Рішення

від 01.06.2021 по справі 408/2690/20-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №408/2690/20-ц

Провадження № 2/408/791/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 червня 2021 року Біловодський районний суд Луганської області,

в складі: головуючого-судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Ришковій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодська, Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шепель Марина Володимирівна, до Петропавлівської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно та на самочинно збудоване нерухоме майно , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шепель М.І., звернувся до суду із зазначеною заявою до відповідача Петропавлівської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно та на самочинно збудоване нерухоме майно , посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається: А-1 житлового будинку, площею 37,1 кв.м; А1-1 прибудови, площею 29,1 кв.м; а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; В гаражу; Г погребу; Д сараю; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови; Л навісу; У убиральні, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . За життя чоловік заповів все своє майно дружині - позивачу ОСОБА_1

25 серпня 2020 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії з підстав наявності в складі спадщини самочинно побудованих і належним чином не зареєстрованих споруд.

А тому позивач вимушена звернутися до суду з наявним позовом, в якому просить суд:

- визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове нерухоме майно, а саме: А-1 житловий будинок, площею 37,1 кв.м; А1-1 прибудову, площею 29,1 кв.м; а 1 прибудову, площею 6,9 кв.м; В гараж; Г погреб; Д сарай; Ж сарай; Т літню кухню; т прибудову; Л навіс; У убиральню, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

- визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, у складі: а 1 прибудову, площею 6,9 кв.м; Ж сарай; Т літню кухню; т прибудову, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач у судове засідання не з`явилася, просила суд розглянути справу за її відсутності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив розглянути справу за його відсутності. Проти задоволення позову не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 1 червня 1982 року Олексіївською сільською радою Новоайдарського району Ворошиловградської області .

Із копії договору дарування посвідченого виконавчим комітетом Петрівської селищної ради 17 листопада 1989 року, реєстр № 334, встановлено, що цієї дати ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 жилий будинок, площею 21 кв.м. з погосподарськими будівлями: сарай - Б, гараж-В, погреб-Б, літня кухня-Д, убиральня-№1, 2, 3, колодець насосний № 4, за адресою: АДРЕСА_1 .

Повідомленням КП Біловодське БТІ від 19 травня 2021 року за № 76 підтверджується, що право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в бюро зареєстроване за ОСОБА_2 , на підставі договору дарування, посвідченого виконавчим комітетом Петрівської селищної ради 17 листопада 1989 року, реєстр № 335 .

Відповідно до копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 712, виготовленого 17 липня 2020 року, судом встановлено, що нерухоме майно, яке розташоване за вищезазначеною адресою складається з: А-1 житлового будинку, площею 37,1 кв.м; А1-1 прибудови, площею 29,1 кв.м; а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; В гаражу; Г погребу; Д сараю; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови; Л навісу; У убиральні; з яких самочинно збудованим нерухомим майном є - а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови, які згідно зазначеного технічного паспорту були побудовані у 1993 році.

Факт самочинного будівництва зазначеного нерухомого майна також підтверджується поясненнями позивача в наданій суду позовній заяві.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно, яке складається з: А-1 житлового будинку, площею 37,1 кв.м; А1-1 прибудови, площею 29,1 кв.м; а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; В гаражу; Г погребу; Д сараю; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови; Л навісу; У убиральні.

Нерухоме майно, у складі: а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови, є самочинно збудованим.

18 березня 2011 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів своїй дружині ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на, що він матиме право за законом, цей заповіт зареєстровано в реєстрі за № 21, та посвідчено секретарем Петрівської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області Тріщенко О.П.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 12 лютого 2020 року виконавчим комітетом Петропавлівської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області.

Після смерті чоловіка відкрилась спадщина, яка складається із нерухомого майна: А-1 житлового будинку, площею 37,1 кв.м; А1-1 прибудови, площею 29,1 кв.м; а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; В гаражу; Г погребу; Д сараю; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови; Л навісу; У убиральні; а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

2 липня 2020 року спадкоємиця за заповітом - позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Станично-Луганського районного нотарільного округу Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) Галкіна С.А. для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що залишилося після, смерті її чоловіка ОСОБА_2 , яке складається із нерухомого майна: А-1 житлового будинку, площею 37,1 кв.м; А1-1 прибудови, площею 29,1 кв.м; а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; В гаражу; Г погребу; Д сараю; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови; Л навісу; У убиральні; а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 271/02-14 від 25 серпня 2020 року нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки в складі спадщини є самочинно побудовані і належним чином не зареєстровані споруди.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст.1217 ЦК України .

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4постанови від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 ст. 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, ст. 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України , а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України ); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України ).

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30 березня 2012 року № 6 роз`яснено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Однак позивачем, на розгляд суду, не надано докази які б довели ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме:

щодо належності земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку за вказаною адресою позивачу по справі ОСОБА_1

щодо відмови компетентних органів у сфері містобудування у прийнятті до експлуатації самочинних забудов у вказаному домоволодінні, а тому відсутні підстави для визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Крім того, судом встановлено, що відсутні підстави для оформлення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, у складі: а 1 прибудови, площею 6,9 кв.м; Ж сараю; Т літньої кухні; т прибудови, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , як спадкових прав позивача в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадкодавець не набув у встановленому порядку права власності на них, отже самочинні побудови не входить до складу спадщини.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на самочинно збудовані будівлі.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку, що позивач вважається такою, що прийняла спадщину, а також те, що спадкодавець не набув у встановленому порядку права власності на самочинні побудови.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 263- 265 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шепель Марина Володимирівна, адреса для листування: АДРЕСА_2 до Петропавлівської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області, Код ЄДРПОУ 04335759, адреса місця знаходження: Луганська область, Станично-Луганський район, смт.Петропавлівка, пл.Петропавлівська, буд.1, про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно та на самочинно збудоване нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на: А-1 житловий будинок, площею 37,1 кв.м; А1-1 прибудову, площею 29,1 кв.м; В гараж; Г погреб; Д сарай; Л навіс; У убиральню, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Г. В. Булгакова