Постанова

від 28.05.2021 по справі 924/1393/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року Справа № 924/1393/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

без виклику сторін у справі

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лістранс", с.Мукша Китайгородська, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 16.02.21р. суддею Кочергіною В.О. о 12:14 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 22.02.21р.

у справі № 924/1393/20

за позовом Заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних відносинах Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ

до Приватного підприємства "Лістранс", с.Мукша Китайгородська, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 7143 грн. 38 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2021р. у справі №924/1393/20 позов Заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних відносинах Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства "Лістранс" про стягнення 7143,38грн. - задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Лістранс" на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 7143,38грн. плати за проїзд.

Стягнуто з Приватного підприємства "Лістранс" на користь Хмельницької обласної прокуратури 2102,00грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Приватне підприємство "Лістранс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити. Також, просить судові витрати покласти на позивача.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- звертає увагу на те, що в направленні на рейдову перевірку №006613 від 10.06.2019р. вказано, що останнє видається на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті, однак, реквізити наказу на підставі якого видано вказане вище направлення (дата та вихідний номер) відсутні. Крім того, відсутня назва органу державного контролю на направленні на рейдову перевірку №006613 від 10.06.2019р.;

- вказує на те, що при здійсненні габаритно-вагового контролю щодо відповідача, 13.06.2019р., використовувався пересувний пункт габаритно-вагового контролю. Згідно чеку зважування, який формується вагою автоматично, зафіксовано час проведення габаритно-вагового контролю, а саме: 20:50год.. Відповідно до п.11 Порядку № 879 режим роботи пересувного пункту встановлюється за погодженням з Укравтодором. Збороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків. Позивач, у відповіді на відзив, зазначив, що габаритно-ваговий контроль щодо відповідача здійснювався на посту превентивної діяльності ГУНП в Тернопільській області (обхід м.Підволочиськ, а/д М-12 км 191 + 100), вказана ділянка дороги в темну пору доби є освітленою. Однак позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили вищенаведене;

- зазначає, що працівниками Укртрансбезпеки, при виконанні своїх службових обов`язків використовувся пристрій для вимірювання ваги транспортних засобів, який не пройшов обов`язкової повірки (метрологічної атестації) такого обладнання та не отримав відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- щодо висновку суду першої інстанції про відсутність заперечень зі сторони перевізника (відповідача), оскільки відсутні оскарження дій службових осіб управління щодо проведення габаритно-вагового контролю, зазначає, що вказаний висновок, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, оскільки Відповідач вперше дізнався про зважування транспортного засобу (який використовувався Відповідачем), тільки після пред`явлення позовної заяви до господарського суду Хмельницької області. Також, зазначає, що фактично, в матеріалах справи відсутні будь-які докази як направлення листа від 16.07.2019р. №29683/36/24-19 відповідачу, так і будь які докази отримання відповідачем цього листа.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 23.03.2021р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лістранс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2021р. у справі №924/1393/20 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Надалі, 06.04.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021р. про залишення апеляційної скарги без руху надійшло супровідний лист з додатком, зокрема, із платіжним дорученням від 31.03.2021р. №26 про сплату судового збору в розмірі 3153,00грн..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Лістранс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.02.21р. у справі №924/1393/20, ухвалено розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лістранс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2021р. у справі №924/1393/20 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження та запропоновано позивачам подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

21.04.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Приватного підприємства "Лістранс" надійшло клопотання від 16.04.2021р. про долучення до матеріалів справи доказів, в якому просить визнати поважними причинами неподання доказів в суді першої інстанції, а також докази, які свідчать про відсутність освітлення на місці проведення габаритно-вагового контролю на автодорозі М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка на 191 км + 100м (місце розташування пересувного пункту вагового та габаритного контролю на об`їзній дорозі міста Підволочиськ Тернопільської області). Зокрема, відповідач зазначає, що саме з оскаржуваного рішення стало відомо, що суд взяв до уваги тільки пояснення позивача, без будь-яких доказів, про наявність в темну пору освітлення на ділянці дороги, на якій здійснювався габаритно-ваговий контроль. Ознайомившись з такою позицією суду першої інстанції, відповідач звернувся з адвокатським запитом до Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, щодо надання доказів підтвердження/спростування наявності на момент проведення габаритно вагового контролю 13.06.2019р., освітлення на авто дорозі М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка на 191 км + 100м (місце розташування пересувного пункту вагового та габаритного контролю на об`їзній дорозі міста Підволочиськ Тернопільської області). В подальшому надійшла відповідь на запит. З відповіді на запит встановлено, що освітлення на автодорозі М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка на 191км + 100м (місце розташування пересувного пункту вагової і та габаритного контролю на об`їзній дорозі міста Підволочиськ Тернопільської області), з`явилось тільки в липні 2020р..

До вказаного клопотання відповідачем додано, зокрема, засвідчену копію адвокатського запиту від 25.02.2021р., засвідчену копію листа від 09.03.2021р. №08-02/453, засвідчену копію акту приймання - виконання будівельних робіт за липень - вересень від 20.10.2020р. №24/15Е/ЗФ, засвідчену копію акту зміни (встановлення) лічильників електроенергії до 0,4кВ прямого включення від 05.08.2020р..

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані докази не були подані до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.ч.6, 8, 9 ст.165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі; у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.167 ГПК України, у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення; до заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу; заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів подання разом із письмовим відзивом на позов, письмовими запереченнями на відповідь на відзив додаткових доказів. Також матеріали справи не містять відповідних заяв, клопотань відповідача про посилання на докази, які не можуть бути подані разом із відповідними процесуальним документами (за наявності).

У відповідності до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч.3 ст.269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм ч.3 ст.269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018р. у справі №906/612/17, від 22.08.2018р. у справі №910/19776/17, від 05.12.2018р. у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не повідомляв суд про неможливість надання вищевказаних доказів, в тому числі про намір подання таких доказів.

Таким чином, відповідачем не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції, зокрема, копії акту приймання - виконання будівельних робіт за липень - вересень від 20.10.2020р. №24/15Е/ЗФ, копії акту зміни (встановлення) лічильників електроенергії до 0,4кВ прямого включення від 05.08.2020р., тощо, які просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду згідно з апеляційною скаргою та клопотанням, як не надано і доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника. А тому, вищевказані докази не приймаються до розгляду судом апеляційної інстанції.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 04.06.2019р. начальником Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок, які здійснюються Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області у період з 10.06.2019р. по 16.06.2019р., на виконання окремого доручення №320/03/13-18 від 05.05.2018р.

Відповідно до вказаного графіку, Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області видано направлення на рейдову перевірку №006613 від 10.06.2019р. в період з 10.06.2019р. по 15.06.2019р. на автодорогах М-19 км. 346 + 800 ППГВК, М-12 км. 131 + 100 ППГВК.

Зокрема, на підставі наведених розпорядчих документів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 13.06.2019р. на автодорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка 191км. плюс 100м. здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки КАМАЗ модель 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки КРАЗ, модель 9370, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які згідно інформації ТСЦ МВС №6843 від 04.12.2020р. №31/22/3-814 належали на праві власності гр. ОСОБА_1 .

Також, позивачем до матеріалів справи надано Графік роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на червень місяць 2019р., погоджений посадовими особами Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, Управління превентивної діяльності ГУ національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції.

Габаритно-ваговий контроль вказаного автомобіля здійснювався автоматичним приладом для зважування дорожніх транспортних засобів "esit 427".

В подальшому, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено Акт №0012465 від 13.06.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано, що загальна маса транспортного засобу становить 36,4 тон при нормативно допустимій для даного виду транспортного засобу 40,0 тон. Осьові навантаження: нормативно допустимі 11/8/8/8/8; фактичні 4,25/7/6,95/9/9,2.

Вказаний Акт підписано водієм транспортного засобу П.А. Мандзюком та посадовою особою Управління.

У довідці №0018676 від 13.06.2019р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю зазначено, що водій транспортного засобу ОСОБА_2 , автомобіль (тягач) КАМАЗ 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп КРАЗ модель 9370, реєстраційний номер НОМЕР_2 , навантаження на осі 4,25/7/6,95/9/9, повна маса транспортного засобу 36,4тонн.

Також, у матеріалах справи наявні Сертифікат відповідності (зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.СВ.0310-17, дата реєстрації 20.12.2017р.); Додаток до Сертифікату відповідності, який містить перелік серійних номерів приладів; Сертифікат перевірки від 27.11.2017р.; Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5361, чинне до 04.02.2020р. на вказаний вимірювальний прилад.

Крім того, Управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області складено довідку №0018676 від 13.06.2019р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт №0012465 від 13.06.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Зокрема, встановлено, що загальна маса транспортного засобу становить 36,4 тон при нормативно допустимій для даного виду транспортного засобу 40,0 тон. Осьові навантаження: нормативно допустимі 11/8/8/8/8, фактичні 4,25/7/6,95/9/9,2.

У відповідності до товарно-транспортної накладної №0338 від 13.06.2019р., яка знаходиться в матеріалах справи, перевізником вантажу є ПП "Лістранс".

У матеріалах справи наявний чек зважування №854 від 13.06.2019р., згідно якого навантаження на осі становить у кг 4250/7000/6950/9000/9200. Всього 36400кг.

Так, на підставі складених актів та довідки проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 238,95євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України від 13.06.2019р. становить 7143,38грн..

У розрахунку зазначено, що проплату необхідно провести в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку.

В подальшому, листом №29683/36/24-19 від 16.07.2019р. в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області звернувся до ПП "Лістранс" з прохання здійснити оплату за проїзд автомобільними дорогами, великогабаритними транспортними засобами у сумі 7143,36грн.. Надсилання листа підтверджується фіскальним чеком від 16.07.2019р., який знаходиться в матеріалах справи.

Однак, зазначений вище лист залишено ПП "Лістранс" без відповіді та належного реагування.

За вказаних обставин та зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем у добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, а Укртрансбезпекою України, як контролюючим органом, на якого покладено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, не здійснено заходів щодо стягнення нарахованої відповідачу плати, Заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних відносинах Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Лістранс" про стягнення 7143,38грн. в примусовому порядку.

Обґрунтовуючи позовну заяву, керівник місцевої прокуратури посилається на те, що відповідачем здійснювалось перевезення вантажів з перевищенням габаритних та вагових обмежень, внаслідок чого у нього виник обов`язок щодо оплати за проїзд автомобільними дорогами у сумі 7143,38грн..

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1393/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.01.2021р..

22.01.2021р. до Господарського суду Хмельницької області відповідачем подано відзив на позов (вх.№05-22/662/21) із запереченнями проти позову. Зокрема, відповідач зазначає про те, що вага транспортного засобу Камаз 3410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з спеціалізованим напівпричепом Краз 9370 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), які належать відповідачу, з навантаженим товаром під час проведення габаритно-вагового контролю 13.06.2020р. становила 36400кг., що підтверджується чеком зважування №854 від 13.06.2019р., що в свою чергу не є перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм загальної маси. Наголошує, що результати габаритно-вагового контролю стосовно ПП "Лістранс" від 13.06.2019р., а саме вага транспортних засобів Камаз 3410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з спеціалізованим напівпричепом Краз 9370 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) 36400кг., зокрема поосьові перенавантаження на четверту і п`яту вісь (нормативно допустиме 8т. фактичне 9т. і 9,2т.) отримані всупереч Порядку №879 без затвердженої методики спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Також, звертає увагу суду на те, що відповідно до інформації наявної у Реєстрі затверджених засобів вимірювальної техніки, який розміщений на сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, не вказано пристрій з умовним позначенням типу ЗВТ "esit 427" (обладнання, яким проводилось зважування). До відзиву додано докази його надсилання Кам`янець-Подільській місцевій прокуратурі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2021р. відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.02.2021р.. Зобов`язано відповідача у дводенний термін з дня отримання копії ухвали надіслати на адресу позивача копію відзиву на позов з додатками.

Також, 03.02.2021р. до Господарського суду Хмельницької області Заступником керівника місцевої прокуратури подано відповідь на відзив (вх.№05-22/1097/21), з запереченнями проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов. Вказує, що на момент використання вагового обладнання в Укртрансбезпеки наявні всі передбачені Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" документи на прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-АS2-PWIA зав. №17-427. В свідоцтві про повірку законодавчо врегульовано засобу вимірювальної техніки №35-02/5361, яке чинне до 04.02.2020р. зазначено, що за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13.01.2016р. Відсутність на момент спірних відносин методики, про яку йдеться у Порядку №879, не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи. Крім того, у відповіді прокурор звертає увагу суду на те, що засіб вимірювальної техніки, яким 13.06.2019р. органами Укртрансбезпеки здійснювалось зважування автомобіля марки КАМАЗ модель 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки КРАЗ, модель 9370, реєстраційний номер НОМЕР_2 внесено до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, що підтверджується копією інформації, отриманої з загальнодоступного джерела-даних сайту https://legalzvt.kiev.ua. До відповіді додано докази її надсилання на адреси учасників справи та копію інформації.

16.02.2021р. на електронну адресу Господарського суду Хмельницької області відповідачем надіслано письмові заперечення на відповідь на відзив (вх.№05-22/1513/21), в яких звертає увагу суду на наступне. Зокрема, Методика, про яку йдеться у п.п.2 п.2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантажння на вісь (осі), спеціально уповноваженим центральним органом виконачої влади у сфері метрології (Міністреством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) станом на здійснення габарітно-вагового контролю щодо ПП "Лістранс" 13.06.2019р. не затверджено. Покликається на те, що використання пересувного пункту габаритно-вагового контролю, на якому здійснювалось зважування заборонено в темну пору доби п.11 Порядку 879. Вказує на те, що у наданому прокурором Витягу з сайту відсутня інформація про прилад, яким проводився габаритно-ваговий контроль щодо відповідача, а саме, "esit 427". До заперечень додано докази їх надсилання на адреси учасників справи.

16.02.2021р. на електронну адресу Господарського суду Хмельницької області відповідачем подано клопотання (вх.№05-22/1512/21) про розгляд справи без його участі, а також про долучення до матеріалів справи поданих раніше письмових заперечень.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2021р. у справі №924/1393/20 позов задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Слід зазначити, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Водночас, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В контексті зазначеного судом враховано, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999р. № 3-рп/99.

Зокрема, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття „інтереси держави, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005р., заява № 61517/00, п.27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Водночас, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Зокрема, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З огляду на викладене, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020р..

Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

У Рішенні від 05.06.2019р. №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Також, слід врахувати, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

При цьому, також слід звернути увагу на те, що щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Як свідчать матеріалами справи, звертаючись до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою прокурор виходив з того, що внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, порушуються економічні інтереси держави в частині ненадходження коштів до Державного бюджету України.

Укртрансбезпекою та її територіальними органами з часу нарахування відповідачеві плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом заходів щодо стягнення такої плати не вжито.

Судом встановлено, що Кам`янець-Подільською місцевою прокуратурою направлено Державній службі України з питань безпеки на транспорті лист №33-11171вих-20 від 02.12.2020р. про ініціювання питання щодо вжиття відповідних заходів реагування, у відповідь на який листом вих. №9768/7.3/15-20 від 14.12.2020р. останнє повідомило, що Державна служба України з безпеки на транспорті не вживало заходів про стягнення із ПП "Лістранс" плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у судовому порядку. Також у листі зазначено, що збільшення видатків на асигнування на сплату судового збору у 2020році не передбачено.

Також, Управління Державної служби України з безпеки на транспорті зверталось до Прокуратури Хмельницької області із листом №89081/24.3/24-20 від 13.11.2020р. щодо необхідності захисту інтересів держави у зв`язку з відсутністю асигнувань на сплату судового збору.

Крім того, звертаючись до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті прокурор зазначив про те, що Державною службою України з безпеки на транспорті, яка має необхідні повноваження у спірних правовідносинах, самостійно не вчинялись дії, спрямовані на захист економічних інтересів держави в частині надходження коштів до Державного бюджету України, що були порушені внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у даній справі прокурором доведено правомірність звернення прокурора із вказаним позовом до суду.

За приписами ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно ст.49 Закону України "Про автомобільний транспорт", водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення перевезень у внутрішньому сполученні.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 (Порядок).

Згідно підпункту 4 п.2 Порядку, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п.6 Порядку).

У відповідності до п.20 Порядку, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 21 Порядку визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до п.27 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п.28 Порядку).

Згідно п.30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

У відповідності до п.31-1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Матеріали справи свідчать, 13.06.2019р. на підставі затвердженого графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю у Тернопільській області на червень 2019р., щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області у період з період 10.06 по 16.06.2019р. та направлення на перевірку від 10.06.2019р. №006613 на автодорозі М-12 191км+100мППГВ проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягача) марки КАМАЗ 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом марки КРАЗ 9370, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Водночас, відповідачем не спростовано правомірність здійснення посадовими особами позивача габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача у відповідності до наданих їм повноважень.

Також, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт №160090 від 13.06.2019р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт №0012465 від 13.06.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку №0018676 від 13.06.2019р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чек зважування № 854 від 13.06.2018р. виданий о 20:50год.

Матеріали справи містять Сертифікат відповідності (зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.СВ.0310-17, дата реєстрації 20.12.2017р.); додаток до Сертифікату відповідності, який містить перелік серійних номерів приладів; Сертифікат перевірки від 27.11.2017р.; Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5361, чинне до 04.02.2020р. на вказаний вимірювальний прилад, витяг з реєстру затверджених типів ЗВТ по ESIT (UA TR002 ідентифікаційний номер).

Також, допустимість використання позивачем ваг, на яких проводилось зважування автомобіля відповідача, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Водночас, стосовно доводів відповідача про те, що засіб вимірювальної техніки не внесено до Реєстру затверджених засобів вимірювальної техніки, слід зазначити, що такі доводи спростовуються долученим до матеріалів справи витягом з реєстру затверджених типів ЗВТ по ESIT (UA TR002 ідентифікаційний номер).

Щодо покликання відповідача на невідповідність назви засобу вимірювальної техніки, зазначеному у чеку як "esit 427" - назві ЗВТ, який включений до реєстру, слід зазначити наступне.

Законодавством не передбачено обов`язку або необхідності зазначення у чеку зважування даних про те, яка саме техніка здійснення габаритно-вагового контролю використовувалась.

Також, відповідно до п.п.12,13 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

У відповідності до п.6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю працівниками відповідних служб.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю 13.06.2019р. водій мав право на ознайомлення з документами на ваги у пункті здійснення габаритно-вагового контролю.

Однак, матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодних доказів вимоги водія вказаних документів для ознайомлення та/або відмови посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області у наданні таких документів.

Відповідно до Акту №0012465 від 13.06.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано, що загальна маса транспортного засобу становить 36,4 тон при нормативно допустимій для даного виду транспортного засобу 40,0 тон. Осьові навантаження: нормативно допустимі 11/8/8/8/8; фактичні 4,25/7/6,95/9/9,2. Маршрут його руху: "м.Летичів Хмельницька область - м.Львів 295км.

Судом встановлено, що під час зазначеної перевірки 13.06.2019р., здійсненої Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області водієм було надано товарно-транспортну накладну №0338 від 13.06.2019р..

На підставі акту №160090 від 13.06.2019р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акту №0012465 від 13.06.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідки №0018676 від 13.06.2019р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чеку зважування № 854 від 13.06.2018р. та товарно-транспортної накладної №0338 від 13.06.2019р. у ході здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області складено розрахунок №3 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 13.06.2019р. із зазначенням перевищення параметрів від нормативу та нараховано плату за проїзд у розмірі 238,95 євро. Згідно розрахунку відстань перевезення становила 295км.

Водночас, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження надання водієм під час перевірки іншої товарно-транспортних накладної та/або іншого змісту, ніж зазначено у розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №3 від 13.06.2019р..

Листом №31/22/3-814 від 04.12.2020р. територіальний сервісний центр №6843 регіонального сервісного центру в Хмельницькій області МВС України повідомив, що згідно інформації з єдиного державного реєстру МВС України автомобіль (тягач) марки КАМАЗ 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом марки КРАЗ 9370, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності Надвірняк Володимиру Васильовичу.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» , відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено на перевізників.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568), перевізником є фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

У товарно-транспортній накладній №0338 від 13.06.2019р., згідно якої здійснено розрахунок №3 від 13.06.2019р., зазначено, що автомобіль (тягач) марки КАМАЗ 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки КРАЗ 9370, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевізник ПП "Лістранс".

За вказаних обставин, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинно бути покладено на ПП "Лістранс", як перевізника.

Отже, у матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком документи.

Також, на підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Тернопільськійй області було здійснено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, який є додатком до акту та нараховано плату за проїзд у розмірі 238,95євро.

Вказаний розрахунок проведений відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1, затвердженої постановою КМУ №879 від 27.06.2007), а саме: П = (Рзм + Рив + Рг) х В х К, де (П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рив - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі) П=(0,27 х 295 х 3=238,95 євро.

Згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 13.06.2019р. 100 Євро складає 2989,4863грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

У відповідності до п.41 Порядку №879, дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Матеріали справи свідчать, що ПП "Лістранс" дії службових осіб управління щодо проведення габаритно-вагового контролю та складання розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №3 від 13.06.2019р. не оскаржувались.

При цьому, стосовно доводів відповідача про те, що результати габаритно-вагового контролю отримані без затвердження Методики, про яку зазначено в пп.2 п.2 Порядку №879, за якою проводиться процес визначення фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, і яка використовувалась під час габаритно-вагового контролю транспортних засобів відповідача, слід зазначити наступне.

Відсутність на момент спірних відносин методики, про яку йдеться в Порядку №879, не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Водночас, за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався позивач, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно складено розрахунок плати за проїзд.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2018р. у справі №820/1420/17.

Також, зазначене вище спростовує заперечення відповідача про те, що результати габаритно-вагового контролю отримані всупереч Порядку №879 без затвердженої методики спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Слід також зазначити, що Типова форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю міститься в Додатку №2 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013р. №1007/1207.

Згідно вказаного Порядку та затверджених форм довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, законодавством не передбачено обов`язку або необхідності зазначення у акті та довідці даних про те, яка саме методика використовувалось під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу. За таких обставин, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Водночас, слід зазначити. що відсутність затвердженої методики, на що посилається відповідач, також не може бути підставою для звільнення від плати за проїзд транспортним засобом, вагові параметри якого перевищують нормативні.

Визначення розміру заподіяних збитків та нарахування плати відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Згідно ч.3 ст.5 ГПК України, суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст.7 ГК України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.ч.1 та 2 ст.216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно до ч.ч.2 та 3 ст.225 ГК України, законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку №879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортними засобами, які перебувають в його користуванні.

Також, відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми.

При цьому слід врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.02.2020р. у справі №917/210/19, про те, що зміст і призначення закріпленої у Порядку №879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідних довідок, актів про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунків плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог.

Стосовно покликань відповідача про те, що здійснення габаритно-вагового контролю проводилось в темну пору добу, слід врахувати, що відповідачем в порушення приписів ст.74 ГПК України в суді першої інстанції не підтверджено, належними та допустимими доказами, що вказана ділянка дороги на якій здійснювався контроль є неосвітленою, з огляду на що порушуються приписи п.8 Порядку №879.

Розмір плати за проїзд визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879).

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі..

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2021р. у справі №924/1393/20 слід залишити без змін, а апеляційну Приватного підприємства "Лістранс" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лістранс", с.Мукша Китайгородська, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2021р. у справі №924/1393/20 - без змін.

2. Справу №924/1393/20 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "28" травня 2021 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.