Постанова

від 19.05.2021 по справі 509/4019/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1830/21

Номер справи місцевого суду: 509/4019/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д.,

Дришлюка А.І.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

за участю: позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

третьої особи ОСОБА_5 ,

переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6 , про визнання права власності, поділ майна, яке є об`єктом спільної часткової власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії та вселення,-

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6 , про визнання права власності, поділ майна, яке є об`єктом спільної часткової власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії та вселення.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що сторони є власниками житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що складається в цілому з одного житлового будинку загальною площею - 62,9 кв.м., житлова 50,6 кв.м., з господарчими спорудами літ. літ. Б - баня, В.З - навіс, Г - кладова, Д - вбиральня, Ж - сарай, №1,3,1 спорудження, який перебуває на земельній ділянці площею 0,1646 га. за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_4 було запропоновано виділ спірного житлового будинку, але відповідач фактично відмовився від поділу своєї частки, а тому позивачі просять припинити право власності на земельну ділянку, визнати за позивачем право власності на спірний житловий будинок та встановити порядок користування земельною ділянкою та зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні спірним житловим будинком та вселити позивачів в житлове приміщення.

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в ході розгляду справи підтримали заявлені позовні вимоги наполягають на висновку судового експерта варіант № 3, а щодо земельної ділянки згідно варіанту №1.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, надав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 43-46).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 23/50 частин житлового будинку загальною площею 39,9 кв.м. в складі наступних приміщень:

1 комора, площею 21,5 кв.м. 1-7 житлова кімната, площею 18,4 кв.м, загальною площею 39,9 кв.м. із господарськими будівлями та спорудами покриття №1, частина огорожі №1, частина воріт №2, вартістю 135 327 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває на земельній ділянці, яка є приватною власністю.

Виділено у приватну власність ОСОБА_4 27/50 частин житлового будинку загальною площею 48,5 кв.м. в складі наступних приміщень: 1-4 житлова кімната, площею 15,9 кв.м.; 1-5 коридор, площею 8,1 кв.м.; 1-6 житлова кімната, площею 24,5 кв.м., вартістю 158 188 грн, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває на земельній ділянці, яка є приватною власністю.

Варіант поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , графічно відображено у додатку №5, який є невід`ємною частиною судового рішення.

Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 провести наступні будівельні роботи: влаштувати дверний проріз між приміщеннями І та 1-7 ; в приміщенні І влаштувати тамбур (глибиною не менше 1,5 м), санвузол (площею не менше 3,8 м2), кухню (площею не менше 8,0 м2); в приміщенні І влаштувати віконний отвір.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 8 419 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 8 419 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 8 419 гривень.

Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою, площею 0.1646 га за адресою: АДРЕСА_1 :

передано у користування ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ізольовану земельну ділянку площею 617 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: лівий фасадний кут земельної ділянки, за часовою стрілкою):

-56,45 м. по існуючій огорожі лівої бокової межі;

-10,20 м. у напрямку до правої бокової межі;

-29,90 м. у напрямку до фасадної межі;

-1,45 м. у напрямку до правої бокової межі;

-9,10 м. у напрямку до фасадної межі;

-3,10 м. у напрямку до правої бокової межі , паралельно стіні житлового будинку літ. А ;

-1,55 м. до перетину з житловим будинком літ. А ;

-по лінії розподілу житлового будинку;

-1,40 м. під кутом 45 градусі у напрямку до фасадної межі;

-6,80 м. до перетину з фасадною межею;

-9,85 м. по існуючій огорожі фасадної межі до початкової точки відліку (лівого фасадного кута).

Передано у користування ОСОБА_4 , ізольовану земельну ділянку, площею 1029 м2 з геометричними розмірами по периметру (початкова точка: правий фасадний кут, за часовою стрілкою):

-9,55 м. у по існуючій фасадній огорожі;

-6,80 м. у напрямку до задньої межі;

-під кутом 45 градусів до перетину прибудови літ. а з житловим будинком літ. А ;

-по лінії розподілу житлового будинку (варіант № 3);

-1,55 м. у напрямку до задньої межі;

-3,50 м. у напрямку до лівої бокової межі;

-9,10 м. у напрямку до задньої межі;

-1,45 м. у напрямку до лівої бокової межі;

-29,90 м. у напрямку до задньої межі;

-10,20 м. до перетину з лівою боковою межею;

-25,49 м. по існуючій огорожі лівої бокової межі;

-10,02 м. +10,48 м. існуючій огорожі задньої межі;

-37,53 м. +10,23 м.+6,82 м.+28,26 м. по існуючій огорожі бокової межі до початкової точки відліку (правого фасадного кута).

Схема-план порядку поділу земельної ділянки додаток №6 є невід`ємною частиною судового рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга третьої особи ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У ч. 1 ст. 357 ЦК України визначено, що часки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий поділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Частиною 1 ст. 183 ЦК України визначено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно із ч. 1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є власниками 1/8 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що складається в цілому з одного житлового будинку загальною площею - 62,9 кв.м., житлова 50,6 кв.м., з господарчими спорудами літ. літ. Б - баня , В.З - навіс, Г - клодова, Д вбиральня, Ж - сарай №1,3,1 спорудження, який перебуває на земельні ділянці площею 0,1646 га., на підставі рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 16 червня 2015 року (справа №1521/2605/12), зареєстровано належним чином номер запису №16823602 від 05 жовтня 2016 року (а.с. 6).

Відповідач ОСОБА_4 є власником частки спірного житлового будинку (а.с. 6-17), крім того відповідач є власником вищевказаної земельної ділянки площею 0,1646 га цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 5123782000:02:003:0383), яка належить на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №305215 (а.с. 26), який не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції врахував вище вказані норми та, оцінивши у сукупності зібрані у справі докази, поклав в основу рішення висновок судово - будівельної технічної, земельно - технічної та оціночно -будівельної експертиза №840/2018 року від 08 червня 2018 року згідно якої судовим експертом був запропонований варіант поділу спірного житлового будинку та користування земельною ділянкою.

З даним висновком позивачі погодились (варіант №3, а земельну ділянку варіант №1), відповідач не погодився з будь-якими варіантами.

Оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до не можливості вчинити договір про поділ цього майна, відповідно до діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що сторонам можливо виділити у приватну власність спірний житловий будинок та встановити порядок користування земельною ділянкою в натурі з урахуванням технічних норм житлового будинку, з подальшим припиненням права спільної часткової власності на це майно.

Житловий будинок є об`єктом нерухомого майна, безпосередньо пов`язаний із земельною ділянкою і невіддільний від неї. Тому забезпечення прав власника житлового будинку, як і іншої нерухомості, невіддільне від вирішення питання про долю земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомого майна та тієї її частини, яка необхідна для обслуговування цього нерухомого майна, оскільки в іншому випадку право власності на нерухоме майно буде примарним, ілюзорним, так як не може бути реалізованим.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 1 листопада 2017 року у справі №6-2454цс16, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 листопада 2018 року у справі №283/1087/17.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до безпідставного позбавлення ОСОБА_4 права власності на частину земельної ділянки розміром 617 кв.м., однак судова колегія звертає увагу, що суд першої інстанції не вирішував питання щодо позбавлення відповідача права власності на частину земельної ділянки.

В ході розгляду справи позивачами дійсно заявлялись позовні вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку та припинення права власності за відповідачем, однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Суд першої інстанції відповідно до ст. ст. 89 , 263 ЦПК України ухвалив рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами та випливають із встановлених обставин, та визначив правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, внаслідок чого дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368 , 374 ч. 1 п. 1, 375 , 382 - 384 ЦПК України , Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 27 травня 2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дришлюк

Р.Д.Громік