Рішення

від 29.05.2019 по справі 826/12166/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2019 року № 826/12166/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у закритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Енергоінвест до треті особи Національного банку України Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариство Діамантбанк Публічне акціонерне товариство Таскомбанк Товариство з обмеженою відповідальністю Техно-Інвест Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Вент" Керезь Ігор Михайлович провизнання протиправним та скасування рішення за участю:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова

компанія "Енергоінвест": Слєпуха О.С.;

Представники Національного банку України: Сапальов В.В., Апостолова Г.С.;

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Шевченко Ю.А.;

Представник публічного акціонерного товариства "Таскомбанк": Долгопола І.С.;

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Інвест",

ОСОБА_1 : Мельничук В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Енергоінвест (далі також - Позивач або ТОВ ПФК Енергоінвест ) з адміністративним позовом (з урахуванням зміни позовних вимог) до Національного банку України (далі також - Відповідач або Нацбанк України), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у тому числі, залучених до участі в справі в ході її розгляду - Публічного акціонерного товариства Діамантбанк (далі також - Третя особа 1 або ПАТ Діамантбанк , Банк), Публічного акціонерного товариства Таскомбанк (далі також - Третя особа 2 або ПАТ Таскомбанк ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Третя особа 3 або ФГВФО), Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Інвест (далі також - Третя особа 4 або ТОВ Техно-Інвест ), Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Вент (далі також - Третя особа 5 або ТОВ Інтер-Вент ), ОСОБА_1 (далі також - Третя особа 6 або ОСОБА_1 ), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року № 264-рш/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Діамантбанк до категорії неплатоспроможних .

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки приймаючи спірне рішення Відповідачем протиправно, без обґрунтування доцільності та необхідності, застосовано до Банку, який не мав проблем у фінансовому стані на момент прийняття спірного рішення, один з найсуворіших заходів впливу, нехтуючи іншими можливими заходами, передбаченими Законом України Про банки і банківську діяльність , що призвело до порушення прав та законних інтересів Позивача як акціонера, який володіє значним пакетом акцій Банку, то таке рішення підлягає скасуванню.

Представник Відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив, по-перше, з підстав відсутності у Позивача права на оскарження заходу впливу, які прийнято до Банку; по-друге, з підстав недопустимості втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Нацбанку України; по-третє, з підстав неможливості скасування судом спірного рішення, яке реалізоване; по-четверте, вважаючи спірне рішення таким, що прийняте з дотриманням вимог, закріплених частиною другою статті 19 Конституції України, у зв`язку з невиконанням Банком у визначений строк умов докапіталізації.

Представник ПАТ Таскомбанк у письмових поясненнях повністю підтримав позицію Відповідача та вказав на відсутність підстав для скасування спірного рішення.

Представником ПАТ Діамантбанк (ліквідація) подані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про неможливість скасування судом спірного рішення Відповідача, оскільки ним породжено певні правові наслідки, зокрема, щодо виплати гарантованих сум вкладникам та іншими кредиторам Банку, а також наголошено на невірно обраний Позивачем спосіб захисту своїх прав та неможливість втручання у дискрецію Відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Представниками ТОВ Техно-Інвест , ТОВ Інтер-Вент та ОСОБА_1 повністю підтримано позицію Позивача та наголошено на необхідності задоволення заявленого адміністративного позову, оскільки у Відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення.

Представником ФГВФО у відзиві на адміністративний позов наголошено на відсутності підстав для його задоволення, оскільки, на його думку, спірне рішення прийнято з неухильним дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України, а скасування такого рішення призведе до підміни судом державного органу.

У судовому засіданні 29.05.2019 представники учасників справи підтримали свої правові позиції, у тому числі викладені у письмовому вигляді та наявні в матеріалах справи.

Розглянувши у закритому судовому засіданні подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ПФК Енергоінвест є співзасновником (акціонером) ПАТ Діамантбанк та володіє 21,9238 % статутного капіталу банку. Разом з тим, засновником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ ПФК Енергоінвест є ОСОБА_1 , який у той же час є власником істотної участі у ПАТ Діамантбанк .

Нацбанком України 19.10.2011 видано ПАТ Діамантбанк банківську ліцензію № 125 на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України Про банки та банківську діяльність , а також генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 20.07.2012 № 125-2.

Постановою Правління Нацбанку України від 04.02.2016 № 59 Про здійснення діагностичного обстеження банків , з метою оцінки якості активів, достатності (адекватності) регулятивного капіталу, достатності основного капіталу, визначення необхідних обсягів докапіталізації банків для підвищення стійкості банківської системи України та захисту інтересів кредиторів і вкладників, зокрема, Департаменту інспекційних перевірок банків було доручено здійснити діагностичне обстеження банків (у тому числі, ПАТ Діамантбанк ) шляхом проведення перевірки оцінки якості активів та достатності капіталу станом на 01 січня 2016 року.

За результатами діагностичного обстеження ПАТ Діамантбанк рішенням Правління Нацбанку України від 28.07.2016 № 179-рш/БТ Про результати діагностичного обстеження Публічного акціонерного товариства Діамантбанк затверджено необхідний обсяг докапіталізації ПАТ Діамантбанк у сумі 2 501 млн. грн.

Вказані рішення Відповідача Позивачем чи Банком не оскаржувались, що вказує на їх погодження з такими рішеннями.

На виконання вимог постанови Нацбанку України № 59 ПАТ Діамантбанк надало План реструктуризації ПАТ Діамантбанк (далі також - План) за результатами діагностичного обстеження ПАТ Діамантбанк , схвалений рішенням правління (протокол засідання від 19.10.2016 №42) і затверджений спостережною радою (протокол засідання від 20.10.2016 № 10-2016/40) Банку.

Планом, зокрема, було передбачено здійснення заходів для забезпечення докапіталізації Банку в обсязі, визначеному рішенням від 28.07.2016 № 179-рш/БТ, окрім іншого, до 01.04.2017 у розмірі 1923 млн.грн.

Рішенням Правління Нацбанку України від 27.01.2017 № 58-рш/БТ (зі змінами) План реструктуризації і План заходів ПАТ Діамантбанк було взято до уваги та вирішено повернутися до питання щодо їх погодження після отримання інформації про джерела походження коштів акціонерів ПАТ Діамантбанк у розмірі 750 млн.грн., які планується спрямувати на збільшення статутного капіталу Банку та факту надходження цих коштів на рахунки, відкриті у Банку, а також гарантійних листів власників істотної участі у Банку.

Вказаним рішенням Нацбанку України від 27.01.2017 № 58-рш/БТ, з урахуванням внесення до нього змін рішенням Нацбанку України від 09.03.2017 № 132-рш/БТ, Банку встановлено строк для надання вищевказаної інформації до 01.04.2017 про джерела походження коштів, до 20.03.2017 - гарантійні листи.

Також, рішенням Нацбанку України від 27.01.2017 № 58-рш/БТ, Департаменту банківського нагляду та/або Управлінню моніторингу пов`язаних з банками осіб у разі неподання Банком інформації про джерела походження коштів акціонерів Банку у розмірі 750,0 млн. грн., які планується спрямувати на збільшення статутного капіталу Банку та про наявність цих коштів на рахунки у Банку, а також гарантійних листів власників істотної участі у Банку у визначені строки, - подати на розгляд Правління Нацбанку питання щодо застосування заходів впливу.

На виконання рішення Нацбанку України від 27.01.2017 № 58-рш/БТ, Банк подав Нацбанку України, гарантійні листи власників істотної участі в Банку, а також гарантійні листи громадян, які мали намір набути істотну участь в Банку. Інформація про джерела походження коштів акціонерів Банку у розмірі 750,0 млн. грн. Нацбанку України не надавалась.

Згідно з протоколом № 18 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ Діамантбанк від 24.02.2017, зокрема, з метою проведення докапіталізації ПАТ Діамантбанк , вирішили збільшити розмір статутного капіталу ПАТ Діамантбанк за рахунок додаткових внесків з 210 000 000,00 грн. до 960 000 000,00 грн. шляхом розміщенням простих іменних акцій ПАТ Діамантбанк у кількості 75 000 000 штук номінальною вартістю 10,00 грн. за одну акцію на загальну суму 750 000 000,00 грн., у зв`язку з чим Банком супровідним листом від 27.02.2017 № 2736/25.1/1-01 подано відповідний пакет документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку для реєстрації випуску та проспекту емісії акцій.

Нацкомісією з цінних паперів та фондового ринку 14.03.2017 було видано ПАТ Діамантбанк тимчасове свідоцтво № 27/1/2017-Т про реєстрацію випуску акцій на загальну суму 750 млн.грн.

Листом від 27.02.2017 ПАТ Діамантбанк звернулося до Нацбанку України з проханням щодо продовження строку надання інформації про джерела походження коштів акціонерів у розмірі 750 млн. грн., які планується спрямувати на збільшення статутного капіталу Банку та про підтвердження наявності цих коштів на рахунках, відкритих у Банку, до 01.04.2017.

Рішенням Правління Нацбанку України від 09.03.2017 № 132-рщ/БТ ПАТ Діамантбанк було продовжено строк надання вищевказаної інформації до 01.04.2017.

Проте, листом від 29.03.2017 № 4799/25-01 ПАТ Діамантбанк повторно звернулось до Нацбанку України з проханням щодо продовження строку надання інформації про джерела походження коштів акціонерів у розмірі 750 млн. грн., які планується спрямувати на збільшення статутного капіталу Банку та про підтвердження наявності цих коштів на рахунках, відкритих у Банку, до 01.05.2017.

Разом з тим, рішенням Правління Нацбанку України від 18.04.2017 № 247-рш/БТ Про окремі питання діяльності ПАТ Діамантбанк , Нацбанк України дійшов висновку, що така поведінка Банку може свідчити про те, що усупереч вимогам пунктів 164, 165 розділу XVIII Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 30.06.2016 № 351 (далі також - Положення № 351), Банк не визнає дефолт боржників та визначає їх клас вище 10, під час унесення змін до умов договорів, не пов`язаних з реструктуризацією, у частині збільшення строків користування активом, наданим боржнику, який не спроможний погасити борг без реалізації застави, попри того, що немає на дату оцінки кредитного ризику прострочення погашення боргу.

Зважаючи на зазначене, вказаним рішенням Нацбанк України також зобов`язав Банк у строк до 21.04.2017 виконати наступні вимоги, зокрема: подати до Нацбанку України оновлений План реструктуризації щодо досягнення показників нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) та достатності основного капіталу, який відповідає вимогам Постанови № 59; подати до Нацбанку України повний пакет документів щодо джерел походження коштів акціонерів у розмірі 750 млн. грн., які планується спрямувати на збільшення статутного капіталу банку, та підтвердження наявності цих коштів на рахунках, відкритих у Банку.

На виконання рішення Правління Нацбанку України від 18.04.2017 № 247-рш/БТ, Банк 21.04.2017 подав Нацбанку України оновлений План реструктуризації щодо досягнення показників нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) та достатності основного капіталу Банку. Разом з тим, інформацію про джерела походження коштів акціонерів Банку у розмірі 750,0 млн. грн. станом на 24.04.2017 Нацбанку України надано не було.

Рішенням правління Нацбанку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ ПАТ Діамантбанк віднесено до категорії неплатоспроможних відповідно до вимог статті 76 Закону України Про банки і банківську діяльність .

Окрім того, з тексту вказаного спірного рішення вбачається, що згідно з даними статистичної звітності Банку № 611 Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції станом на 21.04.2017, фактичний розмір регулятивного капіталу становить 2,81 млн.грн. (за встановленого нормативного значення не менше 120 млн.грн.) та фактичне значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) становить 0,04 %, що нижче, ніж одна третина від мінімальних значень, установлених Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Нацбанку від 28.08.2001 № 368.

З огляду на наведене, Нацбанк дійшов висновку, що здійснені керівництвом Банку та власниками істотної участі цього банку заходи щодо його докапіталізації є недостатніми, а Банк не забезпечив виконання Плану реструктуризації у визначеній у ньому строк.

Вважаючи спірне рішення Відповідача від 24.04.2017 № 264-рш/БТ протиправним, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням учасників справи, наданим у процесі судового розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді в закритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для вирішення спірних правовідносин, судом застосовано норми Законів України Про банки і банківську діяльність 07.12.2000 № 2121-III (далі також - Закон № 2121-III), Про Національний банк України від 20.05.1999 № 679-XIV (далі також - Закон № 679-XIV), Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків від 28.12.2014 № 78-VIII (далі також - Закон № 78-VIII) та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі також - Положення № 346), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2, статті 7, статті 1 Закону України Про Національний банк України Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Національний банк виконує такі функції, окрім іншого здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Статтею 15 Закону України Про Національний банк України закріплено, що Правління Національного банку, зокрема, приймає рішення: щодо банківського регулювання та нагляду; про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність та інших законів України.

Відповідно до статей 55, 56 вказаного Закону № 679-XIV, головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.

Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України Про банки і банківську діяльність , як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду (стаття 61 Закону № 679-XIV).

Отже, Нацбанк України здійснює банківське регулювання та нагляд, метою яких є забезпечення стабільності банківської системи і захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

При цьому, структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України Про банки і банківську діяльність 07.12.2000 № 2121-III, метою якого є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Статтею 2 Закону № 2121-III визначено наступі поняття, зокрема: банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; капітал банку - власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов`язань; капітал статутний - сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом; капітал регулятивний - сукупність основного та додаткового капіталів, складові яких визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України; норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку - співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою активів та позабалансових зобов`язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, та сумою вимог для покриття інших ризиків банку.

Відповідно до частини шостої статті 4 Закону № 2121-III, Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України Про Національний банк України , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно зі статями 66, 67 Закону № 2121-III державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема, у формі адміністративного регулювання шляхом, окрім іншого: застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляду за діяльністю банків.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов`язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Відповідно до частин першої, другої, шостої, дев`ятої статті 71, статті 72 Закону № 2121-III кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 73 Закону № 2121-IIІ у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 2121-IIІ порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Тож, відповідно до Законів України Про Національний банк України , Про банки і банківську діяльність , Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , законодавства України про господарські товариства, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України розроблено Положення № 346 (Положення про застосування Національним банком України заходів впливу).

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення № 346 визначено, що Національний банк застосовує до банків заходи впливу, передбачені статтею 73 Закону про банки.

Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об`єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі - банки), банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність), або в разі застосування іноземних санкцій, на підставі результатів (матеріалів): інспекційних перевірок діяльності банків; перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка з питань фінансового моніторингу, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу); безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків; перевірок дотримання банками валютного законодавства [виїзні та невиїзні (камеральні) перевірки]; контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, виконанням рішень Національного банку про застосування заходів впливу, виконанням пред`явлених (висунених) вимог, припиненням здійснення ризикової діяльності, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України; пропозицій куратора банку; що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об`єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій; нагляду за дотриманням банками та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань реєстрації та ліцензування банків, набуття (збільшення) істотної участі в банку та розкриття інформації про структуру власності.

Підпунктом 12.1. пункт 12 Положення № 346 Національний банк приймає рішення про віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних у разі наявності хоча б одного з критеріїв, передбачених частиною першою статті 75 Закону про банки.

Національний банк приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених банківським законодавством (підпункт 13.1. пункту 13 Положення № 346).

Згідно з частинами першою, другою та восьмою статті 75 Закону № 2121-IIІ Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: 1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п`ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів; 2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п`ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; 3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п`ять і більше разів; щодекади - два і більше разів; 4 1 ) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України; 5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку; 6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов`язаними з банком особами.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України зобов`язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до частини першої статті 76 Закону № 2121-IIІ Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом п`яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов`язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов`язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов`язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

Згідно з підпунктом 12.3. пункту 12 Положення № 346 рішення Правління Національного банку про віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних має містити, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк (філія іноземного банку) зобов`язаний(а) привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку (філії іноземного банку) (за потреби); порядок та строки повідомлення проблемним банком (філією іноземного банку) про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку (філії іноземного банку), та/або приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.

Відповідно до статті 35 Закону № 2121-IIІ банк та кожний власник істотної участі зобов`язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому Національним банком України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення основного капіталу до сукупних активів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до зобов`язань банку.

Національний банк України, враховуючи потреби забезпечення стабільності банківської системи та загальноприйняті в міжнародній практиці принципи і стандарти, визначає мінімальний розмір регулятивного капіталу банку, мінімальне значення та порядок обчислення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу, нормативу достатності основного капіталу, коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів та коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до зобов`язань банку.

Банк зобов`язаний подати на розгляд до Національного банку України план заходів щодо відновлення рівня регулятивного капіталу, якщо цей рівень зменшиться до мінімально встановленого Національним банком України. План заходів надається банком протягом 10 днів з дня встановлення факту зменшення рівня регулятивного капіталу та має визначати порядок і строки виконання запланованих заходів.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та/або нормативу достатності основного капіталу.

При цьому, підпунктами 12.9., та 12.10. пункту 12 Положення № 346 визначено, що заходи (план фінансового оздоровлення) є завершеними в разі виконання банком (філією іноземного банку) своїх зобов`язань, у тому числі дотримання економічних нормативів, порядку формування і зберігання обов`язкових резервів, відповідності визначеного банком кредитного ризику, вимогам нормативно-правових актів Національного банку.

Статтею 1 Закону № 78-VIII банк, який за результатами діагностичного обстеження, проведеного за власний рахунок із залученням однієї з аудиторських фірм, визначених Національним банком України, на вимогу Національного банку України за визначеною Національним банком України методикою, потребує додаткової капіталізації (далі - банк), зобов`язаний здійснити капіталізацію банку та/або реструктуризацію, реорганізацію банку з метою забезпечення дотримання банком показника достатності капіталу першого рівня у розмірі не менше 7 відсотків з урахуванням необхідності дотримання нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу у розмірі не менше 10 відсотків та показника достатності капіталу першого рівня у розмірі не менше 4,5 відсотка, розрахованих за базовим та песимістичним макроекономічними сценаріями відповідно на період 2014 - 2016 років. Капіталізація та/або реструктуризація, реорганізація банку мають бути проведені у строк, визначений Національним банком України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Банк у строк, встановлений Національним банком України, та відповідно до його вимог зобов`язаний подати на затвердження Національному банку України програму капіталізації банку або план реструктуризації банку.

У разі якщо банк не надав програму капіталізації/план реструктуризації банку, що відповідає вимогам Національного банку України, або учасники банку не спроможні забезпечити рівень капіталізації, передбачений частиною першою цієї статті, Національний банк України приймає рішення про: 1) надання Кабінету Міністрів України пропозиції про забезпечення капіталізації банку державою; або 2) віднесення банку до категорії неплатоспроможних із застосуванням процедур, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з урахуванням особливостей, встановлених статтями 2, 5 та 7 цього Закону; або 3) віднесення банку до категорії неплатоспроможних із застосуванням процедур, передбачених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Разом з тим, судом встановлено, що наведені вимоги Закону № 2121-IIІ та Положення № 346 Відповідачем у справі виконані належним чином, процедурних порушень під час прийняття спірного рішення судом також не встановлено.

Натомість, за результатом судового розгляду судом встановлено невиконання Банком заходів щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства та невиконання вимог Плану у встановлені ним строки. Також встановлено, що фактичний розмір регулятивного капіталу та фактичне значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) Банку становлять менше однієї третини від нормативно встановлених мінімальних значень. Тож вбачається, що учасники Банку не були спроможні забезпечити рівень капіталізації, що свідчить про допущення грубих порушень наведених положень Законів № 2121-IIІ, № 78-VIII та Положення № 346.

Таким чином, виходячи в сукупності з наведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що у Відповідача були наявні достатні правові підстави для прийняття спірного рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази і пояснення, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач належним чином виконав обов`язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Енергоінвест" (Контрактова площа, будинок 9, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 30574369).

Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016).

Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактора площа, 10-А, код ЄДРПОУ 23362711).

Акціонерне товариство "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Інвест" (04070, м. Київ, Контрактова Площа, 9, код ЄДРПОУ 30634548).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Вент" (04070, м. Київ, Контрактова Площа, 9, код ЄДРПОУ 30522829).

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 06.06.2019.

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді С.К. Каракашьян

І.В. Смолій