Постанова

від 01.06.2021 по справі 910/17310/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/17310/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В., Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача-1 - приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна": Дякулича О.О.; Гутнік І.В.,

позивача-2 - підприємства з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн": Дякулича О.О.; Гутнік І.В.; Фердман Є.Г.,

відповідача - Антимонопольного комітету України - Данилова К.О.,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" (далі - Товариство) та підприємства з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" (далі - Підприємство)

на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2020

(суддя Марченко О.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021

(головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді Кропивна Л.В. і Майданевич А.Г.)

за позовом Товариства та Підприємства

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

про визнання частково недійсним рішення.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень зі справи

1. Товариство та Підприємство звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсними:

- пункту 1 резолютивної частини рішення АМК від 10.10.2019 №697-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №126-26.13/18-17 (далі - Рішення №697-р) у частині визнання того, що група компаній Імперіал Тобакко в особі, зокрема, Товариства і Підприємства вчинили порушення, передбачене пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет;

- пункту 7 резолютивної частини Рішення № 697-р, яким накладено на Товариство штраф у сумі 167 120 000 грн.;

- пункту 8 резолютивної частини Рішення №697-р, яким накладено на Підприємство штраф у сумі 292 490 700 грн.;

- пункту 11 резолютивної частини Рішення №697-р, яким зобов`язано, зокрема, Товариство і Підприємство припинити порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини Рішення №697-р.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення №697-р є незаконним та необґрунтованим в оскаржуваній частині.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021, у позові відмовлено.

4. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення №697-р недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство та Підприємство, зазначаючи про незаконність оскаржуваних судових рішень, прийняття їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить відповідні судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу з урахуванням доповнень до касаційної скарги

6. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

неправильно застосували статті 39, 56 Закону та статтю 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", відповідно до яких рішення АМК є обов`язковими для виконання сторонами, щодо яких вони прийняті;

неправильно застосували приписи пунктів 16, 23, 29, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила розгляду заяв і справ), частину другу статті 35, статті 40, 41, 48, 59 Закону, статтю 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", відповідно до яких комітет зобов`язаний здійснювати повне, об`єктивне і всебічне збирання доказів у конкретній справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення; при цьому є недопустимим покладення в основу рішення АМК висновків, викладених у інших рішеннях АМК;

порушили приписи частин четвертої та п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до яких є недопустимим використання обставин, встановлених у судовій справі, учасниками якої не були сторони у поточній судовій справі;

неправильно застосували статтю 5, пункт 5 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50 та статтю 35 Закону;

порушили частину четверту статті 236 ГПК України, відповідно до якої суди під час розгляду справ мають враховували лише висновки Верховного Суду щодо застосування певних норм, а не постанови Пленуму Вищого господарського суду України;

порушили статті 2, 7, 13, 14, 73, 74, 76, 86, 99, 101, 104, 236, 238, 282 ГПК України, статті 55, 129 Конституції України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 59 Закону, відповідно до яких суди зобов`язані досліджувати та надавати оцінку усім наданим сторонами доказам (письмовим доказам, висновкам експертів);

порушили статті 108, 109 ГПК України, відповідно до яких висновок експерта в галузі права не є доказом та має допоміжний (консультативний) характер;

порушили частину п`яту статті 236, частину четверту статті 238, статті 281, 282 ГПК України з огляду на відсутність у рішенні та постанові мотивів відхилення ключових аргументів позивачів;

порушили статті 13, 73, 74, 76, 236, 238, 282 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок ненадання оцінки та мотивів відхилення доводів позивачів про недоведеність обставин щодо нібито визнання позивачами вигідності співпраці з товариством з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (далі - ТОВ "Тедіс Україна");

неправильно застосували частину першу статті 41 Закону, відповідно до якої усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі, а відтак за відсутності у протоколі слухання АМК від 26.09.2019 відомостей про надання представниками групи компаній "Імперіал Тобакко" відомостей, що їм вигідно працювати з ТОВ "Тедіс Україна", такі обставини не могли вважатись встановленими;

не дослідили зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів; необґрунтовано відхилили заяву про виклик судового експерта Бойко Ю.В.; необґрунтовано відхилили заяви про виклик експерта з питань права Смирнової К.В.; необґрунтовано відхилили клопотання про призначення судової експертизи.

Доводи іншого учасника справи

7. АМК у відзиві на касаційну скаргу доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, а також просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

8. Крім того, у відзиві на касаційну скарну АМК зазначає щодо закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства та Підприємства, оскільки:

- після відкриття касаційного провадження виявилось, що Верховний Суд у своїй постанові виклав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та Підприємства у даній справі не було відкрито у зв`язку з необхідністю відступити від висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах.

Cуд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідно до статті 296 ГПК України, оскільки, зокрема, згаданий відповідачем висновок щодо питання застосування норм права у подібних відносинах був викладений Верховним Судом після того, як були прийняті оскаржувані рішення в даній справі, тому він не міг бути врахований попередніми судовими інстанціями в її розгляді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

9. Рішенням №697-р:

- визнано, що група компаній "Філіп Морріс" в особі товариства з обмеженою відповідальністю "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн" (далі - ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн") і приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (далі - ПрАТ "Філіп Морріс Україна"), група компаній "Джей Ті" в особі публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" (далі - ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна") і приватного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна" (далі - ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна"), група компаній "Імперіал Тобакко" в особі Товариства і Підприємства, група компаній "Бритіш Американ Тобакко" в особі товариства з обмеженою відповідальністю "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" (далі - ТОВ "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна") і приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" (далі - ПрАТ "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки"; далі - Виробники) та ТОВ "Тедіс Україна" вчинили порушення, передбачене пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет (пункт 1);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 167 120 000 грн (пункт 7);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Підприємство штраф у розмірі 292 490 700 грн (пункт 8);

- зобов`язано ТОВ "Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб`юшн" разом із ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" разом із ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", Товариство разом з Підприємством, ТОВ "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" разом з із ПрАТ "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" і ТОВ "Тедіс Україна" припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення (пункт 11).

10. Також судом першої інстанції було встановлено, що:

- у справі № 126-26.13/18-17 учасниками сфери обігу сигарет є виробники, імпортери, оптові реалізатори. Товарними межами ринку, враховуючи, що виробники здійснюють реалізацію відповідного товару оптовим покупцям, є ринок первинного продажу виробниками сигарет. Територіальними (географічними) межами ринку первинного продажу виробниками сигарет є межі загальнодержавного ринку України. Часовими межами ринку первинного продажу Виробниками сигарет є 2010 - 2016 роки;

- АМК у межах справи № 126-26.13/28-16 було досліджено ланцюги поставки сигарет від виробників до кінцевих споживачів у періоди до 2013 року та з 2013 року до вересня 2015 року, які показують стрімку зміну структури ринку, що призвела до монополізації ринку дистрибуції сигарет ТОВ "Тедіс Україна". Зазначене стало підставою для початку розгляду справи № 126-26.13/18-17 згідно з розпорядженням першого заступника Голови АМК- державного уповноваженого від 20.02.2017 № 02/36-р;

- у Рішенні №697-р зазначено, що вихід товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (далі - ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна"; на даний час - ТОВ "Тедіс Україна") на ринок первинного продажу виробниками сигарет України розпочався з отримання низки дозволів на концентрацію та дозволів на пов`язані з концентраціями узгоджені дії. Перший дозвіл на концентрацію ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна" було отримано 16.11.2010, а процес отримання дозволів завершено 23.11.2011;

- 16.11.2010 рішенням № 593-р АМК надав дозвіл компанії "Megapolis Holdings (Overseaes) Limited" на концентрацію у вигляді придбання частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тютюн" (далі - ТОВ - "Поділля-Тютюн"), що забезпечує перевищення 50% голосів у вищому органі управління ТОВ "Поділля-Тютюн". Після здійснення зазначеної концентрації ТОВ "Поділля-Тютюн" 18.02.2011 перейменовано на ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна", а пізніше - з 24.05.2016 - на ТОВ "Тедіс Україна";

- на момент виходу на ринок первинного продажу Виробниками сигарет (2010 рік) ТОВ "ТК Мегаполіс-Україна" (з 2016 року - ТОВ "Тедіс Україна") не мало ні досвіду здійснення діяльності на ринку первинного продажу виробниками сигарет, ні відповідної ділової репутації (частка ТОВ "Поділля-Тютюн" у загальних обсягах реалізації виробниками на момент поглинання компанією "Megapolis" була 10-15%), ні сформованої матеріально-технічної бази, ані будь-якого унікального продукту. Масштабне інвестування ТОВ "Тедіс Україна" у розвиток свого бізнесу протягом одного року (збільшення зареєстрованих місць для зберігання оптових партій тютюнових виробів у 12,5 разу, збільшення штатної чисельності працівників у понад 11 разів, нарощування автомобільного парку з 0 до 444 одиниць) було можливим за умови впевненості останнього у відсутності ризиків для інвестицій та досягненні кінцевого результату, а саме монополізації ринку первинного продажу виробниками сигарет, зокрема, за рахунок відсутності протидії конкурентів та згоди виробників на зміну моделі роботи з великою кількістю дистриб`юторів на модель роботи з одним єдиним для всіх дистриб`ютором;

- 23.11.2011 рішеннями № 697-р, 698-р, 699-р, 700-р про надання дозволів на концентрацію та рішеннями № 701-р, 702-р, 703-р, 704-р про надання дозволів на пов`язані з концентраціями узгоджені дії АМК надав компанії "Megapolis", яка була пов`язана відносинами контролю з TOB "ТК "Мегаполіс-Україна" (на сьогодні - ТОВ "Тедіс Україна"), дозволи на набуття контролю над частиною суб`єктів господарювання - оптових покупців тютюнових виробів;

- АМК у подальшому переглянув зазначені рішення та рішенням від 20.11.2018 № 641-р скасував їх як такі, що юридично закріплюють сталі тривалі (строком на 10 років, до 23.11.2021) бар`єри для входу на ринок потенційних конкурентів ТОВ "Тедіс Україна";

- крім того, з 2014 року АМК:

надано Виробникам і TOB "ТК "Мегаполіс Україна" рекомендації від 11.11.2014 № 31-рк (далі - Рекомендації № 31-рк) щодо вжиття заходів стосовно приведення відносин із реалізації тютюнових виробів у відповідність із вимогами законодавства про захист економічної конкуренції;

надано ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна", ПрАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", Товариству, Підприємству, ПрАТ "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" рекомендації від 29.09.2015 № 15-рк (далі - Рекомендації № 15-рк) щодо оприлюднення ними у відкритих інформаційних джерелах умов (зокрема вимоги, критерії, процедури, строки) відбору контрагентів серед суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, для поставки та дистрибуції тютюнових виробів;

16.12.2016 АМК за результатами розгляду справи № 126-26.13/28-16 прийнято рішення № 551-р (далі - Рішення № 551-р), яким визнано, що з 2013 року до вересня 2015 року (включно) ТОВ "Тедіс Україна" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку дистрибуції сигарет з часткою 99,43 % та зловживало ним.

11. Судами попередніх інстанцій зазначено, що в Рішенні № 697-р АМК вказує на такі дії суб`єктів господарювання, зокрема групи компаній "Імперіал Тобакко", які полягають у погодженій поведінці:

- підтримання Виробниками договірних відносин з поставки (дистрибуції) сигарет лише з TOB "Тедіс Україна" як єдиним (спільним) для всіх Виробників дистриб`ютором на ринку первинного продажу виробниками сигарет;

- створенні й підтриманні штучних бар`єрів вступу на ринок первинного продажу виробниками сигарет для інших суб`єктів господарювання шляхом формулювання завищених умов для укладення договорів з потенційними дистриб`юторами, яким не відповідає й TOB "Тедіс Україна", що унеможливлює вихід на ринок інших дистриб`юторів.

Починаючи з 2013 року, понад 99% вироблених в Україні сигарет Виробники реалізують виключно ТОВ "Тедіс Україна", завдяки чому саме ТОВ "Тедіс Україна" визначає умови подальшого обороту сигарет для учасників кожної ланки ланцюга каналів збуту сигарет.

12. Кваліфікуючи дії TOB "Тедіс Україна" та Виробників, у тому числі групи "Імперіал Тобакко", як антиконкурентні узгоджені дії, в пункті 1 резолютивної частини Рішення № 697-р АМК зазначає про встановлення наслідків таких дій - обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет.

13. Вплив антиконкурентних узгоджених дій Виробників і TOB "Тедіс Україна" наведено у розділі 4.6 Рішення № 697-р, а саме:

- наслідки для Виробників (пункти 87-89 Рішення № 697-р);

- наслідки для TOB "Тедіс Україна" - забезпечення монопольного становища на ринку дистрибуції сигарет (пункти 90, 91 Рішення № 697-р);

- антиконкурентний вплив узгоджених дій на ринок у цілому (пункти 92, 93 Рішення № 697-р).

14. Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 910/3047/17, у задоволенні позову TOB "Тедіс Україна" про визнання недійсним Рішення № 551-р відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17 касаційну скаргу TOB "Тедіс Україна" задоволено частково: постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 змінено та викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 зі справи № 551-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнати недійсним у частині таких слів, вміщених у пункті 6 цього рішення: "що має базуватися на аналізі співвідношення прибутковості та витрат за кожним напрямом діяльності, виокремлюючи, зокрема, реалізацію кінцевим споживачам та реалізацію на умовах самостійного вивозу. У решті позову відмовити".

Рішення № 697-р містить відомості з таких документів АМК: рекомендації АМК від 11.11.2014 № 31-рк зі справи № 143-26.13/124-14, які були обов`язковими для розгляду відповідачами у справі; Рішення № 551-р (чинне), що є законним і обов`язковим до виконання.

Обставини, встановлені у справі № 143-26.13/124-14 та у справі № 126-26.13/28-16, що наведені в Рішенні № 551-р, можуть бути використані як такі, що не потребують доказування та повторного їх доведення органами АМК.

Отже, рішення АМК № 551-р є законним та відповідно до частини другої статті 56 Закону та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов`язковим.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Конституція України:

стаття 19:

- правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Закон України "Про Антимонопольний комітет України":

пункт 1 статті 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

частина перша статті 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

частина перша статті 19:

- під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів;

стаття 23:

- діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції;

- порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції повинен забезпечувати дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави.

17. Закон:

стаття 1:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

контроль - це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання. Пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами;

суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;

стаття 2:

- цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією;

- цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України;

абзац перший статті 5:

- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання;

частина перша статті 6:

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;

пункт 5 частини другої статті 6:

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців;

частина четверта статті 6:

- вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом;

частина друга статті 35:

- при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:

збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи;

частина перша та друга статті 41:

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення;

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів;

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі;

- збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів;

пункт 1 статті 50:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії;

частина четверта статті 52:

- у разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб`єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб`єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб`єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб`єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб`єктів господарювання, одержання частини їх прибутку;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

18. Правила розгляду заяв і справ:

пункт 12:

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів;

пункт 23:

- службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін;

пункт 29:

- при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону;

пункт 32:

- у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

19. ГПК України:

частина перша - четверта статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина четверта статті 75:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

стаття 79:

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

20. Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Рішення №697-р недійсним у частині, що стосується позивачів.

21. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням судочинства завжди є контроль легальності.

Вказаний висновок ґрунтується також на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, щодо того, що дискреційні повноваження АМК не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

У постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що АМК має враховувати при ухваленні рішень.

З огляду на завдання та основні засади господарського судочинства, закріплені у статті 2 ГПК України, перевірка правильності кваліфікації дій Товариства і Підприємства щодо порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, перебуває поза межами компетенції суду, визначеної статтею 59 Закону. Аналіз норм статей 124, 19 Конституції України, статті 59 Закону, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України щодо компетенції суду, дає підстави дійти висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

22. Під час розгляду даної справи саме в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК у частині Товариства і Підприємства через призму/критерії, зокрема в цьому випадку, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

23. Враховуючи звернення позивачів до суду з вимогою про визнання недійсним Рішення №697-р у частині, що стосується Товариства і Підприємства, саме на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органами АМК вимог законодавства та здійснення ними рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України та за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону, змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з врахуванням меж заявлених позивачами вимог.

24. Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції , ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, відповідно до статті 86 ГПК України. При цьому обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, можливо зумовленою специфікою відповідного товарного ринку у певному часовому проміжку.

25. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 6 Закону для кваліфікації дій суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців необхідним є, серед іншого, встановлення та доведення факту такого усунення з ринку або обмеження доступу на ринок. Саме по собі припущення щодо такого обмеження/усунення з ринку суб`єкта господарювання не може бути достатнім для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 5 частини другої статті 6 Закону.

26. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, АМК у межах справи № 126-26.13/28-16 було досліджено ланцюги поставки сигарет від виробників до кінцевих споживачів у періоди до 2013 року та з 2013 року до вересня 2015 року, які показують стрімку зміну структури ринку, що призвела до монополізації ринку дистрибуції сигарет ТОВ "Тедіс Україна". Такі обставини стали підставою для початку розгляду справи № 126-26.13/18-17.

27. Позивачі у своїй касаційній скарзі зазначають, що в основу Рішення №697-р покладені висновки з інших справ - справи № 143-26.13/124-14 (у якій надано Рекомендації від 11.11.2014 № 31-рк) та № 126-26.13/28-16 (у якій прийнято рішення від 26.12.2016 №551-р).

АМК у розгляді кожної справи має дотримуватися обов`язку всебічного, повного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи на підставі належних доказів.

Чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиціального характеру рішенням та рекомендаціям АМК з інших справ і звільняли б органи АМК від обов`язку доказування обставин порушення та власних висновків у кожній справі.

Рішення АМК з інших справ безпосередньо не містять фактичних даних щодо певних та конкретних обставин справи і мають похідний характер від первісних доказів, а тому й не можуть замінити їх.

Тобто АМК зобов`язаний здійснювати повне, об`єктивне і всебічне збирання доказів у конкретній справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення. При цьому не є допустимим покладення в основу рішення АМК висновків, викладених у інших справах, у яких сторона спору не брала участі, які ґрунтуються на певних доказах, без наведення та дослідження цих доказів безпосередньо у справах, що розглядаються. Адже в такому випадку порушується принцип змагальності та неможливо заперечити висновки, яких дійшов АМК.

28. Ні АМК, ані попередніми судовими інстанціями:

- не було з належною повнотою досліджено часові та географічні межі ринку і склад учасників;

- не встановлено, чи відповідали умови, які спостерігалися на українському ринку сигарет (досліджуваному ринку), умовам, характерним і необхідним для узгоджених дій;

- не встановлено, що саме "ймовірне" порушення спричинило зміну структури ринку, яке свідчило б про те, що це призвело або могло призвести до обмеження конкуренції;

- не з`ясовано причини виходу в 2010- 2011 роках з ринку інших дистриб`юторів, тоді як, за висновками АМК, ТОВ "Тедіс Україна" у 2010 році не здійснювало відповідної діяльності в Україні, а з листопада 2010 року до листопада 2011 року отримувало від АМК дозволи на концентрацію;

- не встановлено, а АМК не доведено фактичних обставин щодо об`єктивної сторони порушення, яке відповідно до Рішення №697-р вчинили Товариство та Підприємство на ринку первинного продажу виробниками сигарет;

- не дано оцінки закриттю АМК справи № 143-26.13/124-14 рішенням АМК від 09.12.2014 № 608-р за результатами виконання виробниками Рекомендацій № 31-рк щодо вжиття заходів стосовно приведення відносин із реалізації тютюнових виробів у відповідність з вимогами законодавства про захист економічної конкуренції;

- не встановлено та не підтверджено доказами, які саме бар`єри виходу на ринок створені Товариством та Підприємством.

29. Використання обставин, встановлених АМК у справах № 143-26.13/124-14 та № 126-26.13/28-16, як таких, що не потребують доказування та повторного їх доведення органами АМК, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

АМК зобов`язаний здійснювати повне, об`єктивне і всебічне збирання доказів у конкретній справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №910/17891/19 та від 15.04.2021 у справі № 910/17929/19.

30. Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

31. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Касаційний перегляд справи, з одного боку, може суперечити принципу правової визначеності, оскільки передбачає можливість перегляду рішення суду, яке набуло законної сили, а, з іншого боку, забезпечує правову визначеність шляхом виправлення судових помилок та недоліків судочинства, врегулювання суперечностей судової практики між різними судами однієї юрисдикції.

Суд касаційної інстанції має подвійний статус, який виражається у тому, що з однієї сторони повноваженнями касаційного суду є забезпечення стабільності правової системи шляхом формування нових або удосконалення існуючих правових позицій (здійснення тлумачення законодавства), а з іншої - забезпечення єдності судової практики шляхом виправлення помилок судів попередніх інстанцій (недоліків судочинства).

32. Наведене в пунктах 28, 29 даної постанови свідчить про істотну неповноту дослідження обставин справи.

Отже, в даному випадку попередні судові інстанції, всупереч наведеним приписам статті 19 Конституції України, помилково застосувавши згадані положення частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та пунктів 23, 32 Правил розгляду заяв і справ щодо обов`язку органів АМК проводити всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, їх встановлення та опис з посиланням на докази, дійшли безпідставного висновку щодо правомірності Рішення АМК.

Неповнота дослідження обставин справи місцевим та апеляційним господарськими судами, як і неправильне застосування ними норм процесуального права, призвели до необґрунтованого застосування ними й норм матеріального права (пункту 5 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону).

33. Доводи АМК (зокрема, щодо меж його повноважень, стандартів доказування, доведеності та правильності висновків Рішення №697-р тощо) наведеного не спростовують, а тому і не можуть бути визнані належним обґрунтуванням прийнятого ним Рішення №697-р.

34. Зазначені в цій постанові порушення норм процесуального права щодо неповноти дослідження за інших обставин могли бути б підставами для направлення справи на новий судовий розгляд, але через наявність порушень щодо неправильної кваліфікації АМК дій суб`єктів та у встановленні і доведенні ним фактичних обставин, такі порушення не можуть бути усунуті судами під час нового розгляду справи.

35. Отже, Рішення №697-р підлягає визнанню недійсним з огляду на: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильне застосування норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 59 Закону).

36. З урахуванням викладеного не можуть вважатися прийнятними доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Попередні судові інстанції наведеного не врахували та припустилися неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, що згідно з приписами статті 311 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

При цьому з урахуванням достатності (для правильного вирішення справи) встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами фактичних обставин, з огляду на зміст і характер наявних порушень суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства та Підприємства задовольнити, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Судові витрати

38. У зв`язку із скасуванням прийнятих місцевим і апеляційним господарськими судами рішень та задоволенням касаційної скарги Товариства та Підприємства судові витрати, пов`язані з поданням позовної заяви та апеляційної і касаційної скарг, покладаються на АМК. Зайво сплачена сума судового збору не підлягає стягненню з АМК, а покладається на Товариство та Підприємство. Це не позбавляє останніх можливості звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" та підприємства з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 зі справи № 910/17310/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 10.10.2019 №697-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 126-26.13/18-17 у частині:

- визнання дій групи компаній "Імперіал Тобакко", в особі приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" і підприємства з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет (пункт 1 резолютивної частини);

- накладення на приватне акціонерне товариство "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" штрафу в розмірі 167 120 000 грн. (пункт 7 резолютивної частини);

- накладення на підприємство з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" штрафу в розмірі 292 490 700 грн. (пункт 8 резолютивної частини);

- зобов`язання приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" і підприємства з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 1 цього рішення (пункт 11 резолютивної частини).

5. Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору за подання позовної заяви, 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. судового збору за подання касаційної скарги.

6. Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь підприємства з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору за подання позовної заяви, 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов