Постанова

від 31.05.2021 по справі 923/138/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/138/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Коломійчук І.О. за посвідченням від 21.12.2020 року № 058842;

від Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон - не з`явився;

від Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м. Київ

- адвокат Перевозник П.М. за довіреністю від 30.12.2020 року № 790.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м.Київ

на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року, м. Херсон, суддя Нікітенко С.В., повний текст рішення складено та підписано 03.03.2021 року

у справі № 923/138/20

за позовом Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Каховка Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон

до відповідача Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м. Київ

про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У лютому 2020 року Керівник Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, м.Каховка Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м.Київ, в якій просив суд скасувати запис про право власності № 5313534 від 10.04.2014 року на нерухоме майно - земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 336851765226, за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати за державою Україна в особі Херсонської обласної державної адміністрації право власності на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, вартістю 5069645,00 грн., що знаходиться за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1, а також провести розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведення державної реєстрації права державної власності в особі Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1, для обслуговування комплексу нерухомого майна "Братолюбівського елеватору" здійснено із порушенням вимог чинного законодавства.

13.10.2020 року до суду від Каховської місцевої прокуратури надійшла заява про зміну підстав позовних вимог, в якій, прокурор змінив прохальну частину своєї позовної заяви та просив суд скасувати державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, що знаходиться за адресою: Херсонська область, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 336851765226, номер запису про право власності 5313534); визнати за державою Україна в особі Херсонської обласної державної адміністрації право власності на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, вартістю 5069645,00 грн., що знаходиться за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1; розподіл судових витрат здійснювати згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року у справі №923/138/20 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено; скасовано державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, що знаходиться за адресою: Херсонська область, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 336851765226, номер запису про право власності 5313534); визнано за державою Україна в особі Херсонської обласної державної адміністрації право власності на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, вартістю 5069645,00 грн., що знаходиться за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1; стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Херсонської обласної прокуратури суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 78146,67 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за відсутності підтвердженого факту передачі державою в особі Кабінету Міністрів України нерухомого майна у вигляді комплексу будівель та споруд по вул. Робітнича, 1, с. Костянтинівка Горностаївського району на користь ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , а також в силу положень ст. 141 Земельного кодексу України, Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України є постійним користувачем спірної земельної ділянки, а не власником, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з огляду на що суд дійшов висновку, що запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем № 5313534 від 10.04.2014 року на об`єкт нерухомого майно - земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 336851765226) вчинений із порушенням вимог чинного законодавства України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року у справі №923/138/20 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також відшкодувати скаржнику понесені судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, яке судом першої інстанції було безпідставно залишено без задоволення.

Так скаржник із посиланням на постанову Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №916/1326/17, зауважує, що перебіг позовної давності у даній справі почався від дня, коли Херсонська обласна державна адміністрація (в інтересах якої прокуратурою заявлено позов) могла довідатися про оскаржувану реєстрацію речового права відповідача на спірну земельну ділянку, а саме - з дати такої реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (10.04.2014 року), оскільки інформація про відповідну державну реєстрацію була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і є публічною, тобто саме з цього моменту Херсонська обласна державна адміністрація (виконуючи покладені на неї обов`язки) мала об`єктивну можливість та повинна була дізнатися про реєстрацію речових прав відповідача на спірну земельну ділянку. З огляду на вказане, за переконанням відповідача, в даному випадку пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Крім вказаного, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що на виконання вимог ст. 125 і 126 Земельного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у повній відповідності до чинного законодавства Реєстраційною службою Горностаївського районного управління юстиції Херсонської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.04.2014 року було внесено запис № 5313534, згідно з яким зареєстровано державну власність на спірну земельну ділянку (розмір частки 1/1) та визначено відповідача її користувачем на підставі Державного акту серії ЯЯ № 322722 від 28.11.2011 року на право постійного користування земельною ділянкою. Отже, реєстрація права постійного користування Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м. Київ спірною земельною ділянкою не призвела до вибуття цієї земельної ділянки з державної власності, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2019 року. Спірна земельна ділянка була і залишається державною власністю, а скаржник лише зареєстрував своє право постійного користування нею, що свідчить про відсутність порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

Також відповідач посилається на те, що норми ст. 37-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень чітко визначають, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, отже, здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав не відноситься до компетенції прокуратури, а тому прокуратура у спірних правовідносинах протиправно перебрала на себе повноваження Міністерства юстиції України. Також в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не встановлено підстави для захисту прокуратурою інтересів держави у даній справі, а також не надано оцінки аргументам відповідача стосовно відсутності правових підстав для подання прокуратурою позову у даній справі та представництва інтересів держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року у справі № 923/138/20, справу призначено до судового розгляду.

17.05.20201 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м. Київ, а рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року у справі № 923/138/20 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві прокурор зазначає, що прокурором при зверненні до суду в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, не було пропущено строк звернення до суду з позовом, оскільки, з огляду на тягар доказування пропуску строку позовної давності, який лежить на відповідачеві, останній на підтвердження обізнаності прокурора та позивача у справі не надав суду будь-яких доказів отримання документів та/або інформації, з яких Херсонській обласній державній адміністрації могло стати відомо про проведення державної реєстрації прав власності відповідачем на спірну земельну ділянку. Проте, зі змісту листа Херсонської обласної державної адміністрації від 03.01.2020 року № 12043/0-19/66/12.2-92 вбачається, що про відчуження права власності на спірне майно адміністрації стало відомо лише із листа прокуратури від 14.08.2019 року. Отже, ураховуючи, що і позивачу, і прокурору не було відомо і не могло бути відомо про порушення державних інтересів, які відбулись за викладених у позовній заяві обставин, прокурор вважає, що при зверненні до суду строк позовної давності не було пропущено.

Крім того, прокурор та позивач не могли дізнатися про зареєстроване право власності на земельну ділянку з моменту її державної реєстрації на спірне майно за відповідачем, з огляду на те, що право власності відповідача на спірну земельну ділянку було зареєстровано 10.04.2014 року згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер ЯЯ № 322722, що виданий 28.11.2011 року відділом Держкомзему у Горностаївському районі. Між тим, лише з 06.10.2015 року Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 30.09.2015 року став відкритим. Крім того, слід зазначити, що відповідно до Закону України Про місцеві державні адміністрації , до повноважень Херсонської обласної державної адміністрації не віднесено здійснення моніторингу державних реєстрів прав. На підтвердження власної позиції прокурор у відзиві посилається на судову практику, зокрема на постанови Верховного Суду у справах № 920/1077/16, № 925/792/17, № 925/875/17.

Щодо суті позовних вимог прокурор зазначає, що Каховською місцевою прокуратурою за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №12018230160000370 від 18.09.2018 року за ст. 366 ч. 2 Кримінального кодексу України, встановлено, що державним реєстратором Горностаївського районного управління юстиції 10.04.2014 року внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5313534 про право власності Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на земельну ділянку площею 14,4847 га з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, що знаходиться за адресою Херсонська область, Горностаївський район, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок l. Відомостей про реєстрацію права постійного користування за відповідачем на спірну земельну ділянку Реєстр не містить. Окрім цього, спеціальний розділ в Реєстрі, де здебільшого містяться відомості про реєстрацію іншого речового права, реєстратором не відкривався.

Крім того, прокурор наголошує, що при проведенні державної реєстрації на спірну земельну ділянку, відповідачем надано реєстратору витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-6500686442014 від 01.04.2014 року, згідно з яким у розділі Відомості про право власності/право постійного користування зазначено інформацію саме про право власності Державна продовольчо-зернова корпорація України на спірну земельну ділянку.

Таким чином, на думку прокурора, унаслідок внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відбулось незаконне відчуження земельної ділянки на користь Публічного акціонерного товариства, на даний час Акціонерного товариства.

Також прокурор наголосив, що висновок відповідача про порушення прокуратурою норм ч.1 і 4 ст. 37-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно є необґрунтованим та безпідставним, оскільки при підготовці позовної заяви, отриманні доказів по справі, Каховська місцева прокуратура діяла виключно в рамках наданих Конституцією України та Законом України Про прокуратуру повноважень, так як діючим законодавством не заборонено органам прокуратури мати доступ до відповідних баз даних, яким і є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та можливість робити з нього витяги у формі інформаційної довідки, які і були використані у вказаній справі як докази.

Крім того, як наголошує прокурор, підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації у вказаній справі зазначено у позовній заяві в повній мірі, позивач не вчиняв будь-яких дій, які б призвели до поновлення порушеного права держави, а саме, не пред`явлено до суду позов до відповідача щодо скасування запису про право власності № 5313534 від 10.04.2014 року на нерухоме майно - земельну ділянку площею 14,4847 га з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 та визнання права власності на спірну ділянку за державою Україна в особі Херсонської обласної державної адміністрації. Таким чином, позивач у справі як компетентний орган державної влади не здійснює захист порушених інтересів держави, що і є підставою, передбаченою ст. 23 Закону України Про прокуратуру , для здійснення прокурором представництва інтересів держави у вказаній справі.

19.05.2021 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року у справі №923/138/20 без змін з мотивів, аналогічних мотивам та доводам відзиву на апеляційну скаргу прокуратури. Також у відзиві позивач просив суд провести розгляд справи за відсутності представника Херсонської обласної державної адміністрації. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники прокуратури та скаржника підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник Херсонської обласної державної адміністрації, м.Херсон в судове засідання не з`явився, проте надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке судовою колегією було розглянуто та задоволено.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року у справі №923/138/20 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

На підставі розпорядження голови Горностаївської районної державної адміністрації від 23.08.2011 року № 261-з надано Державному підприємству Державно продовольчо-зернова корпорація України у постійне користування земельну ділянку площею 14,4847 га для обслуговування комплексу Братолюбівський елеватор , що знаходиться за адресою с.Костянтинівка, вул. Робоча, 1 (за межами населеного пункту). Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 322722 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 652260003000003 від 28.11.2011 року.

Згідно з постановою Уряду від 06.06.2011 року № 593 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764 погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства щодо перетворення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України у Державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України , повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство; установлено, що 100 відсотків акцій Державного публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо. Міністерству аграрної політики та продовольства України постановлено здійснити в установленому порядку заходи, пов`язані з перетворенням державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України .

07.07.2011 року Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ № 325, яким реорганізовано Державне підприємство Державна продовольчо-зернова корпорація України шляхом його перетворення у Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України .

10.04.2014 року державним реєстратором Горностаївського районного управління юстиції Пишним О.В., на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ № 322722 від 28.11.2011 року, виданого Відділом Держкомзему у Горностаївському районі, було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001. Згідно запису про право власності 5313534, форма власності вказаної земельної ділянки - державна, власник - Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України № 502 від 29.08.2019 року змінено тип Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України .

14.08.2019 року керівник Каховської місцевої прокуратури листом № 76/1-2077вих15 звернувся до Заступника начальника Відділу у Горностаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому повідомив про виявлені порушення законодавства щодо вищезазначеної реєстрації прав та просив надати копію Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №322722 від 28.11.2011 року, виданого Відділом Держкомзему у Горностаївському районі.

Також 14.08.2019 року керівник Каховської місцевої прокуратури листом № 76/1-2075вих19 звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації, у якому останню повідомлено про наявність порушення інтересів держави під час реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 322722 від 28.11.2011 року, виданого Відділом Держкомзему у Горностаївському районі. Також вказаним листом прокуратура просила повідомити про вжиті заходи за результатами розгляду вказаного листа.

У відповідь на вказаний лист прокуратуру листом від 27.09.2019 року за № 12043/0-19/66/313-1 повідомлено, що Херсонською обласною державною адміністрацією витребувано у Горностаївської районної державної адміністрації засвідчену копію розпорядження від 23.08.2011 року № 261-з, після отримання якої Херсонська обласна державна адміністрація має намір звернутись до суб`єкта реєстрації з метою реєстрації права власності держави на відповідну земельну ділянку.

Листом від 02.12.2019 року № 33-7094вих19 керівник Каховської місцевої прокуратури звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації та просив повідомити про вжиті адміністрацією заходи до скасування запису про право власності держави в особі Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 та вказати, чи було відомо адміністрації про наявні порушення інтересів держави.

У відповідь на вказаний лист листом від 03.01.2020 року № 12043/0-19/66/12.2-92 Херсонська обласна державна адміністрація повідомила прокуратуру про те, що адміністрації про відповідні порушення стало відомо з листа Каховської місцевої прокуратури від 14.08.2019 року за № 76/1-2075вих19 та просила здійснити захист інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Листом від 09.01.2020 року № 33-119вих20 прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру повідомлено Херсонську обласну державну адміністрацію про звернення до суду із відповідним позовом.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Оскільки в даному випадку апеляційна скарга ґрунтується на доводах щодо повноважень прокурора в частині здійснення представництва інтересів держави в суді, перш ніж здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції по суті, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 131 - 1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії ).

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу .

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005р., заява № 61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна постанова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

В даному випадку скаржник стверджує, що при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурор не навів належного обґрунтування необхідності захисту інтересів держави в особі визначеного прокурором позивача.

Разом з тим з таким твердженням скаржника погодитись неможливо, з огляду на таке.

Так, звертаючись до суду із відповідним позовом, прокурор необхідність такого звернення обґрунтував тим, що незаконне оформлення права державної власності на об`єкти нерухомого майна за відповідачем порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника об`єкта державної власності, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним.

При цьому, в якості позивача у справі прокурором самостійно визначено Херсонську обласну державну адміністрацію, м. Херсон.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю, серед іншого, є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно п . а ч . 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Пунктом 7 статті 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкіллі.

Положеннями ст. 16 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів.

Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Таким чином саме до повноважень місцевої державної адміністрації, в даному випадку - Херсонської обласної державної реєстрації, належить вирішення питання вирішення питань щодо використання землі державної форми власності, державного контролю за використанням таких земель та розпорядження ними.

З огляду на вказане, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що в даному випадку прокурор було вірно визначено позивача у справі.

Що стосується визначення у позові прокурором інтересів держави судова колегія вважає, що правовідносини, пов`язані із належним регулюванням земельних відносин, зокрема щодо земель державної форми власності, а також питання пов`язані із загальними засадами державної реєстрації прав щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених законодавством, становлять суспільний , публічний інтерес, з огляду на що мають бути захищені компетентними органами.

Стосовно дотримання прокурором порядку, визначеного ст. 23 Закону України Про прокуратуру , а також надання доказів бездіяльності відповідних органів, які виступають в якості позивачів у справі, судова колегія зазначає таке.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 14.08.2019 року керівник Каховської місцевої прокуратури листом № 76/1-2075вих19 звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації, у якому останню повідомлено про наявність порушення інтересів держави під час реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 322722 від 28.11.2011 року, виданого Відділом Держкомзему у Горностаївському районі. Також вказаним листом прокуратура просила повідомити про вжиті заходи за результатами розгляду вказаного листа.

У відповідь на вказаний лист прокуратуру листом від 27.09.2019 року за № 12043/0-19/66/313-1 повідомлено, що Херсонською обласною державною адміністрацією витребувано у Горностаївської районної державної адміністрації засвідчену копію розпорядження від 23.08.2011 року № 261-з, після отримання якої Херсонська обласна державна адміністрація має намір звернутись до суб`єкта реєстрації з метою реєстрації права власності держави на відповідну земельну ділянку.

Листом від 02.12.2019 року № 33-7094вих19 керівник Каховської місцевої прокуратури звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації та просив повідомити про вжиті адміністрацією заходи до скасування запису про право власності держави в особі Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 та вказати, чи було відомо адміністрації про наявні порушення інтересів держави.

У відповідь на вказаний лист листом від 03.01.2020 року № 12043/0-19/66/12.2-92 Херсонська обласна державна адміністрація повідомила прокуратуру про те, що адміністрації про відповідні порушення стало відомо з листа Каховської місцевої прокуратури від 14.08.2019 року за № 76/1-2075вих19 та просила здійснити захист інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Тобто, починаючи з серпня 2019 року, Херсонська обласна державна адміністрація, знаючи про визначені прокуратурою порушення законодавства, будь-яких ефективних дій, спрямованих на їх усунення, не вчиняла, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу, який уповноважений державою на здійснення державного контролю за використанням земель державної форми власності на території відповідної державної адміністрації, що на думку суду є достатньо обґрунтованою підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі вказаної органу .

До того ж , прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (постанова Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18), як і не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу(-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Крім того, як вже зазначалось раніше, матеріали справи також містять повідомлення в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру , яким прокурором Херсонську обласну державну адміністрацію було повідомлено про звернення до суду із відповідним позовом.

З урахуванням викладеного судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зауважує, що прокурором при пред`явленні позову доведено належними доказами необхідність здійснення захисту інтересів держави саме прокурором і дотримано передбачений ст. 23 Закону України Про прокуратуру порядок реалізації такого захисту, з огляду на що доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та судовою колегією відхиляються.

Що стосується вирішення спору по суті, судова колегія зазначає таке.

Предметом позову у цій справі є заявлені прокурором вимоги про скасування державної реєстрації права власності Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, що знаходиться за адресою: Херсонська область, с.Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 336851765226, номер запису про право власності 5313534); визнання за державою Україна в особі Херсонської обласної державної адміністрації права власності на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, вартістю 5069645,00 грн., що знаходиться за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведення державної реєстрації права державної власності в особі Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1, для обслуговування комплексу нерухомого майна "Братолюбівського елеватору" здійснено із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки у відповідача наявне лише право постійного користування вказаною земельною ділянкою, тоді як право власності на таку ділянку належить державі в особі відповідача.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень надано визначення поняттю реєстраційної дії та встановлені засади вказаної діяльності. Так, реєстраційна дія - реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Пунктом 1, 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на 10.04.2014 року - дату відповідної державної реєстрації) передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Отже, одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також перевірка документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій або відмови в державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку 10.04.2014 року державним реєстратором Горностаївського районного управління юстиції Пишним О.В., на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №322722 від 28.11.2011 року, виданого Відділом Держкомзему у Горностаївському районі, було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001. Згідно запису про право власності 5313534, форма власності вказаної земельної ділянки - державна, власник - Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Тобто, фактично державним реєстратором зареєстровано право державної власності земельної ділянки, але при цьому власником визначено - Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Відповідно ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Положеннями ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 ст . 116 цього Кодексу, визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Так, матеріалами справи підтверджено що на підставі розпорядження голови Горностаївської районної державної адміністрації від 23.08.2011 року № 261-з надано Державному підприємству Державно продовольчо-зернова корпорація України у постійне користування земельну ділянку площею 14,4847 га для обслуговування комплексу Братолюбівський елеватор , що знаходиться за адресою с. Костянтинівка, вул. Робоча, 1 (за межами населеного пункту). Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 322722 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №652260003000003 від 28.11.2011 року.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідно п.п. 1.1, 1.2. копії витягу з статуту Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 802 від 24.12.2019 року, АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України засноване на державній власності та є Приватним акціонерним товариством. Товариство створено шляхом перетворення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 року № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 року № 325 Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Відповідно до п. 1.5. Статуту товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Отже, з викладеного слідує, що Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України в силу діючого законодавства є правонаступником всіх права та обов`язків Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України , у тому числі і права постійного користування земельною ділянкою площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001.

Тобто з огляду на встановлені обставини та вищенаведені приписи законодавства Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України (станови на 10.04.2014 року - Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України ) мало право зареєструвати за собою лише право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на 10.04.2014 року - дату відповідної державної реєстрації) було передбачено, що державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права; інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав.

Тобто, в даному випадку державним реєстратором мало бути зареєстровано право державної власності спірної земельної ділянки з визначенням її власником - державу в особі Херсонської обласної державної адміністрації, а не відповідача на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №322722 від 28.11.2011 року, виданого Відділом Держкомзему у Горностаївському районі, відкрити розділ щодо іншого речового права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, в якому зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Вказаним спростовуються доводи скаржника, що в даному випадку було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, а не право власності, оскільки як вже було вказано, відповідний запис не містить будь-яких відомостей щодо реєстрації такого права, а містить лише відомості щодо права власності саме за відповідачем при відсутності у нього відповідних правовстановлюючих документів.

Як вірно вказує місцевий господарський суд, норми чинного законодавства України на час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії не надавали права землекористувачам (юридичним особам) при наявності Державного акта на право користування земельною ділянкою, яка належить держави, реєструвати за собою право власності на цю земельну ділянку. При цьому доказів передачі у власність відповідача спірної земельної ділянки матеріали справи не містять, а тому і підстав для реєстрації права власності держави із визначенням власником відповідача у справі на момент відповідної реєстрації не було, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що запис про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (на даний час - Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України ) № 5313534 від 10.04.2014 року на об`єкт нерухомого майно - земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 336851765226) вчинений із порушенням вимог законодавства, з огляду на що, у відповідності до приписів ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у чинній редакції, відповідне рішення про реєстрацію права власності має бути скасоване .

Що стосується позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку за державою, судова колегія зазначає таке.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеної речі, власником якої є позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки, як вже було зазначено вище за текстом державна реєстрація права власності за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (на даний час - Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України ) № 5313534 від 10.04.2014 року на об`єкт нерухомого майно - земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 336851765226) вчинена із порушенням вимог законодавства, така реєстрація фактично ставить під сумнів право власності позивача на цю земельну ділянку та унеможливлює реалізацію позивачем свого права власності на спірну земельну ділянку.

При цьому, оскільки позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001 підлягає задоволенню, на даний час єдиним законним власником спірної земельної ділянки є держава Україна в особі Херсонської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16.01.2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання за державою Україна в особі Херсонської обласної державної адміністрації права власності на земельну ділянку 14,4847 гектарів з кадастровим номером 6522683000:05:036:0001, вартістю 5069645 грн., що знаходиться за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с. Костянтинівка, вул. Робітнича, будинок 1, підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою та такою, що належним способом захищає порушені права законного власника.

Що стосується твердження скаржника щодо помилковості висновку місцевого господарського суду в частині безпідставного залишення судом першої інстанції клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає таке.

За нормами ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ).

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 вказаного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі № 6-152цс14.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб`єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушено, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Разом з цим порівняльний аналіз змісту термінів довідався та міг довідатися , вжитих у ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень ст. 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1)прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2)прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 року у справі №359/2012/15-ц, від 17.10.2018 року у справі № 362/44/17, від 20.11.2018 року у справі №907/50/16, від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16.

Так, в даному випадку із позовом до суду в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон звернувся прокурор, тобто прокуратурою має бути доведено момент, коли про порушення інтересів держави дізналось Херсонська обласна державна адміністрація, м. Херсон (оскільки позов подано в особі конкретного органу).

З матеріалів справи вбачається, що Херсонській обласній державній адміністрації про відповідні порушення стало відомо з листа Каховської місцевої прокуратури від 14.08.2019 року за № 76/1-2075вих19, що підтверджується відповідним листом від 03.01.2020 року № 12043/0-19/66/12.2-92.

При цьому, як вірно зазначає прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, відсутні підстави вважати, що позивач у справі міг дізнатись про відповідну державну реєстрацію з моменту такої реєстрації, а саме з 10.04.2014 року, оскільки по-перше, як вірно вказує прокурор, лише з 06.10.2015 року Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 30.09.2015 року став відкритим, по-друге, відповідно до Закону України Про місцеві державні адміністрації , до повноважень обласної державної адміністрації не віднесено здійснення моніторингу державних реєстрів прав.

Прокуратурі про наявні порушення інтересів держави та необхідність їх захисту стало відомо у липні 2019 року за результатами проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12018230160000370 від 18.09.2018 року за ст. 366 ч. 2 Кримінального кодексу України, результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, зокрема, з листів відділу у Горностаївському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 22.08.2019 року за № 10-21-0.27-101/111-19, листа Херсонської обласної державної адміністрації № 12043/0-19/66/313-1 від 27.09.2019 року.

При цьому, інших доказів, які б свідчили про обізнаність прокуратури та позивача про відповідні порушення раніше вищевказаних дат, матеріали даної справи не містять, відповідачем належними та допустимим доказами у справі протилежного не доведено. Прокурор із позовом у даній справі звернувся 11.02.2020 року, про що свідчить штамп відділу документального забезпечення Господарського суду Херсонської області на позовній заяві, тобто протягом трьох років з моменту, коли про відповідні порушення законодавства дізнався позивач.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.01.2019 року у справі № 916/1326/17, є безпідставними, оскільки обставини у вказаній справі та у справі, що наразі переглядається є відмінними. Так, предметом спору у справі № 916/1326/17 були вимоги прокуратури про визнання права власності за державою в особі позивача на будівлі і споруди санаторію, а також витребування з незаконного володіння відповідача відповідного майна, при цьому судом касаційної інстанції зазначено, що однією з причин виникнення такої ситуації є відсутність в Україні закону, який би регулював правовий статус майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Радянського Союзу, розташованого на території України. Водночас у даній справі предметом спору є вимоги про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на майно, яке не було власністю загальносоюзних громадських організацій колишнього Радянського Союзу.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі, при цьому вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на що судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року у справі № 923/138/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року у справі № 923/138/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 року у справі № 923/138/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 31.05.2021 року.

Повний текст постанови складено 01 червня 2021 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош