Постанова

від 02.06.2021 по справі 400/1552/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1552/20 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойко А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Єланецького районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Управління Держпраці у Миколаївській області, про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Єланецького районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі ДВС), третя особа - Управління Держпраці у Миколаївській області, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №61574898 від 24 березня 2020 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ФОП подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Управління Держпраці №МК1280/1805/АВ/П/ІП/-ФС від 17 травня 2019 року на ФОП було накладено штраф у розмірі 4173,00 грн. Дата набрання законної сили постанови - 17 травня 2019 року, дата пред`явлення постанови до виконання - 17 серпня 2019 року.

Штраф позивачем у добровільному порядку сплачено не було, у зв`язку з чим третя особа пред`явила зазначену постанову до виконання.

Постановою начальника відділу ДВС від 17 жовтня 2019 року було відкрито виконавче провадження №60322175 з примусового виконання постанови Управління Держпраці № МК1280/1805/АВ/П/ІП/-ФС від 17 травня 2019 року.

Зазначена постанова ДВС була оскаржена позивачем у судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №400/4030/19 визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №60322175 від 17 жовтня 2019 року.

Постановою начальника ДВС від 24 березня 2020 року було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №60322175 від 17 жовтня 2019 року у зв`язку з вчиненням дій з порушенням вимог ст.4 та п.1 ст.26 Закону України №1404.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №400/4030/19 скасовано, а провадження у справі закрито.

Постановою начальника ДВС від 24 березня 2020 року повторно було відкрито виконавче провадження №61574898 з примусового виконання постанови Управління Держпраці №МК1280/1805/АВ/П/ІП/-ФС від 17 травня 2019 року.

Винесення вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що строк повторного пред`явлення до виконання не порушено, при цьому виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням майна позивача.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч.1 статті 2 Закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень.

Зі змісту статті 12 Закону вбачається, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як було зазначено вище, постановою Управління Держпраці №МК1280/1805/АВ/П/ІП/-ФС від 17 травня 2019 року на ФОП було накладено штраф у розмірі 4173,00 грн. Дата набрання законної сили постанови - 17 травня 2019 року, дата пред`явлення постанови до виконання - 17 серпня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначена постанова Управління Держпраці була пред`явлена до виконання 09 серпня 2019 року (направлено поштою та 13 серпня 2019 року надійшло до ДВС), тобто в межах тримісячного строку, передбаченого ч.1 ст.12 Закону, та за результатом такого пред`явлення ДВС 17 жовтня 2019 року відкрило виконавче провадження на виконання вказаної постанови.

Разом з тим, постановою начальника ДВС від 21 січня 2020 року було скасовано вказану постанову про відкриття виконавчого провадження №60322175 від 17 жовтня 2019 року, яка станом на січень 2020 року була чинною, оскільки рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №400/4030/19 не набрало законної сили.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що фактом пред`явлення постанови Управління Держпраці про накладення штрафу №МК1280/1805/АВ/П/ІП/-ФС від 17 травня 2019 року до виконання було перервано строки пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання та лише після скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 жовтня 2019 року, яке відбулось 21 січня 2020 року, вищевказаний строк пред`явлення до виконання поновив свій перебіг та складав три місяці.

При цьому, колегія суддів зазначає, що строк, який сплинув до першого пред`явлення виконавчого документа до виконання, не зараховується до наступного тримісячного строку, який розпочав свій перебіг після поновлення.

Таким чином, враховуючи, що повторно виконавчий документ було пред`явлено до виконання 17 березня 2020 року, тобто в межах тримісячного строку, що бере свій відлік з 21 січня 2020 року, колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту пропуску стягувачем строку на пред`явлення документа до виконання.

При цьому, колегія суддів наголошує, що в даних спірних правовідносинах ключовим є саме питання дотримання стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а не питання дотримання ДВС норм Закону при первинному відкритті виконавчого провадження, яке вже досліджувалось в межах справи №400/4030/19.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувану.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.62) за ОСОБА_1 зареєстровано нежитлову будівлю, магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; форма власності - приватна, що свідчить про обґрунтованість відкриття виконавчого провадження саме ДВС.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП про визнання неправомірною та скасування постанови є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Окремо колегія суддів зазначає, що заява ФОП про відкладення розгляду справи з огляду на ту обставину, що право на представництво інтересів ФОП було надано ОСОБА_2 лише 01 червня 2021 року, оскільки про розгляд справи позивач був повідомлений завчасно 18 травня 2021 року, що надавало змогу вчинити позивачем належних дій щодо отримання правової допомоги. При цьому, саме ФОП було подано апеляційну скаргу, а тому позивач достеменно усвідомлював про наявність судового процесу, в якому він є учасником.

Крім того, слід зазначити, що на підтвердження неможливості забезпечення явки адвоката в судове засідання 02 червня 2021 року, ФОП не було надано жодних доказів, рівно як і не було вказано обґрунтувань такої неможливості прибуття.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.