Рішення

від 01.06.2021 по справі 204/8877/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8877/20

Провадження № 2/204/710/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 квітня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Сокола Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2020 року Дніпровський індустріально-педагогічний технікуму звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачки ОСОБА_1 із вимогою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період часу з 01 січня 2018 року по 01 листопада 2020 року в сумі основного боргу 24347 гривень 61 копійка та судові витрати у справі, а також витрати на професійну правничу допомогу (а. с. 2-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у державній власності та на праві господарського відання закріплений за Дніпровським індустріально-педагогічним технікумом. Технікум, як балансоутримувач, надає мешканцям житлових квартир житлово-комунальні послуги, а саме: надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитку для проживання та надання особам, що проживають в цих приміщеннях, комунальних послуг та послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень. 27 грудня 2007 року між позивачем та відповідачкою укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідачка постійно затримує сплату за спожиті житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим позивачем неодноразово складалися акти звіряння розрахунків та претензії щодо погашення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Однак вручити претензії відповідачці позивач не зміг через відсутність останньої у квартирі про що, зокрема складено акти від 13 травня 2020 року, 12 серпня 2020 року та 19 листопада 2020 року. 18 грудня 2020 року позивач спрямував відповідачці претензію щодо погашення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, відповіді на яку не отримав, через що він вимушений звернутися із вказаним позовом до суду (а. с. 2-6).

Ухвалою суду від 18 січня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 01 березня 2021 року (а. с. 66), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 2924/21-вих/2/204/710/21 (а. с. 67) .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 253).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом розміщення на офіційному сайті Судова влада оголошення про її виклик (а. с. 246), про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та спираючись на вимоги ст. ст. 223, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.

Судом встановлено, що на балансі позивача на праві господарського відання перебуває гуртожиток, що розташований у буд. АДРЕСА_1 (а. с. 43). 01 січня 2017 року позивач та відповідачка уклали договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а. с. 7). Наказом Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму № 434/01-02 від 27 грудня 2019 року з 01 січня 2020 року встановлено розмір вартості послуги з проживання для мешканців житлових квартир, що розташовані в гуртожитку житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 у сумі 1 гривня 14 копійок за 1 кв. м., враховуючи діючі норми (а. с. 8). Калькуляцією вартості проживання для мешканців житлових квартир, що розташовані в гуртожитку житловому будинку АДРЕСА_2 з 01 січня 2020 року, затвердженою директором Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму 27 грудня 2019 року, передбачено, що у вартість проживання за місяць враховано: витрати на оплату праці, в т.ч. бухгалтер; нарахування ЄСВ на оплату праці відповідно до законодавства (22%), гривень; безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; капітальні витрати (до 10%); індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до законодавства (а. с. 8 на звороті).

16 січня 2020 позивачем було укладено з Товариством з додатковою відповідальністю ДНІПРОКОМУНТРАНС договір № 3333 про надання послуг з поводження з побутовими відходами в частині вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), у тому числі й з розташуванням контейнеру за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 47)

23 січня 2020 року позивачем укладено з Комунальним підприємством ТЕПЛОЕНЕРГО Дніпровської міської ради договір №110436 про закупівлю пари та гарячої води та пов`язаної продукції, де місцем надання теплової енергії є буд. №. АДРЕСА_1 (а. с. 54-55).

27 січня 2020 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ договір № 010042 про купівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг, де місцем постачання товару, у тому числі, є буд. №. АДРЕСА_1 (а. с. 48-53).

З розрахунку, наданого позивачем та долучених до нього документів на підтвердження виконаних робіт та понесених витрат вбачається, що станом на грудень 2020 року відповідачка має перед позивачем заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 24347 гривень 61 копійка (а. с. 56-58, 61, 79-216).

Позивачем відповідачці були спрямовані претензії з приводу сплати виниклої заборгованості за надані житлово-комунальні послуги 05 травня 2020 року за № 325/01-05 (а. с. 9), 04 серпня 2020 року за № 353/01-05 (а. с. 10) та 03 листопада 2020 року за № 806/01-05 (а. с. 11), які не були вручені відповідачці через її відсутність у квартирі, що підтверджується копіями відповідних актів від 13 травня 2020 року (а. с. 15), 12 серпня 2020 року (а. с. 16) та 19 листопада 2020 року (а. с. 17).

Також 18 грудня 2020 року позивачем було спрямовано відповідачці претензію № 913/01-05 (а. с. 12-13) з приводу сплати виниклої заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, відповіді на яку не отримав.

Станом на дату розгляду справи відповідачка надані позивачем житлово-комунальні послуги не оплатила.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 796, позивач, як заклад освіти, має право на надання спеціально облаштованих будинків і приміщень, що перебувають на балансі закладу освіти, для тимчасового проживання та надання громадянам, які проживають в цих приміщеннях, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень.

Приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з вимогами ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов`язані своєчасно вносити оплату за комунальні послуги.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Станом на дату розгляду справи відповідачка надані позивачем житлово-комунальні послуги не оплатила.

При цьому розмір існуючої заборгованості відповідачкою не спростовано та розрахунок розміру заборгованості відповідачкою не оспорюється.

Крім того, відповідачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що оплата за теплопостачання, водопостачання, водовідведення та за електроенергію здійснюється нею по прямим договорам з постачальниками даних послуг, та, що така оплата нею здійснена й вона впливає на розмір спірної заборгованості.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Разом з цим, такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Приписами ст. 162 Житлового кодексу Української РСР, також визначено обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами, житлово-комунальних послуг.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Відповідачка у встановленому законом порядку не відмовлялася від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давали підстави для звільнення від їх оплати, відповідачкою надано не було.

Крім того, згідно з актом звіряння розрахунків за 2018 рік вбачається, що відповідачка частково здійснювала оплату за отримані послуги у сумі 7164 гривні 75 копійок, що підтверджує визнання нею свого обов`язку оплачувати надані послуги (а. с. 56).

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачка належним чином не виконувала своїх обов`язків щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг, внаслідок чого станом грудень 2020 року утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у визначеному позивачем розмірі, позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так позивач, відповідно до актів звіряння взаємних розрахунків за 2018-2020 роки (а. с. 56-58), просить стягнути з відповідачки заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2018 року по 01 листопада 2020 року у розмірі 24347 гривень 61 копійка, але до цього періоду також включив і суму заборгованості у розмірі 1250 гривень 87 копійок, яка утворилася до 01 січня 2018 року, та суму заборгованості за листопад та грудень 2020 року у розмірі 1532 гривні 63 копійки, яку позивач відповідно до змісту позовних вимог не просить стягнути з відповідачки.

Крім того, відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за 2018 рік, позивачем відповідачці за вказаний рік нараховано загальну суму у розмірі 8678 гривень 11 копійок, а підтвердження суду надано лише на суму 8344 гривні 53 копійки (а. с. 159-213). Так само, позивачем відповідачці за 2019 рік нараховано загальну суму у розмірі 11861 гривня 91 копійка, а підтвердження суду надано лише на суму 11128 гривень 71 копійка (а. с. 127-156)

Отже, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2018 року по 01 листопада 2020 року у розмірі 20497 гривень 33 копійки (24347 гривень 61 копійка - 1250 гривень 87 копійок (заборгованість, яка утворилася до 01 січня 2018 року) - 1532 гривні 63 копійки (заборгованість за листопад та грудень 2020 року) - 333 гривні 58 копійок (нарахування за 2018 рік, що непідтверджені квитанціями) - 733 гривні 20 копійок (нарахування за 2019 рік, що не підтверджені квитанціями).

Приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року №10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану, в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Позивачем пред`являючи даний позов до суду було сплачено судовий збір у сумі 2102 гривні (а. с. 1).

Відповідно до договору № Д-64 від 16 грудня 2020 року правничу допомогу позивачу надано адвокатом Орлом Вадимом Юрійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2465 від 19 березня 2012 року), що підтверджується договором про надання послуг з адвокатської діяльності від 16 грудня 2020 року № Д-64 (а. с. 17-19) та договором № Д-1 від 09 лютого 2021 року про надання послуг з адвокатської діяльності (а. с. 225-226).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг за договором № Д-64 від 16 грудня 2020 (а. с. 235-236), з якого встановлено, що позивачу надано професійну правничу допомогу у сумі 2000 гривень та яка ним сплачена, що підтверджується платіжним дорученням № 863 (а. с. 234).

Також позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг від 01 березня 2021 року за договором № Д-1 від 09 лютого 2021 року (а. с. 239), з якого встановлено, що позивачу надано професійну правничу допомогу у сумі 2000 гривень та яка ним сплачена, що підтверджується платіжним дорученням № 19 (а. с. 240) та акт приймання-передачі наданих послуг від 14 квітня 2021 року за договором № Д-1 від 09 лютого 2021 року, з якого встановлено, що позивачу надано професійну правничу допомогу у сумі 1000 гривень (а. с. 249), яка ним сплачена, що підтверджується платіжним дорученням № 49 (а. с. 251).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень, через що вказані витрати мають бути стягнуті пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідачки на його користь.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5978 гривень 90 копійок ((2102+2000+2000+1000)* 20497,33/24347,61).

Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу судом враховується, що клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від відповідача не надходило, обставини щодо неспівмірності витрат суду не повідомлялися та не доводилися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму (49017, м. Дніпро, вул. Володимира Івасюка, буд. 51; ЄДРПОУ 02541332) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму (49017, м. Дніпро, вул. Володимира Івасюка, буд. 51; ЄДРПОУ 02541332) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період часу з 01 січня 2018 року по 01 листопада 2020 року у суму 20497 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто сім) гривень 33 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5978 гривень 90 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна