Постанова
від 19.05.2021 по справі 757/54546/19-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/54546/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/7170/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мостової Г.І., Суханової Є.М., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В :

11 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем 23 вересня 1995 року було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Печерського районного суду від 23 червня 2014 року.

У шлюбі сторін народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на момент вирішення спору є повнолітньою особою, та двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка зазначає, що між сторонами виник спір щодо розміру аліментів, які сплачуються відповідачем добровільно на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Після розірвання шлюбу сторони дійшли згоди, що діти залишаються проживати разом з позивачкою, а відповідач буде надавати на утримання неповнолітніх дітей грошові коши у розмірі 6 200,00 грн., а при необхідності - нести додаткові витрати, приймати участь у їх вихованні.

На виконання такої домовленості відповідач надавав позивачці на утримання неповнолітніх дітей грошову суму в розмірі 6 200, 00 грн. на місяць, однак з часом розмір грошової суми почав змінюватися в сторону зменшення.

Позивачка просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 100 грн. на кожну дитину, щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 11 жовтня 2019 року до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 2 500 грн. на кожну дитину, щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 11 жовтня 2019 року до досягнення дітьми повноліття.

На обгрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що між сторонами справи 23 вересня 1995 року зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року.

Від шлюбу сторони мають трьох дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вже повнолітня, та двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

На момент вирішення спору неповнолітні діти проживають з позивачкою.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами частини 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні ( у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин ), або чи розірвано їх шлюб.

Законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги.

Зобов`язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв`язку між батьками й дитиною (кровний зв`язок між батьками та дитиною або зв`язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною ); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ратифікованої постановою Верховної ради України №789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування ( стаття 18 Конвенції ).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку ( доходу ) батька дитини визначається судом.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст. 184 СК України).

Визначаючи вказаний розмір аліментів, суд першої інстанції враховував стан здоров`я позивача, матеріальне становище дітей і платника аліментів, наявність у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення та визнання позову відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу на праві власності належить рухоме та нерухоме майно.

Відомостей про незадовільний стан його здоров`я суду не надано.

Окрім того, судом встановлено, що у відповідача на утриманні є дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народжена у шлюбі з ОСОБА_7 .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач офіційно працевлаштований і має доходи.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду від 20 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення в частині визначення суми аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі по 2 000 грн. на кожну дитину, щомісячно.

В іншому, просив залишити рішення Печерського районного суду м. Києва без змін.

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 , яке видане 23 вересня 1995 року, між сторонами 23 вересня 1995 року було зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №1426, який було розірвано рішенням Печерського районного суду від 23 червня 2014 року ( а.с. 6 т. 1 ).

У шлюбі сторін народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на момент вирішення спору є повнолітньою особою, та двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 8-10 т. 1 ).

Діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживають разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

Посилаючись на незадовільне матеріальне забезпечення відповідачем неповнолітніх дітей, ОСОБА_2 11 жовтня 2019 року звернулася до суду з названим позовом ( а.с. 1-4 ).

При вирішенні заявлених апеляційних вимог суд другої інстанці вважає за необхідне зазначити наступне правове обгрунтування.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька та/або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частинами першою, другою статті 184 СК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Враховуючи встановлені обставини, положення зазначених норм матеріального права, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, дав вірну правову оцінку доказам у справі, а відтак - обґрунтовано задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивачки на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти в розмірі по 2 500 грн. на кожну дитину, щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 11 жовтня 2019 року, до досягнення дітьми повноліття.

Наведені у апеляційній скарзі доводи апеллянта в частині визначення розміру аліментів та стягнення аліментів за минулий час зводяться, по суті, до незгоди з висновками суду щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні , зокрема, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог абз. 10 п. 9 рішення Консититуційного Суду України від 30 січня 2003 року за №3-рп/2003, ст. 182 СК України, ст.ст. 77, 81, 263, 264 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції.

Інші доводи апеляції, зокрема, про наявність у ОСОБА_1 на утриманні доньки від іншого шлюбу, знаходження дружини у декретній відпустці, неможливість надавати матеріальні допомогу більш ніж 2 000 грн на дитину, знаходження майна у спільній власності із дружиною, з точки зору суду другої інстанції, правового значення для правильного вирішення заявлених апеляційних вимог не мають, а тому - не спростовують законність та обґрунтованість судового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року.

Відтак, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

При цьому, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: Г.І. Мостова

Є.М. Суханова

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення19.05.2021
Оприлюднено02.06.2021
Номер документу97335119
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —757/54546/19-ц

Ухвала від 20.01.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Постанова від 19.05.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Сержанюк Анатолій Семенович

Ухвала від 19.04.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Сержанюк Анатолій Семенович

Ухвала від 05.04.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Сержанюк Анатолій Семенович

Рішення від 20.10.2020

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Козлов Р. Ю.

Рішення від 20.10.2020

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Козлов Р. Ю.

Ухвала від 16.09.2020

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Козлов Р. Ю.

Ухвала від 06.07.2020

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Козлов Р. Ю.

Ухвала від 18.10.2019

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Козлов Р. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні