на спадщину.

Між іншим, в позовній заяві позивач зазначив, що має сумнів в автентичності підпису саме відповідача у заяві про прийняття спадкового майна.

З огляду на наведене, позивач просив суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко Оленою Олексіївною в спадковій справі № 59/2018 на ім`я ОСОБА_4 про право на спадщину на майно ОСОБА_5 у вигляді земельної ділянки, кадастровий номер: 4823683900:06:000:0170, площею 13,03 га.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у приватного нотаріуса матеріали спадкової справи № 29/2018, заведену після смерті ОСОБА_5 .

Ухвалою суду 23.02.2021 року було відведено головуючого суддю Іщенко Х.В. від участі в розгляді цивільної справи ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Ухвалою суду від 25.02.2021 року цивільну справу за позовною заявою адвоката Задерецького В.А., який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, прийнято до провадження суддею Томашевським О.О., постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Не погоджуючись із позовними вимогами, представник відповідача подав до суду відзив, де зазначив, що за життя, ОСОБА_5 було складено заповіт на ім`я відповідача, яким останній було заповідано земельну ділянку, за кадастровим номером: 4823683900:06:000:0170, площею 13,03 га.

Після смерті ОСОБА_5 , відповідач у встановлений строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою, якою прийняла спадщину. Вказану заяву було подано нею на адресу нотаріуса поштою, у зв`язку з чим, вона попередньо засвідчила свій підпис під нею у приватного нотаріуса за місцем проживання.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав з підстав, викладених в ньому, просив його задовольнити повністю. Суду пояснив, що свідоцтво про право на спадщину видано незаконно, оскільки відповідач звернулась до приватного нотаріуса не з заявою про прийняття спадщини, а із заявою про прийняття спадкового майна. Проте, поняття спадщини та спадкового майна не є тотожними, а тому слід вважати, що відповідач не прийняла спадщину, тому, видача їй оспорюваного свідоцтва є незаконним. Крім того, представник позивача наполягав на порушенні нотаріального округу при засвідченні заяви відповідача про прийняття спадкового майна нотаріусом, який знаходився не за місцем відкриття спадщини.

Судом було роз`яснено представнику позивача, що оспорювання автентичності підпису відповідача у заяві про прийняття спадкового майна може бути підставою для вирішення питання про призначення відповідної почеркознавчої експертизи у справі. Будь-яких клопотань про призначення експертизи від сторони позивача до суду не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, пояснив суду, що норми законодавства встановлюють строки для подання заяви про прийняття спадщини, в межах яких відповідач звернулась до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Той факт, що відповідач мала намір подати заяву про прийняття спадщини поштою, вимагав посвідчення справжності її підпису нотаріально, у зв`язку з чим вона звернулась до приватного нотаріуса за місцем проживання. Законодавство не містить вимог до нотаріального посвідчення підпису спадкоємця саме за місцем відкриття спадщини.

Позивач, відповідач та третя особа до суду не прибули, були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання. Причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд дійшов до висновку, що неявка позивача та відповідача, а також третьої особи не позбавляє можливості проводити судовий розгляд.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної та спадкової справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 26 серпня 2003 року ОСОБА_5 було видано Державний акт на право власності на землю, серії ІІ-МК № 023223, згідно якого останній, на підставі свідоцтва про право на спадщину отримав у приватну власність земельну ділянку, для ведення товарного - сільськогосподарського виробництва, площею 13,03 га.

05 грудня 2007 року, ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого, земельну ділянку, площею 13,03 га, яка йому належала на підставі Державного акту на право власності на землю, серії ІІ-МК № 023223 від 26.08.2003 року він заповів своїй внучці - ОСОБА_4 відповідачу по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 12.04.2018 року Казанківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Миколаївській області.

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Рожко О.О. було заведено спадкову справу на підставі заяви про прийняття спадщини поданої позивачем - ОСОБА_3 .

Окрім нього, 28.08.2018 року до приватного нотаріуса звернулася відповідач - ОСОБА_4 , подавши заяву про прийняття спадкового майна за заповітом. Вказану заяву було виготовлено на бланку Міністерства юстиції України, серії НОМЕР_2 , а підпис відповідача було посвідчено приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Пахомовою Н.І.

Згідно запису на бланку заяви, зробленою приватним нотаріусом Рожко О.О., заява надійшла о 19 год. 00 хв. 28.08.2018 року та була зареєстрована в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 121.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.09.2019 року у справі № 478/2164/18 було розтлумачено заповіт ОСОБА_5 , яким він заповів ОСОБА_4 , земельну ділянку, площею 13,03 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 023223, виданого 26.08.2003 року Казанківською районною райдержадміністрацією і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 562, на що він за законом матиме право.

07 листопада 2019 року, представнику відповідача за довіреністю, було видано на ім`я ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 13,03 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 023223, виданого 26.08.2003 року Казанківською районною райдержадміністрацією.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України). Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1234 ЦК України). Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. 2 ст. 1236 ЦК України).

Порядок реалізації права на спадкування визначено в Главі 87 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч. 1,2 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Глава 89 ЦК України визначає порядок оформлення права на спадщину.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України). Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1298 ЦК України).

Як було встановлено судом з матеріалів цивільної та спадкової справи, спадкодавець ОСОБА_5 за життя склав заповіт, яким, на випадок своєї смерті заповів власну земельну ділянку відповідачу - ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_5 , відповідач, протягом строку,встановленого статтею 1270 ЦК України, звернулась до приватного нотаріуса Рожко О.О. із заявою про прийняття спадкового майна, а по закінченню строків, визначених ч. 1 ст. 1298 ЦК України, отримала свідоцтво про право на спадщину.

Посилання представника позивача на ту обставину, що відповідач не зверталася із заявою про прийняття спадщини, зводиться до заперечень останнім форми поданої заяви. Натомість, суд не може погодитись, що в даному випадку поняття спадкового майна та спадщини не можливо ототожнювати.

Так, згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спад кодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Об`єктами спадкування є цивільні права та обов`язки спадкодавця, що можуть (мають здатність) переходити у спадщину. Сукупність цих прав і обов`язків називається спадщиною або спадковою масою (спадковим майном). У спадковому праві ці поняття використовуються як рівнозначні.

В підтвердження наведеного свідчить аналіз вживання в ЦК України термінології частка та/або частина у спадщині, поділ та перерозподіл спадщини, управління спадщиною , право на спадщину (його оформлення - глава 89 ЦК України).

Тобто, якщо замінити слово спадщина словом майно , то сутність правовідносин при цьому не зміниться.

Саме виходячи із синонімічності термінів спадкова маса , спадщина , спадкове майно ,суд оцінює й вказівку у поданій відповідачем приватному нотаріусу Рожко О.О. заяві про прийняття спадкового майна, а тому, приходить до висновку, що посилання позивача на ту обставину, що нібито нею не було прийнято спадщину є необґрунтованими.

Крім цього, оцінюючи доводи сторони позивача про те, що при подані заяви про прийняття спадкового майна було допущено порушення нотаріального округу, що призводить до недійсності свідоцтва про право на спадщину, суд не знаходить їх також обґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Згідно з п. 3.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 визначено, що заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

Отже, для оформлення спадкових прав спадкоємець має звернутись до державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які функціонують в межах територіальної одиниці, що стала останнім місцем проживання спадкодавця, а в разі, якщо таке місце проживання не відоме, - за місцем знаходження нерухомого майна або основної його частини (місцем знаходження основної частини рухомого майна) чи за місцем, встановленим законом.

Як вбачається з п.п. 3.4 та 3.5 вказаного Порядку, якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п. 11 ст. 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема: посвідчують справжність підпису на документах.

Частиною 1 ст. 41 вказаного Закону визначено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 71-73, 85 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Таким чином, нотаріальні дії вчиняються будь-яким нотаріусом, якщо з цього правила не існує винятків. Таким винятком є оформлення спадкових прав, що відбувається нотаріусами за місцем відкриття спадщини. Проте, оформлення спадкових прав це процедура спадкування, яка полягає у вчиненні дій спадкоємцями, зокрема: із прийняття спадщини та отримання права на спадщину.

Таким чином, слід розрізняти вчинені нотаріальні дії пов`язані із процедурою спадкування та іншими, зокрема, посвідченням підпису особи на документах. В першому випадку, нотаріус вчиняє нотаріальні дії за місцем відкриття спадщини (в межах територіального округу), в другому випадку, будь-яким нотаріусом, до якого звернулася особа для посвідчення її підпису.

Беручи до уваги ту обставину, що відповідач звернулася за місцем проживання до приватного нотаріуса лише для посвідчення підпису на заяві про прийняття спадкового майна, а не з приводу оформлення спадкових справ, то така нотаріальна дія не може вважатися вчиненою за межами нотаріального округу.

Щодо посилань в позовній заяві на ту обставину, що в матеріалах спадкової справи відсутній поштовий конверт, який свідчить про належне отримання приватним нотаріусом Рожко О.О. заяви від відповідача про прийняття спадкового майна, то суд знаходить їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.23 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

Тобто, з огляду на наведені норми, поштовий конверт підшивається до спадкової справи лише в разі не підтвердження справжності підпису особи. Будь-яких доказів того, що в поданій відповідачем заяві про прийняття спадкового майна не підтверджено її підпис, стороною позивача перед судом не доведено.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В абз. 3 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно з правовою позицією Верховного суду викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Підсумовуючи все викладене вище, суд вважає, що підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко Оленою Олексіївною в спадковій справі № 59/2018 на ім`я ОСОБА_4 на майно ОСОБА_5 у вигляді земельної ділянки, кадастровий номер: 4823683900:06:000:0170, площею 13,03 га з мотивів наведених в позовній заяві відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем слід покласти на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 81, 89, 110, 113, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

В задоволенні позовної заяви адвоката Задерецького Віталія Анатолійовича, поданої в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко Олена Олексіївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею: 01.06.2021 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О.Томашевський