Рішення

від 01.06.2021 по справі 360/1390/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1390/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Гринько до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання незаконними та скасування приписів,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства Гринько (далі - позивач, СФГ Гринько ) до Головного управління Держеокадастру в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати приписи з реєстраційними номерами № 19-ДК/0016Пр/03/01/-21, № 20-ДК/0017Пр/03/01/-21 та № 21-ДК/0018Пр/03/01/-21 від 08.02.2021, винесені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_1 ;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн та за сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн за кожну позовну вимогу, всього 6810,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог заначено, що з 22.01.2021 по 27.01.2021 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства позивачем в смт. Білокуракине, Луганської області. Після проведення перевірки складено 4 акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки в 4-х екземплярах, та винесено 4 приписи з яких 3 вручені позивачу про усунення порушень вимог земельного законодавства, а саме звільнити земельні ділянки комунальної форми власності.

Так, в актах перевірки та у приписах відповідач дійшов висновку, що об`єктом перевірки є земельні ділянки комунальної форми власності сільськогосподарського призначення площею 11,5690 га угіддя - пасовища з кадастровим номером 4420955100:02:001:0076, площею 6,2268 га угіддя - рілля з кадастровим номером 4420955100:02:001:0075, площею 11,6268 га угіддя - рілля з кадастровим номером 4420955100:02:001:0077, та площею 28,3072 га угіддя - рілля з кадастровим номером 4420955100:02:001:0078, розташовані за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, які самовільно заняті позивачем.

В актах перевірки та приписах № 19-ДК/0016Пр/03/01/-21, № 20- ДК/0017Пр/03/01/-21, № 21-ДК/0018Пр/03/01/-21, зазначено, що державним інспектором встановлено факт використання земельних ділянок за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність чи користування (п. 15 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель ) тобто самовільне зайняття земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площами 11,5690 га угіддя - пасовища з кадастровим номером 4420955100:02:001:0076, площею 6,2268 га угіддя - рілля з кадастровим номером 4420955100:02:001:0075, площею 11,6268 га угіддя - рілля з кадастровим номером 4420955100:02:001:0077, та площею 28,3072 га угіддя - рілля з кадастровим номером 4420955100:02:001:0078, розташовані за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області Селянським фермерським господарством ГРИНЬКО в особі ОСОБА_2 та зобов`язано протягом 30 днів звільнити самовільно зайняті земельні ділянки.

Складено 4 протоколи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та винесено 4 постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн, які оскаржені до Білокуракинського районного суду Луганської області, а згідно з постановою № 20- ДК/0022По/08/01/-21 та приписом по цій земельній ділянці відповідач зазначає, оскільки правопорушенням завдана значна шкода в розмірі 148551,74 грн то провадження по справі закрити і відносно ОСОБА_2 направити матеріали для притягнення до кримінальної відповідальності.

З висновками, викладеними в актах перевірки та в приписах відповідача щодо самовільного зайняття земельних ділянок, позивач не погоджується через те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства України, є незаконними, приписи підлягають скасуванню.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області позов не визнало, про що 15.04.2021 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подало відзив на позовну заяву (арк. спр. 59-63).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що на виконання вимог Земельного кодексу України, Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Закону України Про охорону земель , Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, пунктів 1.5.5, 1.5.6, 1.5.7, 1.5.8 Плану роботи на І квартал 2021 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.01.2021 № 13-ДК Про затвердження плану робіт на І квартал 2021 року Головним управлінням видано накази від 18.01.2021 № 19-ДК, № 20-ДК, № 21-ДК, № 22-ДК Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів , на підставі яких державним інспектором ОСОБА_1 здійснено державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок комунальної форми власності сільськогосподарського призначення площею 6,2268 га угіддя - рілля (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), площею 11,5690 га угіддя - пасовища (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), площею 11,6268 га угіддя - рілля (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077), площею 28,3072 га угіддя - рілля (кадастровий номер 4420955100:02:001:0078), цільове призначення - 01.02 Для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області.

Земельні ділянки, які перевірялися на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.12.2020 № 6-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність були передані із державної власності у комунальну Білокуракинській селищній територіальній громаді в особі Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області.

У результаті перевірки встановлено, що у 2019 році земельні ділянки, які стали об`єктом перевірки, були охоплені інвентаризацією, за результатами якої проведена реєстрація в національній кадастровій системі та присвоєно кадастрові номери:

- 4420955100:02:001:0075 - площа 6,2268 га, рілля;

- 4420955100:02:001:0076 - площа 11,5690 га, пасовища;

- 4420955100:02:001:0077-площа 11,6268 га, рілля;

- 4420955100:02:001:0078- площа 28,3072 га, рілля.

З відомостей Національної кадастрової системи встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4420955100:02:001:0075, 4420955100:02:001:0076, 4420955100:02:001:0077, 4420955100:02:001:0078 перебувають на праві постійного користування у ОСОБА_3 згідно Державного акту серії ЛГ № 2030000534 від 04.09.1996 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 61,859 га на підставі рішення голови районної державної адміністрації Білокуракинського району Луганської області № ПО від 30.03.1996. Зазначений Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею Білокуракинської районної Ради народних депутатів за № 149. Земельна ділянка надавалась для ведення селянського (фермерського) господарства, яке було створено 11.01.1995, а саме Селянське (фермерське) господарство ГРИНЬКО код ЄДРПОУ: 21805498.

Згідно загальних положень Статуту СФГ Гринько від 11.01.1995 (зі змінами від 20.03.2015), засновником фермерського господарства є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.02.2015, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білокуракинського районного управління юстиції у Луганській області.

З викладеного вище вбачається, що засновником фермерського господарства є ОСОБА_4 , а реєстрація в Національній кадастровій системі ділянок з кадастровими номерами 4420955100:02:001:0075, 4420955100:02:001:0076, 4420955100:02:001:0077, 4420955100:02:001:0078 здійснена за ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування, виданого ОСОБА_3 .

Станом на момент проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідно до наказу СФГ Гринько від 15.01.2015 По СФГ ГРИНЬКО головою СФГ ГРИНЬКО є ОСОБА_5 . Засновник СФГ ГРИНЬКО та колишній його голова ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фактичною перевіркою земельних ділянок комунальної форми власності сільськогосподарського призначення площею 6,2268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), площею 11,5690 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077), площею 28,3072 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0078), цільове призначення - 01.02 - для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, встановлено, що вони мають ознаки аграрної обробки та залишки сільськогосподарських культур, що вказує на використання земельних ділянок.

На момент перевірки представником СФГ ГРИНЬКО ОСОБА_2 не надано документального підтвердження приналежності ОСОБА_4 , як засновнику фермерського господарства, Державного акту на право постійного користування земельними ділянками.

Рішень (розпоряджень) органами державної влади або органами місцевого самоврядування про передачу у користування (оренду, власність тощо) фермерському господарству ОСОБА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 6,2268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), площею 11,5690 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077), площею 28,3072 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0078) не приймалось.

В ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельними ділянками встановлено факт використання земельних ділянок за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) (п. 15 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель ), тобто, встановлено самовільне зайняття земельних ділянок під час використання земель сільськогосподарського призначення площею 6,2268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), площею 11,5690 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077), площею 28,3072 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0078), цільове призначення - 01.02 - для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, селянським (фермерським) господарством ГРИНЬКО , код ЄДРПО 21805498, в особі ОСОБА_2 , чим порушені вимоги ст. 79-1, ч. 1 ст. 116 та ст. 125 ЗК У країни, за що передбачена відповідальність згідно п. б ст. 211 ЗК України.

По результатам встановлених обставин під час перевірки державним інспектором ОСОБА_1 , з дотриманням вимог Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контрою за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за № 6 від 19.01.2017, зареєстрованої у Мінюсті України 07.02.2017 за № 173/30041, Земельного кодексу України складено:

1) акти обстеження земельної ділянки від 21.01.2021 № 19-ДК/11/АО/10/01/-21; від 22.01.2021 № 20-ДК/12/АО/10/01/-21; від 27.01.2021 № 21-ДК/13/АО/10/01/-21; від 29.01.2021 № 22-ДК/14/АО/10/01 /-21;

2) акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.01.2021 № 19-ДК/14/АП/09/01/-21; від 22.01.2021 №20- ДК/17/АП/09/01 /-21; від 27.01.2021 № 21-ДК/25/АП/09/01/-21; від 29.01.2021 №22- ДК/27/АП/09/01/-21;

3) протоколи про адміністративне правопорушення від 08.02.2021 №19- ДК/0019П/07/01/-21, № 20-ДК/0020П/07/01/-21, № 21-ДК/0021П/07/01/-21, №22- ДК/0022П/07/01/-21;

4) постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.02.2021 № 19- ДК/0019По/08/01/-21, № 20-ДК/0020По/08/01/-21, № 21- ДК/0021По/08/01/-21, згідно яких визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 -1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн (кожною постановою) та визначено щкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 32677,27 грн (земельна ділянка площею 6,2268 га, кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), у сумі 60712,29 грн (земельна ділянка площею 11,5690 га, кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), у сумі 61015,62 грн (земельна ділянка площею 11,6268 га, кадастровий номер 4420955100:02:001:0077);

5) постанову про закриття справи від 08.02.2021 № 22-ДК/0022По/08/01/-21, згідно якої справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито, а матеріали справи передано прокурору Луганської області, оскільки правопорушенням завдана значна шкода у розмірі 148551,74 грн;

6) приписи від 08.02.2021 № 19-ДК/0016Пр/03/01/-21, № 20-ДК/0017Пр/03/01/-21, № 21-ДК/0018Пр/03/01/-21, якими зобов`язано ОСОБА_2 усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом вжиття заходів щодо отримання відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки комунальної форми власності сільськогосподарського призначення площею 6,2268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), площею 11,5690 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), площею 11,6268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077), цільове призначення - 01.02 - для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, або шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у 30-ти денний термін з моменту отримання припису.

Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

СФГ " ОСОБА_6 " не надало документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Ураховуючи положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, СФГ ОСОБА_6 використовує земельні ділянки площею 6,2268 га угіддя - рілля (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), площею 11,5690 га угіддя - пасовища (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), площею 11,6268 га угіддя - рілля (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077), площею 28,3072 га угіддя - рілля (кадастровий номер 4420955100:02:001:0078) за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), що є самовільним зайняттям вищезазначених земельних ділянок.

Відповідач заперечує проти вимоги позивача відносно стягнення з відповідача понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн, вказавши, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, до суду не було надано належних та допустимих доказів оплати таких витрат (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). З огляду на вищевикладене, представником позивача не було доведено понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 44-45).

Ухвалою суду від 06.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 54-55).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

11.01.1995 зареєстроване Селянське (фермерське) господарство Гринько , ідентифікаційний код 21805498, місцезнаходження 92200, Луганська область, Білокуракинський район смт. Білокуракине, пров. Новоселівський, 17, засновником та головою якого був ОСОБА_4 (арк. спр. 26-28, 29-32, 35).

На підставі рішення Білокуракинської районної ради №110 від 30.03.1996 ОСОБА_3 виділено для ведення селянського фермерського господарства земельну ділянку розмірами 61,859 га, в тому числі 50,29 га ріллі та 11,569 га кормових угідь (пасовища), та 04.09.1996 виданий державний акт серії ЛГ № 2030000534 Білокуракинською районною радою Луганської області на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства (арк. спр. 34, 64), що не заперечується сторонами.

Згідно державного акту ці земельні ділянка складалася з 4 суміжних ділянок, які і були об`єктом перевірки.

Член СФГ ОСОБА_7 ОСОБА_5 на підставі наказу по СФГ від 15.01.2015 приступив до виконання обов`язків голови СФГ (арк. спр. 25).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.02.2015 засновник СФГ Гринько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 36).

Рішенням голови СФГ Гринько від 20.03.2015 внесено зміни до Статуту, згідно з якими головою СФГ є ОСОБА_5 , який з 15.01.2015 згідно з рішеннями загальних зборів СФГ став його головою (арк. спр. 29, 29 зв.б.).

На виконання вимог Земельного кодексу України, Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Закону України Про охорону земель , Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), пунктів 1.5.5, 1.5.6, 1.5.7, 1.5.8 Плану роботи на І квартал 2021 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.01.2021 № 13-ДК Про затвердження плану робіт на І квартал 2021 року Головним управлінням було видано накази від 18.01.2021 №19-ДК, № 20-ДК, № 21-ДК, № 22-ДК Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів , на підставі яких державним інспектором ОСОБА_1 здійснено державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок комунальної форми власності сільськогосподарського призначення площею 6,2268 га угіддя - рілля (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), площею 11,5690 га угіддя - пасовища (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), площею 11,6268 га угіддя - рілля (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077), площею 28,3072 га угіддя - рілля (кадастровий номер 4420955100:02:001:0078), цільове призначення - 01.02 Для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області (арк. спр. 69, 80, 94, 107).

Під час перевірки встановлено, що у 2019 році земельні ділянки, які стали об`єктом перевірки, були охоплені інвентаризацією, в результаті чого проведена реєстрація в національній кадастровій системі та присвоєно кадастрові номери: 4420955100:02:001:0075 - площа 6,2268 га, рілля; 4420955100:02:001:0076 - площа 11,5690 га, пасовища; 4420955100:02:001:0077 - площа 11,6268 га, рілля; 4420955100:02:001:0078 - площа 28,3072 га, рілля. Згідно з даними Національної кадастрової системи земельні ділянки з кадастровими номерами 4420955100:02:001:0075, 4420955100:02:001:0076, 4420955100:02:001:0077, 4420955100:02:001:0078 перебувають на праві постійного користування у ОСОБА_3 згідно Державного акту серії ЛГ № 2030000534 від 04.09.1996 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 61,859 га на підставі рішення голови районної державної адміністрації Білокуракинського району Луганської області № ПО від 30.03.1996. Зазначений Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею Білокуракинської районної Ради народних депутатів за № 149. Земельна ділянка надавалась для ведення селянського (фермерського) господарства, яке було створено 11.01.1995, а саме Селянське (фермерське) господарство ГРИНЬКО , код ЄДРПОУ 21805498.

В ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - вищевказаними земельними ділянками встановлено факт використання земельних ділянок за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) (п. 15 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель ), тобто самовільне зайняття земельних ділянок під час використання земель сільськогосподарського призначення площею 6,2268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), площею 11,5690 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077), площею 28,3072 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0078), цільове призначення - 01.02 - для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області селянським (фермерським) господарством ГРИНЬКО , код ЄДРПО 21805498, в особі ОСОБА_2 , чим порушені вимоги ст. 79-1, ч. 1 ст. 116 та ст. 125 ЗК У країни, за що передбачена відповідальність згідно п. б ст. 211 ЗК України.

За результатами перевірки відповідачем складено:

1) акти обстеження земельної ділянки від 21.01.2021 № 19-ДК/11/АО/10/01/-21; від 22.01.2021 № 20-ДК/12/АО/10/01/-21; від 27.01.2021 № 21-ДК/13/АО/10/01/-21; від 29.01.2021 № 22-ДК/14/АО/10/01 /-21 (арк. спр. 72, 83, 95, 104);

2) акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.01.2021 № 19-ДК/14/АП/09/01/-21; від 22.01.2021 №20- ДК/17/АП/09/01/-21; від 27.01.2021 № 21-ДК/25/АП/09/01/-21; від 29.01.2021 №22- ДК/27/АП/09/01/-21 (арк. спр. 10-12, 13-15, 16-18, 19-21, 70-71, 72, 81-82, 92-93, 105-106);

3) протоколи про адміністративне правопорушення від 08.02.2021 №19- ДК/0019П/07/01/-21, № 20-ДК/0020П/07/01/-21, № 21-ДК/0021П/07/01/-21, №22- ДК/0022П/07/01/-21 (арк. спр. 65-66, 75-76, 90-91, 97-98);

4) постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.02.2021 № 19- ДК/0019По/08/01/-21, № 20-ДК/0020По/08/01/-21, № 21- ДК/0021По/08/01/-21, згідно яких визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 -1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн (кожною постановою) та визначено щкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 32677,27 грн (земельна ділянка площею 6,2268 га, кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), у сумі 60712,29 грн (земельна ділянка площею 11,5690 га, кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), у сумі 61015,62 грн (земельна ділянка площею 11,6268 га, кадастровий номер 4420955100:02:001:0077) (арк. спр. 78-79, 88-89, 102-103);

5) постанову про закриття справи від 08.02.2021 № 22-ДК/0022По/08/01/-21, згідно якої справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито, а матеріали справи передано прокурору Луганської області, оскільки правопорушенням завдана значна шкода у розмірі 148551,74 грн (арк. спр. 67-68);

6) приписи від 08.02.2021 № 19-ДК/0016Пр/03/01/-21, № 20-ДК/0017Пр/03/01/-21, № 21-ДК/0018Пр/03/01/-21, якими зобов`язано ОСОБА_2 усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом вжиття заходів щодо отримання відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки комунальної форми власності сільськогосподарського призначення площею 6,2268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075), площею 11,5690 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076), площею 11,6268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077), цільове призначення - 01.02 - для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, або шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у 30-ти денний термін з моменту отримання припису (арк. спр. 22, 23, 24, 77, 96, 101).

Приписи отримав представник СФГ Гринько 08.02.2021 під підпис та з відміткою про не погодження з ними.

Позивач вважає вказані приписи протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України , організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України від 19.06.2003 № 963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 2 Закон № 963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 4 Закону № 963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 5 Закону № 963-IV визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону № 963-IV, до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статті 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону № 963-IV самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з матеріалами справи при перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо спірних земельних ділянок встановлено, що вказані земельні ділянки використовуються позивачем (СФГ ОСОБА_7 ) за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. З огляду на вказане відповідачем зроблено висновок, що позивач самовільно займає вказані земельні ділянки, відповідальність за що передбачена пунктом б ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП, ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

Доводи позивача полягають в тому, що вказаними земельними ділянками користується СФГ ОСОБА_7 , а не фізична особа ОСОБА_8 чи ОСОБА_5 , а СФГ Гринько користується вказаними земельними ділянками на законних підставах.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 надано у постійне користування спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства (30.03.1996), який заснував (19.01.1995) С(Ф)Г ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та став його головою.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, а головою СФГ ОСОБА_7 став ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі рішення загальних зборів.

Згідно із частиною першою статті 50 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993, на момент створення СФГ ОСОБА_7 ) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Стаття 51 Земельного кодексу України передбачала, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_4 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась йому не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного ним фермерського господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону на момент створення СФГ ОСОБА_7 ; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Тобто, законодавством, чинним на момент створення СФГ ОСОБА_7 , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого господарства.

Таким чином, відповідно до законодавства, яке діяло на час створення СФГ Гринько , необхідною умовою для набуття статусу юридичної особи було отримання головою фермерського господарства у користування земельної ділянки. Обов`язки щодо володіння та користування земельною ділянкою визначались статтею 10 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".

19.03.2003 прийнято Закон України № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 973-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII, який був чинним до 29.07.2003, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29.07.2003, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (ухвали Верховного Суду України від 24.10.2007 у справі № 6-20859св07, від 10.10.2007 у справі № 6-14879св07, від 30.01.2008 у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України , який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Одже, правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Звідси, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, зробила висновок, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 06.09.2014, на момент смерті ОСОБА_4 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ ОСОБА_7 , так і з 01.01.2002) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника ФГ відсутня.

Як установлено судом, до отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ ОСОБА_7 , яке зареєстроване як юридична особа.

Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що зі смертю ОСОБА_4 , якому спірна земельна ділянка була надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з Державним актом на право постійного користування землею, таке право не припинилось.

Відтак доводи відповідача, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, наведеним нормам матеріального права не відповідає.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем зроблено помилковий висновок в акті перевірки про те, що спірні земельні ділянки використовуються позивачем за відсутності оформленого права власності чи права користування (оренди) ними та вчиненого правочину щодо цих ділянок, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України і що зазначене може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Посилання відповідача на те, що засновником фермерського господарства Гринько у 1995 році був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спірні земельні ділянки виділені ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування, виданого ОСОБА_3 , як на підставу для висновку про незаконне користування позивачем земельними ділянками, суд відхиляє, оскільки з досліджених судом доказів вбачається, що земельні ділянки, надані для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акта серії ЛГ № 2030000534, виданого 04.09.1996 Білокуракинською районною радою Луганської області, є тими самими земельними ділянками, якими користується позивач.

Тобто, очевидним є допущення граматичної помилки під час написання прізвища засновника СФГ ОСОБА_7 при складанні Державного акта серії ЛГ № 2030000534 від 04.09.1996.

Іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, приписи № 19-ДК/0016Пр/03/01/-21, № 20-ДК/0017Пр/03/01/-21 та № 21-ДК/0018Пр/03/01/-21 від 08.02.2021, винесені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Тіліверко Віталієм Ігоревичем, складені за результатом перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої при подачі адміністративного позову позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги без номера від 04.06.2019, квитанцію до прибуткового касового ордера № 8 від 11.02.2021 та попередній розрахунок вартості судових витрат (арк. спр. 39, 40, 41).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 8 від 11.02.2021 позивачем сплачено 10000,00 грн.

Відповідно до попереднього розрахунку вартість судових витрат становить: попереднє опрацювання матеріалів 10 год - 361,10 грн; опрацювання законодавчої бази 10 год - 361,10 грн; підготовка процесуальних документів по справі, підготовка та комп`ютерний набір позовної заяви, принтерна роздруківка усіх матеріалів, формування правової позиції - 20 год - 3000,00 грн; майбутнє судове представництво мінімум 2 судових засідання 1 - 1500,00 грн - 3000,00 грн; витрати на поштову кореспонденцію 500,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі « East/West Aliance Limited» проти України» ), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 06.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 54-55).

Тобто, справу розглянуто без участі представника позивача, а тому витрати на участь у судових засіданнях не доведено.

Позивачем також не надано доказів вартості понесення витрат на поштову кореспонденцію, крім того, такі витрати не є витратами на правничу допомогу.

Суд враховує заперечення представника відповідача щодо надмірної вартості витрат на правничу допомогу.

Позов викладено на 6 аркушах, з яких опис обставин складає 2 аркуші, обґрунтування протиправності спірних приписів з посиланням на норми права 3 аркуші та прохальна частина позову 1 аркуш, до позову долучено копії 14 документів в обґрунтування позовних вимог.

З аналізу наведених норм, наданих документів позивачем та доказів понесених витрат, суд вважає за потрібне стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на сплату судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 6810,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями від 30.03.2021 №№ 60, 61, 62 (арк. спр. 48-50).

Оскільки позов задовольняється, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6810,00 грн суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Селянського (фермерського) господарства Гринько (ідентифікаційний код 21805498, місцезнаходження: 92200, Луганська область, Білокуракинський район смт. Білокуракине, пров. Новоселівський, 17) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (ідентифікаційний код 39771244, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 17, корп. 2) про визнання незаконними та скасування приписів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати приписи державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Тіліверкова Віталія Ігоровича від 08.02.2021 № 19-ДК/0016Пр/03/01/-21, № 20-ДК/0017Пр/03/01/-21 та № 21-ДК/0018Пр/03/01/-21.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на користь Селянського (фермерського) господарства Гринько судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.) та судовий збір у розмірі 6810,00 грн (шість тисяч вісімсот десять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива