Постанова

від 20.05.2021 по справі 910/5316/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. Справа№ 910/5316/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Сітайло Л.Г.

Андрієнка В.В.

за участі секретаря судового засідання Яценко І.В.

представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.05.2021

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.01.2021

у справі № 910/5316/20 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоюніт"

про стягнення 366 414 грн 65 коп.,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство Укргазвидобування (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Геоюніт (далі - відповідач) про стягнення 366 414 грн 65 коп. заборгованості за Договором від 02.07.2018 № ЛГВ-605/03-18, у тому числі: 213 325 грн 21 коп. пені та 153 089 грн 44 коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору від 02.07.2018 № ЛГВ-605/03-18 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо виконання робіт у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивачем нараховано 213 325 грн 21 коп. пені та 153 089 грн 44 коп. штрафу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/5316/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоюніт" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" штрафні санкції у розмірі 200 000 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 631 грн 00 коп. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з огляду на обставини справи та враховуючи ступінь виконання відповідачем спірного зобов`язання за договором (роботи за етапами 7 та 8 виконані), відсутність у матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасного виконання договору, а також те, що порушення зобов`язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим та вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 200 000 грн 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазвидобування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/5316/20 у частині відмови у задоволенні решти позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не здійснив об`єктивну оцінку доказів, а саме - у частині зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання. На думку апелянта, рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням статті 233 ГК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачем було надано до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/5316/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати покласти на позивача. Підстави відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та недоведеними, а рішення - законним та обґрунтованим, прийнятим Господарським судом міста Києва у відповідності до норм матеріального та процесуального права України з урахуванням всіх обставин справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/5316/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді - Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/5316/20 залишено без руху, надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

16.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/5316/20 та призначено розгляд справи на 27.04.2021.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Ткаченко Б.О. 27.04.2021 розгляд справи № 910/5316/20 не відбувся.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Сітайло Л.Г., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2021 прийнято справу № 910/5316/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Сітайло Л.Г., Андрієнко В.В. та призначено розгляд справи на 20.05.2021.

Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.07.2018 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геоюніт" укладено договір на виконання польових сейсморозвідувальних робіт на Хідновицькій площі за технологією 3 D № ЛГВ 605/03-18 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати геологорозвідувальні роботи, зазначені у пункті 1.2 договору, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи згідно з умовами цього договору.

У пункті 1.2 договору найменування геологорозвідувальних робіт: комплекс сейсморозвідувальних робіт на Хідновицькій площі за технологією 3D. Детальний перелік, методика, обсяг та строки виконання робіт зазначені у технічному (геологічному) завданні, що є додатком № 1 до договору та календарному плані, який є додатком № 2 до договору і є його невід`ємними частинами.

Виконавець розробляє проект на виконання польових сейсморозвідувальних робіт на Хідновицькій площі за технологією 3D відповідно до додатку № 1 до договору та письмово погоджує його із замовником.

Замовник має право вносити корективи до проекту робіт перед початком виконання сейсморозвідувальних робіт за погодженням їх з виконавцем.

Результатом виконаних робіт є первинні сейсмограми та інші результативні матеріали, прийняті та затверджені замовником на засіданні науково-технічної ради, заключенні відповідно до технічного (геологічного) завдання, прийнятий та затверджений замовником на засіданні науково-технічної ради заключний звіт про виконані роботи.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна ціна цього договору становить до 147 900 000,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4.2 договору фактична вартість робіт, у тому числі кожного етапу визначається відповідно до фактичного виконаного обсягу робіт, який підтверджений актом приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до цін, вказаних у додатку № 5 до договору (вартість робіт виконавця), який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що строк виконання робіт згідно з календарним планом, що є додатком № 2 до договору. Початок виконання робіт з дати підписання договору. Строк виконання кожного етапу робіт визначений у календарному плані, що є додатком № 2 до Договору.

Відповідно до пункту 6.7 договору щоденний контроль за виконанням робіт, відповідність їх проекту робіт, контроль якості отриманих даних та поточне, а при завершенні робіт - заключне приймання матеріалів, проводиться супервайзером, про що складаються відповідні акти приймання матеріалів, які підписуються виконавцем та супервайзером.

Пунктом 6.8 договору визначено, що акти приймання польових матеріалів оформляються у трьох примірниках: по одному залишається у виконавця та супервайзера, один передається замовнику.

На підставі Актів приймання польових матеріалів (етап № 4 календарного плану) наприкінці кожного місяця складається акт приймання-передачі виконаних робіт. Виконавець зобов`язаний до 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним надати акти приймання-передачі виконаних робіт (2 екземпляри за етапом № 4 календарного плану).

Після завершення кожного етапу/підетапу робіт, виконавець зобов`язаний протягом трьох діб скласти та надати Акти приймання-передачі виконаних робіт (2 примірники) замовнику.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання виконавцем забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 11.2 цього договору і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 11.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили технічне (геологічне) завдання на виконання польових сейсморозвідувальних робіт на Хідновицькій площі за технологією 3D.

Додатком № 2 до договору сторони погодили календарний план на виконання польових сейсморозвідувальних робіт на Хідновицькій площі за технологією 3D.

Відповідно до пункту № 7 Календарного плану на виконання польових сейсморозвідувальних робіт на Хідновицькій площі за технологією 3D сторони погодили:

- найменування та зміст 7 етапу - спеціальна обробка сейсморозвідувальних матеріалів 3D МВХ МСГТ (часова пре-стек міграція) з виконання процедур підготовки даних, власне часової міграції до підсумовування та наступної пост-міграційної обробки;

- cтрок виконання - не пізніше, ніж 265 днів з дати підписання договору (не пізніше 24.03.2019);

- вартість даного етапу становить 2 086 992,00 грн.

- кінцевий результат робіт по етапу - матеріали та результати проведення спеціальної обробки сейсмічної інформації (згідно п. 4.2.18-4.2.20 додатку 1 до цього договору). Інформаційний звіт за етап. Акт приймання-передачі виконаних робіт по етапу № 7.

Відповідно до пункту № 8 Календарного плану на виконання польових сейсморозвідувальних робіт на Хідновицькій площі за технологією 3D сторони погодили:

- найменування та зміст 8 етапу - звіт про виконання польових сейсморозвідувальних робіт на Хідновицькій площі за технологією 3D;

- строк виконання - не пізніше, ніж 280 днів з дати підписання договору (не пізніше 02.04.2019);

- вартість даного етапу становить 100 000,00 грн,

- кінцевий результат робіт по етапу - прийнятий та затверджений замовником на засіданні науково-технічної ради звіт у паперовому та електронному вигляді у 3 екземплярах. Акт приймання-передачі виконаних робіт по етапу № 8.

02.07.2018 між сторонами укладена угода про захист комерційної таємниці, що є додатком № 4 до договору.

Додатком № 5 до договору сторони погодили вартість робіт виконавця.

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення штрафних санкцій у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, належним чином невиконання взятих на себе зобов`язання щодо виконання робіт у встановлений договором строк.

Відповідачем було подане клопотання до суду першої інстанції про зменшення суми нарахованих штрафних санкцій, яке обґрунтоване тим, що нараховані у справі № 910/5316/20 штрафні санкції є занадто великі, неспіврозмірні зі збитками позивача, у результаті прострочення виконання № 7 та № 8 етапу робіт за договором, а також несправедливими та нечесними, враховуючи домовленості сторін, щодо мирного врегулювання спору та зважаючи на ступінь виконання зобов`язання, майновий стан. Відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 1 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з положенням пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, колегія суддів дійшла до висновку, що за своєю правовою природою цей договір є договором підряду і відповідає вимогам статті 837 ЦК України, якою встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і у погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір підряду № ЛГВ 605/03-18 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати геологорозвідувальні роботи, зазначені у пункті 1.2 договору, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи згідно з умовами цього договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у порушення умов укладеного сторонами договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного виконання робіт за етапами № 7 та № 8, що також не було спростовано відповідачем.

Відповідно до пункту 8.5 договору, у разі порушення з вини виконавця строків виконання робіт, виконавець зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості етапу робіт, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у відповідності до пункту 8.5 Договору, дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо виконання робіт у встановлений договором строк.

При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо перерахунку заявлених до стягнення сум пені та штрафу за етапом № 7.

Щодо стягнення пені та штрафу за етапом № 8, судом першої інстанції вірно перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та нормам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з відхиленням судом першої інстанції тверджень відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Судом першої інстанції вірно враховано, що сторони узгодили строки виконання робіт за вказаними етапами, а саме не пізніше 24.03.2019 та 02.04.2019 відповідно. При цьому умови договору не містять положень, що строки виконання робіт за етапами № 7 та № 8 залежать від строків виконання робіт за попередніми етапами.

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає у тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору у силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, у тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це у договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це у договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно з положеннями статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки, штрафу, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд визначає у межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання скаржника у апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції положень статей, якими врегульовано питання можливості зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд першої інстанції, керуючись також внутрішнім переконанням, за наслідками оцінки встановлених обставин справи у сукупності дійшов правильного висновку про те, що даний випадок є винятковим для їх зменшення.

Отже, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано скористався наданим статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій, забезпечивши баланс інтересів сторін. Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що даний випадок є винятковим та правомірно зменшив розмір штрафних санкцій, які стягнув з відповідача у розмірі 200 000 грн 00 коп.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення.

Згідно частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/5316/20 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/5316/20 залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

3. Матеріали справи № 910/5316/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України .

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.Г. Сітайло

В.В.Андрієнко