Рішення

від 26.05.2021 по справі 902/316/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/316/21

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849

до : Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Внниця, 21036, код - 01039607

про стягнення 88 164,97 грн

В С Т А Н О В И В :

01.04.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" стягнення 88 164,97 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №191 від 01.12.2014 за період з липня 2015 року по грудень 2020 року.

Ухвалою суду від 06.04.2021 року відкрито провадження у справі № 902/316/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

26.04.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 23.04.2021 року) в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову та проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін. В якості додатків до відзиву останнім додано ряд документів.

Також, 26.04.2021 року від представника відповідача до суду надійшла заява (б/н від 23.04.2021 року) про застосування строків позовної давності.

30.04.2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 29.04.2021 року) про долучення до матеріалів доказів.

07.05.2021 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 05/19 від 05.05.2021 року, в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд позов задоволити.

11.05.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (б/н від 11.05.2021 року) в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову та проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін. В якості додатків до відзиву останнім додано ряд додаткових документів.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.05.2021 року.

20.05.2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява (№05/287 від 19.05.2021 року), в якому останній просить суд проводити судове засідання без участі представника КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго". В заяві останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги повністю та просить суд задоволити позов. При цьому, зазначає, що покладення судових витрат на позивача, які здійсненні відповідачем є неправильними та несправедливими.

Також, 20.05.2021 року від представника позивача до суду надійшло клопотання (№05/286 від 19.05.2021 року) про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу.

26.05.2021 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 26.05.2021 року) в якому останній просить суд проводити судове засідання без його участі.

В судове засідання 26.05.2021 року представники сторін не з`явилися, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні клопотання представників позивача та відповідача про проведення судового засідання за їх відсутності.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позивач в якості підстави позовних вимог вказує на укладення між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та Публічним акціонерним товариством "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №191 від 01.12.2014 року.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №191 від 01.12.2014 за період з липня 2015 року по грудень 2020 року утворилась заборгованість в сумі 88 164,97 грн.

Враховуючи викладене Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось з позовом до суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" 88 164,97 грн заборгованості.

У відзиві на позовну заяву відповідач (а.с. 42-47, т. 1) позовні вимоги не визнає та вважає, що позивача звернувся до суду з позовом із пропуском строку позовної давності зазначаючи наступне.

01.12.2014 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" (Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №191.

14.04.2016 року в присутності представників сторін складено акт на предмет припинення теплопостачання - закінчення опалювального періоду 2015-2016 р.р., перекриття запірно арматури ДУ-25та встановлення пломб.

В зв`язку з наміром встановлення відповідачем власного джерела теплопостачання - твердопаливних котлів, 29.11.2016 року відповідачем направлено на адресу позивача лист з проханням, що в зв`язку з проведення реконструкції трубопроводу внутрішньої системи опалення, виключити з комерційного обліку тепловий лічильник Х-12 за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 13.

01.12.2016 року відповідачем на адресу позивача надіслано лист з проханням надати технічні умови на від`єднання адміністративної будівлі від теплопостачання за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 13.

23.12.2016 року позивачем надано технічні умови на від`єднання від системи централізованого опалення приміщення ПАТ "СБК "ВОДПРОЕКТ" по вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Вінниця. Зазначеними умовами було встановлено від`єднати окрему систему теплопостачання приміщення ПАТ "СБК "ВОДПРОЕКТ" від загальнобудинкової системи централізованого теплопостачання будівлі по вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Вінниця.

30.12.2016 року складено акт, за змістом якого засвідчено, що на загальному вводі встановлено прилад обліку теплової енергії типу Х-12, який опломбований згідно вимог; запірна арматура на ввод - ДУ-25 подаючого трубопроводу опломбована згідно акту від 14.04.2016 року; після теплового лічильника внутрішньо будинковий теплопровід (подаючий та зворотній) демонтовано; виконуються роботи з під"єднання внутрішньо будинкової системи опалення до власного джерела теплопостачання, змонтовано два твердопаливних котла.

З урахуванням наведеного відповідача вважає твердження позивача про наявну заборгованість відповідача за надані послуги в проміжок часу із 2016 р. по грудень 2020 р. безпідставними та не доведеними з огляду на те, що із грудня 2016 року по даний час приміщення відповідача, які знаходяться за адресою м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 13 від`єднано від загально будинкової системи центрального теплопостачання.

Тобто, послуги згідно укладеного договору №191 укладено між сторонами за вказаний період відповідачу не надавались та не могли надаватись.

Крім того, як зазначає відповідач, з початку 2017 року він використовує власну внутрішню будинкову систему опалення джерелом теплопостачання якої є власні твердопаливні котли.

Не відповідають твердження позивача про наявну заборгованість відповідача за надані послуги в проміжок часу із 2016р. по грудень 2020 р. документам які надав сам позивач. Зокрема згідно виписки з журналу нарахувань і оплати за період з липня 2015 р. по грудень 2020 рік останнє нарахування відповідачу було в листопаді місяці 2016 року. Після листопада 2016 року до грудня 2020 року жодних нарахувань не відбувалось.

Згідно викладено в позовній заяві позивач має намір стягнути з відповідача заборгованість саме за спожиті послуги з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді, однак при цьому надає акти здачі-прийняття виконаних робіт за приєднане навантаження.

Відповідно до п. 6.2. Договору укладеного між сторонами, Споживач щомісяця вносить плату за приєднане теплове навантаження та за спожиту теплову енергію. Враховуючи, що є предметом спору, надані Позивачем акти здачі-прийняття виконаних робіт за приєднане навантаження від 31 липня, 31 серпня, 30 вересня , 31 жовтня, 30 листопада, 31 грудня 2015 року, 31 січня 2016 року не стосуються предмета спору.

Також відповідач стверджує, що позивач пропустив строки позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки з наданої позивачем виписки з журналу нарахувань і оплати за період із липня 2015 року по грудень 2020 року вбачається про нарахування позивачем відповідачу з липня 2015 року по листопад 2016 р., за кожен місяць.

Так, останньою датою нарахування коштів згідно умов укладеного договору між є листопад 2016 року, далі нарахування не здійснювались в зв`язку із від`єднанням відповідача від загальної будинкової системи центрального теплопостачання.

З огляду на зазначене розрахунки здійснювались за кожен місяць, відповідач повинен був здійснювати оплату коштів Позивачу згідно умов договору не пізніше 25 числа розрахункового місяця, а остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач повинен проводити до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Тому, у разі не сплати відповідачем коштів за умовами вказаного договору, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто з 11 числа відповідного місяця наступного за розрахунковим починається перебіг позовної давності щодо можливості стягнення коштів за відповідний розрахунковий місяць за який не було сплачено коштів.

Згідно наданої виписки з журналу нарахувань і оплати за період з липня 2015 року по грудень 2020 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , вбачається, що відповідач в грудні 2016 року сплатив позивачу 12 439,02 грн, в лютому 2017 року 555,95 грн, в листопаді 2017 року 61 867,96 грн, в грудні 2017 року 67 345, 72 грн.

Станом на грудень 2017 року борг за період із липня 2015р. по листопад 2016 р. становить 88 164, 97 грн..

Однак позивач в проміжок часу із грудня 2017 року по грудень 2020 року, в межах строків позовної давності, не звернувся до суду за захистом своїх прав щодо стягнення із відповідача заявленої суми боргу.

Тобто починаючи з грудня 2020 року строк позовної давності для звернення до суду щодо стягнення боргу в розмірі 88 164, 97 грн сплинув.

При цьому відповідач зазначає, що позивачу станом на 18.10.2017 року було відомо про порушення його прав, що підтверджується копією претензії (№ 34/291 від 18.10.2017 року).

У відповіді на відзив (а.с.198-201, т.1) позивач зазначає, що твердження відповідача викладені у відзиві не спростовують заявлених позовних вимог, в зв"язку з чим останній просить суд задоволити позов.

У запереченні на відповідь на відзив (а.с. 158-162, т.1) відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує 01.12.2014 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" (Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №191 (а.с. 10-11, т. 1).

Відповідно п. 1 Договору Постачальник бере на себе зобов`язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід`ємним додатком цього договору.

Згідно п. 2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання, вентиляція, кондиціювання.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії. У випадку відсутності або несправності приладу комерційного обліку (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки тощо, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається, як виняток, розрахунковим шляхом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді (п. 5.1. Договору).

Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає Постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до Договору, інакше кількість спожитої теплової енергії визначається постачальником розрахунковим шляхом без подальшого перерахунку (п. 5.4. Договору).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 цього Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку. Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов`язковим для Сторін з моменту введення їх в дію. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку: Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження , визначене в додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії , який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов`язку оплати по цьому Договору. У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості. За наявності боргу у Споживача за теплову енергію Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача у черговості визначеній ст. 534 ЦК України (п.п. 6.1. -6.7. Договору).

Договір набуває чинності з 01.12.2014 року та діє до 31.12.2014 року.дня його підписання та діє до 31 грудня 2010 року. В частині розрахунків Договір діє до повного їх проведення. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди Сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом; ліквідації однієї з сторін без правонаступника. Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення, не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 11.1.-11.4. Договору).

За твердженнями позивача, станом на 30.03.2021 року заборгованість відповідача за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді становить 88 164,97 грн.

Так згідно наданої позивачем виписки з журналу нарахувань і оплати за період з липня 2015 року по грудень 2020 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , вбачається, що відповідачем в грудні 2016 року сплачено 12 439,02 грн, в лютому 2017 року 555,95 грн, в листопаді 2017 року 61 867,96 грн, в грудні 2017 року 67 345, 72 грн.

Відповідач заявлені позовні не визнає та зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення зазначеної заборгованості.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання теплової енергії правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам (далі Закон) визначений обов`язок споживачів теплової енергії визначений, статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов`язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сторонами було укладено акт звірки розрахунків за тепло-водопостачання по договору №191 від 01.12.2014 року, про те, що станом на 01.01.2016 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 169 647,67 грн.

Надані позивачем реєстри отриманих рахунків, акти здачі-прийняття виконаних робіт, акти звірки та додаткові угоди, підтверджують також і те, що відповідач отримував акти здачі-прийняття виконаних робіт і за ці періоди.

Так згідно наданої позивачем виписки з журналу нарахувань і оплати за період з липня 2015 року по грудень 2020 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , вбачається, що відповідач в грудні 2016 року сплатив 12 439,02 грн, в лютому 2017 року 555,95 грн, в листопаді 2017 року 61 867,96 грн, в грудні 2017 року 67 345, 72 грн.

Станом на грудень 2017 року борг відповідача перед позивачем за період із липня 2015 року по листопад 2016 року становить 88 164, 97 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не спростував наданих позивачем доказів відносно суми заборгованості, зокрема акту звірки розрахунків та часткових оплат за договором.

Посилання відповідача на невірно сформовану підставу позову: послуга за приєднане теплове навантаження, а не вартість спожитої теплової енергії не позбавляє позивача прав на стягнення суми боргу, оскільки п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказує саме на правові підстави позову.

Оцінка фактичним обставинам справи та застосування норм матеріального права є прерогативою суду.

Тому, суд вважає доведеними та обґрунтованими та більш вірогідними докази позивача.

Крім того, визначення періоду заборгованості по грудень 2020 року є строком обліку заборгованості, а не періодом виникнення зобов`язань, котрі вважаються простроченими з 11.12.2016 року за останнім платежем за листопад 2016 року, що підтверджує підписаний сторонами акт звірки розрахунків, з урахуванням положень п. 6.4. Договору.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення 88 164, 97 грн.

Разом з тим, до відзиву на позовну заяву відповідач додав заяву про застосування до позовних вимог строк позовної давності через її сплив (вх. №01-34/3863,21 від 26.04.2021 року).

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Позивач про існування заборгованості відповідача був обізнаний ще у 2017 році, що стверджується претензією № 34/2918 від 18.10.2017 року.

Як встановлено судом позивач вважає простроченими оплати з липня 2015 по листопад 2016 рр.

Тому, згідно п. 6.4. Договору розрахунок мав бути проведений за останнім платежем до 10.12.2016 року.

Строк позовної давності спливав окремо за кожним платежем починаючи з 11.08.2018 по 11.12.2019 рр.

Однак, як вбачається із матеріалів справи позивач з позовом до суду звернувся лише 30.03.2021 року, про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії господарського суду в правому нижньому куті першої сторінки позовної заяви (а.с. 31), тобто поза межами вказаного строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Суду не доведено існування поважних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Суд також критично оцінює посилання позивача на переривання строків позовної давності внаслідок проведених проплат в період з грудня 2016 по грудень, оскільки надані платіжні доручення містять призначення платежу відносно виконання іншого судового рішення, а не погашення заборгованості за наведені позивачем періоди.

Посилання позивача на продовження строків позовної давності внаслідок введення карантину суперечать вимогам ЦК України.

У п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу йдеться про те, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.

Ця норма була включена до Цивільного кодексу Законом № 540-IX від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року. Карантин було встановлено із 12.03.2020 року.

Однак, строк позовної давності сплинув 11.12.2019 року, тому дані положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов`язані із сплатою судового збору залишаються за позивачем.

Також, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 09.04.2021 року між адвокатом Мельником Юрієм Михайловичем (Адвокат) та Приватним акціонерним товариством "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" (Клієнт) укладено договір про надання послуг з правової допомоги, відповідно до п. 1. якого Адвокат приймає на себе зобов"язання щодо надання правової допомоги Клієнту з будь-яких питань, що будуть стосуватися Клієнта, а саме захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів Клієнта в усіх судах (будь-якої спеціалізації та інстанційності) на всіх етапах судочинства де учасником судового процесу буд Клієнт.

Згідно п. 4.1 Договору вартість послуг що будуть надаватись згідно п. 4 даного договору складає 7 500,00 грн та сплачуються Клієнтом Адвокату протягом трьох днів з моменту його підписання. Сторони підписують детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатом та здійсненим ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у якому відображається час затрачений на надання правової послуги, період, коли надавались правові послуги та в разі потреби інші даних, даний документ є підтвердженням надання послуг та може бути використаний сторонамив порядку визначеному діючим законодавством.

Також матеріали справи містять копії платіжного доручення № 7960 від 23.04.2021 року на суму 5 000,00 грн, ордеру серії ВН № 149922 від 09.04.2021 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 788 від 10.12.2012 року виданого адвокату Мельнику Юрію Миколайовичу, детальний опис виконаних робіт,

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону , яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, 20.05.2021 року представником позивача до суду подано заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (№ 05/286 від 19.05.2021 року), в якій останній вважає заявлені витрати неспіврозмірними з позовними вимогами. (а.с.210-212, т. 1).

Суд, розглянувши детальний опис виконаних робіт та умови договору про надання правової допомоги від 09.04.2021 року, зокрема п.п. 2 та 4.1 Договору, розцінює гонорар адвоката в сумі 7 500,00 грн, як оплату послуг адвоката у всіх інстанціях (першій, апеляційній та касаційній).

Так, договір про надання правової допомоги містить фіксовану суму оплати, яка включає також представництво та написання процесуальних документів у судах апеляційної касаційної інстанції.

Тому, заявлена до сплати сума у повному обсязі послуг є передчасної та підлягає обмеженню надання правової допомоги лише у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення оплати послуг адвоката у суді першої інстанції в сумі 2 500,00 грн, яка є обґрунтованою належними доказами та обсягом наданих послуг у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на позивача в сумі 2 500,00 грн.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн як заявлених передчасно.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. У задоволенні позову Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849) до Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" (вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Внниця, 21036, код - 01039607) стягнення 88 164,97 грн заборгованості - відмовити повністю.

2. Судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 270,00 грн залишити за позивачем.

3. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021) на користь Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" (вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Внниця, 21036) 2 500,00 грн - відшкодування витрат про професійну правничу допомогу.

4. Відмовити у задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку за наступними адресами: office@vmte.vn.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; mcsg@ukr.net.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 31 травня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Вінниця, 21036)